Тема 6. Моніторинг кредитного портфеля банку

6.1. Поняття кредитного портфеля банку та його склад

6.2. Аналіз складу та якості кредитного портфеля банку

6.3. Стратегічне управління кредитним портфелем банку

6.1. Кредитний портфель – сукупність усіх банківських позик, що структуровані за певними параметрами відповідно до завдань визначеної банком кредитної політики.

Обсяг кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, в т.ч. прострочених, пролонгованих і сумнівних. У структурі балансу банку кредитний портфель розглядається як єдине ціле та складова частина активів банку, відповідно до цього можна констатувати, що кредитний портфель характеризується дохідністю, ризиком та ліквідністю (див. табл. 6.1.)

Таблиця 6.1

Характеристики банківського кредитного портфеля

Характеристики	Зміст та прояви характеристики на рівні кредитного портфеля
Дохідність	Вираженням дохідності кредитного портфеля є ефективна річна ставка відсотків, котра слугує інструментом для порівняння кредитного портфеля з іншими видами активів та аналізу обгрунтованості процентних ставок по виданим кредитам. З метою аналізу, зазвичай, визначається реальна доходність – дохід, отриманий на одиницю активів, розміщених у кредити, за певний проміжок часу.
Ризик	Ризик кредитного портфеля представляє собою ступінь ймовірності настання подій, внаслідок яких банк отримає збитки за кредитами, що входять до складу кредитного портфеля.
Ліквідність	Під ліквідністю розуміють здатність фінансового інструменту перетворюватись у грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю періоду цього перетворення. Тому на рівні кредитного портфеля ліквідність виражається у своєчасному поверненні кредитних коштів.

До параметрів, що впливають на розмір і структуру кредитного портфеля банку відносять:

- розмір банку (капіталу);

- правила регулювання банківської діяльності (вимоги й обмеження Національного банку);

- офіційна кредитна політика банку;

- досвід і кваліфікація менеджерів;

- рівень дохідності різних напрямів розміщення коштів;

- розмір і вартість кредитних ресурсів;

- рівень кредитного ризику.

З практичної точки зору, під кредитним портфелем розуміють характеристику структури та якості виданих позик, які можуть бути класифіковані за заздалегідь обраними критеріями (параметрами), що відповідають певним цілям управління. Тобто сформований кредитний портфель є своєрідним відображенням результатів банківського кредитного менеджменту.

Кредитний портфель має розмір (обсяг) та певну структуру, що відповідає обраній кредитній політиці. Якщо розмір кредитного портфеля розглядають відносно всього обсягу активно-пасивних операцій банку (або банків-конкурентів), то структура кредитного портфеля – це співвідношення конкретних видів кредитних операцій, що входять до його складу.

Структуру кредитного портфеля можна розглядати як набір параметрів, якими банк може керувати, змінюючи склад та обсяги кредитів, що входять до його складу. Банк може змінювати структуру кредитного портфеля з метою одержання найбільш прийнятних значень його характеристик – дохідності, ліквідності, ризику.

Класифікацію (структурування) кредитного портфеля можна здійснювати за різними критеріями:

- склад суб’єктів кредитування (юридичні особи, фізичні особи,- банки, бюджетні установи;

- валюта кредитування;

- строки кредитування;

- види економічної діяльності;

- характер забезпечення.

Відповідно до обраної кредитної політики кожний банк формуватиме власну структуру кредитного портфеля, орієнтуючись на досягнення основних характеристик: дохідності, ризику та ліквідності.

6.2. Банки проводять аналіз кредитного портфеля, який здійснюється у двох напрямах:

1) аналіз структури та динаміки кредитного портфеля;

2) якісний аналіз кредитного портфеля.

Такий аналіз здійснюється з метою виявлення резервів підвищення ефективності кредитної діяльності за умови досягнення запланованого рівня дохідності при допустимому рівні ризику. Забезпечення максимальної дохідності за певного рівня ризику складає зміст управління кредитним портфелем банку.

Аналіз структури та динаміки кредитного портфеля здійснюється за допомогою методик горизонтального і вертикального аналізу за такими параметрами (див. рис. 6.1).

