Тема 1. Основи побудови бухгалтерського
обліку в бюджетних установах

План

1. Сутність, класифікація і порядок функціонування бюджетної установи.

2. Бюджетна класифікація.

3. Бюджетний кошторис: сутність і призначення.

4. Основи обліку в бюджетній установі.

5. План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ.

6. Форми бухгалтерського обліку та облікові регістри в бюджетних установах.

7. Бухгалтерський баланс бюджетної установи.

1. Сутність, класифікація і порядок функціонування бюджетної установи

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі БКУ) бюджетні установи – органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним і фізичним особам.

Бюджетні установи можна класифікувати:

– за функціональними ознаками (органи державного управління, судові органи, правоохоронні органи, органи Збройних сил, заклади освіти, охорони здоров’я, культури тощо);

– за ієрархічною системою вертикальних зв’язків – на головних розпорядників бюджетних коштів і розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Основна діяльність бюджетної установи фінансується за рахунок коштів бюджету – бюджетних асигнувань.

Бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

Розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їхніх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття зобов’язань і здійснення видатків з бюджету.

За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів (відповідно до статті 22 БКУ) можуть бути виключно:

1) установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

2) уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня – розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та / або діяльність якого координується через нього.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника.

Таким чином, розпорядники бюджетних коштів надають такі кошти одержувачам бюджетних коштів.

Одержувачі бюджетних коштів – це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників.

Бюджетна установа, крім бюджетних коштів загального фонду, може отримувати кошти спеціального фонду за послуги згідно з функціональними повноваженнями бюджетної установи та відповідно до законодавства України. Приклади коштів спеціального фонду:

– плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;

– надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;

– плата за оренду майна бюджетних установ;

– надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна);

– благодійні внески, гранти та дарунки;

– кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об’єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб;

– кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право;

– кошти, отримані від реалізації майнових прав на фільми, вихідні матеріали фільмів та фільмокопій, створені за бюджетні кошти за державним замовленням або на умовах фінансової підтримки.

Всі кошти бюджетної установи зараховують на спеціальні рахунки.

Використання бюджетних коштів загального і спеціального фондів здійснюється чітко у відповідності до кошторису та згідно із бюджетною класифікацією видатків.

2. Бюджетна класифікація

Бюджетна класифікація – єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетним кодексом України закладено правову норму використання єдиної класифікації доходів і видатків для всіх бюджетів, що становлять бюджетну систему України.

На сьогодні діє бюджетна класифікація, затверджена наказом МФУ від 14.01.2011 р. № 11 «Про бюджетну класифікацію» (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0011201-11/page#Text) і представляє собою таблицю з назвою ознаки класифікації та кодом, що позначає цю класифікаційну ознаку.

Бюджетна класифікація має такі складові:

1.     класифікація доходів бюджету;

2.     функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету;

3.     економічна класифікація видатків бюджету;

4.     класифікація кредитування бюджету;

5.     відомча класифікація видатків та кредитування державного бюджету;

6.     класифікація фінансування бюджету за типом кредитора;

7.     класифікація фінансування бюджету за типом боргового зобов’язання;

8.     класифікація боргу за типом боргового зобов’язання і класифікація боргу за типом кредитора.

Для бюджетної установи важливою є економічна класифікація видатків (таблиця 1.1), яка деталізує використання коштів за їхніми предметними ознаками: заробітна плата, нарахування на заробітну плату, оплата комунальних послуг, капітальні витрати, виплати населенню, інші. Така класифікація дає можливість виділити захищені статті видатків бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх розпорядників та одержувачів коштів.

Таблиця 1.1. – Економічна класифікація видатків бюджету (витяг)

Код	Найменування
2000	Поточні видатки
2100	Оплата праці і нарахування на заробітну плату
2110	Оплата праці
2111	Заробітна плата
2112	Грошове забезпечення військовослужбовців
2120	Нарахування на оплату праці
2200	Використання товарів і послуг
2210	Предмети, матеріали, обладнання та інвентар

Видатки бюджету зведено в єдині економічні категорії, які поділяються на поточні, капітальні, нерозподілені видатки. Поточні видатки – це платежі, призначенням яких не є придбання капітальних активів. Капітальні видатки охоплюють придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, придбання землі та нематеріальних активів і капітальні трансферти. Склад нерозподілених видатків визначає закон про державний бюджет чи рішення відповідної місцевої ради. До них належать видатки з резервних фондів державного та місцевих бюджетів.

