Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена,
як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган
виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У цілому на загальний рівень заробітної плати впливає багато
різноманітних факторів, які можна поділити на зовнішні (фактори оточення) та
внутрішні (фактори підприємства).
Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників
застосовують показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці відносяться нарахування найманим працівникам
у грошовій та натуральній формі (оцінені у грошовому вираженні) за
відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану
роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.
Фонд оплати праці включає наступні складові:
- основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу
відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування,
посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і
відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. А також
включається оплата праці за перебування у відрядженні; вартість продукції,
виданої працівникам при натуральній формі оплати праці тощо;
- додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені
норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона
включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, премії та
винагороди, у тому числі за вислугу років, передбачені чинним законодавством:
премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій, суми виплат,
пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників;
- інші заохочувальні та
компенсаційні виплати,
до яких належать виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії
за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові та
матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які
проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Держава здійснює регулювання оплати праці працівників
підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної
заробітної плати та інших державних норм і гарантій.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні
сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок,
доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних
виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм
і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими
(регіональними) угодами.
Основним організаційно-правовим інститутом обґрунтування
диференціації заробітної плати працівників різних суб’єктів господарювання є
тарифна система, основні елементи якої такі: тарифні сітки;
тарифно-кваліфікаційні довідники; тарифні ставки; схеми посадових окладів (рис
4.1).
Тарифна ставка визначається відповідно до встановленого державою
мінімального розміру заробітної плати, тобто таким, нижче якого вже не можна
платити працівникові за виконану норму робочого часу. Тарифна ставка не включає
жодних доплат, які можуть надаватись понад встановлену ставку.
Тарифні ставки інших розрядів визначаються множення тарифної
ставки першого розряду на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду.
Рис. 4.1. Основні характеристики оплати
праці
Під системою оплати праці слід
розуміти чинний на підприємстві організаційно-економічний механізм
взаємозв’язку між показниками, що характеризують міру (норму) праці і міру її
оплати відповідно до фактично досягнутих результатів праці, тарифних умов
оплати праці та погодженою між працівником і роботодавцем ціною послуг робочої
сили.
Форми та системи оплати праці
наведено на рис. 4.2.
Рис.4.2. Форми й основні системи
оплати праці
Почасова форма оплати праці має дві
системи:
1. Проста почасова система оплати праці: передбачає проведення
нарахування заробітної плати працівникам виходячи з годинної тарифної ставки і
фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період.
Заробіток при цій системі обчислюється за формулою:
, грн., (4.1)
де Фміс
– фактично відпрацьований за місяць час, год/міс.;
Сг – годинна тарифна ставка за розрядом
робітника, грн.
Почасово-преміальна система оплати
праці: застосовується з метою підвищення зацікавленості працівників у
результатах їхньої праці.
2.
При цій системі поряд з
виплатою посадових окладів або ставки за одиницю часу роботи, за досягнення
певних кількісних і якісних показників працівнику виплачується надбавка до
заробітної плати, тобто премія. Здебільшого розмір премії встановлюється у
відсотках до нарахованої заробітної плати. Заробіток обчислюється:
, грн., (4.2)
де Зтар
– сума заробітку, нарахованого за прямою почасовою системою оплати праці, грн.,
Д – сума преміальних доплат за досягнення певних якісних або
кількісних показників, грн.
Відрядна форма передбачає залежність суми
заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за
певний проміжок часу.
Основними умовами застосування відрядної
форми оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо
залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку, а також
необхідність стимулювання зростання обсягу випуску продукції.
Відрядна
форма включає такі системи:
1) Пряма відрядна. Заробіток при цьому обчислюється за
формулою:
, грн., (4.3)
де Рі
– відрядний розцінок за виготовлення одного виробу і-го виду, грн./шт.;
Nфі – фактична кількість виробів і-го виду, виготовлених робітниками за
певний час, шт.;
n – кількість видів виробів.
