Тема 9. Управління фінансовими ресурсами організації

 

1. Сутність управління фінансовими ресурсами

2. Класифікація фінансових ресурсів організації

3. Методи управління фінансовими ресурсами організації

4. Оцінювання ефективності управління фінансовими ресурсами організації

5. Удосконалення управління фінансовими ресурсами організації

 

1. Сутність управління фінансовими ресурсами

Фінансові ресурси – це кошти, котрі формуються при створенні організації і поповнюються у під час господарської діяльності у результаті продажу товарів, надання послуг, виконання робі та залучення зовнішніх джерел фінансування.

Управління фінансовими ресурсами – це сукупність інструментів, методів розробки і реалізації управлінських рішень у сфері формування, розподілу та використання фінансових ресурсів для забезпечення стійкого фінансового стану і ефективного функціонування організації.

Об’єктом управління є кругообіг фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності організації.

Суб’єктом управління – фінансові служби організації і окремі спеціалісти, які з використанням різних форм та методів впливають на ефективність функціонування об’єкта управління.

Основною метою управління фінансовими ресурсами є забезпечення функціонування організації оптимальною кількістю фінансових ресурсів у потрібний період часу згідно напрямів її розвитку, забезпечення раціонального їх використання, підвищення ринкової вартості організації та отримання нею максимального прибутку.

Цілі управління фінансовими ресурсами організації:

– збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції (послуг);

– зменшення витрат;

– збільшення прибутку;

– забезпечення рентабельної діяльності;

– підвищення ринкової вартості організації;

– зростання економічного потенціалу організації бажаними темпами;

– виживання організації на ринку в умовах конкуренції;

– лідерство у змаганні з конкурентами;

– уникнення фінансових невдач і банкрутства;

– мінімізація фінансових ризиків.

Основні напрямками використання фінансових ресурсів організації:

– поточні витрати на виробництво та реалізацію продукції (послуг);

– інвестування коштів у реконструкцію, модернізацію, технічне оновлення виробництва;

– інвестування коштів у науково-дослідні, дослідно-конструкторські розробки, купівлю  нематеріальних активів;

– портфельні інвестиції;

– інвестування коштів у поповнення оборотних активів, збільшення асортименту продукції, яка виготовляється;

– платежі у бюджет, позабюджетні фонди, погашення кредитів.

 

2. Класифікація фінансових ресурсів організації

Елементи фінансових ресурсів організації:

– статутний капітал (фонд);

– додатковий капітал;

– резервний капітал;

– спеціальні фонди, які утворюються за рахунок прибутку;

– амортизаційні відрахування;

– нерозподілений прибуток;

– довгострокові та короткострокові кредити банків;

– кредиторська заборгованість;

– усі види фінансових позик.

Статутний капітал – фінансовий фонд для фінансування господарської діяльності на початку діяльності суб’єкта господарювання, коли власники чи акціонери зробили до нього внески. В цей момент статутний капітал виступає у ролі фінансових ресурсів, а у подальшому функціонування організації він тільки позначає суму вкладених фінансових ресурсів, і тому уже не може розглядатися як сума поточних фінансових ресурсів.

Додатковий капітал – є фінансовим ресурсом при умові, коли власники або акціонери вкладають у статутний капітал більше коштів ніж передбачено проектом емісії акцій чи норми внесків засновників при формуванні статутного капіталу.

Резервний капітал  – можна віднести до фінансових ресурсів, тому що він формується за рахунок чистого прибутку, а використовується у випадках, коли потрібно захистити інтереси акціонерів або  інших власників суб’єктів господарювання. Резервний капітал утворюють для відшкодування можливих збитків, проведення виплат інвесторам чи кредиторам при недостатності коштів.

Амортизаційні відрахування – це фінансовий ресурс, поновлюється на постійній основі у процесі фінансово-господарської діяльності. Амортизаційні відрахування можна використовувати для:

– відтворення основних засобів виробництва;

– накопичення для здійснення інвестицій;

– використання у моменти, коли організація відчуває проблеми з формуванням оборотних коштів.

