8.6 Споживчі випробування легкових автомобілів

8.6.1 Тест-драйви

Докладні результати будь-яких галузевих випробувань (за винятком сертифікаційних) були відомі тільки спеціалістам і рідко потрапляли у ЗМІ. Споживач міг оцінити автомобіль лише за заявленими технічними характеристиками, інструкціями чи нормативними документами, складеними з урахуванням цих результатів. Зрештою, серед об’єктів випробувань його цікавили більше автомобілі поточного виробництва, представлені на ринку.

Так само його увагу могли привернути результати лише окремих випробувань з переліку обов’язкових в автомобільній промисловості і викладених до того ж у доступній та зрозумілій формі. Нарешті, окрім суто технічних критеріїв оцінки автомобіля, для вітчизняного споживача були і є не менш важливими економічні компоненти – ціна продажу, вартість запасних частин, витрати на паливно-мастильні матеріали.

Таким чином утворилася інформаційна ніша, яка потребувала заповнення і якою скористалися, у першу чергу, спеціалізовані українські та російські автомобільні видання. Залежно від поставлених цілей, наявності експертів-професіоналів, обладнання, лабораторій, полігонів, зрештою, фінансових можливостей, вони почали організовувати свої випробування, аналіз яких показав: виконавці намагаються здебільшого використовувати програми та методики окремих галузевих, зокрема експертних, порівняльних, дорожніх (дорожньо-лабораторних), спеціальних, ресурсних випробувань чи їх фрагментів. Суттєва відмінність полягає лише у тому, що результати проведених досліджень оцінюються не з точки зору конструктора чи виробника техніки, а – користувача, через що випробування отримали назву споживчих.

Найпоширенішими і найпопулярнішими сьогодні серед споживчих випробувань є так звані тест-драйви, що у перекладі з англійської мови (test drive) означає “пробна поїздка”. Такі тести, з певними застереженнями, можна віднести до експертних випробувань, суть яких полягає у проведенні заїздів достатньої для формування думки протяжності і тривалості на визначених маршрутах при різних заданих чи вибраних експертом режимах, а також виконанні характерних у нормальних та екстремальних умовах руху маневрів та інших експериментів, необхідних для одержання висновків. Експерт дає якісну і (або) кількісну характеристику експлуатаційним властивостям автомобіля, для чого запроваджується відповідна система (шкала) оцінок.

Споживчий тест-драйв – це короткочасне випробування автомобіля з метою оперативної оцінки його як товару у реальному виконанні.

Простий (мінімальний за тривалістю і об’ємом перевірки) тест-драйв може входити у перелік послуг, які надає дилер клієнтові при купівлі автомобіля. У такому випадку в ролі експерта виступає сам покупець. Подібні заходи набули значного поширення за рубежем, зокрема в Італії, Фінляндії, Франції та інших країнах. За результатами опитувань журналу Auto Bild (ФРН), участь та інформація, отримана під час проведення тест-драйву, складає найбільший відсоток (в середньому 60%) серед факторів, які впливають на вибір жителя Німеччини при купівлі автомобіля, а ще 26,4% – це реклама, так чи інакше пов’язана з експертними випробуваннями.

Відомий американський менеджер Лі Якокка у свій час використав пробну поїздку як ефективний маркетинговий хід. Коли продаж автомобілів CHRYSLER почав падати, компанія у рекламній передачі звернулася до споживачів із наступними словами: “Просимо вас придивитися до продукції фірми CHRYSLER. Приходьте і здійсніть пробну поїздку на одному з наших автомобілів. Якщо ви це зробите і якщо ви потому купите машину у наших конкурентів, ми заплатимо вам 50 доларів лише за увагу до нас”. Проведений захід був досить успішним. Він привабив значну кількість покупців, що дозволило дилерам CHRYSLER збільшити продаж легковиків.

В Україні тести для споживачів запроваджуються неохоче. Як приклад, можна навести українські представництва MITSUBISHI, TOYOTA, VOLKSWAGEN. Швидше нададуть можливість клієнтам здійснити пробну поїздку приватні продавці на автомобільних ринках. Тривалість і програма такого тесту залежить від взаємної домовленості сторін.

Свій спосіб взяти участь у тест-драйві пропонує споживачевіу ролі спостерігача, телебачення. На багатьох каналах транслюються телевізійні програми, в яких проводяться пробні поїздки ведучим або експертом-водієм. Окрім споглядання (замість реальної участі), присутні інші недоліки телевізійної версії тест-драйву. Глядач оцінює автомобіль, запропонований авторами програми, а не який його цікавить, тривалість тесту обмежена ефірним часом, а сама демонстрація носить відверто рекламний характер.

Тест-драйви автомобілів проводять також практично всі спеціалізовані видання чи видання, які мають автомобільні рубрики. Найдоступніші для українського споживача вітчизняні ЗМІ “Автоцентр”, “Motor News”, “Авторевю” і AutoBild (в Україні), російські “АвтоMир”, “Aвтопилот”, “За рулем”, “Клаксон”, “Клуб 4х4”, “Лимузин”, британський (у російському перекладі) журнал “Car”, програми і форми звітів випробувань яких різняться між собою. Результати залежать від тривалості тестування, обсягу виконаної роботи, компетентності водія-експерта і доводяться до читачів у різній формі. Як правило – це стаття, поділена на частини, де послідовно описуються автомобіль, робота його агрегатів та відчуття журналіста (експерта) під час поїздки. Матеріал закінчується висновком, в якому дається загальна оцінка об’єкта дослідження.

