ТЕМА 10.

АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

 

1.     Сутність інвестиційної привабливості підприємства та методичні підходи до її оцінки.

2.     Система показників для оцінки інвестиційної привабливості підприємства.

3.     Оцінка інвестиційної активності підприємства.

4.     Аналіз фінансових інвестицій.

5.     Аналіз інвестиційних проектів для прийняття рішень щодо їх доцільності.

 

1. Сутність інвестиційної привабливості підприємства та методичні підходи до її оцінки.

Інвестиції – це майнові та інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюють прибуток (дохід) або досягають соціальною ефекту.

Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Аналітичне оцінювання інвестиційної діяльності здійснюють на запит зовнішніх і внутрішніх користувачів.

Для зовнішніх користувачів завдання аналізу полягає в оцінюванні інвестиційної привабливості цього підприємства. У такому разі об’єктом аналізу є насамперед реальні інвестиції, що дає змогу спрогнозувати майбутню діяльність підприємства. У процесі аналізу підприємства як об’єкта інвестування потенційних акціонерів (інвесторів) також цікавлять показники прибутковості та рентабельності.

Для внутрішніх користувачів аналізу найважливішим завданням є обґрунтування та вибір найефективнішого напрямку інвестування коштів. На початковому етапі аналізують доцільність вкладення коштів у реальні та фінансові інвестиції. Залежно від результатів аналізу вибирають один із напрямків здійснення інвестиційних операцій або визначають оптимальне їх поєднання. Методика аналізу дохідності та ризику інвестиційних операцій залежить від специфіки об’єктів дослідження, тобто від того, чи є це виробничі проекти, чи фінансові інструменти.

У процесі аналізу інвестиційної діяльності підприємства інформаційними джерелами є форма 1 «Баланс» та форма 3 «Звіт про рух грошових коштів». Результати інвестиційної діяльності підприємства визначають на основі аналізу змін на статтях першого розділу балансу «Необоротні активи», статті «Поточні фінансові інвестиції» другого розділу балансу та на окремих статтях форми 2 «Звіт про фінансові результати» («Дохід від участі у капіталі», «Інші фінансові доходи», «Втрати від участі в капіталі», «Інші витрати»). Рух коштів у результаті здійснення інвестиційної діяльності відображають на відповідних статтях другого розділу форми 3 «Звіт про рух грошових коштів».

Будучи суб’єктом інвестиційної діяльності, кожне підприємство самостійно визначає напрями, види та обсяги інвестицій, а також приймає рішення про вкладення власних і залучених фінансових, майнових та інтелектуальних ресурсів в об’єкти інвестування. Невід’ємною складовою інвестиційної діяльності є оцінювання інвестиційної привабливості суб’єкта господарювання.

Інвестиційна привабливість підприємства – це доцільність вкладення у його діяльність вільних грошових коштів. Інвестиційна привабливість досліджується як у зовнішньому, так і внутрішньому фінансовому аналізі. Зовнішні суб’єкти (наприклад, потенційні інвестори) оцінюють інвестиційну привабливість суб’єктів господарювання з метою вибору найкращого варіанта вкладення вільних коштів. Проте й підприємство має виявляти власні можливості для залучення зовнішніх інвестицій. Оцінювання інвестиційної привабливості має базуватися на комплексному підході до підприємства як об’єкта дослідження, що функціонує у конкретному економічному середовищі.

Методики оцінки інвестиційної привабливості підприємства, які використовуються в сучасній практиці, можна систематизувати в три групи:

-  на основі розрахунку коефіцієнтів фінансового стану;

-  на основі розрахунку інтегрального показнка;

-  на основі матричного підходу.

Характеристика виділених підходів до оцінки інвестиційної привабливості підприємства подана в таблиці 10.1.