, грн., (4.4)
де Тшті
– час на виготовлення одного виробу і-го
виду, год.
2) Відрядно-преміальна система оплати праці передбачає виплату
робітнику-відряднику, крім заробітку за відрядними розцінками, премії за
перевиконання кількісних і якісних показників. Сума заробітку при цій системі
визначається:
, грн., (4.5)
де Зтар.в
– тарифний заробіток робітника при прямій відрядній системі оплати праці, грн.;
Дв – сума преміальних доплат.
3) Відрядно-прогресивна система оплати праці передбачає збільшення
відрядної розцінки зі збільшенням виробництва продукції, виконання робіт чи
надання послуг протягом встановленого робочого дня.
Заробітна плата обчислюється за
формулою:
, грн., (4.6)
де Nвб
– вихідна база для нарахування доплат, шт./міс.;
Рзв – звичайний розцінок за один виріб,
грн./шт.;
Рпідв – підвищений розцінок за один виріб,
грн./шт.
4) Непряма відрядна система застосовується для оплаті праці
допоміжних робітників які обслуговують основних робітників і значною мірою
впливають на їх виробіток. При її застосуванні робітникові нараховується
заробіток не за результатами його виробітку, а за результатами праці основних
робітників, яких він обслуговує:
, грн., (4.7)
де Зн.в
– заробіток допоміжного робітника, грн.;
Nфі – фактично виготовлена кількість
продукції і-им основним робітником за зміну (місяць),
одиниць;
Рн.ві – непряма відрядна розцінка.
, грн., (4.8)
де – денна тарифна ставка
допоміжного робітника, грн.;
n – кількість основних робітників, які
обслуговуються допоміжними робітниками;
Nпл.і – норма виробітку основного робітника
за зміну, од.
5) Колективна система оплати праці
(бригадна). Використовується
в тому випадку, коли характер обслуговування обладнання чи специфіка технології
виробництва потребують зусиль групи працівників різної кваліфікації.
При використанні цієї системи спочатку
розраховується заробіток всієї бригади (Збр)
як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадну розцінку. Потім
бригадний заробіток розподіляється між членами бригади одним із таких методів:
§ метод годино-коефіцієнтів.
Застосовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах;
§ метод коефіцієнта виконання норм.
Використовується за умови, що члени бригади працюють в різних умовах.
6) Акордна система. Передбачає встановлення розцінки на
весь обсяг робіт. Використовується такий підхід в тих випадках, коли чітко
встановлені не лише обсяги робіт, але й
терміни їх виконання. Як правило, при дотриманні термінів виконання робіт і за
умови якісного виконання виплачується
премія у встановленому розмірі.
В умовах становлення ринкових відносин на багатьох
підприємствах знайшла застосування безтарифна система оплати праці.
Правові, економічні та соціальні умови обліку витрат на
оплату праці визначено чинним законодавством.
До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються:
-
заробітна плата за окладами і тарифами;
-
надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у
розмірах, передбачених діючим законодавством;
-
премії та заохочення;
-
матеріальна допомога;
-
компенсаційні виплати;
-
оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу;
-
інші витрати на оплату праці.
Закон України «Про оплату праці» визначає: структуру
заробітної плати, порядок встановлення і перегляду розміру мінімальної
заробітної плати, джерела коштів на оплату праці, систему організації і тарифну
система оплати праці. Також законом передбачено державне та договірне
регулювання оплати праці. права працівників на оплату праці та їх захист.
Кодексом законів про працю України передбачено встановлення
загальних вимог щодо укладання колективних договорів між роботодавцем і
трудовим колективом та трудових договорів – між роботодавцем та відповідно
працівниками.
У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання
сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин,
зокрема: зміни в організації виробництва і праці; нормування і оплати праці,
встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових
виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій,
пільг; умов і охорони праці; режиму роботи, тривалості робочого часу і
відпочинку.
