Лекція 2. Державне управління у сфері охорони та збереження природних ресурсів України.

2.1. Управління в сфері збереження біорізноманіття України.

2.2. Державне управління у сфері охорони здоров’я.

2.3. Державне управління у сфері с/г.

2.4. Державне управління у сфері використання та охорони мінеральних ресурсів.

2.5. Державне управління природоохоронною діяльністю у галузі використання надр.

2.6. Державне управління природоохоронною діяльністю у галузі використання і охорони земель.

2.7. Державне управління у сфері використання та охорони природно - заповідного та лісового фондів України.

2.8. Державне управління у сфері охорони повітря.

1.1. Управління у сфері збереження біологічного різноманіття України

В Україні налічується 35% біорізноманіття. Хоча воно за останні десятиріччя суттєво змінюється (зникнення одних видів і поява інших нових).

Тваринний світ відносять до групи відновлювальних природних ресурсів, але їх відновлення потребує відповідних умов.

Управління у сфері збереження біологічного різноманіття діє за такими напрямками:

– внесення поправок та пропозицій до законодавчої нормативної бази для охорони, використання та відтворення рослинного світу;

– організація екологічного моніторингу стану популяцій тваринного й рослинного світу;

– створення й ведення державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

– розроблення й упровадження наукових методів оцінки оптимальних рівнів використання біологічних ресурсів;

– встановлення норм та лімітів використання тваринного світу, збереження та покращення середовища існування біорізноманіття;

– забезпечення державного регулювання і контролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

2.2. Державне управління у сфері охорони здоров’я.

Основним показником життя людини та і всіх живих організмів є здоров’я. Яке має пряму залежність і від способу життя кожної людини і від екологічного стану НПС. Саме від здоров’я залежить можливість людини виконувати ряд функцій у суспільстві. Здоров’я населення країни можна характеризувати за рівнем соціально-економічного розвитку цієї ж держави та ефективності медичного обслуговування, відповідно зниження народжуваності та підвищення показника смертності.

Структура управління в галузі охорони здоров’я людини:

1. Різні міністерства та науково-дослідні інститути в Україні.

2. Український НДІ харчування, біотехнології та фармації.

3. ДП «Науковий токсикологічний центр імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України».

4. ДУ (державна установа) «Інститут фармакології та токсикології НАМН України».

5. ДСТУ ISO 45001:2019 Системи управління охороною здоров’я та безпекою праці. Вимоги та настанови щодо застосування (ISO 45001:2018, IDT).

6. Головне управління Державної санітарно-епідеміологічної служби.

2.3. Державне управління у сфері с/г.

Хоча вживається ряд заходів для зменшення впливів на довкілля (від пригальмування ерозії, нагляд за якістю грунту та технікою якою він обробляється), але цього замало. З 1996р. було запроваджено введення паспортів на землю для оцінки агрохімічної якості грунту при її приватизації. Знову ж таки постає проблема коштів.

Структура управління земельними ресурсами в Україні:

1. Всіма земельними питаннями в країні замається Держком. із питань земельних ресурсів.

2. Відділ охорони природи Міністерства агропромислового комплексу – займаються справами впливу с/г діяльності на довкілля.

3. Відділ сільськогосподарського захисту.

4. МЗД та ПРУк.

2.4. Державне управління у сфері використання та охорони мінеральних ресурсів.

У гірничо-видобувній промисловості процес видобування ресурсів здійснюється на засадах законодавчої бази (Кодекс «Про надра» та регулятивні акти). Наявність самого урпавління ПОД необхідне: при розвідуванні родовища, при аналізуванні процесу видобування їх з надр землі (чи буде це нешкідливо, чи раціонально, чи доцільно), при складанні відповідних прогнозів що до зниження кількості економіко-екологічних збитків.

Структура управління мінеральними ресурсами в Україні:

1. В нашій країні відповідальність за використання мін. ресурсів несе Державна служба геології та надр України.

2. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

3. Міністерство промислової політики України.

4. Державний комітет України по нафті та газу.

5. Крім того, університети, котрі мають відділення геології, які являються місцевими центрами досліджень та освіти у сферах, пов’язаних із геологією та охороною навколишнього природного середовища.

На гірничо-видобувних підприємствах функціонують підрозділи, які несуть відповідальність за:

– збір та обробку інформації про зміну природного середовища;

– контроль за якістю виконання природоохоронних заходів;

–облік динаміки виконання природоохоронних і рекультиваційних робіт.

