Лекція 28.  Непромокальні матеріали

Зміст лекції

1.Види непромокальних матеріалів, способи отримання, основні властивості.

Асортимент непромокальних матеріалів для виробів верхнього одягу (пальт, курток, плащів) найрізноманітніший. Найвідоміші матеріали з водовідштовхувальною обробкою, прогумовані матеріали, тканини з водонепроникним покриттям, плівкові та дубльовані матеріали.

Матеріали з водовідштовхувальною обробкою — це щільні ба­вовняні або змішані тканини (бавовняно-лавсанові, лавсаново-віскозні тощо) полотняного, саржевого і дрібно візерункових переплетень, оброблені парафіностеариновою емуль­сією. Особливістю водовідштовхуваль­ної обробки є надання плащовим, пальтовим і куртковим матеріалам водовідштовхувальних властивостей при одночасному збереженні повітропроникності. Ці матеріали міцні, пружні, формостійкі, дещо жорсткі, ламкі, прорубуються голкою, під час прання втрачають водовідштовхувальні властивості, не підляга­ють ВТО.

Прогумовані матеріали  - отримують зі щільної бавов­няної, шовкової або напіввовняної тканини, вкритої з вивороту тонким шаром гуми.  Ці  матеріали міцні, пружні, вітрозахисні, водонепро­никні, але мають низькі гігієнічні показники, прорубуються гол­кою, не підляга­ють ВТО.

Матеріали з водонепроникною обробкою - отримують на основі бавовняних, шовкових, плащових тканин, які покривають полі­мерною плівкою. Для цих матеріалів характерні формостійкість, підвищена стійкість до зношування,  висока водоопірність. Під час технологічної обробки ці матеріали прорубуються, призборюються  при утворенні машинної строчки, не прасуються. Додавання до плівкового покриття різних пігментів дає мож­ливість отримати матеріали з різними ефектами лицевого боку: металічним — відтінок кольору золота та срібла; перламутро­вим — переливчасте, мінливе забарвлення.

Плівкові матеріали - застосовують для виготовлення плащів, накидок, курток, спецодягу (рукавиці, фартухи). Найбільш по­ширені полівінілхлоридні та поліетиленові плівки. Сировиною для виробництва плівкових матеріалів є синтетичні смоли, до яких додають пластифікатори ( для еластичності, м’якості, пластичності ), наповнювачі ( для покращення механічних властивостей плівок ),  стабі­лізатори ( для затримування процесу старіння ) барвники ( для кольору, прозорості, непрозорості, з переливами ). Виробляють їх з набивними візерунками, гладкими або тисненими, під тканину або шкіру. Полівінілхлоридна плівка - формується каландровим способом, товщиною 0,1...0,3 мм. Це водонепроникна, хімічно стійка, міцна, пружна, розтяжна плівка,  добре драпірується. Вона не го­рить, не гниє, не руйнується міллю, не змінює властивостей при тривалому зберіганні. Недоліками її є низька повітропроникність, не­висока морозостійкість (до -20 °С), недостатня термостійкість (при температурі 70 °С плівка розм'якшується). Поліетиленову плівку - отримують екструзійним способом (ви­дуванням у вигляді рукавів різного розміру) або продавлюванням розплаву через плоскощілинні головки (клейонки). Товщина плівки — 0,1...0,2 мм, вона водонепроникна, стійка до дії кислот і лугів, м'яка, еластична, розтяжна, морозостійка (витримує -60 °С). При температурі 60...70 °С вона розм'якшується, а при 105...110 °С розплавляється; недолік  — низька повітропро­никність. Плівкові матеріали руйнуються під час сухої хімічної чистки в розчинниках, що містять хлор. Деталі плівкових виробів з'єднують термоконтактним методом, ультразвуком на безнитко­вій швейній машині (БШМ) або напругою високої частоти на спе­ціальних приладах. Міцність отриманих безниткових швів переви­щує міцність плівки. З метою підвищення міцності й теплозахисних властивостей виробів з плівкових матеріалів можливе дублювання плівок тканиною.

Дубльовані матеріали (комплексні) широко застосовують для виготовлення швейних виробів (пальто, курток, плащів). Розрізняють одно- і двобічні комплексні матеріали. Однобічні – матеріали, які отримують шляхом нанесення полімерного покриття з одного, лише виворітного боку основи. В якості покриття основи застосовують полімери – каучукові клеї, латекси, суміші акрилових смол. В якості основи використовують тканини різного волокнистого вмісту. Однобічним дублюванням виробляють в основному легкі плащові матеріали. Двобічні -  матеріали, які отримують шляхом поєднання двох, а іноді і трьох вихідних матеріалів (матеріал + матеріал, матеріал + поролон, матеріал + поролон + матеріал). Двобічні комплексні матеріали вигтовляють одним із способів -  клейовим, вогневим, прошивним.

При клейовому способі основний матеріал (тканину, трикотаж­не полотно, штучну шкіру, замшу, штучне хутро) з'єднують з підкладковим матеріалом  поліпропіленовим або поліуретановим клеєм. У якості підкладкового утеплювального ма­теріалу застосовують напіввовняні тканини, трикотажні й неткані полотна з ворсом, штучне хутро, поролон (пінополіуретан).

Вогневий спосіб використовують для з'єднання текстильних матеріалів з поролоном: поролон розплавляється й одночасно з'єднується з основним матеріалом. Для отримання тришарових матеріалів поролон оплавляють з двох боків — на один бік накладається лицевий матеріал, на інший — підкладковий (трикотажне полот­но, тканина).

При прошивному способі матеріали з'єднують нитковим швом на спеціальних багатоголкових машинах. Його застосовують порівняно рідко. Це дво - або тришарові матеріали, які складаються з лицевого шару, підкладки та про­кладеної між ними утеплювальної прокладки з  вати. Прошивні матеріали застосовують для курток, пальт, до­машніх халатів, простирадл. Матеріали прошивного способу мають утворений чергуванням строчок випуклий візерунок у вигляді ре­льєфних смуг, ромбів, багатокутників. Лицевий шар прошивних матеріалів виробляють зі щільних гладко фарбованих капронових тканин з плівковим покриттям (пальтові, курткові, плащові мате­ріали) або  синтетичних тканин,  три­котажних полотен. В якості підкладки використовують капронові  трикотажні по­лотна та тканини.

Сьогодні для виготовлення верхнього одягу (пальт, напівпальт, плащів, курток) використовують імпортні дубльовані матеріали, отримані внаслідок наклеювання на штучне хутро трикотажних полотен з петельною будовою лицьової поверхні, або двошаровий матеріал, у якому штучна шкіра тиснута або лакована, дубльова­на штучним хутром тощо.

Жорсткість, міцність, розтяжність, паро - і повітропроникність, стійкість до зношування  залежать від будови основного матеріалу та підкладки, а також способу отримання дубльованого матеріалу.  При моделюванні одягу з дубльованих мате­ріалів необхідно надавати перевагу виробам прямого та вільного силуетів.

Питання для самоконтролю

1.У чому полягає вогневий спосіб виготовлення дубльованих матеріалів?

2.Основні властивості та спосіб виробництва тканин з водовідштовхувальною обробкою.