Спеціальні фонди – є фінансовими ресурсами, тому що вони формуються за рахунок чистого прибутку. Спеціальні фонди можуть створюватись для здійснення інвестицій, підвищення рівня капіталізації суб’єкта господарювання. Їх створення є запорукою того, що фінансові ресурси організації будуть використані на розвиток господарської діяльності, поліпшення умов праці працівників.

Нерозподілений прибуток – це фінансовий ресурс, який організація має намір використати для свого розвитку, підвищення ефективності господарювання, нарощення обсягів операційної діяльності.

Кредиторська заборгованість – є фінансовим ресурсом тільки при умов, що організація у процесі своєї діяльності отримує від кредиторів економічні ресурси (товари, сировину) без відповідної, обов’язкової сплати за них. Отримуючи такі економічні ресурси (активи) організація використовує їх як фінансові ресурси, які залучені не у грошовій, а у матеріальній формі.

Довгострокові і короткострокові кредити банків – є фінансовим ресурсом, який формується організацією за рахунок зовнішніх позикових джерел.

Різні види фінансових позик – є фінансовим ресурсом, який формуються за рахунок використання зовнішніх позикових коштів. Переважна більшість таких фінансових ресурсів формуються за рахунок корпоративних облігацій, які випускає організація для розвитку своєї операційної або інвестиційної діяльності.

Класифікація фінансових ресурсів організації

За стадією утворення

– початкові (утворені на початковій стадії функціонування організації, сконцентровані у її статутному фонді);

– прирощені (отримані у результаті функціонування організації у формі чистого прибутку).

За правом власності:

– власні (приватний, пайовий, акціонерний капітал). Використовуються для подальшого розвитку організації, забезпечують її економічну самостійність;

– позичені: виступають у вигляді позикових фондів (позики банку), залучених засобів (кредиторська заборгованість) і засобів, отриманих безплатно.

За матеріально-речовою структурою:

– грошові кошти та їх еквіваленти (грошові кошти у національній і іноземній валютах);

– капітал: фінансові ресурси, перетворені у матеріальну форму, тобто капітал (можуть бути вкладені у оборотні активи, необоротні активи).

 

3. Методи управління фінансовими ресурсами організації

Методи управління фінансовими ресурсами організації:

– традиційні;

– прогресивні.

Традиційні методи управління фінансовими ресурсами організації:

1. Методи збільшення власного капіталу:

– отримання додаткового прибутку від господарської діяльності;

– отримання внесків до статутного фонду від засновників, акціонерів;

– отримання податкових пільг;

– отримання фінансової допомоги на безповоротній основі.

2. Методи збільшення позичкового капіталу: 

– отримання банківського кредиту;

– отримання товарного кредиту;

– отримання фінансової допомоги на зворотній основі.

Прогресивні методи управління фінансовими ресурсами організації:

1. Методи збільшення власного капіталу:

– розміщення депозитарних розписок на міжнародних фінансових ринках;

– розміщення похідних цінних паперів на акції організації.

2. Методи оптимізації структури активів організації:

– дисконтування дебіторської заборгованості;

– отримання основних засобів у лізинг;

– використання товаророзпорядчих цінних паперів.

3. Методи збільшення позичкового капіталу:

– розміщення корпоративних облігацій на міжнародному і національному ринках;

– отримання вексельного комерційного кредиту;

– отримання позичкового капіталу за операціями «репо».

Особливості прогресивних методів порівняно з традиційними:

– використання цінних паперів широкого функціонального складу;

– використання методів, які дозволяють оптимізувати структуру активів;

– використання методів, які дозволяють залучати додаткові фінансові ресурси не лише на національному але і на міжнародних фінансових ринках. 

 

4. Оцінювання ефективності управління фінансовими ресурсами організації

Основою прийняття обґрунтованих управлінських рішень з питань управління фінансовими ресурсами є  їх аналіз в процесі якого вирішуються завдання:

– оцінка забезпеченості організації фінансовими ресурсами;

– визначення оптимального розміру, складу, структури фінансових ресурсів на основі врахування потреб організації, економічної доцільності видатків, їх впливу на результати виробничо-господарської діяльності;

– аналіз ефективності використання фінансових ресурсів;

– оцінювання впливу факторів на формування та використання фінансових ресурсів організації;

– аналіз темпів змін фінансового забезпечення організації і їх напрямків;

– виявлення і використання резервів підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами організації;

– контроль за раціональністю використання фінансових ресурсів;

– прийняття управлінських рішень для усунення недоліків і освоєння резервів підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами.

