Тема 8. Управління матеріальними ресурсами організації

1. Сутність матеріальних ресурсів та управління ними

2. Аналіз забезпечення та ефективності використання матеріально-сировинних ресурсів

3. Аналіз забезпеченості, стану та ефективності використання основних засобів

4. Удосконалення управління матеріальними ресурсами в організації

1. Сутність матеріальних ресурсів та управління ними

У вузькому значенні матеріальні ресурси – це предмети праці, які у процесі виробництва перетворюють і з яких виготовляють продукцію;

У широкому розумінні матеріальні ресурси – це основні та оборотні засоби, які утворюють матеріально-речову базу організації.

Класифікація матеріальних ресурсів

За походженням:

− природні;

− виробничі.

За формою участі у процесі виробництва:

− предмети праці (сировина, основні матеріали, допоміжні матеріали);

− засоби праці (основні виробничі фонди, інвентар, інструмент).

За рівнем готовності:

− готова продукція;

− незавершене виробництво;

− виробничі запаси.

За способом формування:

− первинні (використовувані впродовж одного виробничого циклу);

− вторинні (відходи попереднього циклу, що використовуються).

За приналежністю основні засоби поділяються на:

− власні;

− орендовані.

За роллю у виробничому процесі основні засоби поділяються на:

− активні;

− пасивні.

За використанням основні засоби поділяються на:

− діючі;

− недіючі.

Управління матеріальними ресурсами – це процес впливу керівної підсистеми (апарату управління) на керовану (матеріальні ресурси) у межах організаційної структури організації.

Управління матеріальними ресурсами зорієнтоване на вибір найкращого (оптимального) варіанта їх використання.

Основні завдання управління матеріальними ресурсами:

− забезпечити організацію матеріальними ресурсам у потрібній кількості;

− забезпечити організацію матеріальними ресурсами необхідної якості;

− забезпечити організацію матеріальними ресурсами у потрібний час;

− забезпечити поставку матеріальних ресурсів у потрібне місце;

− забезпечити організацію матеріальними ресурсами з мінімальними витратами;

− ефективне використання матеріальних ресурсів в організації.

Збільшення потреб організації у матеріальних ресурсах може бути задоволене:

− інтенсивним шляхом (економне використання);

− екстенсивним шляхом (придбання, виготовлення).

2. Аналіз забезпечення та ефективності використання матеріально-сировинних ресурсів

Джерела задоволення потреби організації у матеріально-сировинних ресурсах:

− зовнішні джерела (зовнішні постачальники);

− внутрішні джерела (зменшення витрат сировини і матеріалів, використання відходів виробництва).

Для забезпечення організації матеріально-сировинними ресурсами необхідно контролювати виконання постачальниками договорів поставки. Показник виконання поставок матеріально-сировинних ресурсів (Р_д) за формулою:

(8.1)

де О_ф – фактичний обсяг поставлених матеріально-сировинних ресурсів; О_п – плановий обсяг поставки матеріально-сировинних ресурсів.

В процесі постачання матеріально-сировинних ресурсів аналізується і контролюється:

− якість поставлених матеріально-сировинних ресурсів, її відповідність умовам договору, стандартам;

− вчасність поставки матеріально-сировинних ресурсів;

− дотримання доставки матеріально-сировинних ресурсів у потрібне місце.

Групи показників оцінки ефективності використання матеріально-сировинних ресурсів:

1) узагальнюючі показники: матеріаловіддача, матеріаломісткість продукції, коефіцієнт використання матеріалів, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції;

2) індивідуальні показники: ефективність споживання певних складових матеріальних ресурсів (основних матеріалів, допоміжних матеріалів).

Матеріаловіддача характеризує вихід продукції з однієї гривні витрачених матеріальних ресурсів і розраховується як відношення вартості продукції до суми матеріальних витрат.

Матеріаловіддача (М_в) розраховується за формулою:

(8.2)

де ВП – обсяг продукції (послуг), грн; М – сума матеріальних витрат, грн.

