ТЕМА 2. СТРУКТУРА ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

2.1. Структура потенціалу підприємства.

2.2. Оптимізація структури потенціалу підприємства.

Ключові поняття: потенціал, структура, підприємство, оптимізація, ресурси.

 

2.1. Структура потенціалу підприємства

При формуванні та розвитку потенціалу підприємства проводиться його декомпозиція на компоненти, встановлюються їх функції і зв’язки, тобто здійснюється структуризація.

Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найсуттєвіших, стійких зв’язків між елементами [1, с.13]. На думку Н.Ф. Овчинникова, структура – це “інваріантний” аспект системи [2, с.267]. В.І. Кремянський також  звертає увагу на те, що структура виражає не всю сукупність зв’язків об’єкта, а тільки його найсуттєвіші зв’язки: “Структура є  розгорнуте вираження сутності” [3, с.6].

Існує і ширше тлумачення структури, згідно з яким розрізняють два типи структур: макро- і мікроструктура. Макроструктура виражає найстійкіші (інваріантні) зв’язки системи, а мікроструктура – змінні (імовірнісні). Сукупність макро- і мікроструктури об’єкта або процесу, тобто сукупність усіх зв’язків, і становить  їхній зміст.

Оптимальна структура потенціалу повинна мати мінімальну кількість компонентів, але разом з тим вони повною мірою повинні виконувати задані функції.

В економічній літературі наявні різні підходи до визначення структури потенціалу підприємства [4, 5, 6]. Більшість дослідників розглядає ресурсну структуру потенціалу, однак з врахуванням у ньому різної кількості складових. На думку Нємчинова В.С., до його складу рекомендується включати лише засоби праці, Овчинников Н.Ф. Кремянський В.І. додають робочу силу, третя група авторів (Рєпіна І.М та ін.) розглядає структуру потенціалу як засоби праці, робочу силу та природні ресурси, Анчишкін О.І. – як засоби праці, робочу силу і предмети праці.

Слід відмітити, що ресурси підприємства дозволяють формувати необхідні конкурентні переваги. Кожен вид ресурсів становить сукупність можливостей  досягнення цілей підприємством. Це означає, що, маючи у своєму розпорядженні висококваліфіковану робочу силу, потужну матеріально-технічну та технологічну базу та інші ресурси, підприємство тією чи іншою мірою здатне задовольнити  потреби і запити потенційних споживачів та отримати конкурентні переваги над іншими суб’єктами господарювання.

Ресурсну концепцію потенціалу підприємства можна охарактеризувати чотирма основними критеріями:

1.   Реальними можливостями підприємства в тій чи іншій сфері діяльності (включаючи і нереалізовані можливості).

2.    Обсягом ресурсів як залучених, так і тільки підготовлених до використання у виробництві.

3.   Здатністю кадрів (менеджерів) використовувати ресурси, вміння розпоряджатися ресурсами підприємства.

4.   Формою підприємництва та відповідною організаційною структурою підприємництва.

Таким чином, потенціал підприємства виступає стратегічним ресурсом підприємства, що забезпечує йому стійкість у мінливому зовнішньому середовищі, та є джерелом формування конкурентної переваги і тому потребує постійного розвитку та вдосконалення.

Проте навіть за умови збігу поглядів на структуру потенціалу підприємства ресурсний підхід не дає повної характеристики цього терміна. Особливий науковий інтерес викликають дослідження багатоаспектного аналізу структури потенціалу, де поряд з ресурсним розглядаються ще й інші аспекти структури, що дає повніше уявлення про його елементний склад.

Крім ресурсної структуризації потенціалу, в сучасній економічній літературі виділяють функціональний підхід – це виокремлення функціональних сфер діяльності підприємства і розгляд кожної із них як окремої складової потенціалу підприємства [7].

Залежно від специфіки підприємства в його внутрішній структурі виділяють наступні функціональні сфери: маркетинг, виробництво, кадри, менеджмент, фінанси, наявність яких обумовлює необхідність функціональної структуризації потенціалу підприємства. У рамках кожної функціональної сфери формується  свій внутрішній потенціал.

Є й значно ширші поняття структури потенціалу підприємства, доповнені описами системи збирання, обробки і використання інформації, досвіду господарювання, використовуваної енергії тощо.

Отже, чіткого та однозначного уявлення про структуру потенціалу підприємства поки ще не сформовано. Це обумовлено тим, що дослідження з даної проблеми здійснюється  в рамках окремих проявів потенціалу. У результаті накопичено багатий інструментарій оцінки ринкових, виробничих, фінансових можливостей підприємства, але разом з тим існує недолік повноти охоплення та систематизованого підходу в представленні структури його сукупного потенціалу.