Таблиця 10.1

Характеристика методичних підходів до оцінки інвестиційної привабливості підприємства

На основі оцінки фінансового стану

На основі інтегрального показника

На основі побудованої матриці

-   оцінка майнового стану;

-   оцінка фінансової стійкості;

-   оцінка ліквідності активів;

-   оцінка ділової активності;

-   оцінка ринкової активності;

-   оцінка прибутковості

-   визначення групи показників;

-   розрахунок значущості показника у своїй групі;

-   визначення фактичних значень показника;

-   розрахунок інтегрального показника інвестиційної привабливості

-   вибір груп показників та їх складових;

-   порівняння отриманих значень з нормативом;

-   побудова матриці;

-   порівняння суми показників матриці зі шкалою оцінки

 

2. Система показників для оцінки інвестиційної привабливості підприємства.

Згідно з Методикою інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств і організацій, інвестиційна привабливість підприємств – це рівень задоволення фінансових, виробничих, організаційних та інших вимог чи інтересів інвестора щодо конкретного підприємства, який може визначатись чи оцінюватись значеннями відповідних показників.

Для аналізу інвестиційної привабливості використовується певна система показників, яка охоплює структуру активів підприємства, джерел їхнього формування, ліквідність і фінансову стійкість, якість прибутку, доходність і оборотність капіталу. Розглядаються рівень і динаміка кожного показника за 3-5 років.

Рекомендована система показників для аналізу інвестиційної привабливості:

1. Структура джерел формування активів, %:

1.1. Власні джерела.

1.2. Позикові джерела.

1.2.1. Довгострокові пасиви.

1.2.2. Короткострокові пасиви.

1.2.3. Кредиторська заборгованість.

2. Структура активів, %:

2.1. Необоротні активи (основний капітал).

2.2. Поточні активи (оборотний капітал).

2.2.1. Матеріальні оборотні кошти.

2.2.2. Грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції.

2.2.3. Дебіторська заборгованість та інші оборотні активи.

3. Ліквідність і фінансова стійкість:

3.1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

3.2. Коефіцієнт швидкої ліквідності.

3.3. Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності).

3.4. Коефіцієнт критичної ліквідності.

3.5. Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними коштами.

3.6. Коефіцієнт маневреності власного капіталу.

3.7. Стабільність структури оборотних коштів.

3.8. Індекс постійного активу.

3.9. Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу (плече фінансового важеля).

3.10. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів.

3.11. Коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості.

4. Якість прибутку:

4.1. Питома вага прибутку від основної діяльності в загальному прибутку, %.

4.2. Темпи зростання загального прибутку, %.

4.3. Питома вага чистого прибутку в загальному, %.

5. Прибутковість (рентабельність) і оборотність капіталу:

5.1. Прибутковість загального капіталу.

5.2. Прибутковість реалізації.

5.3. Прибутковість оборотного капіталу.

5.4. Прибутковість власного капіталу.

5.5. Коефіцієнт оборотності загального капіталу.

5.6. Коефіцієнт оборотності поточних активів (оборотного капіталу).

5.7. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

6. Діловий імідж керівництва підприємства.

Додатково у процесі аналізу інвестиційної привабливості досліджуються й показники ефективності виробничих ресурсів:

-        продуктивність праці;

-        фондовіддача і фондомісткість;

-        матеріаловіддача і матеріаломісткість.

Слід звертати увагу на форму власності підприємства та галузеву його належність, на зв’язок із загальноекономічними обставинами в державі.

Оцінка інвестиційної привабливості має базуватися на комплексному підході до суб’єкта господарювання як об’єкта дослідження в конкретних макро- і мікросередовищах.

 

3. Оцінка інвестиційної активності підприємства.

Для аналізу інвестиційної діяльності підприємства важливе значення має оцінка його інвестиційної активності. Інвестиційна активність підприємства – це інтенсивність залучення довгострокових інвестицій в капітал підприємства. Оцінка інвестиційної активності може бути здійснена на основі розрахунку системи показників (таблиці 10.2).

Таблиця 10.2

Система показників оцінки інвестиційної активності підприємства

Група показників

Показники

Загальні

специфічні

1

2

3

Вільні власні кошти

1.                 Показники складу, структури, динаміки оборотних активів, джерел фінансування, зобов’язань.

