ТЕМА 3.

АНАЛІЗ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА.

1. Економічна сутність і структура майна підприємства.

2. Методи аналізу майна підприємства.

3. Аналіз необоротних активів.

4. Аналіз оборотних активів.

5. Аналіз запасів.

6. Аналіз дебіторської заборгованості.

1. Економічна сутність і структура майна підприємства.

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство мусить мати майно, яке належить йому на правах власності чи володіння. Усе майно, яке належить підприємству і яке відображено в його балансі, називається його активами.

В активі балансу наводиться інформація про розміщення капіталу, про вкладення його в конкретне майно, матеріальні цінності, про витрати підприємства, готову продукцію, про залишки вільної готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає певна стаття.

В активі балансу (АБ) статті розміщено залежно від ступеня їх ліквідності (швидкості перетворення на готівку). За цією ознакою розрізняють активи іммобілізовані (статті розділу І АБ і ІІІ АБ) та мобільні (статті розділів II АБ).

Іммобілізовані активи – це основний капітал, мобільні активи – це поточні активи, або оборотний капітал.

Оборотний капітал може знаходитись у сфері, виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) та у сфері обігу (готова продукція на складах і товари, засоби у розрахунках, короткострокові фінансові вкладення, готівка в касі, на рахунках в банку тощо), тобто може функціонувати у грошовій та матеріальній формах.

Розміщення засобів підприємства має велике значення у фінансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Від того, які асигнування вкладено в основні та оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва та у сфері обігу, в грошовій та матеріальній формі, значною мірою залежать результати виробничо-фінансової діяльності і відповідно фінансовий стан підприємства.

Якщо створені виробничі потужності підприємства використовуються недостатньо повно, це негативно впливає на фінансові результати діяльності та фінансовий стан господарства. Але негативним явищем є створення надлишкових виробничих запасів, які не можуть бути своєчасно задіяні у виробничому процесі.

2. Методи аналізу майна підприємства.

Аналіз майна підприємства починають з аналізу складу, динаміки і структури загального капіталу.

В ході аналізу майна підприємства вивчають і дають оцінку:

- змінам, що відбулись у складі та структурі майна;

- співвідношенню необоротних та оборотних активів;

- темпам прирост пеальних активів;

- змінам у складі та структурі основних засобів та нематеріальних активів;

- динаміки запасів, дебіторської заборгованості, грошей та їх еквівалентів.

Якісні зміни в структурі майна та його джерел можна отримати за допомогою горизонтального та вертикального аналізу балансу, а також порівняльного аналітичного балансу (тема 2).

Найбільш загальну структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних (ОА) і необоротних активів (НОА):

К_о/н = ОА / НОА. (3.1)

Співвідношення оборотних і необоротних активів визначається галузевими особливостями, рівнем автоматизації виробництва, політикою щодо капіталовкладень та конкретними умовами діяльності підприємства.

Перевищення частки оборотних активів у майні підприємства свідчить про досить мобільну структуру активів, що сприяє прискоренню оборотності коштів підприємства. Якщо ж питома вага необоротних активів у структурі майна висока (понад 40-50%), підприємство має «важку» структуру активів, що свідчить про значні постійні витрати й високу чутливість прибутку до зміни доходу від реалізації продукції.

Важливими показником структури активів підприємства є коефіцієнт майна виробничого призначення (К_мв):

К_мв = (ОВФ+НКІ+ВЗ+НВ) / А, (3.2)

де ОВФ – вартість основних виробничих фондів;

НКІ – вартість незавершених капітальних інвестицій

ВЗ – вартість виробничих запасів;

А – активи.

Рекомендоване значення цього показника для промислових підприємств ≥0,5. Зростання показника свідчить про підвищення виробничих можливостей і зростання виробничого потенціалу підприємства. У випадку зменшення показника нижче критичного значення свідчить про необхідність нарощення власного капіталу або залучення довгострокових позикових коштів для збільшення вартості майна виробничого призначення.

Ще один показник, який характеризує рівень виробничого потенціалу підприємства, є коефіцієнт реальної вартості майна (К_рвм), який визначають за даними балансу і приміток до фінансової звітності:

К_рвм = (ОВФ+С+МШП+НВ) / А, (3.3)

де С – вартість сировини і матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих;

МШП – вартість малоцінних ти швидкозношуваних предметів.

Рекомендоване значення цього показника для промислових підприємств ≥0,5. Показник визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва.

Після загальної оцінки динаміки складу і структури активів слід детально вивчити стан, рух і причини зміни кожного виду майна підприємства.

3. Аналіз необоротних активів.

Після загального аналізу активів підприємства досліджують основний капітал – вкладення засобів з довгостроковими цілями у нерухомість, акції, облігації тощо.

Показники майнового стану підприємства характеризують стан і структуру активів підприємства у сукупності з джерелами їх покриття. Зокрема, індекс постійного активу (І_па) показує частку необоротних активів (НОА) у джерелах власних коштів (ВК):

І_па = НОА / ВК. (3.4)

Позитивна динаміка цього показника – зменшення.

