Лекція 14.  Волокнистий склад та будова тканин

Зміст лекції

1.Основні показники, що впливають на будову тканин.

2.Напрям нитки основи в тканині.

3.Структура лицевого  та виворітного боку в тканині.

4.Щільність тканин.

5.Волокнистий вміст тканин.

1.Будова тканини визначається взаємним розташуванням і зв'язком основних і пітканих ниток. На будову тканини  впливають: пряжа і нитки, з яких утворена тканина; щільність основи й піткання; вид переплетення. Від будови тканини залежить її зовнішній вигляд, властивості і призначення.

Одним із найважливіших структурних елементів тканини є пряжа: її товщина, скрученість і будова  впливають на будову тканини та її властивості. Тканини, виготовлені з пряжі тієї чи іншої будови, суттєво відрізняються видом  лицевої поверхні, властивостями. Залежно від товщини пряжі та ниток виробляють тканини легкі й важкі, тонкі й товсті, м'які й жорсткі. Для отри­мання певного ефекту на тканинах  використовують різну за товщиною основну та піткану нитку-пряжу. Наприклад, фланель виробляють з порівняно товстої  в пітканні бавовняної пряжі, завдяки якій у процесі начісування виникає ворсовий застил. Спо­лучення основи й піткання різної лінійної густини  дає змогу отри­мати в тканині поздовжні й поперечні  рубчики (репсовий ефект), випуклі смужки.

Скрученість  пряжі визначає будову окремої нитки, її власти­вості (міцність, розтяжність, жорсткість). Із пряжі й ниток різної скрученості отримують тканини з різними властивостями і зовніш­нім виглядом. З підвищенням кручення пряжі товщина  тканини зменшується, а пружність і жорсткість зростають. На будову тканини впливає також  напрям кручення пряжі та ниток. Якщо основа й піткання мають один напрям  кручення, то отримують чіткий візерунок переплетення тканини, а  коли в обох системах вико­ристані різні за напрямом кручення нитки, поверхня тканини більш рельєфна, добре начісується ворс. Можливе використання ниток і пряжі різного напрямку кручення в одній із систем. На­приклад, у крепдешині в пітканні чергується права  і ліва крутка  по дві нитки, завдяки цьому поверхня тканини набуває характерної зернистості. Застосування фасонної пряжі, об'ємних ниток збільшує товщину та об'ємність тканини,  створює ефектну  поверхню.

Тканини, виготовлені з текстурованих ниток (пряжі), харак­теризуються більшою розтяжністю, кращими гігієнічними влас­тивостями, відповідною пружністю, стійкістю до зношування.

 2.У швейному виробництві під час розкрою враховують  напрям нитки основи у тканині, розміщення лицевої та виворітної сторін. При перекосах основної системи у виро­бах можливе перекошування  форми окремих деталей, утворення різновідтінковості. 

Напрям нитки основи у тканинах виявляють за ознаками:

§  Якщо зразок тканини із пругом, то нитка основи проходить вздовж пругу тканини,

§  Напрям ниток основи та піткання визначають шляхом розтягуванням тканини: в напрямку нитки основи тканина розтягуються менше, ніж  в напрямку піткання,

§  Нитки основи звично більш тонкі, ніж піткані,

§  У малощільних тканинах нитку основи  визначають на просвіт: основна нитка більш рівномірна та прямолінійна,

§  У тканинах в смужку напрям нитки основи співпадає із напрямом смуг,

§  Нитку основи виготовляють із дорожчої сировини, ніж нитку піткання,

§  У тканинах із начісним ворсом напрям начісування ворсу співпадає із напрямом нитки основи.

 

3.Основні ознаки визначення лицевого та виворітного боку в тканині :

§  у тканинах із печатним малюнком з лицевого боку забарвлення яскравіше,

§  у гладких тканинах виворітний бік більш пухнастий, тому що з лицевої сторони тканина обпалюється,

§  окремі ткацькі дефекти типу вузликів, петель виводяться на виворітний бік, тому з лицевого боку  кількість текстильних дефектів мінімальна,

§   у тканинах саржевих переплетень з лицевого боку  косий

рубчик  напрямлений  знизу- вгору, зліва - направо,

§  дорожча сировина (нитки) звичайно виводиться на лицевий бік. Наприклад, у напіввовняних тканинах з лицевого боку  переважає вовняна пряжа, а в напівшовкових тканинах – шовкова,

§  якщо малюнок переплетення з обох боків однаковий, то з лицевого боку  він  більш чіткий та рельєфний,

§  у драпах і ворсовому сукні з  лицевого боку  ворс розташований  більш упорядковано, а з виворітного - хаотично,  

§  у тканинах сатинового та атласного переплетень лицевий бік  блискучий,  а виворітній -  матовий.

