ТЕМА 6. СПРИЙНЯТТЯ І РОЗУМІННЯ У СПІЛКУВАННІ.

1.     Зміст та ефективність міжособистісного сприйняття.

2.     Типові схеми формування першого враження.

3.     Особливості сприйняття за постійного спілкування.

4.     Механізми сприйняття у спілкуванні.

5.     Самоподача у спілкуванні.

6.     Імідж.

1.     Зміст та ефективність міжособистісного сприйняття.

Міжособистісне сприйняття (сприйняття іншої людини) – процес, у якому відбувається відображення її зовнішніх ознак, співвіднесення їх з особистісними властивостями індивіда, якого сприймають, і здійснення на цій основі розуміння його внутрішнього світу і поведінки.

Людина усвідомлює себе через іншу людину за допомогою певних механізмів міжособистісної перцепції, до яких належать:

1) пізнання і розуміння людьми один одного (ідентифікація, емпатія, атракція);

2) пізнання себе в процесі спілкування (рефлексія);

3) прогнозування поведінки партнера по спілкуванню (каузальна атрибуція).

«Ефекти», що виникають під час сприйняття людьми один одного.

«Ефект ореолу» (галоефект) означає вплив загального враження про іншу людину на сприйняття й оцінку часткових властивостей його особистості. Якщо загальне враження про людину сприятливе, її позитивні якості переоцінюються, а негативні або применшуються, або так чи інакше виправдуються. І навпаки: якщо загальне враження про людину негативне, то навіть шляхетні її вчинки не помічаються чи витлумачуються як своєкорисливі.

«Ефект послідовності» полягає в тому, що на судження про людину найбільше впливає (за суперечливої інформації) та інформація, що пред’явлена у першу чергу, а якщо справа стосується знайомої людини, – остання інформація про неї. Іноді, відповідно, виділяють «ефект попередження» й «ефект новизни».

Терміном «проекція» позначають неусвідомлювану тенденцію сприймати власні небажані, що суперечать уявленню про себе, стани і якості, як якості іншої людини, переносити, «проектувати» їх на іншого (сам не зробив, тому що погано пояснили). Дослідження показали, що є люди, недостатньо гнучкі і пластичні у своїй психічній діяльності, не здатні, зокрема, пристосуватися до вимог реальності, яка змінюється. Якщо людина внутрішньо не впевнена у собі і важко зберігає прийнятне уявлення про себе, вона протидіє усьому, що могло б порушити рівновагу, і несвідомо прагне принизити іншого, щоб у власних очах здаватися вищою.

Навпаки, «ефект поблажливості» – щедра, зайва доброзичливість у сприйнятті й оцінюванні іншої людини – найчастіше спостерігається в тих, хто має сильну емоційну підтримку з боку інших людей і не піддається тривогам.

Всі ці ефекти можна розглядати як прояв особливого процесу, що супроводжує сприйняття людини людиною, а саме – явища стереотипізації.

Стереотип – це деякий стійкий образ будь-якого явища чи людини, який використовують як певне «скорочення» у разі взаємодії з цим явищем.

Стереотипи спілкування, що виникають, зокрема, у пізнанні людьми один одного, мають і специфічне походження, і специфічний зміст. Як правило, стереотип виникає на основі досить обмеженого минулого досвіду, у результаті прагнення робити висновки на базі обмеженої інформації.

2.     Типові схеми формування першого враження.

Перше враження – складний психологічний феномен, у якому поєднуються почуттєвий, логічний і емоційний компоненти, наявне емоційне ставлення, а також оцінні судження

Розглянемо ефекти першого враження, чи систематичні помилки соціального сприйняття.

1)  Вплив фактора переваги.

Найчастіше застосовується схема сприйняття, що запускається у випадку нерівності партнерів у тій чи іншій сфері – соціальній (різний соціальний статус), інтелектуальній, нерівності позицій у групі (груповий статус) і т. ін. Помилки нерівності виявляються в тому, що люди схильні систематично переоцінювати різні психологічні якості тих людей, що перевершують їх за якимось параметром, істотним для них.

2)  Вплив фактора естетичної привабливості.

Помилки полягають в тому, що якщо людина нам подобається (зовні!), то одночасно ми схильні вважати її більш гарною, розумною, цікавою і т. ін., тобто знову-таки переоцінювати багато її психологічних характеристик.

3)  Вплив фактора ставлення до нас.

Ті люди, що нас люблять (добре до нас ставляться), здаються нам значно кращими тих, хто нас ненавидить (погано до нас ставиться). Це прояв дії фактора «ставлення до нас», що приводить до зміни оцінки якостей людей у залежності від знака цього ставлення.

Традиційно в дослідженнях формування першого враження всі три види помилок, описаних вище, охоплюються вже розглянутим нами «ефектом ореола».

«Ефект ореола» виявляється в тому, що у формуванні першого враження загальне позитивне враження про людину призводить до переоцінки, а негативне враження – до недооцінки невідомої людини.

Дійсно, механізм помилок у всіх трьох випадках схожий, однак «джерелом» ореола в кожному випадку є різні причини, що і дозволило виділити три основні помилки – переваги, привабливості й ставлення до нас.

3.   Механізми сприйняття у спілкуванні.

Емпатія – це спосіб розуміння без осмислення, коли емоційне розуміння та сприйняття почуттів, позиції іншого відразу ж приводить до відповідних власних дій. Розуміння партнера досягається в емпатії, що припускає велику чутливість, сензитивність до станів партнера. Емпатія – це не тільки і не стільки техніка, скільки певна позиція стосовно партнера – зацікавлена, довірча, відкрита

Стереотипізація й емпатія – зовсім різні механізми соціальної перцепції. Перший властивий міжгруповому спілкуванню (частковим випадком якого є формування першого враження); другий включається в міжособистісне спілкування, тобто в таке спілкування, де можливо (правда, у крайніх випадках) зневажити соціальними характеристиками людей і на перший план висунути їхні психологічні властивості.

