Лекція 4. СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

4.1. Корпоративне екологічне управління.

4.2. Громадське екологічне управління.

4.3. Місцеве екологічне управління.

4.4. Інформаційне екологічне управління.

4.1. Корпоративне екологічне управління.

Корпорація – певні об’єднання власників та підприємств для ведення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку чи обладнання, створені для надання послуг населенню (забезпечення водою, газом, електрикою).

В сучасні дні корпоративність являється більш актуальною, ніж бюджетність, відповідно і корпоративне управління набуває чинності і здійснюється, починаючи від міністра (певної галузі) до ради директорів (в бік корпоративного управління).

Але бувають корпорації, які не тяжіють до отримання прибутку: релігійні, медичні, освітянські (некомерційні організації).

Така системи корпоративного екологічного управління може утворюватись на основі вже існуючих управлінь чи служб безпеки ресурсокористування і ресурсозбереження, які визначені міжнародним стандартом ISO 14001 (ДСТУ ISO 14001-97). А екологічну відповідальність несе Хартія Міжнародної торгової палати (ICC) про підприємницькі принципи сталого розвитку.

4.2. Місцеве екологічне управління.

Місцеве екологічне управління здійснюється місцевими органами влади, які відповідають і поліпшують комунальну інфраструктуру (система подачі води, світла, газу), розбудову, місцеві норми по ОНПС, і дотримуються місцевого самоврядування, що регламентується в Україні Законом «Про самоврядування в Україні». Згідно із законодавством містах, областях, районах діють територіальні органи екологічного управління центрального підпорядкування – міські (обласні, районні) управління екології та природних ресурсів, що залежні від МЗД та ПРУк. В їх компетенцію входять:

1) вести комплексне управління з охорони НПС (в межах міста, області, району) і забезпечити екобезпеку;

2) контролювати використання природних ресурсів, утилізацію відходів, викидів – для охорони НПС, як для певної території, і для кордонних держав;

3) регулярна перевірка об’єктів, які забруднюють НС (підприємства, військові об’єкти);

4) затвердження проектів та ін. документів по лімітах на ГДВ, ГДС ЗР, розміщення відходів, СЗЗ та ін.

4.3. Громадське екологічне управління.

Громадськість – особи чи організації, які не являються органами влади.

Так як екокриза охоплює глобальні масштаби і для уряду – це складні завдання, за рекомендацією світової спільноти, було вирішено підключати громадськість. Це було узаконено майже всіма країнами світу, зрозуміло, що і України – це громадські екологічні організації (ГЕО) також підтримують гармонію між населенням і природою. В нашій державі громадський екологічний рух (ГЕР) набуває професійності і спрямований на захист і відстоювання прав людини; формування екополітики України, консультування населення.

ГЕО зареєстровані і діють за законодавством України.

До їх повноважень в цілому входять:

А) бути у складі комісії по проведенню екоекспертизи та перевірок;

Б) звертатись до суду з позовами про відшкодування збитків, в результаті не дотримання законодавства;

В) пропагувати екобезпеку;

Г) пропонувати свої екологічні програми, плани дій, спрямовані на охорону і збереження довкілля;

Д) формувати громадські фонди охорони природи (за дозволом міської ради), проводити заходи по відновленню, відтворенню і збереженню біорізноманіття;

Е) надання необхідної інформації населенню, що може привести до небажаних наслідків в результаті шкоди довкіллю.

4.4. Інформаційне екологічне управління.

Займають чинне місце (паперові інструкції, правила витісняються автоматизацією): апаратура, комунікаційна сітка, новизна у формах і методах контролю (перепустки, пластикові картки), але паралельно із цим підйомом не пройшла раціональна екологізація безпеки людини.

Специфіка інформаційної ситеми в тому, що ця система працює в 2-х напрямках.

Ведення такої системи і доповнення є необхідністю як внутрішньодержавною, так і міжнародною для розв’язання екологічних питань і проблем. Тому і формується згідно міжнародних вимог. Але не завжди може бути досягнута, із-за нестачі коштів, некваліфікаційних працівників (комерційна інформація), відсутності необхідної апаратури.

В нашій державі інформаційна система побудоввана на екологічній основі, такій як:

а) природні кадастри;

б) системи екологічного моніторингу;

в) екологічне картографування;

г) геоінформація;

д) паспортизація.

Питання для перевірки засвоєння теми:

1. Що собою являє корпорація?

2. Місцеві органи влади та їх компетенції в галузі екологічної діяльності?

3. Основні повноваження громадський, недержавних організацій з охорони довкілля?

4. Інформаційне екологічне управління та його суть.

Література: [1;14;15; 22]