2.                 Показники ефективності використання оборотних коштів.

3.                 Показники динаміки та ефективності використання власних оборотних коштів.

1.                 Рентабельність оборотного капіталу.

2.                 Питома вага позикових коштів в джерелах фінансування.

3.                 Рентабельність власних оборотних коштів.

Потенціал розвитку та перспективної економічної стійкості

1.                 Показники складу, структури, динаміки за елементами потенціалу.

1.                 Коефіцієнт оновлення, введення, фондовіддачі.

2.                 Показники структури запасів, оборотних коштів.

3.                 Коефіцієнт реальної вартості майна.

4.                 Коефіцієнт постійного активу.

5.                 Система нерівностей, яка узагальнює показники економічної стійкості.

Окремі інвестиційні операції

1.                 Показники ефективності руху грошових коштів: коефіцієнт ефективності руху грошових коштів, коефіцієнт реінвестування.

2.                 Частка додатного (від’ємного) грошового потоку від інвестиційної діяльності в загальному потоці.

1.                 Показники оцінки окремих видів інвестиційних операцій.

 

В зовнішньому аналізі інвестиційної діяльності підприємства за даними фінансової звітності також можна використовувати таку систему показників інвестиційної активності (таблиця 10.3).

Таблиця 10.3

Показники інвестиційної активності

Показник

Порядок розрахунку

Економічний зміст

1

2

3

Коефіцієнт співвідношення реальних і фінансових інвестицій

Капітальні інвестиції / Фінансові інвестиції

Розкриває характер спрямованості інвестиційної діяльності підприємства – участь у фінансуванні інвестиційних проектів або вкладання коштів у цінні папери та інші фінансові інструменти. Показує, скільки капітальних припадає на 1 гривню фінансових інвестицій

Коефіцієнт співвідношення довгострокових та поточних фінансових інвестицій

Довгострокові фінансові інвестиції / Поточні фінансові інвестиції

Показує рівень ліквідності фінансових інвестицій підприємства. Чим менше значення показника, тим вищою є мобільність фінансових інвестицій, але разом з тим, менш стабільними є склад та структура таких інвестицій, що зумовлює підвищення вимог до якості аналітичного обґрунтування інвестиційних рішень в процесі формування інвестиційного портфеля підприємства

Частка інвестиційних доходів в річному вхідному грошовому потоці

Доходи від інвестиційної діяльності / Вхідний грошових потік

Опосередковано відображає ефективність інвестиційної діяльності та її вплив на якість руху грошових коштів підприємства. Зростання показника, як правило, оцінюється позитивно, якщо він не перевищує внесок основної діяльності у формування надходжень грошових коштів підприємства

Частка інвестицій в річному вихідному грошовому потоці

Інвестиції / Вихідний грошовий потік

Є показником ефективності інвестиційної діяльності. Якість грошового потоку підприємства буде залишатись нормальною навіть при високому рівні видатків грошових коштів за інвестиційною діяльністю, оскільки інвестиції, здійснені в поточному періоді, приводять до зростання грошових надходжень від операційної та інвестиційної діяльності в майбутньому

Коефіцієнт ліквідності грошового потоку від інвестиційної діяльності

Надходження грошових коштів від інвестиційної діяльності /

Видатки коштів від інвестиційної діяльності

Якщо показник менший за 1, то підприємство для фінансування інвестицій додатково залучає інвестиційні ресурси, сформовані за іншими видами діяльності – операційною та фінансовою. Зменшення показника вказує на збільшення використання операційного прибутку, амортизаційних відрахувань, позикового капіталу в реалізації інвестиційних завдань

Коефіцієнт ефективності грошового потоку від інвестиційної діяльності

Чистий грошовий потік від інвестиційної діяльності / Інвестиції

Показує обсяг чистого грошового потоку від інвестиційної діяльності у розрахунку на 1 гривню використання грошових коштів для реального та фінансового інвестування. Від’ємне значення показника не завжди вказує на неефективність інвестиційної діяльності, оскільки переважання інвестиційних видатків над надходженням грошових коштів в поточному періоді при низькій ризикованості та високій ефективності відповідних інвестицій може зумовити майбутнє зростання коефіцієнта ефективності грошового потоку. Зростання показника оцінюється позитивно, оскільки свідчить про зростання доходності

 

4. Аналіз фінансових інвестицій.

