10.1 Закон України “Про рекламу”

Закон “Про рекламу” визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами. Він складається з п’яти розділів (“Загальні положення”, “Загальні вимоги до реклами”, “Особливості рекламування деяких видів товару”, “Контроль за дотриманням та відповідальність за порушення законодавства про рекламу”, “Прикінцеві положення”) і 29 статей.

Визначення термінів наводиться у статті 1 Закону, де, зокрема, зазначено, що реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб, і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару.

Застосування мови у рекламі здійснюється відповідно до закону про мови в Україні. Знаки для товарів і послуг, які охороняються законодавством України, розповсюджуються в рекламі мовою оригіналу (стаття 6).

Основними принципами реклами є законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди. Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та має відповідати принципам добровільної конкуренції. Реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності (стаття 7).

Загальні вимоги до реклами викладені у статті 8 Закону. У рекламі забороняється:

1) поширювати інформацію щодо товарів, виробництво, реалізацію чи ввіз на митну територію України яких заборонено законом;

2) вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження людини, її соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, політичних поглядів, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місця проживання, а також такі, що дискредитують товари інших осіб;

3) подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров’ю або життю людей та/чи довкіллю, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;

4) використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість споживачів реклами; наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром;

5) використовувати або імітувати зображення Державного герба України, Державного прапора України та звучання Державного гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви органів державної влади України, крім випадків, передбачених законом;

6) рекламувати товари, які підлягають обов’язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;

7) вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім’я без згоди цієї особи;

8) імітувати або копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі інших товарів, якщо інше не передбачено законами України про авторське право та суміжні права;

9) рекламувати послуги, пов’язані з концертною, гастрольною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, без інформації про використання чи невикористання фонограм виконавців музичних творів...;

10) розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно- і телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності... .

Реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу (стаття 9).

Згідно із Законом, недопустима недобросовісна реклама – реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

Окремим рядком Закону регламентується соціальна реклама – інформація у будь-якій формі та будь-якого виду, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку.

Соціальна реклама не повинна містити посилань на конкретний товар та/або його виробника, на рекламодавця, на об’єкти права інтелектуальної власності, що належать виробнику товару або рекламодавцю соціальної реклами (стаття 12).

Контроль за дотриманням законодавства про рекламу регламентується статтею 26, відповідальність за порушення законодавства про рекламу – статтею 27, а процедура публічного спростування недобросовісної та неправомірно порівняльної реклами – статтею 28 Закону.