Матеріаломісткість продукції розраховується як відношення суми матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції, показує скільки матеріальних витрат припадає на одну гривню виготовленої продукції.

Матеріаломісткість продукції (М_м) розраховується за формулою:

(8.3)

Крім загального показника матеріаломісткості може розраховуватись сировиномісткість, металомісткість, енергомісткість.

Питома вага матеріальних витрат (МВ) у собівартості продукції розраховується за формулою:

(8.4)

де СП – повна собівартість продукції (послуг), грн.

Методи аналізу матеріальних ресурсів:

− АBС-аналіз;

− XYZ-аналіз.

АВС-аналіз передбачає ранжування матеріалів за їх вагомістю та використання індивідуального підходу до управління ними.

Згідно з АВС-аналізом, матеріальні ресурси поділяються на класи:

− Матеріали класу А – малочислені і дуже важливі матеріали, які становлять до 20% у асортименті і на які припадає близько 80% вартості у структурі постачання.

− Матеріали класу В – другорядні матеріали, які потребують меншої уваги і з придбанням яких пов’язано біля 15 % коштів.

− Матеріали класу С – багаточисельні матеріали з придбанням яких пов’язано біля 5 % коштів. Потребують найменшої уваги.

XYZ-аналіз використовують для прогнозування потреби у матеріальних ресурсах. За результатами XYZ -аналізу матеріальні ресурси поділяються на класи:

− Клас Х – матеріали, попит на які є постійним чи має випадкові незначні коливання і прогнозується з високою точністю (коефіцієнт варіації попиту V становить до 10%).

− Клас Y – матеріали, попит на які є періодичним чи має характер падаючої/зростаючої тенденції. Прогноз попиту на ці матеріали має середню точність, V становить 10,1-25%.

− Клас Z – матеріали для яких не спостерігається яка-небудь закономірність споживання і прогнозування їх витрат неможливе, V становить більше 25, 1%.

Коефіцієнт варіації розраховується за формулою:

(8.5)

де − середньоквадратичне відхилення, котре відображає рівень відхилення фактичної витрати матеріалу у досліджуваному періоді відносно середнього розміру; − середній розмір витрати матеріалу.

Середньоквадратичне відхилення розраховується за формулою:

(8.6)

де Хі − фактична витрата матеріалу в і-му періоді; n − кількість періодів дослідження (місяців, днів).

3. Аналіз забезпеченості, стану та ефективності використання основних засобів

Управління основними виробничими засобами переважно націлене на забезпечення своєчасного їх відновлення і підвищення ефективності використання.

Для аналізу забезпеченості організації основними засобами з’ясовують чи їх достатньо, вивчають їх динаміку, структуру, технічний стан.

Технічний стан основних засобів оцінюють за показниками: коефіцієнт придатності, коефіцієнт зносу, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття.

Види зносу основних засобів:

– фізичний знос;

– моральний знос.

Фізичний знос – це поступова втрата засобами праці первісних техніко-експлуатаційних якостей в результаті їх використання у виробництві та у стані бездіяльності під впливом сил природи.

Моральний знос – це знецінення основних засобів із-за появи нових досягнень технічного прогресу.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, котра списана на витрати виробництва в попередніх періодах і розраховується за формулою:

(8.7)

де З – сума зносу основних засобів; ОЗ_п − первісна вартість основних засобів.

Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за формулою:

(8.8)

де ОЗ_з – залишкова вартість основних засобів; ОЗ_п − первісна вартість основних засобів.

Технічний стан основних засобів характеризує їх стан за віком та наявність прогресивних основних засобів і їх питома вага у загальній вартості основних засобів.

Оцінювання руху основних засобів проводиться з використанням наступних показників:

Коефіцієнт оновлення основних засобів розраховується за формулою:

(8.9)

де ОЗо – вартість введених основних засобів за звітний рік; ОЗ_к − загальна вартість основних засобів на кінець року.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність введення в дію нових основних засобів.

Коефіцієнт вибуття основних засобів розраховується за формулою:

(8.10)

де ОЗ_в – вартість основних засобів, які вибули; ОЗ_п − вартість основних засобів на початок періоду.