За результатами проведеного аналізу можна зробити висновок про концентрацію (диверсифікацію) кредитного портфеля, його відповідність кредитній політиці банку та напрями й інтенсивність змін вказаних характеристик у динаміці.

Рис. 6.1. Аналіз структури та динаміки кредитного портфеля

Якісний аналіз кредитного портфеля – це оцінка його дохідності та ризику (див. рис. 6.2).

Рис. 6.2. Аналіз якості кредитного портфеля банку

За їх співвідношенням визначається ефективність кредитної діяльності банку.

Для оцінки якості кредитного портфеля з погляду кредитного ризику застосовуються такі показники [5, с. 123-124]:

- коефіцієнт покриття кредитного портфеля власним капіталом банку;

- коефіцієнт якості кредитного портфеля (захищеності);

- коефіцієнт покриття класифікованих кредитів власним капіталом банку;

- коефіцієнт проблемних позик.

Коефіцієнт покриття кредитного портфеля власним капіталом банку:

, (6.1)

де – власний капітал;

– кредитний портфель.

Цей коефіцієнт характеризує якість кредитного портфеля з погляду його захищеності власним капіталом і показує, скільки власних коштів припадає на одну гривню виданих кредитів.

Коефіцієнт якості кредитного портфеля (захищеності):

, (6.2)

де – резерв для покриття можливих втрат від кредитних операцій.

Коефіцієнт характеризує якість кредитного портфеля з позиції ризиковості та показує частку класифікованих кредитів за рівнем ризику в загальній сумі кредитного портфеля банку.

Коефіцієнт покриття класифікованих кредитів власним капіталом банку:

. (6.3)

Цей коефіцієнт характеризує якість кредитного портфеля банку з погляду його захищеності власним капіталом банку.

Коефіцієнт проблемних позик (Кнеспл.) розраховується як співвідношення позик із простроченою виплатою відсотків та основної суми (Ппр) до загального обсягу позик (КП):

Кнеспл. = Ппр / КП. (6.4)

Аналіз кредитного портфеля повинен проводитися і в напрямку оцінки рівня його захищеності від можливих втрат. Для оцінки цього рівня рекомендується використовувати такі показники:

- коефіцієнт збитковості позик (Кзб) розраховується як співвідношення збитків за позиками, отриманими за аналізований період (Зп) до середнього залишку заборгованості за кредитами, або до загального обсягу позик:

Кзб = Зп / КП. (6.5)

- коефіцієнт забезпеченості позики (Кзп) є співвідношенням забезпечення кредитів (застава, гарантії, страхування тощо) (ЗК) і загальної суми кредитів (КП):

Кзп = ЗК / КП. (6.6)

- коефіцієнт забезпеченості збиткових кредитів (Кз.зб) розраховується як відношення кредитного забезпечення за збитковими позиками (Зк. зб) до списаних кредитів за аналізований період (Сп):

Кз.зб = 3к. зб / Сп. (6.7)

- коефіцієнт покриття збитків за позиками за рахунок резерву (Кп. зб) розраховується відношенням резервів на покриття збитків за позиками(Рпок) до суми збиткових позик (Пзб):

Кп.зб = Рпок / Пзб. (6.8)

Останні чотири коефіцієнти характеризують рівень захищеності кредитного портфеля банку від можливих збитків у разі неповернення кредитів за рахунок створення резервів.

Оцінка дохідності кредитного портфеля чи аналіз ефективності кредитної діяльності банку здійснюються за допомогою такої системи показників:

- дохідність кредитного портфеля (кредитних операцій) розраховується відношенням доходів від кредитних операцій (Е) до кредитного портфеля:

. (6.9)

- питома вага доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів розраховується діленням доходу від надання кредитів на загальну суму доходів банку;

- коефіцієнт відсоткових доходів і відсоткових витрат (рентабельність кредитних операцій) розраховується діленням доходу від наданих кредитів на витрати на залучення ресурсів (суми, виплачені за вкладами клієнтам);

- коефіцієнт прибутковості кредитних операцій розраховується як відношення чистого відсоткового доходу від наданих кредитів до кредитного портфеля;

- чистий спред дає змогу проаналізувати мінімальну різницю між ставками за активними та пасивними операціями:

, (6.10)

де – відсоткові доходи;

– відсоткові витрати;

– підвідсоткові депозити.

