ТЕМА 1. СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Економічна сутність потенціалу підприємства.

1.2. Сучасні моделі розвитку підприємств.

Ключові поняття: потенціал, підприємство, структура, управління, ресурси, здатність, можливість, модель, формування, розвиток.

1.1. Економічна сутність потенціалу підприємства

В умовах ринку, які характеризуються нестабільністю попиту та пропозиції, мінливістю цін на товари і ресурси, змінами в конкурентному середовищі й низкою інших макро- і мікроекономічних факторів, однією з першочергових засад керівництва підприємства стає формування й оцінка поточних і перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу. Це викликано, насамперед, необхідністю забезпечення ефективності функціонування і зміцнення конкурентоспроможності підприємства на ринку.

Аналіз публікацій з проблеми формування й розвитку потенціалу виявляє її недостатнє теоретичне обґрунтування на рівні підприємства. Основна маса публікацій з даної проблематики присвячена такій категорії, як економічний потенціал підприємства. Аналіз економічної літератури показав, що коло визначень економічного потенціалу підприємства дуже широке – від надзвичайно вузького його розуміння як річного обсягу виробництва продукції до таких загальних категорій, як соціально-економічна система.

У вітчизняній економічній літературі поки ще не існує єдиної точки зору щодо визначення даної категорії [1, с.9]. Це пояснюється, з одного боку, неоднозначним трактуванням самого поняття “потенціал”. Адже залежно від того, що вкладається в розуміння змісту цього терміна, залежить вибір подальших шляхів його формування та розвитку.

В етимологічному значенні термін “потенціал ” походить від латинського слова “potentia” й означає “приховані можливості”, які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю.

Під час аналізу підходів щодо трактування поняття “потенціал” викликає інтерес однокореневе слово “потенція”, яке також походить від латинського “potentia” – “сила” і означає можливість, та, що існує у прихованому виді і може виявитися за відомих умов [2].

Слід відмітити, що вказані терміни різняться у трьох основних моментах. “Потенція” визначається невиявленими, нерозкритими, сформованими і неуречевленими можливостями. Перетворитися на реальні можливості (потенціал) вони можуть тільки в процесі економічної діяльності. Поняття “потенціал” характеризується можливостями реальними, конкретними, фіксованими, сформованими в процесі будь-якої економічної діяльності і в теперішній час нереальними з будь-яких причин, але знаходяться вони в готовому вигляді.

Для досліджуваних понять спільними елементами є ресурси, які дозволяють реалізувати наявні можливості. Однак поняття “потенціал” включає такі ресурси, які створюють приховані можливості. Поняття “потенціал” створює ресурси, які володіють дієвими, конкретними, вивченими можливостями, які на сьогоднішній момент можуть використовуватися у суспільному виробництві. Поняття “потенція” відображає лише теоретичну, таку, що не враховує реальні відтворювальні умови, здатність окремого суб’єкта до використання ресурсів і створення матеріальних благ і послуг.

Щодо визначення поняття “потенціал”, то у науковців існують розбіжності у трактуванні його змісту, наведені у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Підходи до визначення поняття „потенціал”