Коефіцієнт вибуття основних засобів відображає інтенсивність їх вибуття.

Коефіцієнт інтенсивності оновлення основних засобів характеризує швидкість оновлення основних засобів і розраховується за формулою:

(8.11)

Коефіцієнт приросту основних засобів відображає рівень приросту основних засобів (окремих їх груп) за певний період і розраховується за формулою:

(8.12)

де ОЗ_пр – вартість приросту основних засобів; ОЗ_п – вартість основних засобів на початок періоду.

Забезпеченість організації основними засобами відображають показники фондоозброєності праці і технічної озброєності праці.

Фондоозброєність праці розраховується як відношення середньої вартості основних виробничих засобі основного виду діяльності до чисельності робітників у найбільш численну зміну чи до їх середньоспискової чисельності.

Рівень технічної озброєності праці розраховується як відношення середньої вартості активної частини основних засобів до чисельності робітників у найбільш численну зміну чи до їх середньоспискової чисельності.

Аналіз ефективності використання основних засобів проводиться з використанням наступних показників: фондовіддача, фондомісткість, рентабельність.

Фондовіддача розраховується за формулою:

(8.13)

де ВП – обсяг випуску продукції; − середньорічна вартість основних виробничих засобів.

Фондомісткість розраховується як відношення середньорічної вартості основних виробничих засобів до обсягу випуску продукції за формулою:

(8.14)

Рентабельність основних виробничих засобів розраховується як відношення прибутку до вартості основних виробничих засобів за формулою:

(8.15)

де П – прибуток організації.

Важливим завданням управління основними засобами є підвищення рівня їх використання. Це може здійснюватися інтенсивним та екстенсивним шляхом.

Інтенсивне використання обладнання − це продуктивність обладнання, або збільшення обсягу випуску продукції за одиницю часу.

Екстенсивне використання обладнання − це використання обладнання за часом. Визначається коефіцієнтом використання планового фонду часу, змінності роботи обладнання і його завантаження.

Механізація і автоматизація процесів та праці – один з головних показників технічної озброєності виробництва. Механізація виробництва – це заміна ручних виробничих операцій машинами, механізмами. Автоматизація виробництва передбачає, що управління виробничими процесами відбувається без участі людини, а тільки під її контролем.

4. Удосконалення управління матеріальними ресурсами в організації

Напрямки удосконалення управління і підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів в організації:

– удосконалення прогнозування і планування потреби у матеріальних ресурсах;

– використання сучасних систем управління матеріальними ресурсами;

– покращення управління виробництвом за допомогою використання сучасної комп’ютерної техніки і програмного забезпечення;

– використання дешевших матеріальних ресурсів;

– розробка і впровадження маловідходних (безвідхідних) технологій виробництва;

– удосконалення норм витрати матеріальних ресурсів;

– спрощення конструкції виробів з метою економії матеріальних ресурсів;

– покращення забезпечення матеріальними ресурсами;

– покращення обліку і контролю за матеріальними ресурсами;

– стимулювання працівників до дбайливого ставлення і ефективного використання матеріальних ресурсів;

− впровадження наукової організації праці і виробництва;

– оновлення основних засобів, забезпечення високого рівня їх придатності;

− технічне переозброєння підприємства за допомогою автоматизації, впровадження гнучких виробничих систем;

– збільшення частки активної частини основних засобів;

− збільшення часу роботи обладнання;

– усунення вузьких місць і диспропорцій виробничих потужностей підприємства;

– зменшення простою обладнання, ліквідація обладнання, яке не використовується;

– пришвидшення ремонту обладнання тощо.

Контрольні запитання:

1. Розкрийте сутність показника матеріаловіддачі.

2. Розкрийте сутність показника фондовіддача.

3. Поясніть різницю між фізичним і моральним зносом основних засобів.

4. Розкрийте сутність інтенсивного використання обладнання.

5. Перерахуйте можливі шляхи усунення диспропорцій виробничих потужностей підприємства.