Лекція 1. ПОНЯТТЯ ОРГАНІЗАЦІЮ ТА УПРАВЛІННЯ.

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СЛУЖБ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА.

1.1. Поняття організації та управління.

1.2. Кадри управління.

1.3. Технологія управління.

1.4. Структура служб управління охороною НПС та функції управління в екодіяльності.

1.1. Поняття організації та управління.

Перші сходи наука про організацію і управління суспільством та виробництвом дала галузь промислового виробництва. Її засновником вважають відомого інженера Ф.У. Тейлора. У 1896 і 1911 роках, коли вийшли його основні праці «Відрядна система» і «Принципи наукового управління», вважаються роками зародження нової дисципліни. Тейлор вважав, що у минулому питаннями організації і управління займались самі працівники, а тепер – ними може займатись окрема підготовлена людина. Що значно підвищить цим якість і виробничого процесу і організацію роботи працівника. В 1911 році в Америці було створено перше товариство з поліпшення організації виробництва, одним із ініціаторів якого був Тейлор. Слідом за цим товариством стали організовуватись інші. Консультанти з питань організації і управління спершу були інженери, та з розширенням сфери науки за своїм характером поступово почали виходити за межі інженерної справи.

Користуючись принципами Тейлора Генрі Форд (засновник першої автомобільної компанії) підвищує продуктивність праці своєї компанії у 8 раз. На поч. 20-х років Арні Файоль (ам., директор гірничодобувної пром.) також підтримував розвиток управління і запропонував на цій основі сформувати самостійну теорію – зробивши початок професійному менеджменту.

Управління – механізм реалізації влади при поводженні з ресурсами (природними, соціальними, економічними) та оперування колом (формальних і не-)інструкцій , які цю владу реалізують через виконання певних функцій. Застосування терміна «управління» правомірне щодо загальної характеристики цього виду людської діяльності, а «менеджмент» – щодо змісту, форм і методів конкретного управлінського впливу суб’єкта на об’єкт управління в умовах ринкових відносин.

Предметом праці в сфері управління виступають – люди та породжувальна ними інформація. Продуктом праці в сфері управління виступає також інформація у формі документів, рішень, розпоряджень, необхідних для функціонування системи управління та її розвитку.

Ціль природоохоронного управління: забезпечення сприятливих природних умов для життєдіяльності людини.

Мета: контролювання проведення і дотримання вимог екобезпеки, дотримання законодавства, а також раціональне використання природних ресурсів та охорона довкілля.

Завдання:

1. Проведення заходів спрямованих на збереження довкілля та екобезпеки;

2. Охорона НПС на національному та міжнародному рівні із впровадженням і застосуванням різних вимог, стандартів тощо;

3. Спостереження та строге контролювання за дотриманням законодавства країни стосовно «Охорони НПС»;

4. Створення екологічної основи для переходу країни до сталого розвитку.

1.2. Кадри управління.

При підборі кадрів потрібно перш за все звертати увагу на те, чи дійсно кандидат відповідає поставленим вимогам; його стаж, готовність , вміння; комунікабельність та неконфліктність у колективі (часто зараз вимагають при влаштуванні на роботу резюме кадра).

При організації самої роботи потрібно дотримуватись таких правил:

– організувати самого себе, закарбувавши яка за тобою відповідальність;

– ясно сформувати мету роботи, виділивши основні і другорядні аспекти;

– скласти план роботи, що значно полегшує процес роботи за послідовністю;

– застосовувати облік, нагляд і контроль за виконанням роботи;

– розподілити роботу між працівниками;

– перевірити місце роботи чи воно відповідає вимогам і чи в таких умовах можливо проводити такий вид діяльності;

– призначити термін виконання роботи, якщо є необхідність, по ходу давати вказівки.

1.3. Технологія управління.

В процесі управління постійно потрібно працювати із значною кількістю документів. Так, як основний продукт праці – інформація, то її потрібно перетворити у форму певного документа. Такі перетворення можуть бути:

– творчі (завершуються створенням нової інформації);

– логічні (розрахунки, вибірка даних тощо);

– технічні (перетворення лише форми її носія).