Проведений аналіз підходів до визначення структури потенціалу підприємства дозволяє визначати дану економічну категорію як багаторівневу та поліструктурну, розглядати яку слід в усьому комплексі її проявів. В загальному вигляді складові потенціалу підприємства відображені на рис. 2.1.


 

 


Рис. 2.1. Структура потенціалу підприємства

 

Розглядаючи потенціал підприємства як систему, в якості його складових елементів можна виділити формуючі його потенціали нижчого рівня:

1. Економічний потенціал – максимально можлива здатність підприємства забезпечувати своє довгострокове функціонування і досягнення стратегічний цілей на основі використання системи наявних ресурсів [8, с.13].

2. Виробничий потенціал – можливість забезпечення якісних та кількісних характеристик розвитку виробництва шляхом найбільш раціонального використання усіх видів ресурсів для задоволення потреб споживачів.

3. Кадровий потенціал – потенційна здатність персоналу підприємства до продуктивної професійної діяльності, результатом якої є новостворені матеріальні та нематеріальні цінності.

4. Інноваційний (науково-технічний) потенціал – максимальна здатність підприємства до використання фундаментальних досліджень, прикладних розробок та впровадження досягнень науки та техніки у виробництво.

5. Інвестиційний потенціал – максимально можлива здатність залучати на підприємство та ефективно використовувати інвестиційні ресурси.

6. Матеріально-технічний потенціал – здатність підприємства ефективно залучати та використовувати матеріально-технічні ресурси у виробничому процесі.

7. Інформаційний потенціал – наявні обсяги інформаційних ресур­сів, інформаційної техніки і технологій та інших засобів і можливос­тей створювати, збирати, накопичувати, обробляти та використовувати різноманітні форми інформації для задоволення інформаційних потреб суспільства [9].

8. Експортний по­тенціал підприємства — здатність ви­готовляти максимальну кількість кон­курентоспроможних товарів на світо­вий ринок [10].

9. Маркетинговий потенціал – це здатність підприємства систематизовано й планомірно спрямовувати свої функції (визначення потреб і попиту, організація виробництва, продаж і після продажне обслуговування) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту.

10. Організаційно-управлінський потенціал представляє собою можливості підприємства до управління процесами інтеграції різних видів ресурсів та рівнів потенціалів у систему відповідності до його цілей, формуючи таким чином стратегічний потенціал підприємства. Під час аналізу даного потенціалу необхідна комплексна оцінка швидкості прийняття рішень, рівня делегованості повноважень, якості контролю, системи мотивації тощо.

11. Фінансовий потенціал – наявні та потенційні можливості ефективного використання фінансових ресурсів підприємства задля забезпечення його стійкого розвитку.

Усі вищезазначені види локальних потенціалів знаходяться між собою у взаємозв’язку та взаємозалежності. Проведення комплексного аналізу даних складових дозволяє отримати найбільш повну та достовірну оцінку не лише потенціалу, а й усього стану підприємства.

Слід відмітити, що дані складові представляють собою визначені локальні потенціали, які складаються із сукупності ресурсних компонентів, поєднання яких залежить від стратегічних напрямів розвитку підприємства.

Розглядаючи потенціал підприємства у вигляді визначеної взаємопов’язаної сукупності локальних потенціалів, тобто потенціалів кожного виду ресурсів, забезпечуючи максимально ефективну реалізацію стратегії розвитку підприємства, його можна подати в наступному вигляді [11]:

 

                                 ,                                                    (2.1)

 

де      і – вид ресурсів;

 n – кількість видів ресурсів;

 – об’єм і-го виду ресурсів;

 – ймовірність наявності об’єму -го виду ресурсу.

Тому в загальному вигляді потенціал підприємства можна представити у вигляді функції, значення якої залежить від кількох змінних.

 

                           СПП = ¦ {F1, F2,…, FN},                                          (2.2)

 

де   СПП – сукупний потенціал підприємства;

F1, F2,…, Fn – структурні елементи, які складають потенціал підприємства.

Отже, в сучасних умовах формування ринкових відносин структура потенціалу є інструментом, за допомогою якого підприємство може визначити свій існуючий стан, виявити невикористані резерви і розробити ефективну стратегію розвитку. Тому одним із завдань системи управління підприємством є раціональний розподіл обмежених резервів та ресурсів підприємства між елементами потенціалу. Тобто необхідно визначати необхідне направлення ресурсопотоків, яке дозволить забезпечити досягнення встановлених цілей з мінімальними витратами та максимальною ефективністю.