Коефіцієнт ефективності управління кредитним портфелем банку визначається за формулою:

, (6.11)

де kС – коефіцієнт ефективності управління кредитним портфелем;

d – дохідність портфеля;

r₀ – ставка без ризику.

Показник ризику кредитного портфеля банку знаходять як відношення розрахункового значення резерву під безнадійну заборгованість за кредитними операціями банку до вартості всього кредитного портфеля (у відсотках):

. (6.12)

Якщо резерв під безнадійну заборгованість не формується, то цей показник аналогічний коефіцієнту формули 6.2.

Загалом, рівень дохідності кредитного портфеля банку залежить від таких економічних чинників:

1) ринкової ставки відсотка;

2) обсягу і структури кредитного портфеля;

3) умов конкуренції на банківському ринку;

4) власних можливостей банку щодо вибору напрямів та об’єктів кредитування.

6.3. Забезпечити прибутковість кредитних операцій та мінімізувати ризики можна шляхом підвищення ефективності управління кредитним портфелем.

Основою реалізації стратегічного управління кредитним портфелем є кредитна політика банку.

Необхідність розроблення кредитної політики зумовлена тим, що вона дає змогу планувати, регулювати, контролювати, раціонально організовувати взаємовідносини між банком і його клієнтами щодо зворотного руху грошових коштів (див. рис. 6.3).

Рис. 6.3. Змістова характеристика кредитної політики

Кредитна політика банку у вузькому розумінні – це система заходів у сфері кредитування клієнтів, що здійснюється банком для реалізації загальної стратегії в певному проміжку часу. Як основа процесу управління, кредитна політика визначає:

1) пріоритети в процесі розвитку кредитних відносин;

2) функціонування кредитного механізму.

Пріоритетами в розробці кредитної політики є:

1) надання якісних кредитів, тобто тих, які задні забезпечити адекватний прибуток за зміни зовнішніх і внутрішніх умов діяльності позичальників;

2) прибутковість. Вартість кредиту повинна відповідати прогнозному (розрахунковому) ступеню індивідуального кредитного ризику, а дохідність портфеля – плановому рівню;

3) розумне зростання кредитного портфеля відповідної якості та без надмірної концентрації (галузевої, географічної, клієнтської).

Кредитна політика банку розкриває такі основні напрями кредитної діяльності банку:

1) стандарти і критерії діяльності банківських працівників, які відповідають за видачу кредитів;

2) основні дії менеджерів, котрі ухвалюють стратегічні рішення щодо кредитування;

3) принципи оцінки і контролю за якістю управління кредитною діяльністю банку.

Типи кредитної політики та їх основні ознаки та особливості систематизовано у табл. 6.1.

Зокрема, банківська кредитна політика повинна визначати:

- умови, за яких банк може провадити видачу кредитів;

- опис повноважень у галузі кредитування, якими наділені віце-президент банку, відповідальний за кредити, голова кредитного комітету і кредитний інспектор;

Таблиця 6.1

Характеритика типів кредитної політики банку

Тип кредитної політики	Пріоритети та показники	Характерні особливості	Методи реалізації
Консервативна (обережна)	Пріоритет – мінімізація кредитного ризику. Питома вага кредитів у загальному обсязі робочих активів банку не більше 30%, банк забезпечує свою прибутковість за рахунок менш ризикованих активних операцій	Характерна для новоствореного банку, або банку, який вже має суттєві проблеми з якістю кредитного портфеля	- здійснюється переважно короткострокове кредитування; - провадиться ґрунтовна оцінка кредитоспроможності позичальника; - застосовується жорстка процедура надання кредиту (суттєвий перелік умов для надання кредиту); - високі відсоткові ставки за кредитами; - жорсткі процедури ліквідації проблемної заборгованості
Поміркована (помірна)	Пріоритет – підтримання середнього рівня ризику, який дозволяє максимізувати фінансову стабільність банку в короткостроковій і довгостроковій перспективі. Питома вага кредитів у загальному обсязі робочих активів становить 30–50%	Властива надійним банкам із достатнім досвідом роботи у сфері кредитування	- застосовуються типові (стандартні) умови кредитування, має місце пролонгація та реструктуризації кредитної заборгованості
Агресивна	Пріоритет – максимізація доходів від кредитної діяльності та розширення її обсягів. Питома вага кредитів більше, ніж 50% загального обсягу робочих активів	Ігнорування високого рівня кредитного ризику задля максимізації прибутку. Не повинна бути тривалою, адже рівень ризику значний	- кредит поширюється на максимальну кількість клієнтів, включаючи й ризиковані групи; - має місце пролонгація та реструктуризації кредитної заборгованості; - зниження вартості кредиту; - збільшення строків та розмірів кредитів