Трудовий договір є угодою
між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи
фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену
цією угодою, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична
особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати
умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про
працю, колективним договором і угодою сторін.
Організація оплати праці на підприємстві визначається діючими
формами оплати праці, а також законодавством про працю.
У діловодстві підприємства використовуються нормативні документи,
що регулюють порядок нарахування заробітної плати:
-
штатний розклад;
-
розцінки та норми;
-
договори підряду (на виконання разових
робіт);
-
інші трудові договори (контракт);
-
накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, матеріальної
допомоги);
-
колективний договір.
Міністерством статистики України затверджено наступні первинні
документи з обліку особового складу:
Таблиця 4.1.
Типові форми первинних документів з обліку розрахунків з оплати
праці
№ |
Абревіатура |
Назва типової форми |
Кадрова
документація |
||
1 |
П-1 |
Наказ
(розпорядження) про прийняття на роботу |
2 |
П-2 |
Особова картка |
3 |
П-3 |
Алфавітна
картка |
4 |
П-4 |
Особова картка
фахівця з вищою освітою, який виконує науково-дослідні,
проектно-конструкторські та технологічні роботи |
5 |
П-5 |
Наказ
(розпорядження) про переведення на іншу роботу |
6 |
П-6 |
Наказ
(розпорядження) про надання відпустки |
7 |
П-7 |
Список про
надання відпустки |
3 обліку
використання робочого часу |
||
8 |
П-8 |
Наказ
(розпорядження) про припинення дії трудового договору (контракту) |
9 |
П-12 |
Табель обліку
використання робочого часу та розрахунку заробітної плати |
10 |
П-13 |
Табель обліку
використання робочого часу |
11 |
П-14 |
Табель обліку
використання робочого часу |
12 |
П-15 |
Список осіб,
які працювали у понаднормовий час |
13 |
П-16 |
Листок обліку
простоїв |
3 обліку
розрахунків з працівниками з оплати праці |
||
14 |
П-49 |
Розрахунково-платіжна
відомість |
15 |
П-50 |
Розрахункова
відомість |
16 |
П-51 |
Розрахункова
відомість |
17 |
П-52 |
Розрахунок
заробітної плати |
18 |
П-53 |
Платіжна
відомість |
19 |
П-54 |
Особовий
рахунок |
20 |
П-54-А |
Особовий
рахунок |
21 |
П-55 |
Накопичувальна
картка виробітку та заробітної плати |
22 |
П-56 |
Накопичувальна
картка обліку заробітної плати |
Оформлення працівників здійснюється на
основі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу (№ П–1). На кожного
працівника у відділі кадрів відкривають особовий картку (№ П–2), до якої
заносять відомості про працівника, водночас роблять запис про прийняття на
роботу в трудовій книжці і присвоюють йому табельний номер.
Картки комплектують за структурними
підрозділами підприємства в алфавітному порядку, створюючи картотеку
працівників. Особові картки працівників, що вибули, підшивають у спеціальній
справі для кожного працівника.
Поряд з обліком особового складу на
підприємстві має бути організовано облік використання робочого часу.
Для обліку використання робочого часу
застосовується табель (№ П–13).
Табельний облік застосовується з метою
аналізу і контролю за використанням робочого часу і станом трудової дисципліни,
для отримання даних про відпрацьований час, а також для складання статистичної
звітності з праці. Дані табельного обліку використовуються також для визначення
заробітку працівників, які перебувають на погодинній оплаті праці, та окремих
виплат іншим працівникам. Включення до табеля і виключення з нього працівників
здійснюється на підставі первинних документів з обліку кадрів.
Облік заробітної плати в
системі рахунків – це
синтетичний облік нарахування і розподілу заробітної плати, визначення належної
суми працюючим і віднесення нарахованої оплати праці на відповідні рахунки
витрат за статтями і об’єктами калькулювання.
