Лекція 12. Ткацьке виробництво

Зміст лекції

1.Підготовка основи. Підготовка піткання.

2. Загальна схема виробництва тканин.

1.Тканина — це текстильний виріб, що являє собою полотно, отримане внаслідок ткання (Додаток 2).Процес ткання називають ткацт­вом, поздовжні нитки — основою, а поперечні — пітканням. Пе­реплетення ниток основи та піткання відбувається на ткацькому верста­ті. Текстильні пряжа, нитки надходять у ткацьке виробництво в котушках, мотках,  бобінах.  Для отримання тканини спочатку готують вихідну сировину і лише потім розпочинають  ткання. Отже, ткацьке виробництво передбачає підготовчі операції (підготовка основи, піткання) і  ткацтво.                                  

Підготовка основи. Для того, щоб сформувати систему ниток основи у вигляді навою (вал-котушка, що містить велику кіль­кість паралельно намотаних ниток певної довжини) і забезпечити їх здатність до ткання, нитки основи проходять певні операції, зокрема:

-         перемотування виконують на мотальних машинах для отри­мання пакувань однакової форми й довжини ниток та усунення дефектів, розривів у разі їх наявності.

-         снування — процес перемотування ниток  з малих пакувань (бобін, котушок) на снувальний валик. При виробництві тонких шовкових тканин основа може містити до 9000 паралельних ниток.

-         шліхтування  полягає у  проклеюванні  основи. З метою підвищен­ня міцності, стійкості до витирання, зменшення ворсистості,  нитки основи проклеюють  апретом або шліхтою. Шліхта — це суміш муки, крохмалю, гліцерину та клейких речовин, або хімічні речовини — поліакриламід, натрій силікат. Після висушу­вання нитки основи стають міцнішими, стійкішими до витирання та зношування.

Підготовка піткання. На стадії підготовки нитки піткання перемотують для усунення можливих дефектів, перевірки дов­жини та отримання пакувань потрібної форми. Зволоження відбу­вається шляхом запарювання ниток або їх витримування в спеці­альних приміщеннях з підвищеною вологістю повітря. Деякі види ниток замість зволоження обробляють емульсіями з метою надання м’якості, еластичності.

2.Тканину отримують на ткацькому верстаті, найпростішу схе­му якого зображено на рис. 5.

Рис. 5.  Схема ткацького верстата

1-   грудниця; 2 - човник; 3 - нитка піткання; 4 -  бердо; 5, 6 – ремізки;

7 – нитки основи; 8 – ламелі; 9 – задній валик; 10 – ткацький навій;

11 – вантаж; 12, 13 – ексцентрики головного вала; 14, 15 – важелі;

16 – вісь важеля;  17 – ляда; 18 – брус ляди; 19, 20 - валик; 21 - вальян

Під час підготовки верстата до ткання нитки основи, що зна­ходяться на ткацькому навої, послідовно пропускають між попе­речними планками. Потім кожну нитку основи послідовно засилюють у вічка ламелів (8), ділять навпіл (парні, непарні) і перетягують у вічка ремізки. Ремізка (5, 6) має текстильні шнурки однакової довжини, якими з'єднано дві планки (верхню й нижню). Кожен шнурочок посередині має вічко, в яке перетягуються нитки. Після ремізок нитки основи заводять між зубцями берда (4), вони огинають груд­ницю (І), надходять під вальян (21) і через натяжний валик (19) прикріплюються до товарного (20).                                                     Найпростіша схема виробництва тканин: при обертанні головного вала верстата ексцентрики (12, 13) поперемінно змінюють положення важелів-підніжок (14, 15), що з'єднані ремінцями з двома ремізками (5, 6). При піднятті пер­шої  ремізки (непарні нитки) і опусканні другої (парні нитки) утво­рюється ткацький простір — кут, у який за допомогою човника (2) прокладають нитку піткання (3). Після цього ляду (17) з бердо (4) ексцентрики головного вала приводять у рух, і нитка піткання прибивається  до краю тканини. Нитка піткання вводиться в структуру тканини з одночасним утворенням нового кута для про­кладання наступної нитки. Процес ткання безперервний. Готова тканина періодично намотується на товарний вал. Човники містяться в човникових коробках, прикріплених до брусу ляди (18). Спеціальний важільний пристрій прокладає човник у новоутворений кут. У випадку обривання ниток основи чи піткан­ня ламелі (8) автоматично зупиняють ткацький верстат.  Одні тканини мають досить просту будову, інші – складну. Складність будови тканини, її візерунок залежать від порядку переплетення ниток основи та піткання. Збільшуючи кількість ремізок, застосовуючи спеціальні важільні механізми для їх підйому забезпечують складність переплетень, зміню­ють  візерунок переплетень.  Ткацькі верстати бувають ручні та механічні. Ручними верста­тами користуються переважно майстри художньо-декоративного мистецтва. Механічні верстати постійно вдосконалюються.

Питання для самоконтролю

1.Подайте характеристику операцій підготовки основи.

2.Поясніть процес виробництва тканини.