Лекція 13. Обробка  тканин

1. Обробка бавовняних тканин.

2. Застосування спеціальних обробок з метою поліпшення товарного вигляду тканин.

1.Обробка тканин — це сукупність фізико-хімічних і механічних процесів, внаслідок яких із сурової тканини, знятої з верстата, отримують тканину  товарного вигляду із заданими властивостями.

У  процесі обробки тканин враховують їх волокнистий склад. У зв'язку з широким застосуванням хімічних волокон використову­ють чимало процесів обробки, під час яких беруть до уваги ступінь збігання волокон і ниток. Можливе повторення деяких операцій; наприклад, ворсування та стриження в деяких драпах може повторюватися кілька разів; з метою отримання чисто білих лляних тканин виварювання та вибілювання послідовно чергують чотири рази.

Обробка бавовняних тканин. Обробка бавовняних тканин передбачає такі операції: обпалювання, розшліхтовування, відварювання, мерсеризацію, ворсування, фарбування, вибивання та заключну обробку.

Обпалювання виконують з метою звільнення поверхні тканини від кінчиків волокон, що виступають, і підкреслення  чіткості будови  тканини. Обпалюють  бавовняні тканини за винятком мар­лі, махрових та ворсових. Для обпалювання використовують газообпалювальні машини, над полум’ям яких проходить тканина і спалюються  кінчики волокон.  Після обпалювання тканина занурюється у ванну з водою.

Розшліхтування – обробка тканини з метою видалення шліхти, нанесеної в процесі підготовки пряжі та ниток до ткання. Тканини замочують у воді, іноді додають сульфатну кислоту, луги, натрій гіпохлорид та інші речовини, які пришвидшують процес видалення шліхти. Руйнування продуктів шліхти відбувається протягом 12….18 год з подальшим промиванням водою.

Виварювання — це обробка тканин лужно-содовим розчином з метою вилучення з них природних домішок. Виварюють тканини в закри­тих апаратах при 100 °С протягом 1...8 год., далі їх про­мивають гарячою, потім холодною водою. Виварені тканини мають більшу гігроскопічність, добре змочуються водою, розчинами барв­ників, краще вибілюються.

Вибілювання —  це обробка матеріалу спеціальними хімічними препаратами – окисниками або відновниками. Зокрема, для вибілювання бавовняних тканин використовують натрій гіпохлорид, гідроген переоксид, надоцтову кислоту. Ступінь вибілювання і стійкість білизни залежить від багатьох чинників: концентрації та виду препарату, температури, тривалості процесу, ретельні промивання. Операція застосовується  для забезпечення стійкого білого кольору або яскравості забарвлення.

Мерсеризація — обробка  тканини концентрованим розчином NaОН з подальшим промиванням водою. Під час цієї операції підвищується міцність тканини на 20%, забезпечується шовковистість, блиск,  гігроскопічність, зростає здатність зафарбовуватись.

Ворсування – здійснюється на ворсувальних машинах за  допомогою валиків, обтягнутих стрічкою з голками. Ворсуванню піддають тканини з ворсом (фланель, байка) з метою поліпшення їх теплозахисних властивостей.

Фарбування — процес нанесення на тканину певного кольору за допомогою барвників, який передбачає такі стадії: поглинання барвника з води  поверхнею волокна; просочування барвника у волокно, закріплення його у волокні.

До середини XIX ст. застосовували природні барвники рослинного або тваринного походження, зокрема алізаринований (з коренів марени), індиго синій (з листя індигоноски), жовтий і зелений (з лушпиння цибулі). Природні барвники були мало доступними й дорогими, через що зявилася потреба у використанні синтетичних  барвників.  Для фарбування целюлозних волокон використовують барвники прямі, протравні, кубові, сірчисті, азобарвники, чорний анілін, пігменти та інші.  Прямі барвники добре розчиняються у воді і забарвлюють рослинні волокна в нейтральному або слабо лужному середовищі. Забарвлення тканин цими барвниками яскраве, стійке до витирання, нестійке до дії світла. Прямими барвниками фарбують підкладкові тканини. Протравні  барвники розчиняються у воді, вимагають попередньої обробки тканин солями важких металів (феруму, алюмінію), з якими барвники утворюють важкорозчинні у воді сполуки – лаки. Кубові  барвники  не розчиняються у воді, але під дією гідросульфіту барвник стає  розчинним і поглинається тканиною. Фарбування відбувається в кубах у лужному середовищі. Кубові барвники забезпечують тканинам яскраве, стійке до мокрого тертя забарвлення. Сірчисті барвники не розчиняються у воді, але в розчин перетворюються за допомогою натрій сульфату, після чого поглинаються тканиною. При окисненні утворюється нерозчинний барвник, який міцно тримається на тканині. Ці барвники дають широку гаму кольорів і відтінків, за винятком червоних і фіолетових, їх використовують для забарвлення підкладкових та одягових тканин. Чорний анілін фарбує тканини в чорний колір. Під час фарбування тканини просочують сумішшю аніліну та хлоридної кислоти й пропускають через пару, в наслідок чого анілін на тканині окислюється й стає зеленим, фіолетовим  а потім червоним. Цей барвник дає забарвлення, стійке до світла прання, тертя. Пігменти – нерозчинні у воді органічні барвники або мінеральні  речовини. Фарбування відбувається шляхом дії на тканину пігментів в поєднанні зі синтетичною смолою при температурі 100⁰С. Пігменти дають різноманітне забарвлення, стійке до світла. Здатність пігментів легко розмішуватися у будь-якому співвідношеннях дає можливість створювати широку гаму відтінків, а універсальність пігментної технології – велику кількість модних ефектів: блиск та глянц, перламутровий та матовий ефекти, об’ємний візерунок та смугастість, візерунки під «золото» та «срібло»,  імітація витравлення та вишивки. Тканини, пофарбовані в один колір, називаються гладкофарбованими.