Напрями оцінювання ефективності управління фінансовими ресурсами організації: фінансова стійкість; ділова активність; ліквідність; рентабельність.

Фінансова стійкість – характеризує стан та структуру фінансових ресурсів організації, можливість нею виконувати зобов’язання, забезпечувати розширення діяльності без підвищення залежності від зовнішніх джерел фінансування.

Основні показники фінансової стійкості (табл. 9.1):

– коефіцієнт автономії характеризує рівень незалежності організації від зовнішніх позик;

– коефіцієнт фінансової стабільності характеризує скільки гривень власного капіталу припадає на одну гривню залученого;

– коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами характеризує рівень забезпечення організації ресурсами для проведення незалежної фінансової діяльності;

– коефіцієнт маневреності власного капіталу характеризує, яка частина власного капіталу злучена до фінансування діяльності організації;

– коефіцієнт фінансового ризику визначається як співвідношення залучених засобів і власного капіталу.

Таблиця 9.1. Основні показники фінансової стійкості

Показники	Розрахунок	Нормативне значення
Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності)	Власний капітал Пасиви	³0,5
Коефіцієнт фінансової стабільності	Власний капітал Позиковий капітал	>1
Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними коштами	Власні оборотні кошти Оборотні активи	≥ 0,1
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Власні оборотні кошти Власний капітал	Збільшення
Коефіцієнт фінансового ризику	Позиковий капітал Власний капітал	< 1

 

Платоспроможність і ліквідність характеризують фінансовий стан організації, її наявні і потенційні можливості ефективної діяльності, можливість виконувати свої грошові зобов'язання перед іншими суб'єктами ринку.

Основні показники ліквідності (табл. 9.2):

– коефіцієнт загальної ліквідності характеризує спроможність організації забезпечити свої короткострокові зобов’язання з оборотних коштів (частини активів, які найлегше реалізуються). Коефіцієнт надає найзагальнішу оцінку ліквідності активів організації;

– коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) – характеризує частину короткотермінових фінансових зобов'язань організації, котру можна сплатити за рахунок першокласних ліквідних активів (грошові кошти і їх еквіваленти). Коефіцієнт відображає здатність організації негайно погасити свою короткотермінову кредиторську заборгованість;

– коефіцієнт швидкої ліквідності характеризує частину короткострокових зобов'язань, яка може бути погашена за рахунок наявних у організації грошових коштів і за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, надані послуги, виконані роботи. Розраховується як відношення грошових коштів, високоліквідних цінних паперів, дебіторської заборгованості до короткострокових зобов'язань. Використовується припущення, що матеріальні запаси не можна реалізувати і перетворити у готівку.

Таблиця 9.2. Основні показники ліквідності

Показник	Розрахунок	Нормативне значення
Коефіцієнт загальної ліквідності	Оборотні активи Поточні зобов’язання і забезпечення	≥ 1,0
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	[Гроші та їх еквіваленти]+[Поточні фінансові інвестиції] Поточні зобов’язання і забезпечення	≥ 0,2
Коефіцієнт швидкої ліквідності	[Гроші та їх еквіваленти]+[Поточні фінансові інвестиції]+[Поточна дебіторська заборгованість] Поточні зобов’язання і забезпечення	≥ 0,7

 

Показники рентабельності (табл. 9.3):

Рентабельність власного капіталу характеризує рівень прибутковості власного капіталу.

Рентабельність продажів характеризує наскільки ефективно і прибутково організація здійснює свою діяльність.

Рентабельність виробничих витрат характеризує розмір валового прибутку (збитку), який припадає на одну гривню виробничих витрат. Бажаною є тенденція зростання даного показника.

Рентабельність операційних витрат характеризує рівень прибутку, який отримано у результаті здійснення операційних витрат.

