Тема 6. Класифікація організаційних структур управління

 

1. Бюрократичні організаційні структури управління.

2. Адаптивні організаційні структури управління.

3. Сучасні тенденції в розвитку організаційних структур управління.

 

1. Бюрократичні організаційні структури управління 

Бюрократичні організаційні структури характеризуються жорсткою ієрархією влади, централізованим прийняття рішень, формалізованими правилами і процедурами, вузькою відповідальністю у діяльності.

Лінійний тип організаційної структури управління характеризується лінійними зв'язками між ланками управління, концентрацією всіх функцій управління і розроблення управлінських дій в одній ланці управління. При лінійному управлінні кожен виробничий підрозділ очолює керівник/орган управління, котрий здійснює усі функції управління. Кожен співробітник підрозділу безпосередньо підпорядковується лише цьому керівнику/органу управління. При цьому лінійний керівник підзвітний вищому органу. Підлеглі виконують вказівки лише свого безпосереднього керівника, а вищий керівник (орган управління) не може давати вказівки виконавцям, минаючи їх безпосереднього керівника (рис. 6).

Типово лінійна організаційна структура управління використовується у малих і середніх організаціях, які виготовляють однорідну продукцію і в яких відсутні широкі зв'язки і кооперація.

Рис. 6. Лінійний тип організаційної структури управління

 

Позитивні сторони:

- прості і чіткі зв'язки між підрозділами;

- єдність та чіткість розпорядливості;

- оперативність прийняття рішень;

- одержання виконавцями взаємопов'язаних розпоряджень і завдань, забезпечених ресурсами;

- узгодженість дій виконавців;

- особиста відповідальність керівника за результати роботи свого підрозділу.

Негативні сторони:

- високі вимоги до керівника (наявність досвіду і різносторонніх знання зі всіх функцій управління і сфер діяльності);

- перевантаження інформацією, велика кількість контактів з суміжними організаціями, підлеглими, великий потік документації;

- відсутність спеціалізованих фахівців з окремих функцій управління;

- невідповідність високим вимогам сучасного виробництва;

- обмеженість ініціативи у співробітників нижчих рівнів управління.

Функціональна організаційна структура управління виникла в наслідок ускладнення процесу управління. У функціональній структурі дотримуються єдиноначальності, однак окремі функції управління виконують спеціальні підрозділи, співробітники яких є фахівцями у визначеній сфері управління (рис. 7). У функціональній організаційній структурі кожен орган управління чи виконавець спеціалізуються на певних видах діяльності. Виконання розпоряджень функціонального органу у межах його компетенції є обов'язковим для виробничих підрозділів. Основою даної структури управління є функціональна департаментизація. Її переважно використовується організаціями середнього розміру.

Рис. 7. Функціональний тип організаційної структури управління

 

Позитивні сторони:

- висока компетентність фахівців, котрі відповідають за реалізацію конкретних функцій;

- розширення можливостей лінійних керівників у сфері стратегічного управління за рахунок передачі певних функцій спеціалізованим підрозділам;

- централізований контроль стратегічних результатів;

- відповідність структури стратегії організації;

- підвищення ефективності управління повсякденними і повторюваними завдання;

- реакція на потреби за допомогою створення нових функціональних служб;

- стимулювання професійної спеціалізації;

- скорочення дублювання зусиль і використання матеріальних ресурсів;

- покращення координації діяльності.

Негативні сторони:

- утруднення підтримки сталих взаємозв'язків між функціональними підрозділами;

- проблеми у досягненні єдності дій і взаєморозуміння між співробітниками функціональних служб і виробничих підрозділів;

- зниження відповідальності виконавців за роботу із-за подвійного підпорядкування;

- порушення принципу єдиноначальності;

- виникнення міжфункціональної конкуренції, конфліктів, проблем функціональної координації;

- вузькість поглядів менеджменту і прийняття часткових рішень;

- перенесення відповідальності за прибуток на вищі рівні управління;

- ризик неправильного визначення пріоритетів організації функціональними спеціалістами;

- довгий ланцюг команд від керівника до виконавця у великих організаціях;

- ризик появи функціональної короткозорості, що негативно впливає на дієвість підприємництва, пристосування до змін.

Лінійно-функціональний (комбінований) тип організаційної форми управління є характеризується тим, що  функціональні ланки не можуть безпосередньо впливати на виконавців, а лише готують рішення для лінійного керівника, котрий має прямий адміністративний вплив на виконавців.

Лінійному керівнику у вирішенні питань і підготовці управлінських рішень допомагає спеціальний апарат, який складається з функціональних підрозділів. Роль функціональних підрозділів залежить від масштабів господарської діяльності організації, структури управління. При цьому  перевагу має лінійна організація, але чим вищий рівень управління, тим більша роль функціонального управління.

