Тема 8. МОНІТОРИНГ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

 

7.1.   Нефінансова звітність як інструмент моніторингу розвитку соціальної відповідальності підприємства

7.2.     Стандарти підготовки нефінансового звіту

7.3.     Процес підготовки звіту

7.4.     Нефінансова звітність у світі

7.5.     Нефінансова звітність в Україні

 

7.1 Нефінансова звітність як інструмент моніторингу розвитку соціальної відповідальності підприємства

Одним з інструментів відкритості, підзвітності та покращення діяльності організації у контексті соціальної відповідальності є підготовка нефінансового звіту.

Соціальна або нефінансова звітність - це звіти компаній, що містять не тільки інформацію про результати економічної діяльності, а й соціальні та екологічні показники. Вона є публічною і розглядається як інструмент інформування стейкхолдерів компанії (акціонерів, співробітників, партнерів, клієнтів і суспільства) про те, як і якими темпами компанія реалізує закладені у своїх стратегічних планах розвитку цілі щодо економічної сталості, соціального добробуту та екологічної стабільності.

Нефінансова звітність допомагає підвищити якість як корпоративного управління, так і управління соціальними й екологічними проектами, оцінити внесок компанії в забезпечення її сталого розвитку, зменшити ризики та поліпшити репутацію, розвинути зв'язки з зацікавленими сторонами, обмінятися інформацією на корпоративному і міжкорпоративних рівнях (між компаніями) та порівняти результативність.

У табл. 7.1. приведена порівняльна характеристика фінансової та не фінансової звітності [30]

До вигід нефінансової звітності для компаній можна віднести наступні:

-       Нефінансова звітність допомагає компанії розбудувати процес управління. Під час підготовки звіту компанія отримує можливість проаналізувати власну стратегію, провести об'єктивну оцінку нефінансових ризиків, залучити менеджерів, відповідальних за функціональні напрямки, до визначення ролі та оцінки впливу компанії на суспільство;

-       Нефінансова звітність будує довіру до компанії. Для працівників компанії соціальна звітність є значним стимулом, роз'яснюючи соціальну роль їх роботи. Бізнес партнери, державні органи, споживачі також формують своє ставлення до компанії з врахуванням наявності нефінансової звітності;

-       Нефінансова звітність підвищує прозорість компанії. Наявність нефінансової звітності поряд із фінансовою дозволяє зацікавленим особам отримувати інформацію про соціальні та екологічні аспекти діяльності компанії в комплексі з інформацією.

- Нефінансова звітність зміцнює ділові відносини. Ефективна комунікація з бізнес-партнерами дозволяє компанії отримати репутаційні вигоди як прозорої і відкритої до співпраці через встановлення чітких вимог до контрагентів та відкритості щодо принципів своєї роботи. Наявність нефінансової звітності дозволяє компаніям зберегти та розширити бізнес з транснаціональними компаніями та вийти на ринки, де соціально-відповідальний бізнес є фактором конкурентної боротьби і які мають вищу рентабельність.

 

7.2 Стандарти підготовки нефінансового звіту

Визначаючи формат нефінансової звітності, підприємство орієнтується на власні потреби і етап розвитку моделі соціальної відповідальності. У світі найбільш поширеними форматами є «Звіт про прогрес» і нефінансова звітність за системою ОМ.

Нефінансова звітність може бути підготовлена і надана у різних форматах:

1.    Звіт зі сталого розвитку, сформований відповідно до вимог системи ОКІ (Глобальної ініціативи зі звітності);

2.    Звіт про Прогрес реалізації принципів Глобального договору ООН (СОР - Соттипісаііоп оп Ргодгекк);

3.    Довільний соціальний звіт - за довільною структурою і самостійно обраним показникам.

Звіт зі сталого розвитку відповідно до вимог системи ОКІ

Одним з найпоширеніших форматів нефінансової звітності є Звіт зі сталого розвитку, сформований відповідно до системи Глобальної ініціативи зі звітності (ОКІ). Йому відведена роль стандарту рамкових критеріїв підготовки нефінансової звітності.

