Тема 10

Основи тренування в легкій атлетиці

 

Структура підготовки спортсмена.

Сучасна система підготовки спортсмена є, многофакторним явищем, які мають мети, завдання, кошти, методи, організаційні форми, матеріально- технічні умови тощо., щоб забезпечити досягнення спортсменом найвищих спортивних показників, і навітьорганизационно-педагогический процес підготовки спортсмена до змагань.

У структурі системи підготовки спортсмена виділяють:

- спортивну тренування;

- змагання;

- позатренувальні і позазмагальні чинники, що впливають на результативність тренування і змагань.

Спортивна підготовка, як єдиний процес формування і удосконалення рухових навичок спортсмена і його якостей – фізичних, моральних і вольових, будуються на загальних основах формування і розвитку рухової діяльності спортсмена з врахуванням його індивідуальних особливостей (стать, вік, рівень фізичної підготовленості і т. д.), і тих умов, в яких проводиться тренування. Ні одне з завдань тренування не може бути успішно вирішено тільки засобами фізичних вправ. Характер спортсмена, рівень його знань, трудова діяльність, знаходяться в стійкому зв’язку з його спортивним життям і визначають успіхи в ній.

Спортивна підготовка направлена на досягнення найвищих результатів в обраному виді легкої атлетики. Це дуже важливий стимул для молодих спортсменів, тренуватися наполегливо і упорно. З іншого боку, систематичні заняття спортом стали могутнім фактором розвитку сторін особистості, виховання сміливих, сильних, витривалих і загартованих людей, підготовлених до праці й захисту Вітчизни. В цьому процесі велика роль тренера, який планує підготовку, керує фізичним і моральним вихованням спортсмена.

Таким чином, шлях до досягнення поставленої цілі, лежить через процес спортивного тренування, підготовки, керування цим процесом і умовами її підготовки.

Процес спортивної підготовки іде за трьома взаємопов’язаними і взаємообумовленими направленнями: виховання, навчання і фізичний розвиток. На практиці вказані три основні напрямки підготовки легкоатлетиста реалізовуються через загальну фізичну, технічну і теоретичну підготовку.

Основні поняття спортивної тренування і підготовленості легкоатлета.

Спортивна тренування як найважливіша складова частина системи підготовки спортсмена є спеціалізований педагогічний процес, заснований на використанні фізичних вправ з досягнення фізичного досконалості і високих спортивних результатів шляхом виховання, навчання дітей і підвищення функціональних можливостей спортсмена.

У процесі спортивної тренування вирішуються спільні й приватні завдання, які у кінцевому підсумку забезпечують спортсмену міцне здоров'я, моральне та інтелектуальне виховання, гармонійне, фізичний розвиток, технічне й тактична майстерність, високий рівень розвитку спеціальних фізичних, психічних, моральних і вольових якостей, і навіть знань і навиків у сфері теорії та методики спорту.

Досягти висот спортивного майстерності можна лише процесі цілорічної тренування протягом кількох років при правильном поєднанні фізичних вправ відпочинку; шляхом поступового підвищення тренувальних і змагальних навантажень, дотримуючись оптимального співвідношення об'єму і інтенсивності; організовуючи загальний режим життя й діяльності у межах умов спортивного життя.

Тренування окремими видах легкій атлетиці з урахуванням індивідуальних особливостей спортсмена і через специфіку цих видів.

Спортивне тренування обґрунтовується на загальних педагогічних принципах – активності, наочності, доступності і систематичності. В той же час тренувальний процес має свої особливі риси.

І. Характерною рисою тренувального процесу є його багатогранність. Легка атлетика, як ні один вид спорту, складається з великої кількості різних видів. По специфіці тренувального процесу, направленого на розвиток фізичних якостей легкоатлета, прийнято таке розділення:

- швидкісні види, характерні високою частотою рухів при значному збільшенню зусиль (біг на короткі дистанції і бар’єрний біг до 400 м.);

- швидкісно-силові види, характеризуються короткочасними зусиллями в основній фазі руху (стрибки, метання);

- види, які характеризуються проявленням витривалості (біг на середні і довгі дистанції ходьба);

- види, які характеризуються комплексним розвитком якостей (багатоборства).

Тренувальний процес в цих групах при загальних закономірностях його розвитку має тенденцію, подальшого розвитку кожної з груп по завданням, етапам підготовки, засобам і методам. Все це говорить, що тренувальний процес в легкій атлетиці, з однієї сторони поєднаний загальними закономірностями спортивного тренування, з другої – глибоку специфіку розвитку.

ІІ. Легка атлетика відноситься до групи видів спорту, досягнення в яких проявляються через одну вибрану форму техніки, яка має поетапний зміст і структуру рухів. Стабільність цієї техніки обумовлена відносною постійністю зовнішніх умов, визначених правилами змагань. Зовнішні умови можуть мінятися під впливом метереологічних факторів (вітер, сонце, злива) та зміст покриття.

