Лекція 6. СПЕЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

6.1. Екологічне нормування.

6.2. Екологічне ліцензування.

6.3. Екологічна сертифікація. Верифікація.

6.4. Екологічне маркування.

6.5. Екологічний аудит.

6.6. Екологічний маркетинг.

6.7. Екологічний менеджмент.

6.1. Екологічне нормування.

Екологічне нормування – комплекс заходів, що має на меті дотримання гармонії між довкіллям і суспільством.

Нормативи в основному базуються на санітарно-гігієнічних принципах нормування, тобто обмежують антропогенну дію на НС, виходячи перш за все з результатів аналізу.

Для більш повної оцінки якості середовища застосовують ГДЕН – ГД екологічне навантаження. Вони характеризують навантаження на НC певним підприємством за одиницю часу. А також ГДР – допустимі рівні шумового та електромагнітного забруднення.

Розрізняють види ГДК:

ГДК_р.з. – ГДК речовини в повітрі робочої зони, мг/м³;

ГДК_м.р. – ГДК речовини в повітрі населених місць, мг/м³;

ГДК_с.д. – ГДК токсичної речовини в повітрі населених місць, мг/м³;

ГДК_в – ГДК токсичної речовини у воді водойми господарсько-питного і культурно-побутового водокористування, мг/л;

ГДК_в.р. – ГДК токсичної речовини у воді водойми для рибогосподарських цілей, мг/л;

ГДК_г. – ГДК токсичної речовини в орному шарі ґрунту, мг/кг;

ГДК_пр – (ДОК- допустима залишкова кількість) ГДК речовини в продуктах харчування, мг/кг.

6.2. Екологічне ліцензування.

Ліцензування – документ, що свідчить право її власника на використання природних ресурсів у визначених межах, з вказаною метою й терміном. Елемент адміністративно-правового управління, де фіксуються певні умови та обмеження стосовно користування природними ресурсами.

Законодавством України регламентується, що громадяни мають право загального використання природних ресурсів для задоволення потреб. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянами підприємствам, установам, організаціям надаються у використання, оренду, володіння природні ресурси на підставі спеціальних дозволів у формі ліцензії. Її реєструють в установленому порядку.

Так, разом з ліцензіями (на право користування надрами, видобуток корисних копалин, користування лісовим фондом, відстріл тварин і т. д.) застосовуються дозволи (на викид в атмосферу і скидання в поверхневі водоймища забруднюючих речовин, на розміщення відходів на території і ін.), лісорубальний квиток (ордер), лісовий квиток та ін.

6.3. Екологічна сертифікація. Верифікація.

Екологічна сертифікація – посвідчення на якість продукції, сировини, товару, технології виробництва. Її проводять з метою контролю за якістю виробничої продукції, за дотриманням норм і вимог екобезпеки в процесі виробництва, запобігання шкідливого впливу забруднення НС на здоров’я людини.

Мета екосертифікації — забезпечення екологічно безпечного здійснення господарської і іншої діяльності на території нашої країни для реалізації права громадян на сприятливе навколишнє середовище.

Екологічна сертифікація в Україні проводиться у вигляді як обов’язкової, так і добровільної процедури в передбачених законодавством випадках. Вона схожа з державною екологічною експертизою, проте якщо об’єкти експертизи – завжди передпроектні, проектні і передпланові документи, то об’єкти сертифікації – готова продукція, відповідно об’єктами екологічної сертифікації є нова техніка, матеріали, речовини.

Всі товари і послуги, що підлягають обов’язковій екологічною сертифікації, відносяться до об’єктів обов’язкової екологічної експертизи.

Сертифікація – присвоєння знака (згідно групи однорідності продукції), як (критерію) категорії екологічної чистоти

Верифікація – заходи, з метою підтвердження відповідності продукції певній категорії екологічної чистоти. Тобто, оцінювання і звіряння відповідності.

6.4. Екологічне маркування.