Науковий підхід		Визначення змісту поняття у рамках певного наукового підходу	Визначальні ознаки
Фізико-матема-тичний		- величина, що характеризує силове поле (електричне, тяжіння і т.д.) у певній точці [24, с.755]; - електричний заряд [3, с.902]; - величина, яка характеризує запас енергії тіла, що перебуває в певній точці силового поля (електричного, магнітного тощо) [3., с.902]; - точкова характеристика силового векторного фізичного поля [25, с.275]; - кількість енергії, яку накопичила система і яку вона спроможна реалізувати в роботі [4, с.8]; - ступінь потужності в якому-небудь відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь [2].	Кількісна величина
Економічний	Ресурсний	- засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або вирішення певної задачі [26]; - багаторівневий процес координації ресурсів на засадах створення ключових компетенцій за функціональною ознакою [27]; - сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів [8, с.6]; - узагальнена збірна характеристика ресурсів, прив’язана до місця і часу [8, с.7]; - сукупність ресурсів без урахування їх взаємозв’язків і участі у процесі виробництва [28].	Сукупність ресурсів
Економічний	Результативний	- реальна або ймовірна здатність виконати цілеспрямовану роботу [29, с.13]; - сукупність накопичених ресурсів та їх використаних і невикористаних потенційних можливостей у сфері виробництва матеріальних благ та послуг з метою найбільш повного задоволення потреб суспільства [30, с.55]; - джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути приведеними в дію, використані для вирішення якоїсь задачі, досягнення певної цілі, можливості окремої особи, суспільства, держави, підприємства в певній галузі [23, с.11]; - максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання (ситуаційно-ринкова складова) з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень [8., с.7]; - засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або вирішення певної задачі [31]; - можливості системи ресурсів і компетенцій підприємства створювати результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнес-процесів [32, с.7]; - наявні в економічного суб’єкта ресурси, оптимальна структура та вміння їх раціонального використання для досягнення поставленої мети [3]; - можливість і готовність суб’єктів ринку спеціалізуватися в тих видах діяльності виробництва, по яких в кожний момент часу є абсолютні або порівняльні переваги [33]; - сукупність наявних засобів, можливостей у певній галузі [24, с.755]; - поточні і майбутні можливості економічної системи трансформувати вихідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи у такий спосіб корпоративні та суспільні інтереси [8, с.7].	Потенційні можливості

В цілому виділяють два основних наукових підходи до трактування поняття “потенціал”: фізико-математичний та економічний.

В рамках фізико-математичного підходу під потенціалом розуміють величину, яка характеризує запас енергії тіла, що перебуває в певній точці силового поля [3, с. 902]. Даний підхід трактування терміна “потенціал” має прикладний характер для фізики, хімії, математики. Він відкрив цілий ряд понять в цих науках: магнітний потенціал, потенціал електричний, хімічний потенціал тощо [3, с.655]. Сучасна економіка запозичила термін “потенціал” із фізики, де він означає кількість енергії, яку накопичила система і яку вона спроможна реалізувати в роботі [4, с.8].

З економічної точки зору поняття «потенціал» у вітчизняній літературі у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Тлумачний словник української мови також під цим терміном розуміє «приховані здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов». Таким чином, в економічній літературі простежується панування двох основних підходів щодо визначення сутності потенціалу, а саме ресурсного та результативного. В зв’язку з цим, категорія “потенціал” розглядається у Великому енциклопедичному словнику у двох аспектах. По-перше, як засоби, запаси, джерела, які є у наявності та можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення певної мети, виконання плану, вирішення якого-небудь завдання.

А по-друге, як можливості окремої особи, суспільства, держави у певній сфері [5, с.1558].

Перше трактування носить загальний характер, що дозволяє його застосовувати до різних галузей науки і діяльності людини, залежно від того, про які запаси, засоби і джерела йде мова. Саме з такої позиції і бере початок ресурсний підхід щодо визначення категорії потенціал.

Представники ресурсного підходу (Абалкін Л., Архангельський Н., Бєлова С., Черніков Д. та інші) вважають, що потенціал – це сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних ресурсів, головним чином економічних, безпосередньо пов’язаних з функціонуванням виробництва і прискоренням науково-технічного прогресу. Так, зокрема Л.І. Абалкін відмічає, що поняття “потенціал” і “ресурси” не слід протиставляти. Потенціал представляє собою “узагальнену збірну характеристику ресурсів”, прив’язану до місця та часу [6, с.8].

Заслуговує на увагу дослідження Н. Ігнатенка та В. Руденка, які наводять частоту вживання у вітчизняній науковій літературі різних ознак поняття “потенціалу” за такою класифікацією [7]:

- асоціація потенціалу із сукупністю природних умов і ресурсів, можливостей, запасів, цінностей – 42 %;

- асоціація потенціалу з потужністю виробництва (галузей), фондів, ресурсів країни, регіону – 18 %;

- асоціація з ресурсною, економічною, природною, регіональною характеристикою – 16 %;

- з можливістю виробничих сил досягти певного ефекту – 8 %.

Тобто у більш як половині випадків (58%) потенціал асоціюється з ресурсними можливостями господарських систем. Проте “ресурсне” розуміння потенціалу, незважаючи на частоту вживання, не вичерпує найістотніших його характеристик.