Функціональні служби займаються технічною підготовкою виробництва, розробляють варіанти розв'язання проблем управління процесом виробництва, звільняють лінійних керівників від фінансових розрахунків, планування. Ця структура забезпечує розподіл праці, за якого лінійні ланки управління приймають рішення і контролювати їх виконання, а функціональні - організовують, планують, консультують, інформують (рис. 8).

 

Рис. 8. Лінійно-функціональний тип організаційної структура управління

 

Позитивні сторони:

- висока компетентність фахівців, які відповідають за виконання певних функцій;

- відповідність структури стратегії організації;

- поєднання принципу єдності і спеціалізації управління;

- збереження цілеспрямованості лінійної структури, спеціалізація виконання окремих функцій, підвищення компетентності управління в цілому.

Негативні сторони:

- невисока гнучкість при вирішенні нових завдань;

- утруднена міжфункціональна координація діяльності при реалізації нових програм;

- утруднена реалізація внутрішньовиробничих конструкторських, технологічних новацій без залучення керівників вищої ланки;

- надмірний розвиток системи взаємодії по вертикалі.

Дивізіонально-продуктова організаційна форма управління є поширеною у розвитку організацій при збільшенні асортименту виробленої і реалізованої продукції.

Декілька продуктових ліній в організації можуть досягти такого великого обсягу продаж, що самі потребуватимуть структуризації. У цій організаційній структурі повноваження з управління виробництвом і збутом певного продукту (послуги) передаються одному керівнику, котрий відповідає за даний тип продукції. Керівники функціональних служб мають звітувати перед керівником відносно цього продукту (рис. 9).

Рис. 9. Продуктова організаційна структура

 

Продуктова структура дозволяє у великій організації приділяти ретельну увагу певному продукту (послузі).

Позитивні сторони:

- має місце дієва децентралізація управління;

- чітка підзвітність менеджерів підрозділів за прибутки (збитки);

- швидка реакція на зміну попиту, конкуренції, технології;

- покращення координації робіт;

- сприяння підготовці менеджерів стратегічного рівня.

Негативні сторони:

- дублювання функцій на рівні корпорації та підрозділу;

- зростання витрат на утримання працівників;

- труднощі встановлення оптимального рівня децентралізації;

- автономія підрозділів може утруднювати досягнення вигод стратегічного поєднання;

- загострення конкуренції між підрозділами за ресурси і увагу корпорації.

Дивізіональна організаційна форма управління, орієнтована на споживача. Даний тип організаційної структури використовують організації, які виготовляють продукцію (послуги), які відповідають потребам кількох суттєвих груп споживачів, котрі мають специфічні потреби, відіграють різну роль для організації (рис. 10).

Рис.  10. Організаційна структура, орієнтована на споживача

 

Мета такої організаційної структури полягає у задоволенні потреб споживачів так само добре, як і в організаціях, які обслуговують лише одну групу споживачів.

Переваги і недоліки структури аналогічні як і у продуктової структури.

Дивізіонально-регіональна організаційна форма управління охоплює значні географічні регіони  (рис. 11).

Рис. 11. Регіональний тип організаційної форми управління

 

Позитивні сторони:

- пристосування до задоволення потреб кожного регіонального ринку;

- перенесення відповідальності за прибутки на нижчі рівні управління;

- поліпшення функціональної координації в межах цільового ринку;

- сприяння підготовці менеджерів стратегічного рівня.

Негативні сторони:

- труднощі підтримки загального іміджу за умов достатньої стратегічної свободи;

- збільшення чисельності рівнів управління;

- дублювання функцій на стратегічному і місцевому рівнях;

- труднощі формування єдиної політики;

- труднощі координації діяльності по країні і продукту.

 

2. Адаптивні організаційні структури управління 

Адаптивні організаційні структури (органічні) характеризуються розмитістю ієрархії управління, мають небагато рівнів управління, гнучку структуру влади, обмежене використання формальних правил і процедур, децентралізацію прийняття рішень.

Основні види адаптивних організаційних систем управління:

- проектні;

- матричні;

- конгломератні.

Проектна організаційна структура управління - це тимчасова структура, утворена для вирішення певного завдання. Передбачає збір в одну команду найкваліфікованіших працівників для реалізації складного проекту у встановлені терміни із заданим рівнем якості, у межах визначеного кошторису. Після завершення проекту команда розпускається, а її члени залучаються до нового проекту, повертаються до постійної роботи у своєму підрозділі чи звільняються з роботи (рис. 12).

Рис. 12. Проектна організаційна структура управління

 

Керівнику проекту підпорядковуються усі члени групи і усі виділені ресурси. Проектні структури використовуються для вирішення особливо масштабних завдань.