Багатоколірні візерунки на текстильних виробах отримують як під час, так і після виготовлення тканин. Наприклад, у ткацтві, використавши пряжу або нитку кількох кольорів, отримують багатоколірні візерунки, а готову тканину називають пістряво тканою. Текстильні матеріали, виготовлені з меланжевої пряжі (з різноколірних волокон), називають меланжевими. Поєднання в тканини  гладкофарбованої та меланжевої пряжі дає можливість отримувати меланжево-пістрявоткані тканини (костюмне трико).

У ткацькому  виробництві  широко практикують отримання багатоколірних візерунків методами друкування та розпису. Друкування – це процес нанесення на тканину кольорового візерунка. На бавовняні тканини візерунок наносять за допомогою вибивної машини.

Заключна обробка бавовняних тканин передбачає апретування, вирівнювання ширини тканини, прасування (каландрування).

Апретування — це просочення тканин спеціальними розчи­нами (апретами) для забезпечення  їх формостійкості, пружності, еластичності, необхідної жорсткості, підвищення стійкості до зно­шування. Апрет містить клейкі речовини (крохмаль, декстрин), гігроскопічні речовини (гліцерин, патоку, сіль), пом'якшувальні речовини, які забезпечують блиск (стеарин, віск). Залежно від кількості крохмалю в апреті тканини можуть мати муслінову (м'я­ку) або жорстку обробку. Недоліком крохмальних апретів є їх недостатня стійкість до прання, вони швидко змиваються, і тканина втрачає вигляд. Стійкий  ефект апретування забезпечують тканинам незмивні апрети, в якості яких використовують похідні целюлози або емульсії синтетичних смол.

Вирівнювання тканини по ширині виконують після зволоження на ланцюгових або колісних машинах у разі наявності перекосів ниток піткання, внаслідок чого тканині забезпечується стандартна ширина.

Прасування (каландрування) — тканину пропускають між на­грітими до температури 170 °С валами каландра, внаслідок чого тканина розгладжується, набуває блиску. Каландруванню піддають  майже всі бавовняні тканини, за вийнятком ворсових, з рельєфною поверхнею.

Малозминальна обробка — це спеціальна обробка тканин  синтетичними смолами,  яка зменшує зминання бавовняних тканин, виконують її здебільшого для сорочкових тканин. Ткани­ни, які пройшли цю обробку, маркують  "мо" — малозми­нальна обробка.

Антимікробна обробка – спеціальна обробка, необхідна для тканин, що експлуату­ються в умовах підвищеної вологості, дії тепла й холоду, в контакті з  ґрунтом  з метою   захисту їх від пошкоджень мікроорганізмами. Антимікробних властивостей тканини набувають внаслідок обробки парафіно - стеариновою емульсією та розчином алюміній ацетату.

Брудотривка обробка полягає в тому, що тканини обробляють алюміній оксидом, цирконій та титан оксидами.

2.Для поліпшення товарного вигляду тканин в сучасних умовах застосовують різні види спеціальних обробок, зокрема :

Для отримання ажурних візерунків на гладких і ворсових тканинах здійснюють  витравлю­вання, тобто руйнування віскозних  волокон кислотою через трафарет.

Для отримання ворсових візерунків виконують флокірування -  на лицеву поверхню тканини наклеюють короткі волокна довжиною 0,5...2 мм в електростатичному полі.

Ефект клоке — випуклий рельєфний візерунок, який отриму­ють на тканинах, виготовлених з ниток різного ступеня зсідання (віскозних і капронових,  ацетатних і капронових). При волого - тепловій обробці штучні нитки збігаються, стягуючи безусадочні нит­ки, і утворюють випуклий візерунок.

Вишивку виконують  на спеціальних машинах, внаслідок чого на тканині різними  способами  вишивання створюють  квіткові, гео­метричні візерунки.

Перелічені спеціальні  види обробок тканини не  вичер­пують можливої їх безлічі. Текстильне виробництво по­стійно розвивається, технології виробництва текстильних матеріа­лів вдосконалюються.

Питання для самоконтролю

1.Розкрийте зміст поняття «обробка тканин».

2.В чому полягає вибілювання бавовняних тканин?

3.Які види спеціальних обробок застосовують для поліпшення товарного вигляду тканин?