Лекція 3. АРХІТЕКТУРА, МИСТЕЦТВО ТА МІСТОБУДУВАННЯ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

3.1. Найбільші епохи історії Стародавнього Єгипту

3.2. Місто у Стародавньому Єгипті

3.3. Архітектура та житлове будівництво Єгипту

3.4. Будівельні матеріали та технології в Єгипті

 

3.1. Найбільші епохи історії Стародавнього Єгипту

Територія Єгипту була освоєна людством ще в доісторичні часи. Осідання кочівників і розвиток землеробства в родючій Нільській долині почалося надзвичайно давно. У зв'язку з частими розливами Нілу, землеробство вимагало осушення боліт в одних районах та організації регулярного зрошення в інших. Складні і трудомісткі іригаційні роботи сприяли об'єднанню родів і малих племен у великий соціально- економічний організм, на базі якого вже в IV тисячолітті до н.е. створилась держава з центральною владою , зосередженою в руках фараонів. Із становленням державного ладу в Єгипті містобудування отримало широкий розмах.

Історія Стародавнього Єгипту поділяється на три найбільші епохи:

1) епоху Стародавнього царства ( з другої половини IV тисячоліття до середини III тисячоліття до н. е.),

2) епоху нового об'єднання Єгипту в Середнє царство (перша половина II тисячоліття до н.е.)

3) епоху Нового царства (друга половина II тисячоліття до н.е.). Наприкінці епохи Нового царства почалося ослаблення центральної влади , що призвело до багаторічних міжусобних зіткнень , а потім і до підкорення Єгипту ассирійцями, персами і греками.

Епоха Стародавнього царства характеризується централізацією державної влади, що спиралася на бюрократичний апарат. У цей час переважаюче значення мав Нижній Єгипет, зі столицею Мемфісом, а найголовнішими спорудами епохи були грандіозні піраміди.

В епоху Середнього царства розківтають Фіви, створюється величезний оазис Фаюм і будується багато міст, до числа яких відносяться Кахун, Кумме, Семне та ін.  Замість пірамід в епоху Середнього царства створюються печерні храми.

На початку Нового царства Єгипет наповнюється полоненими , які на становищі рабів будують храми Луксора і Карнака на території Фів. Епоху Нового царства можна вважати епохою розквіту храмового зодчества , коли шляхом поступових прибудов склався тип наземного храму з пілонами і дворами , розташованими по поздовжній осі.

 

3.2. Місто у Стародавньому Єгипті

Перші відомі міста виникли між 4500–4000 роками до н. е. за бадарійської та амратської культур. Першим відомим поселенням є розкопане біля арабського села Мерамда Бені-Салам, на південний захід від дельти Нілу.

Втім більшість давньоєгипетських поселень, що відповідають сучасному поняттю міста було зведено в період між 2000–1500 роками до н. е. При цьому вони повсяк час відновлювалися, перебудовувалися, що було пов'язано з історико-політичними подіями (піднесення, занепад царств і династій). Значне містобудування відбувалося архітекторами XI, XII, XVIII, XIX династій. Окремо існували резиденції–міста могутністніх фараонів, зокрема Аменхотепа IV, Рамсеса II та ін.

Позначалося ієрогліфами nwt (несистемна забудова) або dmi (заплановане місто). Більшість єгипетських міст не збереглися дотепер, оскільки розташовувалися в зоні повеней Нілу, рівень якого піднімався кожне тисячоліття, в результаті багато міст були затоплені, або мул, використаний для будівництва, ставав добривом для селянських полів. Тому сьогодні дослідникам доволі складно достеменно відтворити планування давньоєгипетського міста.

Нові міста будувалися на місці старих, тому стародавні поселення і не зберігалися. Втім посушливий клімат Стародавнього Єгипту зберіг деякі споруди з цегли-сирцю – село Дейр ель-Медіна, Кахун, місто, що досягло розквіту в Середнє царство (сучасний Ель-Лахун), фортечні споруди в Бухені і Міргіссі. Але той факт, що багато храмів і споруди збереглися, наслідок того, що вони перебували на недосяжної для нільських розливів висоті і були побудовані з каменю.

Місто мало зазвичай форму квадрату або прямокутника, рідше кола. При будівництві міст часто застосовували поділ міста на геометрично правильні квартали, з часів Середнього царства зонування забудови за соціально-майновими ознаками, створювалися найпростіші системи водопостачання й каналізації. Зазвичай поділялося на 3 частини: ритуальний центр (перебування жрецтва), адміністративний центр (перебування фараона, знаті, номарха), житла ремісників, голоти. Між усіма розташовувалися склади, торговельні райони, часто давні «магазини» розташовувалися на нижніх поверхах будівель. Вулиці були паралельними, перпендикулярними вулицями, вузькі (2–3 м), орієнтовані по осі панівних вітрів.

