Лекція 3. БАСЕЙНОВА ПОЛІТИКА УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ НА ТЕРИТОРІЇ НАШОЇ ДЕРЖАВИ

3.1. Екологічні проблеми великої річки.

3.2. Принципи та структура на яких ґрунтується система басейнова політика.

3.3. Функції басейнового управління.

3.1. Екологічні проблеми великої річки.

Екологічні проблеми великої річки, що протікає територіями декількох країн з різноманітними рівнями управління, розподілу їх водних ресурсів між користувачами, можна вирішити лише виходячи з басейного принципу.

Цей принцип останніми роками все дедалі більше застосовується для виявлення і прогнозування природоохоронних проблем річкових, особливо великих, систем. Завдяки спільним зусиллям «басейнових» країн вдалося значно поліпшити екостан таких р. як Рейн, Дунай та ін.

В 1989 р. в звітах країн – членів Європейського економічного союзу цей підхід визнано як найбільш ефективний з економічної та екологічної т.з. Найбільш сформовано цей підхід в законодавстві (з 1965 р.) і практиці управління водним господарством Франції. Слід зазначити, що басейнові принципи управління на основі платного водокористування склались у Франції як і в інших розвинутих зх-их країнах в умовах сформованих ринкових відносин і приватної власності на землю. В Україні ці відносини лише формуються і тому західний досвід вимагає суттєвих коректив.

Досвід багатьох країн свідчить, що БП є найбільш ефективним підходом до управління вод. рес. Декларує басейнову модель управління водними ресурсами Рамкова Водна Директива Євросоюзу.

3.2. Принципи та структура на яких ґрунтується система басейнова політика.

Басейновее управління створене для врегулювання між країнами басейну розподілу води для зрошування земель. Тобто, ведення водогосподарства із договірними квотами на водовикористання й розрахунки.

Мета – забезпечити взаємовідношення в управлінні водоохоронною і водогосподарською діяльністю за басейним принципом.

Такий вид управління діє і в міжнародному руслі (Українсько- канадська робота з екологічних питань поліпшення води Дніпра і для споживання і для рекреації – на 7 років). Вони реалізуються в системах басейнового управління, управління формуванням національної екологічної мережі; управління екобезпекою – механізмами гармонії людини і природи.

Основним завданням БУ водних ресурсів є забезпечення державного управління водними ресурсами, реалізація державної політики у сфері використання, збереження та відтворення поверхневих вод, забезпечення потреб населення та галузей економіки водними ресурсами, розв’язання водогосподарських і екологічних проблем на території басейну….

Розроблено принципово нові технології, виготовлено і впроваджено мобільну пілотну установку глибокого очищення промислових і міських стічних вод, яка знайде широке технологічне застосування, а також при ліквідації аварійних ситуацій.

На 1 етапі Програми (1994-1997 рр.) були здійснені дослідження екостану бас. Дніпра, якості питної води у м. Запоріжжі, Дніпропетровську, Херсоні, започатковано проведення екоаудиту. Зокрема, канадська компанія AGRA разом із спеціалістами Фонду відродження Дніпра, пред нафтопродуктів, органічних та біолог. забруднень. Дослідну партію цих очисних установок було змонтовано у школах, дитячих дошкільних закладах, лікарнях для колективного користування.

Українсько-канадська співпраця з питань екол. оздоровлення бас. Дніпра та поліпшення якості питної води тривала 7 років (1994-2000) і дала унікальні для України результати реалізації нових принципів і методів роботи. Завдяки цій співпраці були відпрацьовані організаційні, наукові, соціально-економічні, фінансові механізми реалізації Національної програми екологічного оздоровлення бас. Дніпра та поліпшення якості питної води.

Згідно з Концепцією розвитку водного господарства України, система БУ ґрунтується на таких принципах: принцип обережності; принцип запобігання; принцип збереження; принцип прозорості; принцип справедливості; принцип плата за забруднення; принцип багатогранної цінності води; принцип участі громадськості; принцип делегування повноважень; принцип екосистеми; принцип вразливості; принцип локалізації; принцип справедливого доступу до води; принцип взаємної відповідальності

3.3. Функції басейнового управління.

Функції басейнового управління:

1) створення басейнових методик розрахунків і розмірів грошових зборів за:

2) стягнення з водокористувачів грошових зборів за ці види водокористування;

3) розробка водних кадастрів, водно-господарських балансів і п’ятирічних планів управління річковим басейном;

4) прийняття рішень про видачу позик і надання субсидій водокористувачам, які ефективно зменшують шкідливий вплив на довкілля;

5) проведення аналізу геогр-их, геолог-х, гідрограф-х і демог-х ха-к басейну, а також аналізу землекористування та економ. діяльності;

6) вивчення ековпливу людської діяльності на стан поверхневих, підземних і морських прибережних вод басейну;

7) проведення економ-о аналізу використання води в межах басейну;

8) виявлення всіх ділянок (зон) водних об’єктів, які викорис-ся для забору питної води;

9) складання реєстру всіх ділянок, які визначені чинним законодавством як такі, що підлягають особливій охороні;

10) розробка програми моніторингу стану всіх поверхневих, підземних і морських прибережних вод;

11) розробка програми додаткового моніторингу стану ділянок (зон), що підлягають особливій охороні;

12) встановлення екологічних нормативів (стандартів або категорій) якості води; розробка програми заходів, спрямованих на досягнення екологічних цілей, у т. ч. нормативів гранично допустимих скидів (ГДС) і регламентів періодичного водовідведення;

13) забезпечення громадськості інформацією щодо проектів плану управління річковим басейном і врахування зауважень;

14) участь у співпраці з ін. компетентними органами в заходах щодо запобігання або зменшення наслідків аварій, які призводять до забруднення вод.

Питання для перевірки засвоєння теми:

1. В чому полягає суть басейнового управління (басейнової політики)?

2. Основні принципи на яких ґрунтується БУ?

3. Назвіть функції басейнового управління.

Література: [1;9;13;21]