На нашу думку, критерієм відмінності між термінами “ресурси” і “потенціал” є міра залежності від суб’єктів господарювання: ресурси існують незалежно від суб’єктів економічної діяльності, а потенціал окремого підприємства, регіону, суспільства в цілому є невіддільним від них. Це означає, що термін “потенціал”, крім самих ресурсів, включає також здатність суб’єктів господарювання до ефективного їх відтворення.

Більш чітким та системним підходом до визначення поняття “потенціал”, на нашу думку, є результативна концепція, яка враховує взаємозв’язки і участь ресурсів у процесі виробництва, адже потенціал будь-якого рівня виникає як результат взаємодії ресурсів, що його забезпечують, і компетенцій. Ця концепція вимагає складнішого підходу до оцінки потенціалу, оскільки передбачає дослідження його динаміки та порівняння з обраним базисом.

Таким чином, терміни “потенціал”, “потенційний” означають наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний робочий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, які ще не виявилися або здатні діяти у відповідних сферах [8, с.5].

Проведений нами аналіз літературних джерел відносно дослідження потенціалу свідчить, що й досі не існує однобічного підходу до економічного трактування суті потенціалу – або як сукупності ресурсів, або як можливості виробничих сил досягти певного ефекту.

Таким чином, в основі поняття “потенціал” закладено такі ознаки, як сукупність ресурсів та потенційні можливості.

При всій розбіжності наведених уявлень вони, на наш погляд, мають набагато більше спільного. Тобто потенціал як можливість до розвитку системи, забезпечення досягнення мети, виконання поставлених завдань асоціюється з певною сукупністю ресурсів.

Отже, враховуючи точки зору даних вчених-економістів, будемо виходити з того, що “потенціал підприємства” – це максимальні можливості підприємства з урахуванням факторів впливу раціонально використовувати усі види ресурсів для досягнення поставлених цілей.

Рівень потенціалу підприємства визначається об’ємом і якістю накопичених ресурсів, вся сукупність яких підрозділяється на наступні види [9]:

1) технічні ресурси (виробниче устаткування, матеріали і т.п.);

2) технологічні ресурси (технології та їх динамічність, наявність конкурентоздатних ідей, наукові розробки і т.п.);

3) кадрові ресурси (кваліфікаційний і демографічний склади працівників, здатність персоналу адаптуватися до зміни цілей підприємства і т.п.);

4) просторові ресурси (характер виробничих приміщень і території підприємства, наявність і якість комунікацій, можливість розширення виробництва і т.д.);

5) ресурси організаційної структури управління (характер і гнучкість системи управління, швидкість управлінських дій і т.п.);

6) інформаційні ресурси (інформація про внутрішні можливості підприємства і про зовнішнє середовище);

7) фінансові ресурси (стан активів, рівень ліквідності, можливість і об’єми отримання кредитів і т.п.).

Зміст потенціалу підприємства визначається такими чинниками:

• об’єктивні чинники (сукупність матеріальних і нематеріальних ресурсів, зокрема природних, як залучених, так і не залучених у виробництво, але які мають реальну можливість в майбутньому брати участь в ньому);

• суб’єктивні чинники (здатність працівників до використання ресурсів і створення матеріальних благ (послуг) і здатність управлінського апарату до оптимального використання наявних ресурсів).

Таким чином, поділяємо точку зору І. Р. Бузько, А. Є. Воронкової, В.М. Гончарова та інших, що потенціал будь-якого підприємства визначається:

- обсягом і якістю наявних у нього ресурсів (чисельністю зайнятих, основними виробничими й невиробничими фондами, оборотними фондами та матеріальними запасами, фінансами та нематеріальними ресурсами – патентами, ліцензіями, інформацією, технологією);

- можливостями працівників (фахівців, робітників, допоміжного персоналу), які відносяться до створення продукції, іншими словами, їх освітнім, кваліфікаційним, психофізіологічним і мотиваційним потенціалом;

- здібностями менеджменту оптимально використовувати наявні в підприємства ресурси (підготовкою, талантом і професійною адаптацією менеджерів, умінням створювати й оновлювати організаційні структури підприємства);

- інноваційним рівнем (тобто здібностями підприємства до відновлення виробництва, зміни технології та ін.);

- інформаційними здібностями (тобто здібностями обробляти й “переварювати” інформацію для використання її у виробництві);

- фінансовими здібностями (кредитоспроможністю підприємства, внутрішньою й зовнішньою заборгованістю в області фінансів та ін.).