Фінансові інвестиції передбачають одержання прибутків від вкладення капіталу в цінні папери – обліґації, акції, паї тощо.

Фінансові інвестиції характерні такими показниками, як ринкова ціна (Р), внутрішня (теоретична або розрахункова) вартість (V), рівень доходності (норма прибутку) (N).

Ринкова ціна – це задекларований показник, який об’єктивно є на ринку. Вартість цінного паперу відображають у відповідних котируваннях і називають курсовою ціною. У будь-який момент на ринку є тільки одна ціна для певного фінансового інструменту.

Внутрішня вартість фінансової інвестиції – це розрахунковий показник, тому він залежить від тієї аналітичної моделі, на базі якої здійснюють обчислення. Внаслідок цього будь-якого моментуцінний папір може мати кілька значень внутрішньої вартості, а їх кількість теоретично дорівнює кількості учасників ринку, які користуються різними моделями. Отже, оцінка внутрішньої вартості певним чином суб’єктивна.

У процесі аналізу співвідношення ринкової ціни та внутрішньої вартості визначають доцільність тих чи інших управлінських рішень щодо конкретного цінного паперу.

У сучасній економічній літературі відомі різні підходи до вивчення внутрішньої вартості фінансових інструментів, але на практиці найпоширенішим є фундаментальний підхід, згідно з яким внутрішню вартість цінних паперів розраховують за формулою, що запропонував Дж. Вільямс ще у 1938 р.:

 

,                                    (10.1)

 

де V(t) – внутрішня вартість цінних паперів у момент t;

CFi – очікуваний потік відсоткових виплат за цінним папером в i-ий період ();

d – прийнята або очікувана дохідність цінного паперу (норма прибутку).

Таким чином, внутрішня вартість цінного паперу залежить від трьох чинників:

1) очікування грошових надходжень;

2) тривалості періодуобороту цінного паперу (або періоду прогнозування для безстрокових інструментів);

3) норми прибутку.

Підставляючи в наведену формулу значення надходжень, які передбачають, дохідність і тривалість періоду прогнозування, можна розрахувати поточну вартість будь-якого фінансового активу. Саме такого підходу найчастіше дотримуються потенційні інвестори.

Аналіз дохідності розглянемо на прикладі двох цінних паперів: обліґацій і акцій.

Обліґації належать до класу боргових цінних паперів, що є зобов’язаннями емітента, розміщеними на фондовому ринку для запозичення грошей на певних умовах. Обліґації розрізняють за способом виплати відсотків за ними:

1) обліґації з нульовим купоном;

2) обліґації з фіксованою купонною ставкою;

3) обліґації з плаваючою купонною ставкою.

Обліґації з нульовим купоном – це цінний папір, за яким умовами емісії виплату відсотків не передбачено. Дохід інвестора формують як різницю між номінальною вартістю та емісійним курсом обліґації, встановленим на дисконтній основі (тобто нижче за номінал).

Отже, обліґації з нульовим купоном належать до дисконтних цінних паперів. Така облігація генерує грошовий потік лише раз, а дохід інвестор одержує в момент погашення, для розрахунку якого застосовують наступну формулу:

 

,                                    (10.2)

 

де N – номінальна сума обліґацій, яку виплачують за її погашення;

n – тривалість періоду до погашення обліґації, роки.

Обліґації з купонною ставкою – обліґації, умовами емісії яких передбачено виплату відсотків у розрахунку на номінальну суму інвестиції. Виплати здійснюють за купонами – відрізними талонами із зазначеною на них величиною купонної ставки. Купонні обліґації можна продавати як за номінальною вартістю, так і з дисконтом або премією залежно від кон’юнктури ринку та їх привабливості для інвесторів.