Система звітності ОКІ застосовується підприємствами та організаціями як основа розкриття інформації про результати забезпечення сталого розвитку. Вона постійно удосконалюється і розширюється в міру накопичення досвіду зі звітності та зміни як потреб організацій, що звітують, так і аудиторії адресатів.

Уся документація Системи СКІ підлягає тестуванню і послідовному покращенню. Звітність за СКІ спрямована на досягнення консенсусу в діалозі між зацікавленими сторонами, що представляють ділове й інвестиційне співтовариства, трудові об'єднання, цивільне суспільство, бухгалтерську справу, наукові кола тощо.

СКІ використовується як загальноприйнята система звітності відносно економічних, екологічних і соціальних результатів діяльності широким колом організацій - від малих підприємств до багатогалузевих компаній, що діють в глобальному масштабі. При цьому вона враховує особливості їхньої діяльності. Система звітності СКІ включає як загальну, так і специфічну для окремих галузей документацію.

На основі Керівництва С3 рекомендується формувати звіти всім компаніям (приватним, державним і некомерційним) незалежно від їх масштабу, галузі, місця розташування або досвіду. При цьому звітність може приймати різні форми: публікацію в Інтернеті або на паперовому носії, окрему публікацію, включення в річні або фінансові звіти.

Окремі організації ухвалюють рішення щодо формування звітності на основі повної системи СКІ. Інші віддають перевагу найбільш стислому, але практичному формату. Проте всім структурам, що публікують нефінансову звітність рекомендується розміщувати плани з розширення звітності в майбутньому.

Керівництво С3 містить Принципи, що визначають зміст звіту і забезпечують якість наданої інформації. До нього також входять Стандартні елементи звітності, що складаються з Показників результативності й інших характеристик, а також рекомендації щодо конкретних технічних питань звітності.

Для кожного з Показників результативності, включених в Керівництво, розроблені Протоколи щодо показників, які містять рекомендації зі збору та систематизації інформації, роботи з показниками, визначення ключових термінів, методики складання й інші технічні моменти, які допомагають укладачам звітів і забезпечують однакову інтерпретацію показників результативності.

Галузеві додатки, що акцентовані на специфічних для певних галузей питаннях (гірничодобувної промисловості, автомобілебудування, фінансів, державного сектора тощо), доповнюють Керівництво рекомендаціями з його застосування в контексті конкретних галузей, а також містять специфічні показники результативності. При цьому галузеві додатки використовуються як доповнення до Керівництва, а не замість нього.

Технічні протоколи розраховані на користування водночас Керівництвом та Галузевими додатками, а також охоплюють проблемні питання. Вони розроблені як рекомендації з окремих питань (наприклад, визначення меж звітності).

Межі звітності, тобто рамки діяльності, якої стосується надана інформація, можуть бути: географічними, галузевими, процесними. Межі окреслюють аспекти відповідальності, що відображені у нефінансовій звітності, тобто:

-       за географічними - звіт містить виключно певні країни ведення бізнесу;

-       за галузевими - звіт охоплює виключно певні галузі діяльності;

-       за процесними - звіт стосується виключно конкретних бізнес- процесів.

Таким чином, основними елементами звітності за системою ОКІ є:

1)    характеристика організації (опис бізнесу і стратегії);

2)    інформація про підходи до управління;

3)    показники результативності економічної, екологічної і соціальної діяльності.

Кінцевою фазою процесу формування нефінансового звіту за системою ОКІ є його оприлюднення на корпоративному сайті та інформування офісу ОКІ. При цьому повідомлення може бути у формі простого листа з додатком до нього звіту у надрукованому або електронному форматі, або його реєстрація в он-лайновій базі звітів на порталі ОКІ.

 

7.3 Процес підготовки звіту

Процес формування нефінансового звіту є індивідуальним, проте він містить загальні для всіх суб'єктів підходи:

1)          формування міжфункціональної команди;

2)          залучення груп впливу;

3)          збір даних;

4)          безпосереднє формування звіту;

5)          верифікація і аудит.

1. Формування міжфункціональної команди

Залучення менеджерів основних профільних підрозділів значно полегшує роботу над нефінансовим звітом. Тому формування міжфункціональної команди є доречним.