3. Бюджетний кошторис: сутність і призначення

Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження на отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на бюджетний період згідно з бюджетними призначеннями.

Кошторис бюджетної установи (далі – кошторис) – основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Кошторис бюджетної установи складається на основі постанови КМУ від 28.02.2002 р. № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/228-2002-%D0%BF).

Документи, які застосовуються в процесі виконання бюджету (наприклад, лімітна довідка) затверджені наказом МФУ 28.01.2002 р. № 57 «Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0086-02#Text).

Кошторис бюджетних установ має такі складові частини:

•  загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

•  спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

Форма кошторису затверджується Мінфіном.

Установа незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією), а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, також індивідуальні плани використання бюджетних коштів та індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів.

Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, а вищим навчальним закладам та науковим установам, закладам охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, також за наявності затверджених планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів.

Установи мають право брати бюджетні зобов’язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, також установлених затвердженими планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів.

Одержувач використовує бюджетні кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі відповідного розпорядника бюджетних коштів.

4. Основи обліку в бюджетній установі

Для забезпечення повного і своєчасного надходження доходів та використання бюджетних коштів за цільовим призначенням необхідна правильна організація бухгалтерського обліку виконання бюджету. Бухгалтерський облік виконання бюджету і кошторисів бюджетних установ називається бюджетним обліком.

Об’єктами бюджетного обліку є:

– доходи і видатки бюджету;

– грошова готівка у банках;

– кошти у розрахунках між бюджетами;

– фонди і резерви, що створюються у процесі виконання бюджету;

– матеріальні цінності бюджетних установ.

Облік у бюджетних установах регламентується такими основними нормативними документами:

‒      Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

‒      План рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, Наказ Міністерства фінансів України 31.12.2013 р. № 1203;

‒       Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі Наказ Міністерства фінансів України 29 грудня 2015 року № 1219 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0085-16#Text);

‒       Типова кореспонденція субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов’язаннями розпорядниками бюджетних коштів та державними цільовими фондами, Наказ Міністерства фінансів України 29 грудня 2015 року № 1219;

‒       Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків, затверджена наказом МФУ 12.03.2012 р. № 333 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0456-12/page#Text);

‒      Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі;

‒      Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, нематеріальних активів, запасів суб’єктів державного сектору;

‒      Наказ МФУ «Про затвердження типових форм меморіальних ордерів, інших облікових регістрів суб’єктів державного сектору та порядку їх складання» від 08.09.2017  № 755 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1416-17#n287);

‒      Про затвердження форм карток і книг аналітичного обліку суб’єктів державного сектору та порядку їх складання, наказ МФУ 29.06.2017 № 604 (Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0895-17);

‒      Наказ МФУ №44 від 24.01.2012р.  «Про затвердження Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів»;

‒      Порядок  відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України (Наказ МФУ №758 від 22.06.2012р.).

Основними завданнями бухгалтерського обліку в бюджетних установах є:

1)    формування повної та достовірної інформації про діяльність установи та її майновий стан, необхідної для використання внутрішніми користувачами бухгалтерської звітності (керівниками), а також зовнішніми – розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня, головними розпорядниками бюджетних коштів;

2)    забезпечення інформацією, яка необхідна внутрішнім і зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності для контролю за дотриманням законодавства України у виконанні кошторису, а також наявністю та рухом майна і зобов’язань, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

3)    запобігання негативним результатам діяльності та вишукування резервів забезпечення її фінансової стабільності.

Особливості бюджетного обліку.

Фінансування бюджетної установи з бюджету здійснюється через казначейські рахунки у відповідності до кошторису бюджетної установи.

Характерною особливістю обліку видатків бюджетних установ є їх поділ на касові та фактичні.