Важливою складовою необоротних активів є основні засоби. Зростання їх вартості може свідчити про розширення виробничого потенціалу підприємства і бути результатом введення в експлуатацію нових об’єктів з метою розширення виробництв, однак з іншого боку вартість основних засобів може зрости в результаті проведеної переоцінки.

Аналізуючи структуру необоротних активів, слід мати на увазі, що для підприємств реального сектору економіки прийнятним є суттєве переваження в структурі необоротних активів частки основних засобів як основи здійснення операційної діяльності.

Аналіз наявності, стану та ефективності використання основних засобів підприємства детально вивчався в курсі аналізу господарської діяльності.

4. Аналіз оборотних активів.

Завдання аналізу оборотних активів – вивчення змін, які відбулись в:

- складі, структурі та динаміці оборотних активів;

- співвідношення темпів зростання вартості оборотних активів та доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- якості оборотних активів та ефективності їх використання.

Структура оборотних активів суттєво впливає на ліквідність балансу.

Зростання суми оборотних активів знижує для підприємства ризик втрати ліквідності та підвищує ефективність його діяльності.

Вартість оборотних активів має також вплив на прибуток підприємства. За мінімальній вартості оборотних активів виробнича діяльність не підтримується належним чином, наслідками чого можуть стати втрата ліквідності, періодичні збої в роботі і низький прибуток. Тому важливо визначити оптимальну вартість оборотних активів, за якої прибуток підприємства є максимальним. Подальше ж підвищення вартості оборотних активів призводить до наявності тимчасово вільних, непрацюючих поточних активів, відтягування коштів з обороту на зайві витрати фінансування, наслідком чого є зменшення прибутку.

Питання рентабельності оборотних активів розглядається у темі 8, питання оборотності оборотних активів загалом та їх складових розглядається у темі 9.

5. Аналіз запасів.

Аналіз запасів здійснюється з метою забезпечення ритмічності виробництва продукції, оперативного регулювання відхилень від норм та ліквідації зайвих непродуктивних операцій.

Для оцінки структури запасів розраховують коефіцієнт накопичення (К_н):

К_н = (ВЗ+НВ) / (ГП+Т), (3.5)

де ВЗ – вартість виробничих запасів;

НВ – вартість незавершеного виробництва;

ГП – вартість готової продукції;

Т – вартість товарів.

Цей показник характеризує рівень мобільності запасів і його оптимальне значення менше за 1. Таке значення досягається, якщо продукція підприємства конкурентоздатна і користується попитом.

Якщо значення цього показника перевищує 1, слід з’ясувати причини збільшення запасів і витрат. Такими причинами можуть бути:

- для виробничих запасів – втрата певних ринків збуту, нерівномірне надходження матеральних ресурсів, відхилення фактичних витрат матеріалів від нормативних;

- для незавершеного виробництва – анулювання виробничих замовлень, договорів, підвищення собівартсоті продукції, недопоставки напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

- для готової продукції і товарів – падіння попиту на окремі види виробів, в т.ч. й через низьку купівельну спроможність покупців, низька якість продукції, нерітмічний випуск продукції, затримка відвантаження продукції, несвоєчасність укадення договорів постачання готової продукції, нефективна робота служби маркетингу.

Зростання вартості запасів, непропорційне зростанню доходів, може свідчити про уповільнення їх обороту, відволікання фінансових ресурсів і погіршення фінансового стану підприємства.

Більш детально аналіз запасів вивчався в курсі аналізу господарської діяльності.

6. Аналіз дебіторської заборгованості.

Наявність дебіторської заборгованості характеризує стан розрахункової дисципліни і серйозно впливає на стійкість фінансового стану підприємства. Відволікання коштів у дебіторську заборгованість може спричинити серйозні фінансові проблеми для підприємства, оскільки відчутними може стати нестача коштів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати розрахунків з бюджетом і постачальниками. Заморожування коштів також призводить до сповільнення оборотності капіталу, тому підприємство зацікавлене в скороченні термінів погашення платежів шляхом удосконалення розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, передоплати.

«Завданнями аналіз дебіторської заборгованості є вивчення та оцінка:

- складу та структури дебіторської заборгованості;

- частки дебіторської заборгованості в оборотних активах;

- реальності (правдивості) дебіторської заборгованості;

- якості і ліквідності дебіторської заборгованості;

- впливу дебіторської заборгованості на фінансові результати діяльності підприємства;

- пошук шляхів прискорення оборотності дебіторської заборгованості» [13].

На першому етапі дають загальну оцінку динаміки дебіторської заборгованості в цілому та в розрізі статей.

Далі проводять аналіз структури дебіторської заборгованості.

Визначають частку дебіторської заборгованості в оборотних активах. Якщо на підприємстві зросла сумнівна дебіторська заборгованість і зросла частка дебіторської заборгованості в оборотних активах, то знизилась ліквідність оборотних активів в цілому і, отже, погіршився фінансовий стан підприємства.

Доцільно порівняти темп зростання дебіторської заборгованості (Тдз) з темпами зростання чистого доходу від реалізації продукції (Тчдрп). Для ефективно функціонуючого підприємства має виконуватись умова:

Тчдрп > Тдз. (3.6)

Більш детально аналіз дебіторської заборгованості розглядався в курсі аналізу господарської діяльності.

Рекомендована література: [1-10].