Залежно від структури поверхні та колористичного оформ­лення тканини поділяють на однобічні та двобічні. До однобічних належать тканини, в яких виворітний бік відрізняється від лицевого будовою, обробкою. Ви­ворітний  бік таких тканин не може бути використаний в якості лицевого. До двобічних належать тка­нини, в яких лицевий та виворітний боки відрізняються будовою та обробкою, але обидва боки можуть бути використані  в якості лице­вого (креп-сатин, габардин).

4.Щільність тканини характеризується кількістю ниток основи та піткання, що припадає на одиницю довжини тканини  ( на 10 см.).  Якщо щільність тканини по основі і пітканню од­накова, тканину називають зрівноваженою. Тканину, виготовлену з ниток різної товщини та щільності, називають не зрівноваженою.

Щільність тканини визначається  шляхом розбирання зразка тканини розміром 5x5 см. Після розбирання зразка підраховують кількість основних і пітканих ниток. Кожен  результат окремо множать на два, щоб одержати показники фактичної щільності по основі і по пітканню. Фактична щільність залежить від товщини пряжі (ниток). Наприклад, фактична щільність драпу -160, а фактична щільність маркізету -730.

5.Волокнистий  склад  тканини враховують  на усіх етапах швейного виробництва – починаючи від конструювання, моделювання нового зразка одягу та закінчуючи вибором методів та режимів обробки. Від волокнистого складу тканин залежать їх зовнішній вигляд, пружність, обсипальність, розтяжність, опір різанню, режими ВТО. Природні та хімічні волокна мають неоднакові властивості, тому використовуються для виробництва тканин різного призначення. Наприклад, для пальтових тканин застосовують вовняні волокна, які забезпечать високі теплозахисні та формостійкі властивості виробу. Для літніх платтяних тканин використовують бавовняні, віскозні, лляні волокна, які володіють хорошими гігієнічними властивостями, стійкі до багаторазових циклів прання. Важливим вимогами споживачів до костюмних матеріалів є ергономічні вимоги (гігієнічність і комфортність), а також надійність в експлуатації (формостійкість, незминальність, зносостійкість), що відображається у матеріалах костюмної групи.

Для визначення волокнистого складу тканин використовують два методи: органолептичний та лабораторний. У швейному виробництві набув застосування органолептичний метод, при якому волокнистий склад тканини визначають за допомогою  органів чуття людини: зору, дотику, нюху. Він складається з таких прийомів аналізу тканин:

-         за зовнішнім виглядом;

-         на дотик;

-         за виглядом ниток основи і піткання, за виглядом обірваного кінця пряжі та ниток, за виглядом волокон на обірваному кінці пряжі та ниток;

-         за міцністю пряжі та ниток у сухому та вологому стані;

-         за характером горіння ниток основи та піткання.

За допомогою зору визначають блиск, колір, прозорість, гладкість або ворсистість поверхні, звитість волокон, колір полум’я при горінні.

На дотик визначають м’якість або жорсткість, розтяжність, пружність, здатність до  зминання, тепло або прохолоду, міцність.

За допомогою нюху визначають запах, який виділяють волокна при горінні.

Органолептичний метод простий, але суб’єктивний. Для його використання необхідні знання властивостей волокон, характеру їх горіння та характерних ознак, які відрізняють тканини, схожі між собою за зовнішнім виглядом: бавовняних та лляних; тканин з натурального шовку та штучних ниток, чисто та напіввовняних.

Ознаки, за якими відрізняють бавовняні та лляні тканини:

-         лляні тканини більш гладкі та блискучі, ніж бавовняні;

-         лляні тканини характеризуються більшою неоднорідністю пряжі по товщині через походження лляного волокна;

-         бавовняні тканини на дотик м’які та теплі, лляні – жорсткі та прохолодні;

-         лляну пряжу та тканину значно складніше розірвати руками, ніж бавовняну;

-         лляні тканини практично не розтягуються ні по основі, ні по пітканню, а бавовняні, особливо білизняні, значно розтягуються по пітканню;

-         на кінці обірваної бавовняної пряжі однорідні дуже тонкі волокна, на кінці обірваної лляної пряжі – неоднорідні, прямі, гострі волокна різної довжини та товщини;

-         бавовняні та лляні нитки горять практично однаково – яскраво-жовтим полум’ям, з наявністю вугіллячка, що світиться, з утворенням сірого попелу та запахом паленого паперу; лляна пряжа гірше тліє, швидше затухає.