Контроль за дотримання законодавства у галузі ОНПС та мінеральних ресурсів проводять: Держкомітет із питань геології та мінеральних ресурсівразом разом з Держкомітетом із нагляду за безпекою праці (при видобувних роботах) та МЕтаПР (контроль параметрів давкілля) з метою зменшення обсягів впливу на порушення земної поверхні та покращення ефективності її регенерації…

2.5. Державне управління природоохоронною діяльністю у галузі використання надр.

Надра – ширше поняття, ніж корисні копалини. Відносини у сфері використання і охорони надр в нашій державі регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Кодексом України про надра, Гірничим Законом України, Законом України «Про державну геологічну службу України», указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів з питань використання і охорони надр, нормативними актами МЕтаПР України та іншими законодавчими актами України.

Основні функції державного управління в галузі геологічного вивчення, використання і охорони надр є:

1) розподіл ділянок надр між користувачами;

2) розпорядження відкритою геологічною інформацією;

3) державна реєстрація і державний облік робіт з геологічного вивчення надр;

4) затвердження запасів корисних копалин;

5) ведення кадастру родовищ корисних копалин;

6) геологічний контроль і гірничий нагляд за використанням і охороною надр.

Підприємства, організації та громадяни зобов’язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

2.6. Державне управління природоохоронною діяльністю у галузі використання і охорони земель.

Підприємства, організації та громадяни зобов’язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Структура управління у галузі охорони земель:

1. Кабінет Міністрів України, місцеві ради.

2. Спеціальне керівництво здійснюють МЗД та ПР України.

3. Державне агенство земельних ресурсах та їх органи на місцях.

4. Місцеві органи виконавчої влади.

5. МЗД та ПР України відповідно до законодавства здійснює державний контроль за додержанням норм і правил у сфері використання і охорони природних ресурсів, у т. ч. землі.

2.7. Державне управління у сфері використання та охорони природно-заповідного та лісового фондів України.

Природно-заповідний фонд (ПЗФ) України складається із 11 категорій територій і об’єктів загальнодержавного та місцевого значення, сюди відносять: природні та біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища; а також штучно створені об’єкти: ботанічні сади, дендрологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, зоологічні парки. Він сформований на основі Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Напрямками управління у сфері охорони й збереження ПЗФ України на регіональному рівні слід вважати:

– покращити законодавчу та нормативну базу;

– створення й ведення державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду області;

– розроблення й упровадження сучасних наукових методів оцінки оптимальних рівнів використання природних ресурсів;

– створення захисних лісонасаджень;

– максимальне освоєння земель, непридатних для ведення сільського господарства;

– визначення природно-заповідних територій;

– зміцнення матеріально-технічної бази держлісгоспу.

2.8. Державне управління у сфері охорони повітря.

Головним положенням, яке визначає принципи контролю та управління якістю атмосферного повітря являється Закон України «Про охорону атмосферного повітря», в який 1992р. було внесено поправки – встановлені нормативи.

Наявність забруднюючих речовин у повітрі нашої країни також неоднорідна. Найнижча концентрація їх в атмосферному повітрі від усіх джерел спостерігається у Волинській, Рівненській, Житомирській, Хмельницькій, Тернопільській, Сумській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях.

Структура управління в галузі охорони атмосферного повітря:

1. Мінекобезпеки

2. Місцеві органам влади.

3. Кабінету Міністрів

4. Державна екологічна інспекція

Управління у сфері охорони атмосферного повітря України включає в себе такі дії:

– зменшення викидів від промислових підприємств по областях чи постійне дотримання допустимих норм викидів забруднюючих речовин;

– поновлення промислових підприємств ефективними пилогазоочисними устаткуваннями;

– поетапне зниження застосування етилованого бензину на Україні;

– по можливості, більше озеленення територій населених пунктів;

– контроль (державний та громадський) за дотриманням всіх вимог, правил, постанов з метою досягнення екологічної безпеки для населення країни.

Питання для перевірки засвоєння теми:

1. За такими напрямками діє управління в сфері збереження біологічного різноманіття?

2. Назвати структурні елементи управління в галузі охорони здоров’я людини?

3. Назвати структурні елементи управління в галузі охорони та використання земельних ресурсів в Україні.

4. Назвати структурні елементи управління в галузі охорони та управління та мінеральними ресурсами в Україні.

5. Назвати основні функції державного управління в галузі геологічного вивчення, використання й охорони надр.

6. Назвати структурні елементи управління у галузі охорони земель.

7. Які є напрямками управління у сфері охорони й збереження ПЗФ України на регіональному рівні?

8. Назвати структурні елементи управління в галузі охорони атмосферного повітря.

Література: [1;3;11;17]