2. Залучення груп впливу

Враховуючи, що адресатом звіту є певна аудиторія, доцільною є ідентифікація переваг цільових груп і залучення їх до процесів. Спільна робота груп впливу і персоналу сприяє акцентуванню значущих сфер соціальної відповідальності бізнесу.

При цьому за необхідністю до процесу ідентифікації груп впливу, залучають треті організації, які спеціалізуються на співпраці із зацікавленими сторонами.

Щоб мінімізувати вірогідність негативної реакції на нефінансову звітність та забезпечити позитивну, слід ідентифікувати інтереси, переваги і рівень сприйняття цільових груп. Традиційні методи (соціологічні опитування, пілотні версії звіту) є прийнятними для великого бізнесу, але вони складні та витратні для малого та середнього, а їх результати нерідко суперечливі і складні в інтерпретації.

3. Збір даних

Для наповнення нефінансового звіту першочерговим завданням є формування базової сукупності ключових показників (наприклад, згідно зі стандартом ОКІ) і опрацювання методології їхнього розрахунку (користуючись рекомендаціями ОКІ або галузевих асоціацій).

Процес роботи з даними вимагає певної послідовності:

-             формування базової сукупності ключових показників;

-             визначення джерел інформації;

-             систематизація даних;

-             структурування даних;

-             аналіз даних.

4. Формування звіту

Враховуючи, що час є єдиним ресурсом, який не підлягає накопиченню і альтернативному використанню, при формуванні нефінансового звіту необхідно провести ретельний аналіз доцільності всіх процесів, наприклад, акумуляції і візуалізації даних. Переклад в даному випадку вважається за можливе делегувати підрядникам, таким чином вивільнивши час працівників для реалізації інших проектів.

Нефінансовий звіт слід позиціонувати як механізм реалізації комплексних цілей, наприклад, він може формуватися паралельно з оцінкою ефективності проектів СВБ або при щорічному перегляді стратегії СВБ. Систематизувати і аналізувати дані раціонально одночасно з формуванням фінансових звітів. Різні розділи (в т. ч. таблиці, діаграми, коментарі) доцільно використовувати для інших комунікативних цілей.

5. Верифікація і аудит

Поширювання нефінансової звітності, власне, як і фінансової, ініціює питання правдивості тез і реалістичності наданої інформації. Першочерговими адресатами звітності є причетні групи впливу, наприклад, працівники, бізнес-партнери, акціонери. Слід враховувати, що вони детально аналізують презентовані факти, твердження і думки з урахуванням доступної їм інформації, що є значущою обставиною, зважаючи на швидкість інформаційних потоків та репутаційних ризиків.

 

7.4. Нефінансова звітність у світі

Темпи поширення у суспільстві нефінансової звітності відображають швидкість поширення концепції соціальної відповідальності і етики бізнесу в цілому.

Первинні вимоги до нефінансової звітності були сформульовані Фондами соціальних інвестицій Великобританії і США. Принципи СЕКЕ8^аШе2, що фактично стали інструктивним керівництвом зі звітності з екологічних питань після екологічної катастрофи 1989 р. (результат аварії танкера Еххоп VаШе2), розробила Коаліція за екологічно відповідальну економіку (СЕКЕ8 - СоаШоп Гог Епуігоптейаііу КекрошіЬІе Есопотіек).

У країнах Європейського Союзу соціальна звітність обов'язкова для певних груп компаній. Найбільш чітко тенденції становлення простежуються у Франції, Норвегії, Швейцарії.

У Франції організації, персонал яких налічує більше 300 осіб, зобов'язані з 1977 р. готувати звіт «Віїап 8осіа1» (Соціальний звіт - пер. з фр.). Цей соціальний звіт містить інформацію щодо практик найму на роботу, оплати праці, охорони здоров'я і безпеки, умов праці на робочому місці, навчання і професійної підготовки, а також щодо відносин між керівництвом і персоналом.

Компанії, що котируються на біржі Франції, з 01.01.2003 р. зобов'язані надавати соціальний звіт з охорони праці та навколишнього середовища про вплив їхньої діяльності на суспільство. У звіті також необхідно розкрити ступінь дотримання основних принципів і прав у сфері праці, затверджених Деклараціями Міжнародної організації праці (МОП), а також заходи щодо просування цих принципів серед субпідрядників філіями французьких організацій.