Ознаки, за якими відрізняють тканини з натурального шовку та з штучних ниток:

-         тканини з натурального шовку на відмінну від тканин з штучних (віскозних) ниток характеризуються приємним, нерізким блиском;

-         на дотик тканини з натурально шовку м’які, мало зминаються, а тканини з штучних ниток менш м’які, зминаються більше;

-         при обриванні нитки натурального шовку кінець нитки має вид зв’язаної маси волокон, при обриві штучної нитки кінець нитки має вигляд пухнастої китиці;

-         при обриві руками мокрої нитки натурально шовку виявляється так ж міцність, як і в сухому стані; зволожена штучна нитка розривається значно легше, ніж суха; зволожена штучна нитка легко протискується пальцями;

-         горять штучні нитки та натуральний шовк по різному – натуральний шовк при введені в полум’я швидко спікається в чорну грудку, при цьому поширюється запах паленого пір’я; віскозні нитки, подібно бавовні, горять швидко, з характерним запахом паленого паперу; ацетатні та триацетатні нитки при горінні утворюють твердий наплив і виділяють кислуватий запах.

Ознаки, за якими відрізняють чистововняні, напіввовняні та змішані тканини:

-         чисто вовняні тканини мають нерізкий блиск, а ряд суконних тканин – щільний повсте подібний застил  на лицевій поверхні; вовняні тканини з бавовною характеризуються бляклістю, а зі штапельними волокнами – блиском, меншою щільністю  повсте подібного застилу;

-         чистововняні тканини ледь зминаються, заломи, які утворюються при зминанні, швидко зникають; напіввовняні тканини зминаються тим сильніше, чим більше в них целюлозних волокон; змішані тканини, до складу яких входять синтетичні волокна (капрон, лавсан, нітрон) виявляють ще більший опір зминанню, ніж чисто вовняні тканини;

-         при аналізі пряжі вовна розпізнається за її звитістю та незначним блиском;

-         якщо до вовни додані інші волокна, їх розпізнають за характерними для них ознаками: матові, тонкі, звиті – волокна бавовни; менш звиті, довші та блискучі – штучні або синтетичні волокна;

-         чистововняна та змішана пряжа горять по-різному: чистововняна – з утворенням чорного напливу та з запахом паленого пір’я, при виведені з полум’ям горіння припиняється; змішана – з утворенням напливу, вугіллячка, яке світиться, попелу та запаху, які залежать від змісту не вовняних волокон.

Лабораторний метод більш об’єктивний та точний. Метод базується на вивченні мікроструктури волокон та їх хімічних властивостей. Аналіз волокнистого складу за цим методом проводиться за допомогою мікроскопу та хімічних реактивів.

При вивченні під мікроскопом пучків волокон їх можна розпізнати за будовою.  Однак деякі хімічні волокна (капрон, лавсан, вінол та інші) схожі за будовою. В даному випадку вивчення мікроструктури волокон можна доповнити відношенням волокон до дії деяких хімічних реактивів.

За допомогою хімічних реагентів можна визначити наявність тих чи інших волокон в складі тканини завдяки їх різному ставленню до дії розчинників та завдяки їх фарбуванню в різні кольори тими чи іншими речовинами. Так, ацетатне волокно від триацетатного можна відрізнити за допомогою ацетону: ацетатна нитка розчиняється в ацетоні, триацетатна – не розчиняється. Лавсан відрізнять від капрону за допомогою мурашкової кислоти: капрон розчиняється в кислоті, лавсан не розчиняється. Розчинення волокон в тих чи інших розчинниках наведене в спеціальних таблицях.

Відомо також, що при дії на бавовняні та віскозні тканини хлорцинкйодом вони фарбуються в блакитно-фіолетовий або червоно-фіолетовий колір; тканини з капрону, вовни, натурального шовку та ацетатних ниток фарбуються в жовтий колір. За допомогою експрес-методу можна легко розпізнати волокна капрону, лавсану та нітрону. Для цього готують суміш фарбників (родамін С та катіонний синій К), нагрівають до температури кипіння і на 2-3 хв. занурюють туди волокна. Капрон фарбується в яскравий червоно-бузковий колір, лавсан – в світло-рожевий, а нітрон – в яскраво синьо-блакитний.

Питання для самоконтролю

1.У чому полягає органолептичний метод визначення волокнистого складу тканин?

2. Якими якостями володіють тканини, виготовлені з текстурованих ниток (пряжі)?

3.Поясніть поняття «тканина зрівноважена».

4.Які тканини називають однобічними, двобічними?