Рахунок № 66 «Розрахунки з оплати праці»
призначений для обліку розрахунків за всіма видами оплати праці: заробітної
плати, премій, виконання громадських обов’язків та ін.
Для обліку розрахунків по оплаті праці
використовують два субрахунки:
661 «Розрахунки за заробітною платою»;
662 «Розрахунки з депонентами».
В кредиті субрахунку № 661 «Розрахунки
за заробітною платою» відображаються:
- нарахована заробітна плата робітникам основного виробництва,
виробництва напівфабрикатів, допоміжних виробництв;
- нарахована заробітна плата робітникам за обслуговування і ремонт
обладнання цехів основного виробництва;
- нарахована заробітна плата службовцям та обслуговуючому персоналу;
- нарахована заробітна плата спеціалістам;
- нарахована плата працівникам житлово-комунального господарства;
- нарахована заробітна плата за впровадження нової техніки,
технології, за виконаний ремонт основних засобів;
- суми нарахованої допомоги з тимчасової непрацездатності;
- суми премій, нараховані за рахунок коштів Фонду економічного
стимулювання або Фонду спеціального призначення;
- оплата праці за рахунок коштів Резерву наступних витрат і
платежів та інші.
В кредиті субрахунку № 662 «Розрахунки з
депонентами» відображаються суми своєчасно не виданої заробітної плати, премій,
допомоги тощо працівникам підприємства.
В дебеті субрахунку № 661 «Розрахунки за
заробітною платою» відображаються виплачена заробітна плата, депонована
заробітна плата, відрахований податок на доходи з фізичних осіб із заробітної
плати працівників та службовців на користь державного бюджету, відраховані
аліменти та інші відрахування згідно з виконавчими листами.
В дебеті субрахунку № 662 «Розрахунки з
депонентами» відображаються видачі депонованих сум.
Таблиця 4.2.
Типові проведення з нарахування
заробітної плати
№ |
Зміст господарської
операції |
Кореспонденція рахунків |
|
Дебет |
Кредит |
||
1. |
Нарахована
заробітна плата: |
|
|
1.1. |
працівникам основного
виробництва |
23 |
661 |
1.2. |
працівникам
допоміжних виробництв |
23 |
661 |
1.3. |
працівникам,
зайнятим обслуговуванням машин та обладнання |
91 |
661 |
1.4. |
працівникам,
зайнятим на загальновиробничих роботах цехів та
інших підрозділів |
91 |
661 |
1.5. |
адміністративно-управлінському
персоналові |
92 |
661 |
1.6. |
працівникам
обслуговуючих виробництв і господарств |
29 |
661 |
1.7. |
працівникам,
зайнятим капітальним будівництвом |
151 |
661 |
1.8. |
працівникам,
зайнятим збутом готової продукції |
93 |
661 |
1.9. |
Працівникам,
зайнятим вантажними роботами і придбанням товарно-матеріальних цінностей |
20,28 |
661 |
1.10 |
працівникам,
зайнятим виправленням браку |
24 |
661 |
1.11 |
працівникам
торговельних і посередницьких підприємств |
93 |
661 |
2. |
Нараховані відпускні
виплати за рахунок резерву на оплату відпусток |
471 |
661 |
3. |
Нарахована
матеріальна допомога згідно із заявами працівників |
949 |
661 |
Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі має стільки
ж рахунків, скільки працюючих на підприємстві за обліковим складом, тобто це
облік розрахунків по заробітній платі по кожному працюючому окремо. Сума всіх
нарахувань заробітної плати по кожному аналітичному рахунку (тобто по кожному
працюючому) дорівнюватиме кредитовому обороту синтетичного рахунку № 66 за
звітний місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу,
підприємству в цілому. Сума всіх відрахувань за аналітичними рахунками
дорівнюватиме дебетовому обороту синтетичного рахунка № 66. Сума в графі
Розрахунково-платіжної відомості «Сума, належна до виплати» аналітичних
рахунків дорівнює кредитовому сальдо синтетичного рахунка № 66 «Розрахунки з
оплати праці». Кредитове сальдо рахунка № 66 показує заборгованість
підприємства робітникам і службовцям на 1-ше число кожного за звітним місяця.