У Бельгії з 1995 р. до річного звіту обов'язково додається звіт «Віїап 8осіа1». Соціальний звіт містить загальний опис робочої сили, інформацію щодо практик найму і розвитку персоналу, плинності кадрів, заходів просування і професійну підготовку працівників. Великі організації готують повний звіт, малі та середні (з кількістю працівників більше 20 осіб) - скорочений. Звіт подається до Національного банку Бельгії, який контролює достовірність інформації.

У Данії з 1993 р. «Закон про захист навколишнього середовища» містить вимоги екологічної звітності для «найбільших забруднювачів».

У Норвегії з 1998 р. національний та іноземний бізнес, що провадить свою діяльність на території країни і є суб'єктом оподаткування, згідно з «Законом про бухгалтерський облік» обов'язково включає до преамбули інформацію про операційне середовище, гендерну рівність, екологію, а також про заходи, які можуть запобігти або зменшити негативний вплив компанії.

У Великій Британії у 2005 р. прийнятий «Закон про обов'язкову корпоративну соціальну звітність підприємств, що котируються на біржі». Відповідно до опублікованого Національним інститутом стандартизації Великої Британії (Ассоийіпд 8іапгїггї8 Воатгї - Л8Б) стандарту в соціальному звіті обов'язковому розкриттю підлягає інформація про персонал (аспекти здоров'я і безпеки праці, політики найму, навчання і розвитку, мотивацій, бізнес-етики, продуктивність працівників) і суспільно важливих проблем (питання охорони здоров'я, наявності у виробничому ланцюгу соціальних ризиків, різноманіття

клієнтської бази, впливи на місцеве співтовариство (шум, забруднення повітря і води), а також дотримання прав людини і корінних народів).

У Швеції закони, прийняті у кінці 2009 р., зобов'язали всі 55 компаній державної власності оприлюднювати звіти щодо їхньої екологічної безпеки, економічної і соціальної діяльності.

У Німеччині звітність за нефінансовими показниками є обов'язковою для великих підприємств і холдингів. Наприкінці 2004 р. у законодавство про бухгалтерський облік і реформи (Ві1атгесЬі8ге&гт£Є8ЄІ2) були внесені зміни, які вперше приписували включити в звітність ключові нефінансові показники діяльності: екологічний вплив і стан людського капіталу.

В Італії, згідно з законодавчим актом № 32/2007, у фінансовому звіті вступне слово директора повинне обов'язково містити характеристику відносин з персоналом та екологічної діяльності.

 

7.5. Нефінансова звітність в Україні

Нефінансова звітність в Україні знаходиться на етапі активного поширення і має значний незадіяний потенціал. Ключову роль в залученні бізнесу до цього процесу має розвиток мережі Глобального договору ООН.

Вектори нефінансової звітності в Україні:

-       умови праці та розвиток людського капіталу;

-       збереження і відтворення навколишнього середовища;

-       доброчинність;

-       співпраця з місцевими громадами.

Ключовим аспектом соціальної звітності є сфера розвитку людського капіталу. Підприємства описують участь персоналу в різноманітних тренінгах і програмах, розробляють та впроваджують об'єктивні системи оцінки ефективності роботи, мотивації. Значна кількість бізнес-структур, які звітують щодо реалізації принципів ГД у форматі Звіту про Прогрес, при розкритті інформації щодо принципів дотримання прав людини або трудові відносини, надають інформацію про соціальні переваги працівників, гідне ставлення до них, створення безпечних умов праці.

Бізнес-структури розкривають інформацію про екологічні ініціативи, наприклад, обсяги інвестицій у здійснення заходів щодо зменшення забруднення навколишнього середовища (вартість і перелік заміненого устаткування, вартість впровадження екологічних програм, проведення екологічного аудиту тощо) і отриманих від них результатів, надають детальну характеристику впливу функціональної діяльності на навколишнє середовище, у тому числі й негативного. Проте в Україні існують підприємства, які тільки декларують солідаризацію принципам збереження навколишнього середовища.