1.2. Сучасні моделі розвитку підприємств

Діалектика поточного функціонування та розвитку становить суть процесу існування підприємства. При цьому якщо функціонування відбиває статику існування, то розвиток визначає його динаміку. Статичний характер функціонування проявляється у виконанні поточних операцій з метою забезпечення продовження існування підприємства у відносно незмінних умовах. Динаміка розвитку підприємства виражається в таких характеристиках, як формування нового, вдосконалення поточного, рух уперед, прогрес [12, с. 110].

Під розвитком підприємства розуміють:

- довгострокову програму вдосконалення можливостей вирішувати різні проблеми та здібностей до відновлення, особливо шляхом підвищення ефективності управління культурою організації [13];

- сукупність змін, які призводять до появи нової якості та зміцнення життєвості системи, її здатність чинити опір руйнівним силам зовнішнього середовища [14, с.296];

- процес переходу економіко-виробничої системи у новий, більш якісний стан шляхом нагромадження кількісного потенціалу, зміни й ускладнення структури і складу, наслідком чого є підвищення її здатності чинити опір руйнівному впливу зовнішнього середовища та ефективність функціонування [15].

Розвиток підприємства є домінантою таких поширених понять, як ”організаційний розвиток”, ”керований розвиток”, ”сталий розвиток” (рис. 1.1).

До складових розвитку підприємства відносять:

- кількісні та якісні зміни;

- процесний характер;

- адаптація до зовнішнього середовища;

- здатність протидіяти негативним впливам зовнішнього середовища;

- збільшення потенціалу підприємства;

- внутрішня інтеграція;

- підвищення життєздатності підприємства.

Таблиця 1.3

Порівняльна характеристика сучасної та майбутньої моделей розвитку підприємства [20, с. 38; 10]

Зміни	Сучасна модель	Модель майбутнього
Організація	Ієрархія, бюрократія	Мережі, фрактальні і віртуальні організації
Основний принцип організації	Функціональна спеціалізація	Горизонтальна інтеграція, інтелектуальна співпраця, інтрапренерство
Фактор конкурентної переваги	Матеріальні і фінансові активи	Інтелектуальні активи (знання)
Організаційні структури управління	Структури вертикального підпорядкування	Гнучкі, мережеві, горизонтальні структури
Переваги	Вартість	Час
Орієнтація діяльності підприємства	Прибуток, підвищення ефективності виробництва, лінійний характер розвитку	Задоволення потреб і запитів конкретного споживача, нелінійні процеси розвитку
Очікування персоналу	Задоволення нагальних потреб	Якісне безперервне зростання персоналу
Керівництво	Утримання влади в руках однієї особи	Цільова орієнтація на розвиток, децентралізація влади
Стиль управління	Авторитарний	Координаційний, демократичний
Джерело влади	Посадова позиція	Знання
Діяльність	Індивідуальна	Групова
Якість	Досягнення заданого	Досягнення можливого
Реакція на зміни навколишнього середовища	Реактивність	Проактивність

Нова корпоративна модель управління сучасним бізнесом (табл. 1.3) означає розширення коопераційних зв’язків між конкурентами, постачальниками і споживачами.

Прогрес інформатики, автоматизація виробництва та управління на основі широкого використання обчислювальної техніки і засобів телекомунікації змінили традиційні уявлення про межі підприємств, зруйнували їхню замкненість і зробили малоефективними ті з них, які базувалися на структурах, що забезпечували цю характеристику (ієрархічних, механістичних, бюрократичних).

Дедалі очевиднішим стає те, що головною характерною рисою нових систем внутрішньофірмового управління мають стати орієнтація на довгострокову перспективу, проведення фундаментальних досліджень, диверсифікація операцій, інноваційна діяльність, максимальне використання творчої активності персоналу. Найважливіші тенденції розвитку організацій представлені в табл. 1.4.