Міста в Стародавньому Єгипті займали значні території. Найбільші нараховували 10–20 тис. мешканців. Більшість були оточені стінами. Центральне місце в містах займали палаци та храми. Площі перед ними замощувалися з часів фараонів XII династії. Багаті садиби, палаци знаті й фараонів, храми, адміністративні будівлі розміщувалися у містах досить вільно, були оточені зеленню. Біднота тулилася в невеликих тісних кварталах, віддалених від центрів міст.

У містах, де землі було мало, єгиптяни зводили доми в декілька поверхів. Споруджували одно-, дво- чи триповерхові будинки, дуже схожі між собою, їхні стіни впритул примикали одна до одної. Міські будинки мали галереї і портали з двома-чотирма колонами та кількома сходинками, а часом і дві тераси – верхню та нижню. До верхньої тераси від покрівлі портика вели невеликі східці. Вікна закривали від сонця та пилюки фіранками. Внутрішнє планування будинку було асиметричним.

У Єгипті існувало кілька різновидів міст:

1) міста – царські резиденції, до числа яких відносяться три найдавніші столиці Єгипту: Мемфіс, Фіви і Ахетатон , більш відомий під ім'ям Тель- ель- Амарна,

2) храмові міста: Геліополь, Елефантина, Філе та ін;

3) міста – пограничні фортеці: Ель- Каб, Кумм, Семне та ін;

4) торгові міста: до числа останніх належала більшість міст, розташованих на караванних і водних шляхах як в дельті Нілу так і на середній і верхній його течії.

Першими елементами міського господарства було централізоване водопостачання та каналізаційні споруди, великі лазні, санітарна очистка та прибирання територій. Усі вони набули ще більшої досконалості з періоду Середнього царства.

Водопровідні споруди являли собою глибокі колодязі й відкриті канали для підведення води жителям. Перші каналізаційні споруди зводилися у вигляді відкритих канавок, що відводили дощові води та господарські відходи. Вони відводилися на поля, в городи, сади та річку Ніл. Тому майже всі міста Стародавнього Єгипту зведено уздовж цієї річки, лише окремі були споруджені на березі Червоного моря.

Дослідження руїн довело, що для захисту міст на кордонах країни єгиптяни зводили могутні фортеці, особливо на півдні, де Єгипет межував із царством Куш та Нубією.

Зводилися з глини, при цьому для розсіювання сили ударів ворожих таранів у масив стіни закладали колоди. Куртини стін зміцнювалися квадратними вежами, вхід являв собою прохід з багатьма колінами, влаштованими з тією метою, щоб ускладнити ворогові доступ всередину фортеці.

Стіни були увінчані напівкруглими зубцями, іноді виступами. Останні відігравали ту саму роль, що і пізніші готичні бійниці, через які обложені скидали тяжкості на ворога. Надаючи своїм стінам ламаний профіль або висуваючи під кутом підошву стіни, єгиптяни намагалися здійснити відхилення від вертикальної лінії, що каміння падало на ворогів не вертикально, а з більш-менш крутим ухилом. Фортеці також мали орнаментовки військового спрямування.

Так, міський центр Бухена (Куш), де були розташовані палац, будинки урядовців, зерносховища, гробниці та площа для проведення парадів, захищало подвійне кільце фортечних мурів. Круглі башти входили до складу долішніх стін, прямокутні – до горішніх.

Горішні стіни мали висоту 11, а товщину – 4,5 м. Стіни та башти завершувалися зубцями, за якими ховалися оборонці. Прямокутні башти мали спеціальні навіси, з яких на голови обложників можна було жбурляти каміння і т. ін.

Крім перерахованих міст, в Єгипті займали особливе почесне місце міста мертвих – гігантські некрополі, забудовані пірамідами, гробницями і поминальними храмами. Найвизначніший з них , Гізехський некрополь, був розташований на високій кам'янистій терасі на північ від Мемфіса, поблизу сучасного Каіру.

Рис. 3.2. План великих пірамід в Гізі. Побудовані в епоху Давнього царства (між 2720 і 2560рр. до н. е): а – Піраміда Хеопса; б – Піраміда Хефрена; в – Піраміда Мікерна; г – комплекс гробниць; д – зал храму Хефрена; е – критий коридор; ж – поминальний храм Хефрена; з – Великий сфінкс.