Касовими видатками вважають всі суми, отримані установою з поточних бюджетних рахунків у банку чи реєстраційних рахунків у відповідних органах Державного казначейства для їх використання (витрачання) згідно з кошторисом. При цьому касовими видатками вважають як кошти, отримані готівкою в касу установи, так і суми, перераховані шляхом безготівкової оплати рахунків. Звідси зрозуміло, що касові видатки не можна ототожнювати (плутати) з касовими операціями. Касові видатки – це не видача грошей з каси установи, а касове виконання бюджету (видача грошей з бюджетних рахунків). Прикладом касових видатків може бути отримання готівки в касу на видачу зарплати, перерахування коштів за матеріали, продукти харчування, обладнання, у фонди на соціальні заходи тощо.

Облік касових видатків ведеться за кодами економічної класифікації, тому в первинних документах на списання грошей з бюджетних (реєстраційних) рахунків обов’язково необхідно вказувати цільове призначення (код) видатків.

Фактичні видатки, на відміну від касових, це дійсні видатки установи для виконання кошторису, що підтверджені відповідними первинними документами. Прикладом фактичних видатків можуть бути операції нарахування заробітної плати працівникам, списання витрачених медикаментів та продуктів харчування, списання витрат на відрядження за поданим авансовим звітом, нарахування внесків до спеціальних фондів на соціальні заходи тощо.

Таблиця 1.2. – Основні види касових і фактичних видатків бюджетних установ

Коди видатків	Касові видатки	Фактичні видатки
2111	Отримано кошти в касу установи для виплати заробітної плати	Нараховано заробітну плату
2120	Перераховано у Фонди соціального страхування нарахування на зарплату і відрахування із зарплати	Нараховано внески на соціальні заходи та відрахування із заробітної плати
2210	Перераховано кошти за канцелярське приладдя, інші господарські матеріали	Списано канцелярське приладдя та витрачені господарські матеріали
2220	Перераховано кошти постачальникам за медикаменти і перев’язувальні засоби	Списано витрачені медикаменти і перев’язувальні засоби
2230	Перераховано кошти постачальникам за продукти харчування	Списано витрачені продукти харчування
2250	Отримана готівка для видачі під звіт на відрядження	Списано на видатки суму авансового звіту про відрядження
2273	Перераховано кошти за використану електроенергію	Списано на видатки вартість використаної електроенергії на підставі документів електро-постачальницької організації

Такий розподіл видатків в обліку визначається необхідністю контролю з боку держави за використанням коштів. Облік касових видатків забезпечує інформацію про касове виконання кошторису та залишки невикористаних асигнувань на кожну конкретну дату. Облік фактичних видатків дає можливість контролювати хід фактичного виконання кошторису видатків установи в цілому та дотримання встановлених норм за окремими статтями і структурними підрозділами. Облік фактичних видатків, як і касових, ведеться за кодами економічної класифікації видатків бюджету.

Касові та фактичні видатки на практиці найчастіше не збігаються у часі, оскільки в їх основу покладено різні принципи запису бухгалтерських операцій: для касових видатків – це касовий метод, при якому запис доходів і видатків здійснюється в момент отримання коштів, незалежно від періоду, до якого вони належать; для фактичних видатків – це метод нарахувань, за яким запис операцій здійснюється в момент їх визначення (нарахування), а не в момент фактичного витрачання (виплати) коштів.

Бухгалтерський облік у бюджетних установах забезпечує відображення всіх операцій, пов’язаних з виконанням кошторису. Своєчасне, повне та достовірне відображення в балансі установи всіх операцій дає змогу її керівникові приймати обґрунтовані управлінські рішення, аналізувати роботу установи (організації), контролювати цільове використання бюджетних коштів на підставі затвердженого кошторису.

Бухгалтерський облік виконання кошторисів доходів і видатків у бюджетних установах ведеться за подвійною системою, за меморіально-ордерною, журнально-ордерною, журнал-головною або комп’ютерною формою обліку.