- обов’язок щодо передачі прав і надання інформації в межах кредитного підрозділу банку;

- конкретні і докладні вказівки про те, хто відповідає за збереження і перевірку кредитних справ, має право доступу до них і в якому випадку;

- критерії пріоритетності розгляду на кредитному комітеті заявок на одержання кредитів;

- встановлені банком межі кредитних процентних ставок і принципи їхнього формування;

- практику звертання клієнтів з проханням про видачу кредиту, перевірку, оцінку і ухвалення рішення за кредитними заявками;

- перелік необхідних документів, що додаються до кредитної заявки, і документації для обов’язкового збереження в кредитній справі (кредитний договір, договір застави, фінансова звітність позичальника та ін.);

- основні правила прийому, оцінки і реалізації кредитного забезпечення, опис стандартів за допомогою яких визначається якість кредитів;

- характеристику діагностики проблемних кредитів;

- цілі, з огляду на які визначається кредитний портфель (види, терміни погашення, розміри і якість кредитів);

- правила розрахунку і створення резервів щодо сумнівних боргів тощо.

Мета розробки кредитної політики – забезпечення контролю над ризиками (непрямим валютним, процентним, операційним ризиками та ризиком ліквідності) у процесі найбільш ефективного розміщення кредитних ресурсів для одержання максимально можливого доходу від кредитних операцій за дотримання оптимального співвідношення між прибутковістю і рівнем кредитного ризику в умовах активного просування банку в пріоритетних галузях економіки та регіонах присутності банку.

Основними етапами розроблення кредитної політики є:

1) Формування цілей кредитування.

2) Визначення стандартів кредитування. У стандартах кредитування мають бути відображені такі основні моменти, як: порядок збирання і аналізу фінансової інформації; вимоги щодо забезпечення кредитів; правила організації кредитного процесу; порядок оцінки кредитоспроможності позичальника; зразки документів (кредитна угода, договір застави, поруки тощо).

Зміст і структура стандартів кредитування можуть відрізнятися у різних банках, але, як правило, у них містяться:

- опис системи кредитних повноважень працівників банку;

- перелік видів кредитів, видача яких відповідає кредитній політиці банку, а також перелік неприйнятних для банку видів кредитів;

- перелік сфер господарювання та регіонів, де кредитна активність банку є пріоритетною;

- процедура стягнення простроченої кредитної заборгованості;

- порядок видачі кредитів працівникам банку тощо.

3) Розроблення вихідних документів кредитної політики включає формування відповідних внутрішньобанківських положень, кредитних інструкцій, технологічних карт здійснення кредитних операцій тощо.

Система документів із кредитної політики вводить внутрішньобанківські положення про:

- кредитування;

- кредитний комітет банку;

- заставу;

- оцінку фінансового стану позичальника (боржника);

- оцінку кредитоспроможності фізичних осіб;

- гарантії;

- порядок створення і використання резерву на покриття можливих збитків від кредитної діяльності;

- моніторинг кредитних проектів;

- факторинг;

- кредитну лінію;

- кредитний договір;

- лізинг;

- порядок страхування кредитів тощо.

Також система документів із кредитної політики включає: стандарти кредитування, кредитні інструкції, технологічні карти і виступає методичним забезпеченням процесу реалізації кредитної політики банку.