Таблиця 1.4

Сучасні тенденції розвитку підприємств [21]

Розвиток інтегрованих

інформаційних систем

- гнучке виробництво;

- ре інжиніринг;

- мінімум запасів;

- зменшення розмірів.

Розвиток організаційних структур

- дивізіональні структури;

- малі групи;

- внутрішні ринки;

- стратегічні центри прибутку.

Розвиток систем управління якістю

- бездефектна робота;

- активізація персоналу;

- партнерство із постачальниками;

- самоконтроль.

Розвиток систем стимулювання

- участь у прибутках;

- розвиток нематеріального стимулювання.

Стабілізація складу працівників

- перекваліфікація;

- самостійність працівників;

- поліпшення професійного складу.

Залучення працівників до

управління

- робочі групи і комітети;

- демократизація управління.

Питання для самоперевірки

1. Що в етимологічному значенні означає термін «потенціал»?

2. Розкрийте підходи до сутності поняття «потенціал підприємства».

3. У чому полягає формування потенціалу підприємства?

4. Назвіть властивості потенціалу підприємства.

5. Які існують підходи до формування потенціалу підприємства?

6. Що Ви розумієте під розвитком підприємства?

7. Наведіть класифікацію видів розвитку підприємства.

8. Що означає управляти потенціалом підприємства?

9. Назвіть функції управління потенціалом підприємства.

10. Які етапи технології управління потенціалом підприємства?

Список використаної літератури

1. Авдеенко В.Н., Котлов В.А. Производственный потенциал промышленого предприятия. – М.: Экономика, 1989. – 240 с.

2. Ожегов С.И. Словар русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – М.: Советская энциклопедия, 1972. – 846 с.

3. Великий тлумачний словник української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003. – 1440 с.

4. Ворсовський О.Л. Теоретико-методологічні основи інвестиційного потенціалу підприємств // Інвестиції: практика та досвід. – 2007. – № 15. – С. 8–11.

5. Советский энциклопедический словарь / Науч.-ред. совет: А.М. Прохоров (пред.). – М.: Сов. энцикл., 1984. – 1600с.

6. Герасимчук З.В., Ковальська Л.Л. Виробничий потенціал регіону: методика оцінки та механізми нарощення. Монографія. – Луцьк: ЛДТУ, 2003. – 242 с.

7. Игнатенко Н.Т., Руденко В.П. Природно-ресурсный потенциал территории: географический анализ и синтез. – К.: Высшая школа, 1986. – 164 с.

8. Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2006. – 316 с.

9. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 208 с.

10. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 316 с.

11. Іванов В.Б., Кохась О.М., Хмелевський С.М. Потенціал підприємства: Науково-метод. посіб. – К.: Кондор, 2009. – 300 с.

12. Новікова М.В. Управління реструктуризацією підприємства // Научно-технический сборник. – № 78. – Харків, 2009. – С. 110–117.

13. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1994. – 680 с.

14. Коротков Э.М. Концепция менеджмента. – М.: ДЕКА, 1997. – 304 с.

15. Забродсткий В.А., Кизим Н.А. Развитие крупномаштабных экономико-производственных систем. – Харьков: «Бізнес Информ», 2000. – 72 с.

16. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Академвидав, 2003. – 608 с.

17. Пономаренко В.С., Пушкар О.І., Тридід О.М. Стратегічне управління розвитком підприємства: Навчальний посібник. – Харків: ХДЕУ, 2002. – 640 с.

18. Богатирьов І.О. Управління розвитком підприємства (за матеріалами малих підприємств меблевої промисловості України): Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.01 / Європейський ун-т фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. – К., 2004. – 22с.

19. Запасна Л.С. Економічна сутність розвитку підприємства // Проблемы материальной культуры – Эвономические науки. – №2. – 2007. – С. 32–37.

20. Ляшенко В.И. Регулирование развития малого предпринимательства в Украине: проблемы и пути решения: Монография / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2007. – 452 с.

21. Організаційний розвиток підприємства: Навч. посібник / В.І.Тоцький, В.В.Лаврененко. – К.: КНЕУ, 2005. – 247 с.