Бухгалтерський облік виконання кошторисів витрат загального і спеціального фондів у бюджетних установах ведеться на єдиному балансі за єдиним планом рахунків. Але якщо при бюджетних установах є великі підсобні виробничі (учбові) майстерні або підсобні сільські і навчально-дослідні господарства, переведені на господарський розрахунок (мають самостійний баланс і рахунки у банках), то останні організовують і ведуть бухгалтерський облік відповідно до плану рахунків виробничих підприємств (промислових, сільськогосподарських тощо).

За дотримання правил бюджетної дисципліни і правильну організацію бухгалтерського обліку в бюджетних установах відповідальність несуть керівник установи і головний бухгалтер. Головний бухгалтер повинен керуватися Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996–XIV, іншими нормативними актами вищих органів державної влади і управління, вказівками та інструкціями МФУ, ДКСУ. У цих документах визначені обов’язки, права і відповідальність головного бухгалтера за правильну організацію обліку, які поширюються на працівників облікової служби всіх підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і форм господарювання.

Завданнями бухгалтерської служби установ є:

– організація бухгалтерського обліку відповідно до діючих нормативних документів;

– впровадження передових форм і методів облікової роботи та обробки бухгалтерських документів з використанням сучасної обчислювальної техніки і відповідного програмного забезпечення;

– здійснення попереднього контролю за своєчасним, правильним оформленням документів і законністю, доцільністю здійснюваних операцій;

– контроль правильності, раціональності, економності витрачання коштів відповідно до відкритого фінансування та їх цільового призначення;

– суворий контроль за раціональним і економним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, боротьба з безгосподарністю і марнотратством, запобігання подібним негативним явищам;

– своєчасне фінансування установ, які ведуть облік самостійно, контроль за їхньою діяльністю і постановкою обліку в цих установах;

– забезпечення обліку доходів і видатків за спеціальними та іншими позабюджетними коштами;

– своєчасне виявлення і відвернення негативних явищ в господарській і фінансовій діяльності, виявлення і мобілізація внутрішньогосподарських резервів покращання використання ресурсів і фінансування;

– формування і своєчасне подання необхідної інформації для внутрішньогосподарського управління та для зовнішніх користувачів (постачальників, замовників, банку, податківців, казначейства тощо);

– своєчасне нарахування і видача зарплати, стипендій, допомоги, пенсій;

– облік і контроль стану розрахунків щодо зарплати, стипендій, а також з іншими дебіторами і кредиторами;

– участь у проведенні інвентаризації та своєчасне і правильне оформлення її результатів;

– періодичні Інструктажі матеріально відповідальних осіб (МВО) з питань обліку і забезпечення збереження ТМЦ, грошових коштів, що знаходяться на їхньому відповідальному зберіганні;

– складання звітності і подання її відповідним органам в установлені строки, забезпечення достовірності, повноти й об’єктивності звітних даних і балансів;

– дотримання установленого порядку зберігання бухгалтерських документів, облікових регістрів, кошторисів і розрахунків до них; своєчасна підготовка і передача їх до архіву тощо.

Керівник установи повинен створити необхідні умови для правильної організації бухгалтерського обліку, забезпечити безумовне виконання усіма структурними підрозділами і службами, співробітниками установи вимог головного бухгалтера з питань оформлення і подання до бухгалтерії необхідних документів, звітів, кошторисів і т. ін.

Головний бухгалтер установи, централізованої бухгалтерії призначається або звільняється з посади керівником установи і безпосередньо йому підпорядковується. Він забезпечує контроль за всіма господарськими операціями та їх відображення в обліку, складання і своєчасне подання бухгалтерської звітності, підписує (разом з керівником) документи про фінансово-розрахункові операції, на видачу ТМЦ, грошей і т. ін.

При звільненні головного бухгалтера повинна бути проведена перевірка стану бухгалтерського обліку і правдивості, достовірності звітності, наявності бухгалтерських документів і облікових регістрів, справ в архіві тощо. Передача справ новопризначеному головному бухгалтеру проводиться на підставі спеціального акту приймання-передавання, який затверджує керівник установи.

5. План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ

План рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі затверджений Наказом Міністерства фінансів України 31.12.2013 р. № 1203 (далі План рахунків).

План рахунків застосовується суб’єктами державного сектору.