 

 

2.2. Фази оптимізації структури потенціалу підприємства

Процес оптимізації структури потенціалу підприємства слід проводити за наступними етапами (рис.2.2):

 

Рис. 2.3. Процедурна модель для оптимізації структури потенціалу підприємства

1. Підготовчі заходи.

На підготовчому етапі намічаються загальні контури проекту: формулюються цілі, визначаються необхідні процедури і вносяться відповідні зміни в організацію проекту. Одним з найважливіших чинників успіху при реалізації проекту оптимізації структури потенціалу підприємства  є ефективна організація. Слід створити спеціальний комітет, який здійснюватиме управління над проектом. Звичайно результати проекту систематично оцінюються, а потім підсумовуються проектною групою, що співпрацює із відділом інформаційних систем або відповідним організаційним підрозділом.

2. Стратегічне планування.

 Оптимізація структури потенціалу підприємства починається із визначення стратегічних орієнтирів розвитку підприємства. Бізнес-процеси слід будувати так, щоб вони сприяли досягненню стратегічних корпоративних цілей. Для визначення стратегічних орієнтирів можуть використовуватися моделі продуктів і виходів, а також цільові діаграми, що охоплюють ключові напрями діяльності підприємства в сукупності з продуктами і послугами, які виробляються та надаються. Моделюються критичні чинники успіху та ієрархія корпоративних цілей. Проводиться аналіз стратегічних орієнтирів з конкретизацією цілей оптимізації структури потенціалу підприємства.

Цілі можуть носити як кількісний (підвищення продуктивності, скорочення витрат і часу циклу виконання), так і якісний характер (підвищення якості продукції, гнучкості або якості обслуговування). Цілі проекту представляються у вигляді цільової діаграми.

3. Поточний аналіз.

Аналіз починається з «інвентаризації» структури потенціалу підприємства. Створюється опис інфраструктури, де основні бізнес-процеси представляються у вигляді ланцюжків доданої вартості. Це уявлення слугує основою для докладнішого опису процесів за допомогою дієвих діаграм процесів. На додаток до цього існуюча ієрархічна організація представляється у вигляді органіграми, найважливіші інформаційні об’єкти – у вигляді діаграм бізнес-термінів, а існуючі прикладні системи – у вигляді діаграм прикладних систем. Моделювання структури потенціалу підприємства забезпечує прозорість, виявляючи таким чином їх слабкі місця і потенційні можливості оптимізації. Поточні бізнес-процеси оцінюються з погляду їх відповідності цілям оптимізації структури потенціалу підприємства. Критеріями оцінки структури потенціалу підприємства, які дозволяють визначити можливі області оптимізації, слугують час циклу виконання процесу (час обробки, періоди відладки, затримки, час транспортування), вартість процесу, організаційне наповнення (кількість суб’єктів відповідальності, що беруть участь у процесі), системне наповнення (кількість інформаційних систем, що беруть участь у процесі), динаміка середовища (кількість переходів з комп’ютеризованої обробки на ручну і навпаки), надмірність даних і наявність вузьких місць при виконанні окремих операцій. Оцінка структури потенціалу підприємства і моделювання потенційних можливостей їх оптимізації є ключовими моментами цільової концепції реінжиніриінгу.

4. Цільова концепція.

У цільовій концепції описуються альтернативні варіанти цільових процесів. Опис розпочинається із аналізу слабких місць в існуючих бізнес-процесах. При інжинірингу структури потенціалу підприємства можна також звертатися до моделей-прототипів, що містять процеси і організаційні структури, типові для різних вертикальних ринків. Моделі-прототипи засновані на досвіді і знаннях, придбаних у результаті реалізації аналогічних проектів. Використовування моделей-прототипів дозволяє прискорити проектування цільових процесів за рахунок запозичення великих фрагментів структур-прототипів. При цьому вивільняються ресурси, які можна зосередити на інших ділянках корпоративних процесів. Розроблені цільові процеси оцінюються з погляду їх відповідності поставленим цілям. Інструменти імітаційного моделювання і післяопераційного обчислення вартості, пропоновані програмами ПК, полегшують таку оцінку, показуючи, як зміни в бізнес-процесі впливають на вартість процесу, його продуктивність, ступінь використання машинних ресурсів і т.д. Потім на підставі нових цільових процесів будується органіграма відповідній організаційній ієрархії. Слід також визначити організаційні заходи щодо забезпечення нових цільових процесів. У комплекс таких заходів може входити планування майбутніх потреб в людських ресурсах або встановлення необхідних кваліфікаційних вимог.