Таблиця 9.3. Показники рентабельності

Показник	Розрахунок	Значення
Загальна рентабельність (збитковість) власного капіталу, %	Фінансовий результат до оподаткування: прибуток (збиток) Середньорічна вартість власного капіталу	→ max
Рентабельність (збитковість) продажу, %	Валовий: прибуток (збиток) Чистий дохід від реалізації продукції	→ max
Рентабельність (збитковість) операційних витрат, %	Фінансовий результат від операційної діяльності: прибуток (збиток) Операційні витрати	→ max
Рентабельність (збитковість) виробничих витрат, %	Валовий: прибуток (збиток) Собівартість реалізованої продукції	→ max

 

Аналіз ділової активності передбачає дослідження динаміки і рівнів коефіцієнтів оборотності.

Основні показники ділової активності (табл. 9.4):

Коефіцієнт оборотності власного капіталу характеризує наскільки масштаб діяльності організації забезпечується власним капіталом. Якщо коефіцієнт має високе значення, перевищує середньогалузевий показник, то це свідчить про те, що організація максимально використовує вкладені власниками кошти.

Коефіцієнти оборотності активів характеризують скільки продукції реалізує організація, виходячи з наявної вартості окремих видів її активів.

Коефіцієнт оборотності запасів характеризує швидкість їх реалізації, ефективність закупівлі сировини, матеріалів, виробництва, збуту готової продукції.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості характеризує ефективність політики організації з кредитування покупців щодо отримання плати за реалізацію продукції у кредит, характеризує комерційний ризик, спричинений подібними фінансовими відносинами. Чим вищим є  даний коефіцієнт, тим ефективніше організація організовує свої відносини з покупцями, тим вищий рівень її ділової активності.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості характеризує швидкість розрахунків з постачальниками і іншими кредиторами, які забезпечують поточну діяльність організації стосовно придбання товарно-матеріальних цінностей. Підвищення даного коефіцієнта свідчить про покращення розрахунково-платіжної дисципліни організації у відносинах з працівниками, постачальниками, бюджетом, позабюджетними фондами, іншими кредиторами.

Позитивним є перевищення коефіцієнтом оборотності дебіторської заборгованості коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості, а перевищення коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості є свідченням прорахунків організації у роботі з покупцям, боржниками, зростанням обсягів комерційного кредитування.

Таблиця 9.4. Основні показники ділової активності

Показник	Розрахунок	Значення
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	Чистий дохід Середньорічна вартість власного капіталу	→ max
Коефіцієнт оборотності активів	Чистий дохід Середня величина активів	→ max
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	Собівартість реалізованої продукції Середньорічна вартість матеріальних запасів	→ max
Коефіцієнт оборотності основних засобів	Чистий дохід Середньорічна вартість основних засобів	→ max
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Чистий дохід Середньорічна дебіторська заборгованість	→ max
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	Собівартість реалізованої продукції Середньорічна кредиторська заборгованість	→ max

 

5. Удосконалення управління фінансовими ресурсами організації

Основні проблеми в управлінні фінансовими ресурсами організації:

– брак власних фінансових ресурсів;

– неефективна структура капіталу;

– велика частка дебіторської заборгованості;

– відсутність фонду резервного капіталу.

Шляхи підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами в організації:

– збільшення обсягів збуту продукції (послуг);

– оптимізації структури капіталу;

– впровадження дієвого механізму управління витратами у кожному підрозділі організації враховуючи їх особливості;

– посилення контролю за використанням коштів згідно їх призначення;

– покращення взаємодії фінансово-економічних служб організації для забезпечення ефективної комунікації з питань використання фінансових ресурсів;

– зменшення дебіторської заборгованості;

– управління запасами;

– продаж  (здача  в  оренду) неприбуткових основних засобів, площ;

– створення фонду резервного капіталу.

 

Контрольні запитання:

1. Розкрийте сутність фінансових ресурсів організації.

2. Поясніть хто є суб’єктами управління фінансовими ресурсами в організації.

3. Перерахуйте види фінансових ресурсів організації.

4. Поясніть з якими проблемами управління фінансовими ресурсами стикаються вітчизняні організації.

5. Перерахуйте основні шляхи підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами в організації.