Суб’єктами державного сектору є:

‒      розпорядники бюджетних коштів;

‒      державні цільові фонди;

‒      державний бюджет;

‒      місцеві бюджети;

‒      органи Казначейства.

Використовується десяткова система кодування. Перша цифра балансового рахунку визначає клас рахунків, друга – номер синтетичного рахунку, третя – ідентифікатор суб’єкта державного сектору (1 – розпорядники бюджетних коштів; 2 – державні цільові фонди; 3 – державний бюджет; 4 – місцеві бюджети, 5 – рахунки органів Казначейства), четверта цифра – номер субрахунку (крім рахунків класу 9 та класу 0).

Більшість рахунків включають субрахунки декількох видів, які відрізняються третьою цифрою – ідентифікатором суб’єкта державного сектора:

Рисунок 1.1 Ідентифікація суб’єктів державного сектору

Балансовий субрахунок містить 4 цифри, наприклад, цифри у рахунку 1014 «Машини та обладнання» означають (рис. 1.2):

1 – це клас рахунку, тобто 1.Нефінансові активи;

0 – номер синтетичного рахунку, характеризує тип активів, оскільки рахунок 10 – це основні засоби;

1 – це ідентифікатор установи, серед бюджетних установ найбільше розпорядників бюджетних коштів, отже вони і матимуть третю цифру – 1;

4 – характеризує субрахунок бухгалтерського обліку, в нашому прикладі призначений для обліку машин і обладнання.

Рисунок 1.2 Розшифрування балансового рахунку 1014 «Машини та обладнання»

План рахунків включає розділ І «Балансові рахунки» (класи 1-8) та розділ ІІ «Позабалансові рахунки» (клас 9 та клас 0).

Суб’єкти державного сектору можуть вводити аналітичні рахунки до субрахунків цього Плану рахунків.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетенції відповідно до галузевих особливостей в разі потреби мають право розробляти методичні рекомендації стосовно порядку застосування Плану рахунків в установах, які їм підпорядковані, з урахуванням специфіки їх діяльності.

Рахунки 1-6 класів формують Баланс.

Рахунки 7-го класу відображають інформацію про доходи за бюджетними асигнуваннями, доходи від реалізації продукції (робіт, послуг), доходи від продажу активів, фінансові доходи тощо та необмінними операціями.

Рахунки 8-го класу відображають інформацію про витрати за бюджетними асигнуваннями, витрати при реалізації продукції (робіт, послуг), продажу активів, інші витрати суб’єкта державного сектору.

В кінці кварталу, або року (за рішенням керівника установи при фіксуванні вибору в обліковій політиці) рахунки 7 і 8 класів закриваються на рахунок 55 «Фінансовий результат».

6. Форми бухгалтерського обліку та облікові регістри в бюджетних установах

Бухгалтерський облік в бюджетних установах ведеться методом подвійного запису за певною формою. Це означає, що кожна господарська операція реєструється в облікових регістрах на дебеті одного і на кредиті другого рахунку в однакових розмірах. Послідовність запису господарських операцій в облікові регістри та будова самих регістрів визначаються саме формою обліку. Під формою бухгалтерського обліку розуміють порядок узгодження різних видів облікових регістрів, техніки обробки облікових даних, послідовності і способів здійснення облікових записів, технічних засобів ведення обліку. Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (від 16.07.1999 р.) установа сама обирає форму бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей своєї діяльності, техніки і технології обробки облікових даних.

Основними, найбільш поширеними формами бухгалтерського обліку в бюджетних установах на сучасному етапі є журнал-головна, журнально-ордерна і машинно-орієнтовані (комп’ютерні) форми обліку.

Журнал-головна форма обліку рекомендована для застосування в бюджетних установах наказом МФУ від 08.09.2017 р.  № 755, яким затверджено «Порядок складання типових форм меморіальних ордерів та інших облікових регістрів суб’єктів державного сектору» та форми меморіальних ордерів.