По особливостям режиму рухової діяльності види легкої атлетики поділяються на дві групи:

- види, техніка яких направлена на вміння розвивати напруження м’язів максимальної сили, координації в відповідності з руховими завданнями. До таких видів відносяться: (біг на короткі дистанції, бар’єрний біг, стрибки, метання).

- види, характерні проявленням витривалості при проявленні в оптимальних умовах інтенсивності. Техніка цих видів направлена на економію фізичних сил і підвищення ефективності оптимальних робочих зусиль (ходьба, біг на середні, довгі і наддовгі дистанції).

ІІІ. При великій різносторонності легкої атлетики є різниця в ступені залежності спортивного результату від фізичної та технічної підготовленості спортсмена. При постійній формі техніки досягнення спортивного результату в легкій атлетиці залежить від технічної підготовленості і функціональної підготовленості, але основною є остання.

ІV. Тренувальний процес легкій атлетиці має в основному двох-циклову побудову. Зараз всі спортсмени беруть участь в зимових змаганнях. В основному річна підготовка розподіляється на два цикла – осінньо-зимовий і весняно-літній.

V. Так як змагання з легкої атлетики проводиться в основному в літній період, то осінньо-зимовий підготовчий період характеризується, як довгий період і коротким як змагальний, а весняно-літній цикл, навпаки характеризується більш напруженим змагальним періодом.

 

Побудова тренувального процесу.

Безперервність тренувального процесу характеризується такими положеннями:

- спортивне тренування будується як багаторічний і цілорічний процес, всі ланки якого взаємопов'язані, взаємозумовлені і підпорядковані завданню досягнення максимальних спортивних результатів;

- вплив кожного наступного тренувального заняття, мікроцикла, етапу тощо, хіба що накладається на результати попередніх, закріплюючи і розвиваючи їх;

- роботу і відпочинок у спортивному тренуванні регламентується в такий спосіб, щоб забезпечити оптимальний розвиток якостей і здібностей, визначальний рівень спортивного майстерності у конкретному виді легкої атлетики.

Ці становища знаходять різний свій відбиток у практиці підготовки спортсменів різного віку і її кваліфікації. Так, юні спортсмени, мають І спортивний розряд, зазвичай задовольняються щоденними одноразовими заняттями при рідкому застосуванні занять із великими навантаженнями (1-2 рази на тиждень). Під час підготовки спортсменів вищого класу такий режим у разі призведе до підтримки рівня тренованості, для на них треба проведення тренувань щодня 2-3 занять і щотижня 4-6 занять із великими навантаженнями.

Для підготовки спортсменів юнацького віку, надмірне захоплення великими тренувальними навантаженнями, спеціально-підготовчими вправами, призводить до швидкої вичерпаності фізичного і психічного потенціалу їх організму, до застою у спортивних результатах.

У основі принципу хвилеподібності і варіативності динаміки тренувальних навантажень лежать закономірності втоми і відновлення після напруженої м'язової діяльності, перебігу адаптаційних процесів внаслідок тренування, взаємодії обсягу й інтенсивності роботи у зв'язку зі зміною переважної спрямованості тренувальних занять й інших причин.

Хвилеподібна динаміка навантажень й у різних структурних одиниць тренувального процесу. У цьому найчіткіше хвилі навантажень проглядаються у досить великих його одиницях. Закономірні хвилеподібні коливання простежуються під час розгляду динаміки навантажень у серії мікроциклів чи в мезоциклах. Хвилеподібна зміна тренувальних навантажень дозволяє уникнути протиріч між видами роботи різної переважної спрямованості, обсягом і інтенсивністю тренувальній роботи, процесами втоми і відновлення.

А ось варіативність навантажень обумовлюється різноманіттям завдань, дозволяє забезпечити всебічний розвиток якостей, визначальний рівень спортивних досягнень, і навіть їх окремих компонентів, сприяє підвищенню працездатності і під час окремих вправ, програм занять і мікроциклів, збільшення сумарного обсягу виконаної роботи, профілактики явищ перевтоми і перенапруги функціональних систем.

Однією з основних закономірностей спортивного тренування є циклічність – систематичне повторення закінчених структурних одиниць тренувального процесу: окремих занять, мікроциклів, мезоциклів, етапів, періодів, макроциклів.

Розрізняють:

- мікроцикли тренування тривалістю від 2-3 до 7-10 днів;

- мезоцикли ‒ від 3 до 5-8 тижнів;

- етапи тренування від 2-3 тижнів до 2-3 місяців;

- періоди ‒ від 2-3 тижнів до запланованих 4-6 місяців;

- макроцикли ‒ від 3-4 до 12 місяців.

Побудова тренування з урахуванням різних циклів дає можливість систематизувати завдання, засоби й методи тренувального процесу, як найкраще забезпечити виконання принципів: безперервності; єдності загальної і спеціальної підготовки; єдності поступовості й до максимальних навантажень; хвилеподібної динаміки навантажень.