Маркування – екологічна декларація, яка вказує на вплив продукції (чи послуг) на довкілля.

Проходить у вигляді: знаку, графічного зображення (на виробі, тарі, упаковці), як текстовий документ, технічного бюлетеня, рекламного оголошення.

Проводяться з метою виділення продукції з певної групи як найбільш нешкідливу для ПНС. Відповідно такий знак надається лише продукції в якій дійсно відчутна «екочистота».

6.5. Екологічний аудит.

Екологічний аудит – різновид аудиторської діяльності, що здійснюється в інтересах суб’єктів господарювання і держави та пов’язаний з перевіркою діяльності суб’єктів господарства з метою встановлення відповідності їхньої роботи вимогам екобезпеки, забезпечення раціонального використання природних ресурсі, отримання достовірної інформації про виробничу діяльність об’єкта аудита і формування на її основі аудиторських висновків.

Згідно з Європейським стандартом, екоаудит – незалежне свідчення, в інтересах виробника і держави, рівня екологічної ефективності управління підприємством і використання технологічного устаткування з метою підвищення конкурентноздатності продукції.

Екоаудиторські організації та зокрема екоаудитори мають право:

1. Від об’єкта чи замовника отримувати в письмовій або усній формі пояснення.

2. Самостійно визначити форми і методи проведення екоаудиту спираючись на законодавство, норми, нормативи тощо.

3. Розглянути питання про відхилення певних матеріалів, які не відповідають вимогам екоаудиту.

4. Вносити пропозиції та удосконалювати проведення екоаудиту.

6.6. Екологічний маркетинг.

Екологічний маркетинг - це управлінська функціональна діяльність у складі загальної системи менеджменту підприємства, спрямована на визначення, прогнозування та задоволення споживчих потреб так, щоб не порушувати екологічної рівноваги навколишнього природного середовища і не впливати на стан здоров’я суспільства.

Виконання функцій здійснюється шляхом:

– дослідження реальних і потенційних потреб споживачів прир. рес., товарів і послуг екопризначення;

– дослідження ринку та його можливостей, прогнозування ринкового попиту і ємності ринку в сфері природокористування та охорони НПС;

– розроблення стратегії екологічного маркетингу природокористування та відповідних екопрограм і заходів;

– маркетингове планування реалізації програмних заходів.

6.7. Екологічний менеджмент.

Екоменеджмент має враховувати такі протиріччя і вносити рівновагу у такі співвідношення. Екоменеджмент – безпечне управління природними процесами, яке визначається як біологічними особливостями об’єкта управління, так і соціально-економічними можливостями управляючого. Сукупність адміністративно-правових – командних і ринкових важелів та стимулів, що забезпечують усвідомлену зацікавленість ресурсокористувачів у виборі найбільш ефективних управлінських рішень в сфері природокористування на макро- і мікрорівнях.

Предмет екоменеджмент – процес управління сучасного виробництва, що поєднує ефективність і раціональне використання природних ресурсів і охорону НС.

На формування екоменеджменту послугувала суспільно-трудова і індивідуальна діяльність, що і являється одним із потужних факторів впливу на НС, суспільне виробництво та інші види людської діяльності значно заван-тажують природу. Для такого обмеження – потрібно своєчасно це попередити для створення екобезпеки… У процесі розвитку суспільства постійно виника- ють протиріччя між зростаючими потребами людей і обмеженими можливостя- ми біосфери, природних ресурсів.

Питання для перевірки засвоєння теми:

1. Екологічне нормування – це….?

2. Назвати види ГДК.

3. Екологічне ліцензування – це……?

4. Екологічна сертифікація – це……? Її практичне значення.

5. Екологічне верифікація – це……? Її практичне значення.

6. Екологічне маркування – це……? Його практичне значення.

7. Екологічне аудит – це……?

8. Екологічне маркетинг – це……?

9. Екологічне менеджмент – це……?

Література: [2;4;5;7;11;13;16;19;20;25]