За облігаціями з фіксованою купонною ставкою очікуваний дохід інвестора складається з двох частин:

1) рівномірних за періодами надходжень відсоткових виплат, що обіцяв емітент;

2) ймовірних прибутків (збитків)у результаті (внаслідок) зміни ринкової ціни обліґації.

Базова модель у такому випадку має вигляд:

 

,                        (10.3)

 

де k – купонна ставка облігації.

Обліґації з плаваючою купонною ставкою – цінні папери, умовами емісії яких рівень купонної ставки не зафіксовано, і вона змінюється залежно від рівня інфляції або ставки відсотку за кредитами. Внутрішню вартість таких облігацій розраховують за формулою:

 

,                         (10.4)

 

де CFi – грошові потоки, що генерує  обліґація в i-ому періоді.

Процедура аналізу обліґацій із плаваючою купонною ставкою не відрізняється від описаних, за винятком того, що грошовий потік у кожному з періодів може змінюватися.

Аналіз дохідності акцій.

Акції належать до класу пайових цінних паперів, їх випускають недержавні організації, та вони не мають обмеженого терміну обороту. Номінал акції, як правило, не відображає її реальної вартості, тому для аналізу дохідності акцій використовують курсову, тобто поточну ринкову вартість.

Показником дохідності може бути або рівень дивідендів, або величина чистого прибутку в розрахунку на акцію. Другий показник використовують тоді, коли дивіденди з певних причин не виплачують, а одержаний прибуток повністю реінвестують, наприклад, у процесах становлення, розширення чи реорганізації акціонерного підприємства.

Прийняття управлінських рішень щодо доцільності придбання акцій базоване на результатах порівняльного аналізу їх поточної ринкової ціни з теоретичною (внутрішньою вартістю). Внутрішню вартість акцій можна розрахувати різними способами, але найпоширенішою залишається модель оцінки майбутніх надходжень (10.1), що трансформується залежно від прогнозованої динаміки виплати дивідендів на акції.

Акції з постійними (сталими) дивідендами. Якщо сума дивідендів, які виплачують власникові акції, є сталою величиною, то базова модель (10.1) – наступна:

 

,                                       (10.5)

 

де Е – грошовий потік у вигляді дивідендів (очікувані дивіденди);

d – середньоринкова ціна акції.

Акції з рівномірно зростаючими дивідендами. Якщо дивіденди, які виплачують власникам акцій, постійно та рівномірно зростають, то на внутрішню вартість таких цінних паперів впливатимуть базова величина дивідендів (Е) та темпи їх приросту (h). Базова модель (10.2) у цьому випадку матиме вигляд:

 

.                               (10.6)

 

Після певних математичних перетворень отримують формулу, відому як модель Гордона, котра є справедливою за умови, що середньоринкова норма прибутку вища за темпи приросту дивідендів, тобто d > h:

 

.                                    (10.7)

 

 

5. Аналіз інвестиційних проектів для прийняття рішень щодо їх доцільності.

Вихідні інвестиції шляхом утворення або покращення будь-якого бізнесу генерують грошовий потік. Капітальні вкладення визнаються ефективними, якщо цей потік достатній для:

-        повернення вихідної суми капітальних вкладень;

-        забезпечення необхідної віддачі на вкладений капітал.

Найбільш розповсюджені такі показники ефективності капітальних вкладень:

-        період окупності (ПО);

-        дисконтований термін окупності (ДПО).

-        чиста теперішня вартість (ЧТВ / NPV);

-        внутрішня норма прибутковості (ВНП / IRR);

Перелічені показники застосовуються у двох варіантах:

-        для визначення ефективності незалежних інвестиційних проектів, коли робиться висновок про те, прийняти даний проект чи відхилити;

-        для визначення ефективності альтернативних проектів, коли робиться висновок про те, який проект прийняти з декількох альтернативних.