Заробітна плата є одним з елементів витрат виробництва і однією з важливих
статей собівартості продукції. Щоб включити її до складу витрат, уся нарахована
в розрахункових і Розрахунково-платіжних відомостях заробітна плата групується
за напрямками витрат (цехів, дільниць, інших
структурних підрозділів) у спеціальній відомості або табуляграмі розподілу.
Відпустка – це тимчасове звільнення від роботи для
відпочинку. Право на відпустку не залежить від місця роботи, форми власності
підприємства, посади, системи оплати праці, тривалості та періодичності
робочого часу, терміну трудового договору.
Державні гарантії, права на відпустку встановлено
Конституцією України, Законом України «Про відпустки», КЗпП України та іншими
нормативно-правовими актами. Основна щорічна відпустка надається тривалістю 24
календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на два календарних
дні, але не більше 28 календарних днів.
Керівникам, педагогічним,
науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам надається
щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних дні. Щорічна додаткова
відпустка надається медичним працівникам за роботу із шкідливими умовами праці
та за особливий характер праці. Передбачено також додаткові відпустки в зв’язку
із навчанням і творчі відпустки.
При обчисленні середньої заробітної
плати для нарахування виплат за час чергової, додаткової (творчої) відпусток
або компенсації за невикористану відпустку до уваги береться заробітна плата за
останні 12 місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати
компенсації за невикористану відпустку.
Якщо працівник працював на даному
підприємстві менше року, то середній заробіток обчислюється, виходячи з виплат
за фактичний час роботи, тобто з першого числа наступного місяця після
оформлення на роботу до першого числа місяця, у якому надається відпустка або
виплачується компенсація за невикористану відпустку.
Підставою для нарахування відпускних є
заява працівника про відпустку, на підставі якої за згодою керівника
оформляється наказ про відпустку тієї чи іншої особи.
Розрахунок відпускних проводиться за
наступною формулою:
,
де СВ – сума відпускних,
ЗП – заробітна плата за останні 12 попередніх місяці,
СН – кількість святкових і неробочих днів, які прийняті
законодавством.
КВ – кількість календарних днів відпустки.
Якщо святкові та неробочі дні припадають
на період відпустки, то вони у розрахунок тривалості відпустки не включаються і
не оплачуються.
З метою рівномірного розподілу витрат на
виплату відпусток протягом звітного періоду на підприємствах створюються
резерви на виплату відпусток.
Резерв виплати відпусток створюється
шляхом щомісячного його нарахування за нормативом від фактичних витрат на
оплату праці, яка враховується при розрахунку середнього заробітку. Нормативи
відрахувань до резерву оплати відпусток кожне підприємство розраховує
самостійно.
При обчислені середньої заробітної плати
з метою розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності внаслідок
захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, до
уваги береться заробітна плата за останні шість місяців роботи, що передують
випадку, з яким пов’язана відповідна виплата.
Якщо працівник працював менше шести
календарних місяців, середній заробіток обчислюється, виходячи з виплат за
фактично відпрацьований час.
Підставою для нарахування допомоги з
тимчасової непрацездатності є подані до бухгалтерії листки непрацездатності
(лікарняний листок), де й відображається кількість днів хвороби працівника.
Лікарняні листки підшиваються в окрему
папку і нумеруються у хронологічному порядку з початку року, де на кожному
лікарняному листку проставляється номер розрахунково-платіжної відомості, в яку
він врахований для нарахування.
На розмір лікарняних, крім середньої
заробітної плати та днів хвороби, впливає також страховий стаж, а саме:
- якщо
страховий стаж особи до 3 років, то оплачується 50% середньої заробітної плати;
- якщо
страховий стаж особи від 3 до 5 років, то оплачується 60% середньої заробітної
плати;
- якщо
страховий стаж особи від 5 до 8 років, то оплачується 70% середньої заробітної
плати;
- якщо
страховий стаж особи понад 8 років, то оплачується 100% середньої заробітної
плати.