4.   Особливості сприйняття за постійного спілкування.

У постійному спілкуванні стає важливим більш глибоке й об’єктивне розуміння партнера – його актуального емоційного стану, динаміки його відносин до нас, сприйняття ним ситуації. Спілкуючись з партнером, ми дістаємо велику кількість інформації про нього, про його стани і переживання. Обличчя людини, її жести, міміка, загальний стиль експресивної поведінки, хода, манера стояти, сидіти, звичні пози і їхня зміна під час розмови, просторова орієнтація стосовно партнерів, а також різні сполучення цих факторів – усе це має певний зміст і несе інформацію про її внутрішні стани та характеристики.

Сприйняття емоційного стану людини за виразом обличчя відбувається дуже точно і швидко.

Погляд – дуже важливий показник у спілкуванні. Характеристики погляду несуть інформацію про людину.

За певних обставин (наприклад, відповідно до етикету), коли людина хоче приховати свої почуття, обличчя стає малоінформативним, а тіло – головним джерелом інформації для партнера.

5.   Самоподача у спілкуванні.

Самопрезентація – короткочасний, специфічно мотивований і організований процес пред’явлення інформації про себе у вербальній і невербальній поведінці.

Серед властивостей особистості і комплексів умінь, що сприяють успішності самопрезентації в різних ситуаціях й обставинах, треба назвати соціальний інтелект, Его-компетентність, природну чарівність, здатність до мобілізації і переключення, маніпулятивні уміння; гальмуючими факторами є нездатність до саморозкриття, зажатість, сором’язливість, комплекси та недоліки у комунікативних уміннях і навичках.

Самоподача «переваги». Для того, щоб подіяв фактор переваги, і ми застосували відповідну схему сприйняття-переоцінки будь-яких характеристик людини, що перевершує нас, наприклад, за соціальним статусом, нам треба спочатку цю перевагу оцінити. Дослідження показують, що для визначення цього параметра в нашому розпорядженні є два основних джерела інформації: 1) одяг людини, усе зовнішнє оформлення, включаючи такі атрибути, як ознаки походження, окуляри, оформлення волосся, нагороди, коштовності; у певних випадках розглядається навіть такий «одяг», як машина, крісло, оформлення кабінету і т. ін.; 2) манера поведінки людини (як сидить, ходить, розмовляє, куди дивиться і т. ін.).

Самоподача привабливості. Привабливість теж є предметом управління. При цьому, якщо самоподача переваги не завжди важлива для людини, то самоподача привабливості важлива для всіх. Знаками привабливості можуть бути витрати людини на свій зовнішній вигляд, тобто ті зусилля, та робота, яку вона має виконувати для створення певного зовнішнього вигляду – соціально схвалюваного типу зовнішності.

Самоподача ставлення. Самоподача переваги і привабливості за важливістю і «частотою вживання» значно програють самоподачі ставлення. Способи самоподачі ставлення можна розділити на вербальні і невербальні. У використанні вербальних основною метою є максимальне вираження згоди зі співрозмовником у значимих для нього питаннях. Гарним прийомом при цьому є використання загальної теми для розмови, де погляду свідомо збігаються.

6.   Імідж.

Імідж (від англ. Image – образ) – це візуальна привабливість особистості, це розповідь про себе. Центральну частину іміджу складає осмислений зовнішній вигляд, що повинен сигналізувати про професійно-ціннісні властивості особистості і сприяти формуванню репутації. Зовнішній вигляд людини – це символ, що без слів розповідає оточуючим про те, на якому східці суспільних сходів перебуває людина, до якого передбачуваного кола професій належить, про її характер, темперамент, фінансові можливості, смак, іноді навіть про родинний стан і багато чого іншого.

Техніки самопрезентації:

1)   інграціація (ingratiation) – прикрашання, самовихваляння, прагнення зробити себе привабливим, особливо для тих, хто має високий статус;

2)   самопідтримка (self-promotion) – прагнення справити враження, описуючи свої таланти і видатні знання;

3)   «грітися в променях чужої слави» (basking in reflected glory) – вибудова свого образу через підкреслення тісного зв’язку з успішними, знаменитими, видатними людьми;

4)   врівноважування успіхів і помилок (self-handicapping) – створення перешкод і обґрунтування виправдань для поганих результатів і невдач.

Пріоритетні якості, що формують позитивний імідж людини:

1) природні якості: комунікабельність (здатність легко сходитися з людьми), емпатичність (здатність до співпереживання), рефлексивність (здатність зрозуміти іншу людину), красномовність (здатність впливати словом).

2) характеристики особистості, що є наслідком її освіти і виховання: моральні цінності, психічне здоров’я, знання набору людських технологій. Такими технологіями є: міжособистісне спілкування, діловий спіч, попередження і подолання конфліктних ситуацій тощо.

3) те, що пов’язане з життєвим і професійним досвідом особистості. Украй цінним є, коли цей досвід допомагає людині бути більш інтуїтивною у ситуаціях спілкування. Це має величезне значення у формуванні іміджу.

Імідж, що подається оточуючим, складається з трьох частин:

-     власного уявного іміджу;

-     проекційного іміджу – того, як, на вашу думку, вас сприймає навколишній світ. Чим ближче ця репрезентація до власного уявлення, тим впевненіше може почувати себе людина відносно власного іміджу;

-     набутого іміджу – того, як інші бачать вас насправді. Якщо цей імідж розходиться з проекційним, це означає, що людина погано обміркувала, яким чином представити себе.

Джерело: [3].

Рекомендована література: [1; 3; 12; 21; 24].