Лекція 7. РОЛЬ ЕКОЛОГІЧНОГО РИЗИКУ ТА ЕКОЛОГІЧНОГО СТРАХУВАННЯ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

7.1. Поняття і оцінка екологічного ризику.

7.2. Управління ризиком.

7.3. Екологічне страхування.

7.1. Поняття і оцінка екологічного ризику.

Ризик – це міра очікуваної невдачі, неблагополуччя в діяльності, небезпека для здоров’я людини впливу несприятливих чинників; певні явища, настання яких призводить до матеріальних втрат, чи втрат здоров’я або життя.

Для ризику характерна:

– несподіванка,

– раптовість настання небезпечної ситуації, що припускає швидкі рішучі дії щодо їх усунення,

– ослаблення впливу джерела небезпеки.

Згідно ДСТУ 2156-93, екологічний ризик – це ймовірність настання негативних наслідків від сукупності шкідливих впливів на навколишнє середовище, які спричиняють незворотну деградацію екосистем. При цьому слід розуміти, що тут мова йдеться як про природні, так і про техногенно-природні фактори ризику.

З екологічним ризиком пов’язані поняття екологічної безпеки й небезпеки. Екологічна небезпека – це ситуація, яка постійно наявна у навколишньому середовищі та здатна за певних умов призвести до реалізації у навколишньому середовищі небажаної події – виникнення небезпечного фактора. Вона буває реальною й потенційною (сукупність імовірних небезпек для живих природних систем і людини). Потенційний екологічний ризик – це явище небезпеки потенційного порушення взаємодії живих організмів з навколишнім середовищем унаслідок впливу природних та антропогенних чинників.

Найбільшу небезпеку для живих організмів, в тому числі людини, становить екологічний ризик, викликаний техногенною дією на навколишнє середовище. Природно-техногенний ризик – це ймовірність виникнення несприятливих для населення наслідків будь-яких антропогенних або техногенних змін природних об’єктів і факторів. Він може виникати стосовно здоров’я людей, умов проживання населення, природних ресурсів, виробничої діяльності, цілісності ландшафтів тощо.

Складовими природно-техногенного ризику можуть бути:

– техногенне навантаження (Т),

– стійкість природи до нього (С),

– несприятливі природно-антропогенні процеси (Н), які посилюють або послаблюють в певних регіонах попередні складові ризику.

Таким чином, в загальному можна визначити методику розрахунку природно-техногенного ризику територій (Р) (1):

Р = (1)

Існують більш вузькоспеціалізовані форми оцінки ризику, за допомогою яких оцінюється небезпека впливу конкретного технологічного процесу на виробничий персонал, населення, біоту чи екосистеми.

7.2. Управління ризиком.

Управління ризиком – аналіз ризикової ситуації та розроблення рішення (у формі правового акта), направленого на зменшення ризику.

Основна мета у керуванні ризиком є визначення заходів, спрямованих на його зменшення.

Поняття екологічного ризику має не лише часову, а й просторову визначеність. Тому можливо розглядати екологічний ризик території у зв’язку з її екологічним ураженням (мікроорганізмів, рослинного і тваринного світу, населення).

Відомі різні підходи до класифікації екологічного ризику.

Ризик для людей виражається двома категоріями:

– індивідуальний ризик, як імовірність того, що людина
відчує певний вплив під час своєї діяльності;

– соціальний ризик, як співвідношення між кількістю людей, що загинули від однієї аварії, та ймовірністю цієї аварії.

Екологічний ризик можна визначити:

А) за територіальними рангами використання земель;

Б) зональними й компонентними ознаками;

В) часом і швидкістю виникнення гострої екоситуації;

Г) характером і напрямами запобігання виникнення ризику тощо

За даними В.А. Барановського, якщо прийняти за 0 відсутність екологічного ризику для населення, а за 100% – його максимальну величину, то проміжні величини будуть визначати ступінь екологічного ризику. Виходячи з цього, прийнято відповідно п’ять градацій оціночної шкали:

1) 0 - 20% – низький ризик;

2) 20 - 40 – нижчий середнього;

3) 40 - 60 – середній;

4) 60 - 80 – вищий середнього;

5) 80 - 100% – високий.

За результатами дослідження

1-ша градація для України відсутня,

2-га охоплює 4 області: Чернігівська, Закарпатська, Миколаївська, Херсонська,

3 – 11 області: Волинська, Рівненська, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька, Житомирська, Вінницька, Сумська, Полтавська, Кіровоградська, Одеська;

4 – 8 області: Львівська, Чернівецька, Київська, Харківська, Запорізька, Черкаська та входила АРК;

5 – 2 області: Дніпропетровська, входили Донецька, Луганська.

7.3. Екологічне страхування.

Страхування – це економічний механізм регулювання відносин господарчих суб’єктів ринкової економіки з приводу володіння, розпорядження та використання власності, а також пов’язаної з цим громадської відповідальності. В страхуванні виділяють три галузі:

– майнова;

– особиста;

– страхувальної відповідальності третіх осіб.

Екологічне страхування реалізується в обов’язковій і добровільній формах. На підставі Типового положення страхові організації розробляють свої Правила з добровільного екологічного страхування.

Для виплати страхового відшкодування страхувальник повинен надати такі документи:

– акт компетентної комісії про причини, масштаби й наслідки аварії, що сталася та призвела до аварійного забруднення НС;

– внутрішні документи, пов’язані з випадком, що стався;

– аварійний сертифікат, підготовлений регіональним відділенням спеціального екоцентру з аварій;

– вимоги та претензії до страхувальника, що пред’явлені йому у зв’язку з аварією, що наступила;

– рішення судового органу, що визнавав страхувальника винним у настанні вказаної нагоди і заподіянні збитку третім особам із зазначенням розміром збитку, який підлягає відшкодуванню.

Відшкодуванню не підлягають наступні види збитків:

– пов’язані із завданням шкоди майну страхувальника, якщо інше не передбачено в договорі страхування;

– пов’язані з причинами, про які страхувальнику було відомо до початку дії чи в період дії договору страхування;

– штрафи й платежі за забруднення навколишнього середовища.

Суперечки, котрі витікають із відносин сторін з екологічного страхування, вирішуються в судовому порядку.

Питання для перевірки засвоєння теми:

1. Суть поняття екологічний ризик?

2. Суть поняття управління ризиком?

3. Суть поняття екологічне страхування?

Література: [1;6;8; 10;12;14]