Кредитна інструкція регламентує організацію кредитного процесу. Вона містить перелік необхідних документів, що надаються позичальником; стандарти підготовки проектів кредитних договорів; правила проведення оцінки забезпечення тощо.

Технологічна карта – це детальний опис технології здійснення конкретних видів кредитних операцій, яким зазначено основні етапи їх проведення, необхідний пакет документації від позичальника та визначення відповідальних виконавців і їх повноважень.

На конкурентоспроможність кредитного портфеля банку впливають такі чинники як: ризиковість, ліквідність, дохідність, швидкість відновлення та ступінь його оновлення.

Стратегія формування кредитного портфеля банку – це визначення основних пріоритетів, принципів, підходів та цілей кредитної діяльності. Відтак, вона може бути скерованою на зростання капіталу чи на збільшення поточних доходів або ж змішана.

Стратегія формування кредитного портфеля банку передбачає вирішення окремих завдань (див. рис. 6.4).

Рис. 6.4. Перелік основних завдань стратегії формування кредитного портфеля банку

Стратегічні напрямки кредитної політики залежать від: нерівномірності регіонального розвитку, політичних, економічних, законодавчих факторів. З іншого боку, якість формування кредитного портфеля, ефективне управління ним безпосередньо пов’язане з прибутковістю банку, а також забезпеченням високого рівня надійності та мінімізації ризику.

Тактика кредитування підпорядкована максимальному отриманню прибутку за мінімізації ризику, пов’язаного з процесом кредитування, що визначається обсягом, структурою і якістю кредитного портфеля.

На вибір стратегії формування структури кредитного портфеля банку впливає низка факторів. Основними, на наш погляд, є такі:

- специфіка ринкового сектору, який обслуговує конкретна банківська установа;

- розмір банку;

- досвід і кваліфікація менеджерів у галузі різних видів кредитування;

- офіційна кредитна політика банку;

- очікуваний дохід банку від кредитних операцій.

Питання для самоперевірки знань

1. Що належить до заборгованості за кредитними операціями, яка становить кредитний портфель банку?

2. Як оцінюється рівень забезпечення кредитних операцій?

3. Які показники характеризують якість кредитного портфеля з позиції ризику?

4. Які показники характеризують якість кредитного портфеля з позиції захищеності від можливих утрат?

5. Як аналізується забезпеченість кредитного портфеля?

6. Які показники характеризують ефективність кредитних операцій та кредитного портфеля?

7. У яких напрямках здійснюється аналіз кредитного портфеля?

Список рекомендованої літератури

1. Аналіз банківської діяльності: підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексєєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А. М. Герасимовича. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 600 с.

2. Владичин У. В. Банківське кредитування : навч. посібн. [Текст ] / У. В. Владичин // За ред. д-ра екон. наук, проф. С. К. Реверчука. – К. : Атіка, 2008. – 648 с.

3. Дмитренко, М.Г., Потлатюк В.С. Кредитування і контроль: навчально-методичний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 296 с.

4. Карбівничий І. В. Механізм формування та реалізації кредитної політики банку : дис. канд. економ. наук: 08.00.08 / Карбівничий Ігор Володимирович. – Суми, 2011. – 216 с.

5. Колодізєв О. М. Оптимізація кредитного портфеля банку за критеріями прибутковості, ризику та ліквідності / О. М. Колодізєв, В. С. Буряк // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. – 2015. – Вип. 1. – С. 19 –27. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fkd_2015_1_5.

6. Криклій О. А. Формування кредитної політики банку / О. А. Криклій, О.В. Мірошніченко // Вісник УБС НБУ. – 2012. – №3 (15). – С. 165–171.

7. Лютий І. О. Банківський маркетинг : підручн. для студ. вищ. вавч. закл. / І. О. Лютий, О. О. Солодка. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 776 с.

8. Мороз А. М. Кредитний менеджмент: навч. посіб./ А. М. Мороз, Р. І. Шевченко, І. В. Дубик. – К.: КНЕУ, 2009. – 399 с.

9. Прасолова С. П. Кредитування і контроль: навч. посіб. – К.: Видавництво «Ліра -К», 2008. – 202 с.