Тема 4. Особливості кредитування фізичних осіб

 

4.1. Поняття та класифікація споживчих кредитів

4.2. Умови банківського споживчого кредитування

4.3. Процес споживчого кредитування

 

4.1. Найбільш поширене таке визначення споживчого кредиту – це кредит, який надається лише  в національній грошовій одиниці фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Проте поняття споживчого кредиту нині має чітку правову дефініцію: «споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції».

Занододавчо ввстановлено, що споживачем виступає фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Товаром на ринку споживчого кредитування є продукти (послуги) кредитного характеру, що надаються фізичним особам. Головною особливістю споживчого кредиту є спосіб кінцевого споживання продукції (послуги), що придбана за позичкові кошти.

Головним спонукальним мотивом, що формує потребу у споживчому кредиті, є потреба в предметах споживання, яка зумовлена тимчасовою нестачею поточних доходів чи заощаджень. 

Суб’єктами кредитування є фізичні особи. У ролі кредитора можуть виступати: комерційні банки, ощадні каси і асоціації, ломбарди, кредитні спілки, підприємства і організації.

Об’єкти кредитування – це затрати, пов’язані із задоволенням потреб населення в купівлі товарів у особисту власність, а також затрати інвестиційного характеру на будівництво та підтримку нерухомості.

Особливості споживчого кредитування визначаються специфікою особистого споживання:

1. Споживчий кредит фінансує кінцеве споживання і не створює руху вартості.

2.  Позичальники – завжди фізичні особи.

3.  Відбувається прискорення отримання певних благ – формується і зростає платоспроможний попит.

4.  Всі види споживчого кредиту мають соціальний характер.

Існує достатньо широкий перелік критеріїв класифікації споживчих кредитів (див. табл. 4.1):

Таблиця 4.1

Класифікація банківського споживчого кредиту

Критерії класифікації	Види банківських споживчих кредитів
За укрупненими об’єктами кредитування	- на поточні потреби - на капітальні потреби
За призначенням (цільовим спрямуванням)	- нецільові - цільові
За способом надання	- одноразові (надані однією повною сумою) - на основі кредитної лінії (надані частинами, загальна сума яких не перевищує суми  установленої договором)
За технологією видачі	- cash - кредити - експрес-кредити - карткові кредити
За способом погашення	- одноразовим платежем (без розстрочки) - багаторазовими платежами (із розстрочкою) - автоматичне погашення за рахунок надходжень (у випадку встановлення овердрафту на зарплатну картку)
За формами надання коштів	- готівкою - у безготівковій формі
За забезпеченням	- забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами) - гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи) - з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації) - незабезпечені (беззаставні)
За ступенем покриття кредитом вартості товарів, послуг	- на повну вартість - на часткову вартість
За термінами користування	- короткострокові (терміном від 1 дня до 1 року) - середньострокові (терміном від 1 року до 3-5 років) - довгострокові (терміном понад 3-5 років)

 

На сьогоднішній день вітчизняні банки в сегменті кредитування фізичних осіб пропонують такі кредитні продукти:

-                     кредити готівкою;

-                     кредити на придбання транспортних засобів (автокредити);

-                     кредити на житло (іпотечні);

-                     карткові кредити (кредитні картки, кредитні лінії на зарплатні картки).

 

4.2. У правовому аспекті можна виділити такі особливості банківського кредитування фізичних осіб:

- позичальник самостійно вибирає банківську установу, в якій бажає отримати кредит;

- фізична особа має право одночасно брати позики в різних банках;

- надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється законом.