Згаданим нормативом затверджено такі меморіальні ордери:

‒      Меморіальний ордер № 1 «Накопичувальна відомість за касовими операціями»;

‒      Меморіальний ордер № 1-авт «Накопичувальна відомість за касовими операціями»;

‒      Меморіальний ордер № 2 «Накопичувальна відомість руху грошових коштів загального фонду на рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України (банках)»;

‒      Меморіальний ордер № 2-авт «Накопичувальна відомість руху грошових коштів загального фонду на рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України (банках)»;

‒      Меморіальний ордер № 3 «Накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціального фонду на рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України (банках)»;

‒      Меморіальний ордер № 3-авт «Накопичувальна відомість руху грошових коштів спеціального фонду на рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України (банках)»;

‒      Меморіальний ордер № 4 «Накопичувальна відомість за розрахунками з дебіторами»;

‒      Меморіальний ордер № 4-авт «Накопичувальна відомість за розрахунками з дебіторами»;

‒      Меморіальний ордер № 5 «Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій»;

‒      Меморіальний ордер № 5-авт «Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій»;

‒      Меморіальний ордер № 6 «Накопичувальна відомість за розрахунками з кредиторами»;

‒      Меморіальний ордер № 6-авт «Накопичувальна відомість за розрахунками з кредиторами»;

‒      Меморіальний ордер № 7 «Накопичувальна відомість за розрахунками в порядку планових платежів»;

‒      Меморіальний ордер № 7-авт «Накопичувальна відомість за розрахунками в порядку планових платежів»;

‒      Меморіальний ордер № 8 «Накопичувальна відомість за розрахунками з підзвітними особами»;

‒      Меморіальний ордер № 8-авт «Накопичувальна відомість за розрахунками з підзвітними особами»;

‒      Меморіальний ордер № 9 «Накопичувальна відомість про вибуття та переміщення необоротних активів»;

‒      Меморіальний ордер № 9-авт «Накопичувальна відомість про вибуття та переміщення необоротних активів»;

‒      Меморіальний ордер № 10 «Накопичувальна відомість про вибуття та переміщення малоцінних та швидкозношуваних предметів»;

‒      Меморіальний ордер № 10-авт «Накопичувальна відомість про вибуття та переміщення малоцінних та швидкозношуваних предметів»;

‒      Меморіальний ордер № 11 «Зведення накопичувальних відомостей про надходження продуктів харчування»;

‒      Меморіальний ордер № 11-авт «Зведення накопичувальних відомостей про надходження продуктів харчування»;

‒      Меморіальний ордер № 12 «Зведення накопичувальних відомостей про витрачання продуктів харчування»;

‒      Меморіальний ордер № 12-авт «Зведення накопичувальних відомостей про витрачання продуктів харчування»;

‒      Меморіальний ордер № 13 «Накопичувальна відомість витрачання виробничих запасів»;

‒      Меморіальний ордер № 13-авт «Накопичувальна відомість витрачання виробничих запасів»;

‒      Меморіальний ордер № 14 «Накопичувальна відомість нарахування доходів спеціального фонду суб’єктів державного сектору»;

‒      Меморіальний ордер № 14-авт «Накопичувальна відомість нарахування доходів спеціального фонду суб’єктів державного сектору»;

‒      Меморіальний ордер № 15 «Зведення відомостей за розрахунками з батьками на утримання дітей»;

‒      Меморіальний ордер № 15-авт «Зведення відомостей за розрахунками з батьками на утримання дітей»;

‒      Меморіальний ордер № 16 «Накопичувальна відомість позабалансового обліку»;

‒      Меморіальний ордер № 16-авт «Накопичувальна відомість позабалансового обліку»;

‒      Меморіальний ордер № 17;

‒      Меморіальний ордер № 17-авт.

Меморіальний ордер №17 застосовують для відображення операцій, що не фіксуються у меморіальних ордерах 1-16, та для операцій, за якими не потрібно складати накопичувальні відомості і зведення (наприклад, нарахування зносу основних засобів). Такі меморіальні ордери нумерують послідовно, починаючи з № 17 за кожен місяць окремо. Кількість їх не обмежена.

Підсумкові дані меморіальних ордерів переносяться в книгу «Журнал-головна».