Звідси формулу для розрахунку лікарняних
можна подати в такому вигляді:
,
де СЛ – сума лікарняних;
ЗП – заробітна плата за шість попередніх місяців;
Рд – кількість робочих днів хвороби;
В – відсоток оплати залежно від страхового стажу
працівника.
Допомога з тимчасової непрацездатності
виплачується застрахованим працівникам за рахунок коштів Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності лише починаючи з шостого дня
непрацездатності. А перші 5 днів оплачуються за рахунок коштів установи і
відносяться на витрати.
Єдиний
внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – консолідований
страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового
державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній
основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством,
прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими
видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Загальні
показники, які слід враховувати при нарахуванні єдиного соціального внеску
(ЄСВ) представлено у таблиці 4.3.
Таблиця 4.3
Таблиця розмірів ЄСВ, які нараховуються залежно від
видів доходів
Вид доходів |
Ставка ЄСВ |
Фонд оплати
праці найманих працівників |
Роботодавці
нараховують та сплачують ЄСВ за ставкою 22% |
Винагороди фізособам за цивільно-правовими договорами, крім
цивільно-правового договору, укладеного з підприємцем |
Підприємства
та фізособи-підприємці нараховують і сплачують 22%
на суму винагороди |
Допомога з
тимчасової втрати працездатності (як перші п'ять днів за рахунок коштів
підприємства, так і решта днів хвороби, допомога по вагітності та пологах
за рахунок коштів ФСС) |
Роботодавці
нараховують і сплачують 22% на суму допомоги |
Заробітна
плата і лікарняні працівників-інвалідів |
Роботодавці-підприємства нараховують і сплачують 8,41% |
Із
заробітної плати працівника здійснюються податкові та інші утримання
(профспілкові внески, утримання за виконавчими листами тощо): податок на доходи
фізичних осіб, військовий збір, суми за виконавчими листами, профспілкові
внески, неповернуті підзвітні суми відшкодування завданих підприємству збитків
інші утримання за заявами працівників.
До
податкових платежів, що утримуються із заробітної плати працівників відносять
податок на доходи фізичних осіб (18%).
Відповідно до Закону України від 31.07.2014 р. № 1621-VІІ «Про внесення
змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів», із
заробітної плати працівників до 31.12.2015р. також утримується військовий збір
у розмірі 1,5%. Базою оподаткування ПДФО та військовим збором є сума
нарахованої заробітної плати, нарахованої допомоги з тимчасової
непрацездатності, винагороди за цивільно-правовими договорами.
шахтарів-працівників,
працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний
робочий день та 50% і більше робочого часу на рік, а також працівників
державних воєнізованих аварійнорятувальних служб
Порядок
нарахування ПДФО: ПДФО = (Заробітна плата – ПСП) * 18%.
Податкова
соціальна пільга (ПСП) – сума, на яку платник податку з доходів фізичних осіб
має зменшити суму свого загального місячного оподаткованого доходу,
отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді
заробітної плати. 100% ПСП дорівнюють 50% розміру мінімального прожиткового
мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому на 1
січня звітного податкового року. ПСП надається працівнику у випадку, якщо
розмір його доходу не перевищує суми, яка дорівнює розміру місячного
прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного податкового
року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (граничний
розмір доходу). Із заробітної плати можуть здійснюватись
інші утримання. Відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у
випадках, передбачених законодавством. При кожній виплаті заробітної
плати загальний розмір усіх
відрахувань не може перевищувати 25%, а у випадках, передбачених
законодавством, - 50% заробітної плати, що належить до виплати
працівникам. Зазначені обмеження не
поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні
аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із
заробітної плати не може перевищувати
70%.