При наданні споживчого кредиту до договорів із споживачами застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів» та Постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Кредитний договір має містити:

 -  детальний  розпис сукупної  вартості  кредиту  з урахуванням процентної  ставки  за  ним,  вартості всіх  супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача;

- графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, – щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі  сум  погашення  основного  боргу,  сплати  процентів   за користування  кредитом,  вартості  всіх  супутніх послуг,  а також інших  фінансових  зобов’язань  споживача  за   кожним   платіжним періодом. У графіку платежів має бути  докладно  розписана  сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом;

- сукупну вартість кредиту, зазначену як у процентному значенні, такі у грошовому виразі подорожчання кредиту.

Передумови, що визначають розмір споживчого кредиту:

•                     кредитна політика банку, що визначає граничну суму коштів для певного кредитного продукту;

•                     кредитоспроможність позичальника;

•                     вартість заставленого майна чи інших видів забезпечення;

•                     об’єкт  кредитування:

- споживчі кредити фізичним особам на поточні потреби банки надають у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об’єктом кредитування;

- розмір кредиту на будівництво, купівлю й ремонт житла та інших будівель визначається  у межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою з урахуванням суми її поточних доходів за винятком поточних платежів. Кредити на будівництво, купівлю, капітальний ремонт житлових будинків, квартир, садових будинків надаються, як правило, у розмірі від 70 до 90% від вартості об’єкта кредитування, але в межах, визначених правлінням банку.

У сучасній практиці вітчизняних банків відсутній єдиний підхід до порядку й черговості подачі пакету документів, що подаються позичальниками-фізичними особами. У найзагальнішому вигляді для одержання кредиту на поточні потреби позичальник подає банку:

-                     паспорт громадянина України;

-                     оригінал довідки про ідентифікаційний код;

-                      довідку про доходи за останні 6 місяців, а за наявності інших доходів – документи, що підтверджують факт їх отримання);

-                     заяву-клопотання на одержання кредиту, де зазначаються об’єкти кредитування, сума кредиту, строк погашення, забезпечення (зразок надається банком);

-                     анкету позичальника (зразок надається банком);

-                       документи на майно, що належить позичальнику, або знаходиться в спільній власності подружжя (нерухомість, транспорт, цінні папери, депозитні вклади та інше майно);

-                      документ про сімейний стан (свідоцтво про шлюб, про розірвання шлюбу тощо);

-                      правовстановлюючі документи, що підтверджують наявність власності на заставне майно (залежно від виду забезпечення).

Банк може вимагати від клієнта копії трудової книжки, виписки по банківським рахункам тощо.

При довгостроковому кредитуванні до вищезазначених документів додають довідки: про відведення земельної ділянки на будівництво, про право власності на будинок (квартиру), про балансову вартість квартири, про членство у гаражному, садівничому чи житловому кооперативах та ін.

За видачі кредиту на придбання товарів тривалого користування жодних звітів про цільове використання коштів позичальник банку, як правило, не надає.

Надання споживчого кредиту на витрати капітального характеру потребує організації звітності пред банками про цільове використання одержаних коштів.

Об’єкти кредитування капітальних витрат:

а) будівництво (придбання): індивідуальних житлових будинків, будинків дачного типу, квартир у житлових будинках, гаражів та інших будівель;

б) реконструкція та капітальний ремонт: індивідуальних житлових будинків, приєднання їх до інженерних мереж, придбання обладнання для інженерного благоустрою будинку; квартир; будинків дачного типу тощо.

Термін користування споживчим кредитом на витрати капітального характеру встановлюється залежно від об’єкта кредитування, розміру позички та фінансового стану позичальника та передбачає встановлення граничних строків освоєння кредитів.

Граничний строк освоєння кредиту – це максимальний термін використання банківських коштів на оплату товарів та послуг, зазначених у кредитному договорі

До обов’язкових умов надання довгострокового споживчого кредиту відноситься страхування об’єктів кредитування на користь банку протягом усього періоду користування позикою.

Видача кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом:

- оплати розрахункових документів за матеріали, конструкції, обладнання, надані послуги, виконані роботи;

- зарахування коштів на поточний рахунок позичальника (у разі будівництва власними силами) на підставі розрахунку готовності об’єкта кредитування;

- перерахування коштів на поточний рахунок продавця квартири, житлового будинку чи гаража.