Характеристика методів оцінки ефективності інвестиційних проектів та критерії доцільності їх реалізації подана на рис. 10.1.

 

 

 

Рис. 10.1 – Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів

CF0 – початкова інвестиція;

CFt – доходи від впровадження інвестиційного проекту в період t;

T – термін дії інвестиційного проекту;

r – відсоткова ставка.

 

Метод періоду окупності (ПО) був історично першим методом визначення ефективності інвестиційних проектів.

Період окупності – це тривалість періоду, протягом якого сума чистих доходів, що дисконтується на момент закінчення інвестицій, дорівнює сумі інвестицій.

Період окупності інвестиційного проекту визначається як сума року до повного відшкодування та частки невідшкодованих витрат на початок року до грошового потоку на кінець року.

Метод дисконтованого періоду окупності (ДПО) застосовується для альтернативних проектів. Для кожного грошового потоку розраховуємо чистий грошовий потік, дисконтований чистий грошовий потік, накопичений дисконтований чистий грошовий потік. Дисконтований період окупності інвестиційного проекту визначається як сума року до повного відшкодування та частки невідшкодованих  сумарних дисконтованих витрат на початок року до дисконтованого грошового потоку на кінець року.

Кращий той інвестиційний проект, період окупності якого менший.

Метод періоду окупності та дисконтованого періоду окупності відносяться до неточних методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, тому для отримання більш точних результатів використовують методи чистого теперішнього значення та внутрішньої норми прибутковості.

Чиста теперішня вартість (ЧТВ) являє собою суму фінансових підсумків, що дисконтуються за всі роки проекту, рахуючи від дати початку інвестицій. Характеризує загальний абсолютний результат інвестиційної діяльності, її кінцевий результат.

Суть методу чистої теперішньої вартості (ЧТВ) полягає в тому, що теперішня чиста вартість вхідного грошового потоку порівнюється з теперішнім значенням вихідного потоку. Різниця між першим і другим є чиста теперішня вартість, величина якого визначає правило прийняття рішення.

Процедура методу ЧТВ:

Крок 1. Визначається теперішнє значення кожного грошового потоку – вхідного і вихідного.

Крок 2. Сумуються всі дисконтовані значення елементів грошового потоку, визначається ЧТВ (NPV) за формулою:

 

                                 (10.8)

 

Крок 3. Приймається рішення:

-        якщо для незалежного проекту ЧТВ (NPV) ≥ 0, то проект приймається;

-        для декількох альтернативних проектів приймається той проект, який має більше значення ЧТВ (NPV), якщо воно не від’ємне.

Внутрішня норма прибутковості (ВНП) – це та розрахункова ставка відсотку, за якої капіталізація регулярно отримуваного доходу дає суму, рівну інвестиціям і, отже, капіталовкладення окупляться.

Іншими словами, внутрішня норма прибутковості – це значення показника дисконту, при якому сучасне значення інвестиції дорівнює теперішньому значенню потоків грошових засобів за рахунок інвестицій, або значення показника дисконту, при якому забезпечується нульове значення чистого теперішнього значення інвестиційних вкладів.

Математичне розв’язання цієї задачі має такий вигляд:

 

                               (10.9)

 

Правила прийняття рішення на основі ВНП:

-        якщо значення ВНП не менше вартості капіталу, то проект приймається;

-        якщо значення ВНП менше вартості капіталу, то проект відхиляється.

Вартість капіталу є «бар’єрним показником»: якщо значення внутрішньої норми прибутковості не досягає вартості капіталу, то проект відхиляється.

 

Індекс рентабельності (ІР) проектів – це відношення сукупного грошового потоку прибутків від інвестицій на розмір початкової інвестиції.

Правила прийняття рішення на основі ІР:

-        якщо значення ІР більше або рівне 1, то проект приймається;

-        якщо значення ВНП менше 1, то проект відхиляється.

 

Рекомендована література: [1-10].