5. Специфікація проекту.

Фаза специфікації проекту пов’язана з плануванням упровадження цільових концепцій структури потенціалу підприємства засобами новітніх досягнень інформаційних технологій. Спочатку визначаються додаткові процеси, які планується упровадити на кожній ділянці окремого процесу. Вибір додаткових процесів залежить від вимог бізнесу, сформульованих в цільовій концепції і підкріплених оцінками прибутковості, а також від того, наскільки ефективно дані процеси можна інтегрувати в корпоративну інфраструктуру інформаційних технологій. Специфікація проекту пов’язує бізнес-процеси, прикладні системи й інфраструктуру інформаційних технологій в єдине ціле.

Після складання специфікацій розробляється план реалізації і поетапного переходу. Цей план слугує основою для упровадження структури потенціалу підприємства.

6. Реалізація.

Етап реалізації припускає упровадження рішень інформаційних технологій на різних ділянках. На цьому етапі паралельно здійснюється ряд підпроектів, в ході яких здійснені певні цільові процеси піддаються подальшій деталізації, а потім упроваджуються в інформаційні системи. Створення прототипів програмного забезпечення дозволяє завчасно з'ясувати, наскільки вдало процеси вписуються у відповідні програмні рішення. Це допомагає заручитися схваленням користувачів цих систем впродовж всього проекту і підвищити їх психологічну готовність до ухвалення нововведень.

7. Регулярний моніторинг і безперервне вдосконалення процесів.

Вслід за реалізацією структури потенціалу підприємства і упровадженням інформаційних систем наступає фаза контролю і оптимізації. Тепер цільові процеси й інформаційна система знов розглядаються і аналізуються з погляду відповідності цілям оптимізації структури потенціалу підприємства. Джерелом базових даних для їх оцінки можуть слугувати безпосередньо інформаційні системи. Регулярний моніторинг продуктивності дозволяє намічати заходи щодо адаптації структури потенціалу підприємства і відповідних програмних рішень до конкретних ситуацій. При цьому постійно передбачається безперервне вдосконалення процесів.

Не дивлячись на велику різноманітність можливих способів оптимізації структури потенціалу підприємства, ключову роль в проектах оптимізації структури потенціалу підприємства виконують добре відпрацьовані процедури і застосування відповідних методів і інструментальних засобів.

 

Питання для самоперевірки

1.   Що Ви розумієте під структурою потенціалу?

2.   Які складові входять до структури потенціалу підприємства?

3.  Дайте визначення понять «маркетинговий потенціал», «фінансовий потенціал», «економічний потенціал».

4.  Назвіть фази оптимізації структури потенціалу підприємства.

5.  Дайте характеристику фаз структури потенціалу підприємства.

 

Список використаної літератури

1.  Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 316 с.

2.  Овчинников Н.Ф. Принципы сохранения. – М., 1966. – 340 с.

3.  Кремянский  В.И.  Структурные  уровни  жизни  материи.  –  М.,  1969.  – 210 с.

4.   Ансофф И.В. Новая корпоративная стратегия. – СПб.: Питер Ком, 1999. – 416 с.

5.  Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация: Монография. – Луганск: Изд-во Восточно-украинского национального университета, 2000. – 315 с.

6.  Лапин Е.В. Оценка экономического потенциала  предприятия:  Монография. – Сумы: ИТД “Университетская книга”, 2004. – 360 с.

7.  Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация. Монография. – Луганск: Изд-во Восточно-украинского национального университета, 2000. – 315 с.

8.  Добикіна О.К., Рижиков В.С., Касьянюк С.В., Кокотко М.Є., Костенко Т.Д., Герасимов А.А. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 208 с.

9.  Круш П.В., Тульчинська С.О. та ін. Національна економіка /  Кривда О.В., Тульчинська С.О. – Київ: Каравела, 2008. – С. 96 – 113.

10.  Іванченко С.І. Оцінка експортного потенціалу підприємства. // Економіка та держава. №4. – квітень – 2006.- С. 55–57

11.  Бузько И.Р., Дмитренко И.Е., Сущенко Е.А. Стратегический потенциал и формирование приоритетов в развитии предприятий: Монография. – Алчевск: Изд-во ДГМИ, 2002. – 216 с.