Лекція 29. Натуральне хутро

Зміст лекції

1.Походження матеріалу, його будова та основні властивості.

Натуральним хутром називають вивчені шкурки хутрових і морських звірів, птахів, свійських тварин. Невиченині шкури, зняті з тушок, називають сировиною. Розрізняють такі види сировини: хутряна (хутровина) – невиченені шкурки промислових звірів, отриманих полювання (соболь, куниця, білка, росомаха, горностай, лисиця, норка, видра та ін.), хутрових звірів, вирощених у звірогосподарствах (соболь, лисиця сріблясто-чорна, песець тощо); хутряна сировина свійських тварин – невиченені шкурки домашніх тварин (ягнят, козлят, овець, кіз, кроликів і ін.); сировина морських звірів – невичинені шкурки морського котика, тюленя, нерпи; сировина птахів – лебедів, гагар, кайр, пеліканів.

Знімають шкурки одразу ж після забою тварин «пластом», «трубкою» або «панчохою». «Пластом» знімають шкури великих звірів (морських котиків, тюленів) або шкурки свійських тварин (ягнят, телят, козенят та ін.); «трубкою» і «панчохою» - з більш цінних хутрових звірів: соболя, куниці, норки, лисиці, песця тощо. Під час знімання шкурки «трубкою» виконують розріз у ділянці задніх лап і шкурку стягують в напрямку голови. «Панчохою»  знімають шкурки з дрібних хутрових звірів: горностая, ласки.

Технологічний процес вироблення хутряних шкурок передбачає: підготовчі операції (оббілування, відмокання, міздріння, знежирення); основні операції (пікелювання, дублення, жирування, сушення); оздоблювальні операції (відкатування, розбивання, розчісування, епілювання, фарбування, мтриження, вищипування, люстрування).

У будові шкури розрізняють волосяний покрив і шкіряну тканину. Волосяний покрив складається з таких типів волоса: напрямний волос – рідко розміщений, прямий, пружний, найдовший, піднімається над усім волосяним  покривом; остьовий волос – розміщений густіше, ніж напрямний, захищає пуховий волос від руйнування, буває прямий і зігнутий; пуховий – найтонший, зігнутий, густий волос, становить 94…99% загальної кількості волоса, забезпечує теплозахисні властивості.

Шкіряна тканина містить масу щільно переплетених між собою колагенових (білкових) волокон. У наслідок вичинення шкіряна тканина стає м’якою, еластичною, розтяжною, міцною, стійкою до зношування, а волосяний покрив – чистим, блискучим, пухнастим, розсипчастим. Вичинену шкурку, придатну для виготовлення хутряних  виробів, називають напівфабрикатом. До напівфабрикатів належать також пластини, хутряні набори. Пластина складається з однорідних шкурок (або їх частин), дібраних за якістю і зшивши їх разом. Хутряний набір складається з двох-трьох однорідних пластин, дрібних за якістю і з’єднаних разом, використовується для пошиття пальт, хутряних жакетів та інших виробів.

Властивості хутра залежать від будови та якості вичинених шкурок. Якість хутра визначається якістю волосяного покриву та шкіряної тканини, а також міцністю зв’язку волоса зі шкіряною тканиною. Основні показники якості волосяного покриву – колір, блиск, м’якість, висота, густота, пишність, муаристість, пружність, звалювання, усі вони залежать від сезону забою, віку звірів та тварин, особливостей їх вирощування. Колір шкурки може бути натуральним і фарбованим. Натуральні хутряні напівфабрикати здебільшого бувають білого, чорного, коричневого, рудого, голубого, сірого, бурого кольорів. Фарбують шкурки, занурюючи їх у розчин барвника, наносячи густий барвник на поверхню волосяного покриву або трафаретним способом. Блиск волосяного покриву залежить від будови, розміру лусочок, які покривають волос, його звитості; блиск поліпшує зовнішній вигляд, збільшує цінність хутряних виробів.

Теплозахисні властивості хутра визначаються густотою, висотою, м’якістю волосяного покриву, а також товщиною та щільністю шкіряної тканини. За висотою шкіряного покриву шкурки поділяються на довговолосі – довжина волосяного покриву 4…10 см (песець, лисиця); середньоволосі – 2..4 см (кролик, заєць, норка); коротковолосі – до 2 см (кріт, нерпа). Густота волосяного покриву характеризується кількістю волоса на одиницю площі шкурки. М’якість, шовковистість волосяного покриву залежить від будови хутра, висоти, густоти волоса, а також від співвідношення напрямного, остьового та пухового волоса. Пишність характеризується величиною об’єму, заповненого волосяним покривом, залежить від висоти, густоти та пружності волоса. Остистість визначається кількістю пухового волоса на один остьовий волос. Муаристість – незначна хвилястість деяких ділянок волоса, що утворює гарну поверхню шкурки. Пружність характеризується здатністю поновлювати попередню форму після зминання і залежить від будови волоса. Звалювання – це негативна властивість, яка погіршує зовнішній вигляд шкурки, свідчить про здатність волосяного покриву збиватися. Ступінь звалювання залежить від густоти, висоти, а також від співвідношення напрямного, остьового та пухового волоса. Шкіряна тканина має бути м’якою, еластичною, розтяжною, міцністю, стійкою до дії вологи. Стійкість до зношування характеризується здатністю опиратися впливові руйнівних факторів, які діють під час експлуатації хутра і залежить від міцності та подовження волоса і шкіряної тканини, а також від міцності закріплення волоса в шкіряній тканині, міцності забарвлення, звалювання тощо.

Технологічні властивості хутряних виробів здебільшого залежить від площі та конфігурації шкурок, пластичності й міцності шкіряної тканини. Шкурки зшивають на спеціальних швейних машинах, що утворюють малопомітні шви з боку волосяного покриву. Номери голок та ниток, а також кількість стібків на 1 см шва залежить від товщини шкіряної тканини. При зшиванні на хїутряних шкурках утворюються складки та нерівності. Зшиті деталі зволожують водою або спеціальним розчином (кухонна сіль, гліцерин, алюмінієвий галун), потім правлять, надаючи йому форму відповідно лекала. Після цього скрій сушать у спеціальних сушарках для отримання необхідної форми і видалення надлишкової вологи.

Питання для самоконтролю

1.Дайте визначення поняттю «муаристість».

2.Охарактеризуйте способи знімання шкурки із тварини.

3.Із яких типів волосу складається волосяний покрив натурального хутра?