Постанова – первинний акт, прийнятий вищими органами і носить важливий характер(має тривалий термін дії).

Положення – правовий акт із встановленням правил діяльності організацій чи їх підрозділів.

Рішення – документ, який може видаватись декількома неоднорідними органами (адміністрацією чи профспілкою).

Розпорядження – правовий акт із обмеженим терміном дії для вирішення оперативних питань чи для виконання окремих дій (видається особисто керівником).

Наказ – розпорядницький документ, який може видаватись з ініціативи керівника його підлеглим, або за вказівкою вище стоячих органів.

Протокол – документ в якому фіксують склад, кількість учасників, порядок проведення колегіуму та прийняті рішення.

Акт – документ колегіального характеру в якому підтверджується певний факт чи подія (групою посадових осіб).

Лист – ходовий вид документа, який застосовують з метою обміну інформацією між різними установами. Може бути як висновок чи як повідомлення.

Довідка – опис, підтвердження чи констатація певних фактів.

Зведення – різновид довідки, що буває різної форми: таблиця, графік.

Огляд – коротке повідомлення до якого входить інформація для різних організацій про роботу в певній області.

План – документ в якому вказуються намічені роботи, їх масштабність , послідовність, термін виконання, джерела фінансування.

Звіт – документ із зведенням даних про виконану роботу чи інших заходів. Та інші види документів.

1.4. Структура служб управління охороною НПС та функції управління в екодіяльності.

Структуру служб управління охороною НПС в нашій країні формують: ВР України, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (МЗД та ПРУк), Органи місцевої ради.

Діяльність державної системи екологічного управління (ДСЕУ) спрямована на дотриманні й виконанні основних функцій, які сформовані на принципах в залежності від виду управління. Їх поділяють на 2 групи:

1) група: загальне управління (здійснюється державними законодавчими, виконавчими, правовими органами);

2) група: спеціальне (уповноважене) управління (здійснюється особами, що мають спеціальне повноваження на екологічне управління, згідно певного законодавства).

1. До загальних функцій належать :

1. Законодавче регулювання – регуляція спрямованості розвитку екополітики, що дотримується гармонізації взаємовідношення і взаємодії соціального фактору і НПС (охорона довкілля, раціональне використання природних ресурсів та гарантування екобезпеки) на сонові законодавчої та правової бази.

2. Контроль і нагляд – контролювання і спостереження всіма держорганами, установами, підприємствами за дотриманням всіх вимог певної документації стосовно охорони довкілля.

3. Організація – включає в себе організацію управління екополітикою на державному й міждержавному рівні згідно законодавства.

4. Координація – встановлення взаємозв’язку між діями певних міністерств, відомств, підприємств та ін. об’єктів для дотримання балансу і раціонального підходу при втручанні у ПС (при видобуванні і відновленні природних ресурсів).

5. Погодження – надання згоди (дається «добро») на проектну документацію, запропоновані плани тощо стосовно нормального функціонування того чи іншого підприємства чи об’єкту із мінімальним впливом на довкілля та живі організми в ньому.

6. Прогнозування – формування і подання науково-обгрунтованих висновків щодо якості довкілля, експлуатації і видобування природних ресурсів, впливів на живі організми, можливість виникнення надзвичайних ситуацій та їх запобіганню. Тобто, гарантування екобезпеки.

7. Планування – планування правильних, обдуманих підходів до охорони довкілля, пропозиції альтернативних шляхів вирішення екопроблем та розробка нових чи внесення поправок у діючі інструкції, вимоги та ін. документи державного і міждержавного значення.

2. До спеціальних функцій належать:

1. Біовпровадження – впорядкування довкілля за рахунок збереження і збільшення біологічної різноманітності тощо.

2. Ресурсовпровадження – застосування природоохоронних заходів спрямованих на нормоване використання ресурсів, наявності певних дозволів та паспортів на певні об’єкти; відведення спеціальних територій під заповідники, заказники, урочища тощо (із виключенням господарської діяльності).

3. Розподіл і перерозподіл природних ресурсів – так, як всі ресурси, що в надрах землі є власністю народу, тому їх використання повинно вестися під раціональним наглядом і контролюватись, дотримуючись критерію сталого розвитку.