В окремих випадках позичка може надаватися готівкою з правом контролю за цільовим використанням коштів.

Видача кредиту на будівництво житлових будинків здійснюється в міру виконання робіт і має компенсаційний характер. Позичальник повинен використати спочатку власні кошти, а потім кредит. Для придбання будівельних матеріалів чи побутового обладнання з метою облаштування будинку позичальник може одержати аванс у рахунок відкритого кредиту в розмірі до 15% від суми кредиту за договором. Кожна наступна видача кредиту здійснюється на підставі звіту про обсяг виконаних робіт і розрахунку розміру коштів, що належать до видачі з урахуванням раніше одержаних коштів.

Кредитування здійснюється на підставі укладення між установою банку і позичальником кредитної угоди та угоди про заставу.

Позичальники погашають кредити і сплачують відсотки перерахуванням коштів з особистого вкладу, депозитного рахунка, переказами через пошту або готівкою. Погашення кредиту здійснюється у строки, передбачені кредитним договором і графіком. За незабезпечення повернення кредиту у визначений термін сума непогашеного платежу відноситься на рахунок прострочених кредитів.

Для зниження кредитного ризику, як правило, не надають споживчі кредити:

- нерезидентам;

- неплатоспроможним клієнтам;

- для погашення іншого кредиту;

- клієнтам – засновникам або керівникам підприємств про яких існує негативна інформація;

- за неспроможності надати ліквідну заставу чи інше забезпечення;

- клієнту, сукупний місячний дохід якого не забезпечує погашення кредиту й відсотків;

- фізичним особам, які в період дії договору досягнуть пенсійного віку.

 

4.3. Відповідний порядок прийняття рішення банком про видачу кредиту для фізичних осіб включає:

1) попередній аналіз ринку та розробку стратегій кредитних операцій;

2) розгляд заявки на отримання кредиту та інтерв’ю з майбутнім позичальником;

3) оцінку кредитоспроможності позичальника та ризику, пов`язаного з видачею кредиту;

4) підготовку кредитного договору (структурування кредиту) та його підписання;

5) контроль за виконанням умов договору та погашенням кредиту.

Клієнт, що звертається в банк за отриманням споживчого кредиту, повинен надати заяву, де містяться початкові дані про необхідний кредит: ціль, розмір кредиту, вид та строк кредиту, можливе забезпечення.

Заява надходить до відповідного кредитного працівника, який після її розгляду, проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником і приймає рішення: задовільнити заявку чи відмовити в наданні кредиту.

Якщо рішення позитивне, настає час заповнення кредитного досьє, яке разом з заявкою та документами, які надав клієнт надходить у відділ з аналізу кредитоспроможності.

Наступним моментом є визначення кредитоспроможності потенційного позичальника. Для оцінки фінансового стану позичальника – фізичної особи банки встановлюють показники та їх оптимальні значення залежно від виду кредиту (на придбання або будівництво житла, придбання транспортних засобів, товарів тривалого використання, на інші потреби), його обсягу й терміну, виду забезпечення (застави) за кредитом.

У випадку позитивного висновку про кредитоспроможність потенційного позичальника банк приступає до розробки умов кредитного договору. Цей етап називається структуруванням кредиту. В процесі структурування визначаються основні характеристики кредиту: ціль кредиту; суму; порядок погашення; строк; забезпечення; ціну кредиту; інші умови.

Ціль кредиту. Фізична особа, зазвичай, отримує споживчий кредит на купівлю товарів тривалого використання (автомобіля, холодильника і т. ін.)

Ціль визначає і форму кредиту: картковий кредит, кредитний ліміт на зарплатну картку, строковий кредит тощо.

Бажано, щоб банк і клієнт брали участь у фінансуванні угоди рівними частками, хоча при споживчому кредиті банк фінансує від 2/3 до 3/4 вартості речі, що купується.