Для кожного рахунка у книзі відводяться 2 графи: «дебет» і «кредит». Кількість граф повинна бути достатньою для відображення всіх рахунків (субрахунків), які використовуються в даній установі. Цим і визначаються розміри книги або ж кількість вкладних сторінок, тому при великій кількості рахунків вона стає громіздкою і незручною для використання. Це єдиний її недолік.

Журнал-головна книга відкривається записами залишків па початок облікового періоду, які переносяться зі вступного балансу та рахунків обліку за минулий звітний період. У графі «Сума оборотів за меморіальним ордером» показується підсумок усіх дебетових і кредитових залишків. Слід пам’ятати при цьому, що суми залишків за дебетом і кредитом усіх рахунків повинні бути рівними.

Після початкового сальдо записують усі господарські операції, оформлені меморіальними ордерами. Для цього у графі «Сума оборотів за меморіальним ордером» проставляється загальна сума оборотів за дебетом і кредитом усіх рахунків, які використані у даному меморіальному ордері. Звичайно, при цьому необхідно впевнитися, що обороти за дебетом усіх рахунків дорівнюють оборотам за кредитом рахунків (за принципом подвійного запису). Така ж рівність характерна і для підсумків кінцевого сальдо.

МФУ наказом від 29.06.2017 р.  № 604 затверджено форми карток і книг аналітичного обліку суб’єктів державного сектору та порядку їх складання (режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/z0895-17#n40).

Серед них:

‒      Картка аналітичного обліку готівкових операцій;

‒      Картка аналітичного обліку касових видатків;

‒      Картка аналітичного обліку фактичних видатків;

‒      Картка аналітичного обліку відкритих (виділених) асигнувань;

‒      Книга аналітичного обліку відкритих асигнувань (перерахованих коштів) суб’єктам державного сектору нижчого рівня;

‒      Книга аналітичного обліку асигнувань та взятих зобов’язань;

‒      Картка аналітичного обліку капітальних видатків;

‒      Картка аналітичного обліку доходів від реалізації продукції (робіт, послуг);

‒      Картка аналітичного обліку фінансових доходів (відсотків, роялті, дивідендів).

Журнально-ордерна форма обліку застосовується у вищих навчальних закладах, наукових установах НАНУ, організаціях МВС та деяких інших. Вона базується на відомих принципах побудови журналів-ордерів за кредитовою ознакою, суміщення хронологічних і систематичних записів, їх суворої регламентації. Допоміжні відомості дають змогу сумістити аналітичний і синтетичний облік, що значно підвищує оперативність облікового процесу.

Передбачаючи можливість впровадження автоматизованого обліку, МФУ розробило і затвердило типові форми меморіальних ордерів (накопичувальних відомостей) для автоматизованого ведення обліку в бюджетних установах.

7. Бухгалтерський баланс бюджетної установи

Баланс є базовою формою фінансової звітності бюджетної установи. Склад, форми, принципи підготовки та подання фінансової звітності в державному секторі, загальні вимоги до визнання і розкриття її елементів визначені Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2009 р. №1541, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.01.2010 р. за №103/17398.

Порядок розкриття інформації за статтями фінансової звітності розпорядників бюджетних коштів та державних цільових фондів визначається Порядком заповнення форм фінансової звітності в державному секторі, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.02.2017 р. № 307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.03.2017 р. за № 384/30252.

Баланс бюджетної установи відображає узагальнені показники активів, зобов’язань і власного капіталу суб’єкта державного сектору, отримані на підставі звірених даних бухгалтерського обліку, станом на початок звітного року та на кінець звітного періоду. Заповнюється в гривнях.

Актив складається з розділів :

‒      І. Нефінансові активи;

‒      ІІ. Фінансові активи;

‒      ІІІ. Витрати майбутніх періодів.

Пасив складається з розділів:

‒      І. Власний капітал та фінансовий результат;

‒      II. Зобов’язання;

‒      ІІІ. Забезпечення;

‒      ІV. Доходи майбутніх періодів.

Особливістю балансу бюджетної установи є поєднання у першому розділі активу необоротних і оборотних нефінансових активів. У пасиві зобов’язання не ділять на довгострокові і поточні. Взагалі, розробники нормативу прагнули наблизити баланс бюджетної установи до балансу підприємства.