4. Облік природних ресурсів – дотримання вимог і вказівок та правил сформульованих у Кадастрах України, Черноній та Зеленій книзі, на територіях ПЗФ та інш.

5. Спеціалізований контроль – спеціальне спостереження за тим, щоб видобування чи експлуатація природних ресурсів, дія промислових об’єктів (їх технологічний процес та їх відходи – при правильному захороненні) та загалом територія і акваторія нашої держави не зазнавала шкідливого впливу при недотриманні допустимих показників викидів і скидів…

6. Лімітування – законно затверджена певна допустима норма на: розмір видобування чи застосування природних ресурсів; утворення та складування відходів виробництва; скид чи викид шкідливих речовин підприємствами.

7. Нормування – встановлення певних гранично допустимих норм викидів чи скидів для конкретної ЗР (чи суми речовин – закон синергізму); встановлення конкретної плати за забруднення довкілля чи розміщення відходів…

8. Експертиза – певна діяльність спрямована на доведення шкідливості чи нешкідливості досліджуваного об’єкту (згідно вимог). Вона здійснюється шляхом аналізування, натурного обстеження, оцінювання тощо.

9. Моніторинг – проходить завдяки спостереженню за якістю НПС, збору інформації про нього, а також аналізуванню отриманої інформації та подальшого прогнозуванню екобезпеки.

10. Вирішення спорів – досягнення одноголосної думки та впровадження необхідних дій для захисту екологічної системи чи пошкодженого об’єкту, в результаті виникнення правопорушення при недотриманні законодавства.

11. Забезпечення відповідальності за екологічне правопорушення – включає в себе надання позовів про відшкодування збитків, складання протоколів (відкриття кримінальної справи), зупинка чи цілковите закриття підприємства при порушенні законодавства (надлімітне зловживання, наднормативні викиди чи скиди)…

12. Стандартизація – впроваджується для охорони довкілля від негативних впливів, у вигляді норм, правил, вимог (можуть діяти в комплексі).

13. Аудит – спостереження, збір інформації, оцінювання замовленого об’єкту з метою порівняння чи відповідає його стан екологічним вимогам.

14. Сертифікація – перевірка наявності документації, яка підтверджує відповідність екологічним вимогам. Таку документацію повинні мати: сировина з якої буде виготовлятись продукція; сама продукція; товари споживання; технологія виробництва тощо (сертифікат якості).

15. Ліцензування – дозвіл на певний вид діяльності (нешкідливої для людини і довкілля): видобування та експлуатація родовищ, виробничий процес, відведення території під відходи, сфера послуг.

16. Страхування – застосовують в основному на підприємствах де виникнути може чи існує екологічний ризик (аварій, небезпечне виробництво тощо), при наднормованому забрудненні НС.

17. Організація освіти – (починати потрібно від екологічної психології людини) навчання і навики у всіх навчальних закладах, екопідготовка відповідних кадрів та майбутніх фахівців, стажування та перепідготовка (слідкувати за змінами та внесеннями поправок у законодавчій документації – інформування необхідних структур та осіб).

18. Інформування – постійне інформування населення (установи, адміністрацію, органи влади тощо) про стан НС та зміни його якості і чим вони спричинені; які потрібно приймати дії при виникненні надзвичайної ситуації тощо.

19. Постійне вдосконалення управління – контролювання діяльності держсистеми екоуправління, запроваджування нових підходи і шляхів розв’язання існуючих проблем, оцінюванню цих змін з метою поліпшення екоситуації.

Питання для перевірки засвоєння теми:

1. Кого вважають засновником поняття організації та управління суспільством?

2. Що виступає предметом праці в сфері управління?

3. Перелічити основні завдання організації та управління в екологічній діяльності.

4. Що таке екологічний менеджмент?

5. Назвати найбільш ходові в процесі роботи документи.

6. Хто входить до структури служб управління охороною НПС в нашій країні?

7. Які саме функції входять до групи загального управління?

8. Які саме функції входять до групи спеціального (уповноваженого) управління?

Література: [1;2;21]