 

Рис. 3.3. Піраміда Хеопса у співставленні з памятками архітектури різних країн (масштаб загальний): зліва на право – мінарет Кутб В Делі, Мавзолей Мохамед Адиль Шара в Бійяпурі, на його фоні мавзолей Рухабад в Самарканді, собор Петра в Римі (силует), на його фоні Ісааківський собор в Санкт-Петербурзі, мечеть Айя-Софія в Константинополі, на її фоні – розріз Пантеона в Римі, мавзолей Акабара (силует) і Тепнакулам в Мадурі, дзвінниці Сан-Марко в Венеції, пагода в Танджері.

 

 

Поруч з грандіозними храмами, пірамідами і новими містами ,які перебували в процесі здійснення, неминуче виникали постійні або тимчасові селища для будівельників – рабів і адміністрації, що керувала будівництвом. Такі селища представлені добре збереженим містом Кахун і житловим кварталом – містом в Тель-ель-Амарна.

 

Опис : E:\Documents\Юлія Анатолівна\історія містобудування\rfhn\загруженное.jpg

Рис. 3.4. Гізи. Великий сфінкс. Споруджений в період правління IV династії (2720-2560 рр. до.н.е.). Висота статуї 20м; горизонтальна протяжність 60 м.

 

3.3. Архітектура та житлове будівництво Єгипту

Змінний водний режим Нілу мав величезний вплив на містобудування і, особливо, на будівельну техніку єгиптян. Повені спонукали єгиптян влаштовувати насипні тераси під усім містом, або обваловувати міста по контуру стін.

 


Опис : 09200930post9peyzazhi070

 Опис : Пирамида Хеопса

 Опис : icon_3

Рис. 3.5. Піраміда Хеопса

 

Періодичні підйоми і спади води викликали зміну транспортних засобів – перехід від караванних до водних, а разом з розвитком судноплавства виникали пристані, канали , водосховища, греблі і дамби. Таким чином, природа змусила єгиптян до фундаментальної інженерної підготовки території не тільки в містах, але і в прилеглих до них районах.

Більшість міст Стародавнього Єгипту будувалося без загального плану. Це стосується в першу чергу житлових районів ,які майже завжди вирізнялись хаотичністю в розташуванні будинків. Столиці не становлять винятку з цього правила, і той же Мемфіс, довжина якого перевищувала 5 км був настільки ж безладним, як Тель-ель-Амарна .

Зачатки регулярного планування вже спостерігаються в розташуванні пірамід, поминальних храмів і стародавніх гробниць. Усі споруди гізехського некрополя орієнтовані майже точно по сторонах світу і розташовані по двох взаємно перпендикулярних напрямках. Так само побудовані некрополі в містах Саккара і Абу-сіре.

 

 Опис : 0005-015-Nemnogo-istorii

 Опис : Храм Амона в Карнаке

 Опис : Ist-3

Рим. 3.6. Храм Амона в Карнаку

 

Геометричний порядок, який, архітектурно виправдав себе на досвіді некрополів, був легко перенесений в міське будівництво і в першу чергу – в планування малих міст, таких як Кахун і селище рабів Тель-ель- Амарни. Однак регулярні планування були можливі тільки у малих містах, у великих містах і вулиці і квартали (в силу поступовості розвитку міста) набували неправильних обрисів.

З міських вулиць яскраво виділялися головні , що служили дорогами для процесій. Такі вулиці робилися значно ширшими (до 30–40 м), декоративніше оформлялися і по краях обсаджувалися пальмами. Міські площі в Стародавньому Єгипті не набули великого розвитку; суспільні функції площі частково виконував замкнутий храмовий двір, а проте в деяких містах зустрічалися площі перед міськими воротами, де зазвичай, проводилася торгівля.

 

3.4. Будівельні матеріали та технології в Єгипті

Основним будівельним матеріалом для житлових будинків служив наносний нільський глиновидний лес, з якого готували цеглу. Дерево використовували для стовпів і балок, а наповнювачем слугувала цегла. Застосування настільки нестійких будівельних матеріалів і було головною причиною частого руйнування житлових будинків, а разом з цим зникли й всякі сліди міських планів.

По збереженим фундаментам в Медінет – Хабу, Харарі і Тель-ель-Амарне можна вважати, що житла дрібних ремісників, землеробів і торговців представляли собою одноповерхові будиночки, щільно притиснуті один до одного.

Великий контраст таким оселям створювали будинки багатих єгиптян. Ділянка багатого будинку – садиби обносилася стіною; всередині ділянки розміщувалися: будинок,молитовні споруди, сад, басейн і господарські будівлі. Планування здебільшого прямокутне. Іноді виділявся особливий вхід зі спеціальною доріжкою до молитовної споруди, другий вхід поруч в житловий будинок. На плоскому даху будинку влаштовувалася тераса для відпочинку з нічний час. У силуеті давньоєгипетського міста значну роль грали пальми, якими обсаджувалися вулиці і будинки заможних городян.