Погашення кредиту може проводитися одноразовим внеском по закінченні терміну або рівномірними внесками протягом всього періоду дії кредиту. В останньому випадку розробляється графік платежів з погашення у відповідності до умов кредиту.

При видачі кредиту має бути чітко визначене джерело його погашення. Є два головних джерела – за рахунок надходження доходів або від продажу активів.

В операціях банку з індивідуальними позичальниками здатність останнього погасити кредит, залежить від величини та регулярності отримуваного доходу. В якості гарантії своєчасного погашення кредиту банк може вимагати переводу заробітної плати позичальника на його поточний рахунок в цьому банку.

Важливим елементом кредитної угоди є вартість та вид застави. Вимоги до забезпечення, як правило, висуваються такі:

- якщо майно є спільною власністю, то необхідна згода одного із подружжя про передачу майна в заставу;

- не береться у заставу майно, де прописані пенсіонери й неповнолітні;

- не береться у заставу майно, договір купівлі-продажу якого  укладено менш ніж за три роки до моменту надання кредиту (може оскаржуватися колишніми власниками);

- майно підлягає обов’язковому страхуванню на користь банку.

Прийнявши позитивне рішення про видачу кредиту та провівши його структурування, банк підходить до укладання кредитного договору.

Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

1) сума кредиту;

2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов’язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;

3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;

4) право дострокового повернення кредиту;

5) річна відсоткова ставка за кредитом;

6) умови дострокового розірвання договору;

7) інші умови, визначені законодавством.

 

Питання для самоперевірки знань

1. Чи можуть відрізнятися принципи кредитування фізичних і юридичних осіб?

2. Які кредитні продукти пропонуть фізичним особам банки України?

3. Як визначити максимальну суму кредиту фізичній особі?

4. Які критерії класифікації банківських споживчих кредитів можна виокремити? Що ви можете додати до запропонованого переліку?

5. Який механізм банківського кредитування фізичних осіб на витрати капітального характеру?

6.  Що належить до об’єктів витрат капітального характеру?

7. Чи має право споживач відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту? Якщо так, то за яких обставин?

8. Чи має право споживач достроково повернути кредит?

9. Які причини зумовлюють зростання попиту на споживчі кредити, навіть, в умовах кризи?

 

Список рекомендованої літератури

1. Мороз А. М. Кредитний менеджмент: навч. посіб./ А. М. Мороз, Р. І. Шевченко, І. В. Дубик. – К.: КНЕУ, 2009. – 399 с.

2. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.051991р. №1023-XІІ (із змінами й доповненнями). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

3. Мостовенко Н.А. Ринок споживчого кредитування та його інфраструктура / Н. А. Мостовенко // Економічні науки. Cерія : Облік і фінанси. – 2013. – Вип. 10(5). – С. 120–126.

4. Вовк В.Я. Ринок споживчого кредитування: проблеми та перспективи розвитку у посткризовий період / В.Я. Вовк // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.fkd.org.ua/pdf\2013_1\7.pdf.

5. Коцовська Р.Р. Банківські операції: навч. посіб. / Р.Р. Коцовська, О.П. Павлишин, Л.М.Хміль. – К.: УБС НБУ: Знання, 2010. – 390 с.

6. Прасолова С. П. Банківські операції [текст] : навч. посіб. та практ. / С. П. Прасолова, О. С. Вовченко. – К.: Центр учбової літератури, 2013. – 568 с.

7. Пам’ятка позичальника, який має заборгованість перед банком за споживчим кредитом і потрапив у скрутне фінансове становище. Схвалено Постановою Правління НБУ від 06.08.2009 №461. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=61980.

8.   Пам’ятка позичальника банку за споживчим кредитом. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=59627

9.  Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Постанова Правління НБУ від 10.05.2007  N 168. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0541-07.