Позитивні сторони:

- залучення висококваліфікованих фазівців;

- концентрація ресурсів і зусиль для вирішення проблеми.

Негативні сторони:

- затрати часу на пошук необхідних фахівців;

- додаткові витрати на залучення фахівців.

У матричній організаційній структурі (рис. 13) члени проектної групи підпорядковуються керівнику проекту і керівникам функціональних підрозділів. Керівник проекту має проектні повноваження, які можуть варіюватися від лінійного управління, яке охоплює майже всі елементи  проекту, до чисто штабних повноважень. Вибір остаточного варіанта залежить від того, які права делегує йому вище керівництво. Керівники проектів відповідають за інтеграцію усіх видів діяльності і ресурсів, виділених для проекту, за планування проекту, за упорядкування графіка.

Рис. 13. Матрична організаційна структура управління

 

Матрична структура використовується організаціями, продукція яких часто міняється і має короткий життєвий цикл.

Недоліком матричної структури є її складність. Багато проблем виникає із-за надмірного нагромадження вертикальних і горизонтальних повноважень працівників, що суперечить принципу єдиноначальності.

Позитивні сторони:

- значна увага до кожного із стратегічних пріоритетів;

- можливість одночасної реалізації різних стратегічних ініціатив;

- прийняття рішення з найбільшою вигодою для організації;

- сприяння кооперації, координації споріднених видів діяльності;

- активізація діяльності працівників управлінського апарату;

- гнучкість і оперативність маневрування ресурсами при реалізації кількох програм;

- зменшення часу створення нової техніки (технології), зменшення вартості робіт, підвищення якості технічних систем, що створюються.

Негативні сторони:

- складність, незрозумілість структури;

- труднощі утримування балансу між різними лініями влади;

- надмірні витрат часу на комунікації із-за складності комунікаційного процесу;

- проблеми оперативного вирішення проблем із-за потреби досягнення спільної думки з багатьма співробітниками.

Конгломератні організаційні форми управління не є сталими і впорядкованими, тому що організація набуває форми, яка найкраще підходить для вирішення даної проблеми. В одному відділенні організації може мати місце продуктова структура, а у іншому функціональна чи матрична (рис. 14).

Рис. 14. Конгломератна організаційна форма управління

 

Керівництво вищої ланки організації відповідає за довгострокове планування, розроблення політики, координацію і контроль дій у всій організації. Цю центральну групу оточує ряд організацій, які є незалежними економічними одиницями, є автономними у прийнятті оперативних рішень, але у фінансових питаннях підпорядковуються центральній групі.

Позитивні сторони:

- висока децентралізація влади;

- швидка диверсифікації з мінімальним порушенням зв'язків у конгломераті;

- мінімальна залежність між організаціями, що входять до конгломерату.

Негативні сторони:

- труднощі дотримання спільного іміджу за умов високої стратегічної свободи;

- автономія учасників конгломерату може перешкоджати досягнення вигод від стратегічного об'єднання організацій.

 

3. Сучасні тенденції в розвитку організаційних структур управління

Процес перебудови управління часто супроводжується заміною (доповненням) ієрархічних структур на органічні.

Основні тенденції розвитку організаційних структур управління:

- орієнтація на динамічність структур управління;

- проектування структур управління і їх зміна відповідно до стратегії розвитку організацій і зміни зовнішнього середовища;

- оцінка організаційних структур погляду їх впливу на потенціал організації, а не з позицій їх оптимальної побудови;

- відмова від пошуку і використання якоїсь однієї оптимальної структури управління організацією, намагання отримати максимальну вигоду від поєднання різноманітних видів структур;

- погляд на розвиток персоналу, самоорганізацію, ініціативу працівників як основні джерела підвищення ефективності організації;

- посилення ролі керівників у створенні і формування цілеспрямованих команд, які під час виконання завдань активно і продуктивно взаємодіють, змінюють склад, об'єднуються, розпадаються відповідно до потреб.

Нові підходи призводять до змін низки параметрів організаційних структур управління:

- перехід до плоских структур з мінімальним числом рівнів менеджменту;

- перехід від моноцентричного типу керівництва до поліцентричного з великою кількістю центрів прийняття рішень, періодичною зміною лідерів;

- зниження рівня формалізації відносин між менеджерами і виконавцями;

- запровадження гнучкіших норм і стандартів;

- відмова від жорсткого розподілу функцій, тимчасове закріплення робіт за групами (командами).

 

Контрольні запитання:

1.Перерахуйте бюрократичні організаційні структури управління.

2.Перерахуйте органічні організаційні структури управління.

3.Охарактеризуйте особливості конгломератної організаційної структури.

4.Перерахуйте сучасні тенденції в розвитку організаційних структур управління.

5.Поясніть переваги плоских організаційних структур.