Одним з найдавніших і відносно добре збережених міст Єгипту є Кахун, побудований при Сезострисі II, фараоні XII династії. Кахун займав територію близько 10 га і був розміщений на двох терасах. На нижній терасі – одна головна вулиця і мережа провулків, різних по ширині, які перетинають головну вулицю під прямим кутом. Нижня тераса була відокремлена від верхньої стіною , що свідчить про прагнення ізолювати рабів від привілейованих верств населення. У північно-західному куті верхньої тераси знаходився палац. Від палацу йшла головна вулиця з розташованими по обидва боки її будинками – садибами вищої знаті. Місто з усіх боків був оточений стінами , суворо орієнтованими по сторонах світу.

Фіви розташовувалися по середній течії Нілу , на обох берегах річки. Відомо, що в епоху XVIII і XIX династій (1580–1205 рр. до н.е.) Фіви досягли найбільшого розквіту. До цього періоду відноситься спорудження двох гігантських храмових комплексів: Карнакского і Луксорського. Храм Амона в Карнаці, заснований ще в епоху Середнього царства, мав понад 350 м в довжину по поздовжній осі; храм розташовувався під прямим кутом до берега Нілу на відстані 500м від нього. Найдавніший 4–й пілон Карнакського храму побудований при Тутмосі I (близько 1540-1501 рр. до н.е.) ,3–й пілон – при Аменхотепі III, а 2–й пілон – при Рамзесе I. Цей храм будувався і при Птолемеях, але так і залишився незавершеним.

 


Опис : 2piram

 Опис : i_445

 Опис : dzedka2

Рим. 3.7. Схематичний розріз пірамід: а) Саккара, б) Дашур, в) піраміда Снофру в Дашуре, д) пираміда Хеопса в Гізе

 

На противагу Карнакскому храму будівництво Луксорського храму велося, головним чином, при фараоні Аменхотепі ІІІ (1410-1375 рр. до н.е.), Закінчено ж храм при Рамзесі II.

Карнакський і Луксорський храми цікаві в ансамблі, так як обидва з'єднані чудово оформленою дорогою, що служила для урочистих релігійних процесій. У частині цієї дороги досі збереглася грандіозна алея сфінксів з баранячими головами.

Точних археологічних даних про план і розташування міста Фіви не існує, але припускається, що Фіви лежали на правому березі Нілу між Карнакським і Луксорським комплексами і на лівому березі між Мединет – Хабу і Курно, і місто по займаній території був колосальним. Близько Фіванского некрополя групувалися будинку робітників, художників і ремісників, а також храми і палаци. За таких умов важко припустити правильну систему вулиць на території всього міста, тим більше, що навіть головні храми і дорога, що з'єднували їх, не мали геометрично правильного розташування.

Опис : Храм Амона в Луксоре. Реконструкция - www.Arhitekto.ru 

 

Рим. 3.8. Храм Амона в Луксорі. Храм Амона в Карнаку. Реконструкція

 

Опис : Храм Амона в Карнаке. Реконструкция - www.Arhitekto.ru

Рим. 3.9. Храм Амона в Карнаку. Реконструкція

 

У першій половині XIV ст. до н.е. фараон Аменхотеп IV переніс столицю з Фів до кордону Нижнього Єгипту, де в дуже швидких темпах був побудований новий політичний і релігіозний центр країни – Ахетатон (Тель- ель- Амарна). Нова столиця розмістилася на правому березі Нілу між сучасними селищами Ель- Тель (на півночі) і Ель -Хаг – Кандиль (на півдні) План міста недостатньо правильний, вулиці ухиляються від прямих напрямків, і розташування будівель нерідко випадкове. Три майже паралельні вулиці Тель- ель- Амарни були основними магістралями міста, на них розміщувалися палаци, храми і громадські будівлі. Головні вулиці (що досягали 45 м ширини) перетиналися поперечними вулицями шириною від 1,5 до 10 м.

Рис. 3.10. Карнак. Алея сфінксів перед головним входом в в храм Аммона

 

Місто не ділилось на частини за класовою ознакою, як це припускають в Кахуні. Житла хліборобів, ремісників і знаті відрізнялися один від одного розмірами і оздобленням, але розміщувалися в загальних кварталах. Садиби багатих жителів займали кожна територію в 7 тис. кв.м, тоді як рядове населення задовольнялося ділянками не більше 100 кв.м, причому близько третини землі небагатої садиби відводилося під загони для худоби. З капітально побудованих будівель Ахетатона відомі: палац, великий храм і службовий квартал. Ахетатон не був характерним єгипетським містом, проте безліч добре збережених житлових будинків роблять його кращим джерелом для вивчення архітектури Стародавнього Єгипту.