Інколи резюме тесту наводяться у вигляді переліку “плюсів” і “мінусів” автомобіля. Позитивні сторони легковика характеризуються фразами:

– просторий, комфортабельний салон;

– зручні сидіння та органи керування;

– великий набір оснащення у базовій комплектації;

– висока якість виготовлення;

– 12 років гарантії корозостійкості кузова;

– високий рівень безпеки (вісім повітряних подушок);

– 25 тисяч кілометрів пробігу між відвідуваннями СТО;

– порівняно невеликі затрати на обслуговування.

“Мінусами” автомобіля вважаються:

– незручна посадка водія;

– недостатньо місця для задніх пасажирів;

– схильність до кренів кузова;

– надмірна витрата пального;

– висока ціна.

Серед українських періодичних видань професійним підходом до організації тестування автомобілів відрізняється редакція журналу “Motor News”. Експертами часопису була розроблена серія випробувань, кожному з яких присвоєна відповідна назва (“перше знайомство”, “дорожні випробування”, “порівняльний тест”, “тривалий тест”) та запроваджена своя шкала оцінок.

Аналогом експертних випробувань можна вважати тест-драйв журналу “перше знайомство” – нетривала (100...200 км) пробна поїздка. Оцінка автомобіля здійснюється за допомогою розлогої статті, оздобленої фотографіями, в якій описані його переваги і недоліки, та дається відповідний коментар. Тут же наведена коротка технічна характеристика автомобіля. З часом експерти редакції знову повертаються до моделі, яка тестувалася з тим, щоб провести більш ґрунтовні дорожні випробування.

Дещо іншу форму подачі звітів про споживчі тест-драйви під назвою “Примеряем на себя” обрав часопис “Авторевю”. Кілька днів легковим автомобілем користуються різні за віком, статтю, темпераментом, антропометричними даними і водійським стажем члени редакційного колективу, після чого описують враження від поїздки. Звіт обов’язково закінчується особистою думкою експерта – купив би він цей легковик чи ні.

Ознайомившись із суб’єктивними оцінками результатів тестів, що друкуються одночасно, і нерідко бувають полярно протилежними, споживач має можливість попередньо сформувати власну думку про автомобіль, який проходив тестування.

8.6.2 Дорожні випробування

Наступним, вищим ступенем споживчих випробувань, на відміну від тест-драйвів, є дорожні (дорожньо-лабораторні) випробування – детальне дослідження автомобіля на полігонах, у спеціальних лабораторіях з використанням вимірювального обладнання і залученням спеціалістів. Вони проходять декілька днів, залежно від кількості оціночних параметрів, (загальна їх сума може сягати п’ятисот) та вимагають значних коштів.

Подібні роботи проводяться незалежними, фінансово забезпеченими установами, в тому числі – метою діяльності яких є захист прав споживачів. Насамперед це стосується зарубіжних структур, зокрема відомої у США споживчої організації Consumers Union, Британської асоціації і австрійського товариства споживачів в Європі. У ФРН ґрунтовними випробуваннями автомобілів займаються декілька різних організацій, серед яких – Німецький інститут інформації для споживачів, всенімецький клуб автомобілістів ADAC (Allegemeiner Deutscher Automobilklub), спеціалізований журнал “Auto Bild ” та інші. У Польщі власні дорожні випробування проводить тижневик “Auto Swiat”, у Росії робить це з успіхом часопис “Авторевю ”.

В Україні аналогічні організації (центр незалежних споживчих експертиз, асоціація споживачів), автомобільні видання не мають загалом змоги проводити детальні дорожні випробування. Виняток становить вже згаданий журнал “Motor News” із своїми дослідженнями під назвою “дорожні випробування”.

Власна методика, запроваджена журналом, починаючи з весни 2000 року, передбачає звіт у вигляді підсумкової таблиці з балами, виставленими підданому тестуванню автоекспертами. Система підбиття підсумків базується на розгляді 242 оціночних параметрів, які характеризують сучасний легковик. Критерії оцінки кожного параметра формуються індивідуально і можуть бути об’єктивними (за принципом є в наявності подушка безпеки чи не має, або довжина гальмівного шляху) чи суб’єктивними, коли оцінюється дизайн автомобіля, інтер’єр салону.

Очевидно, що публікація результатів оцінки більше двохсот параметрів зайняла б значну площу часопису, тому експерти редакції обмежилися вісьмома основними блоками, кожний з яких містить по кілька пунктів та оцінюється в сумі однією тисячею балів. У таблиці 8.1 наведені блоки, а також показаний розподіл балів у межах блоку залежно від вагомості параметра. Остаточний результат тесту – це середня величина усіх блоків за умови, що кожний з них однаково важливий для оцінки.

З метою встановлення співвідношення “ціна/якість” був введений показник “вартість одного бала”. Він дозволяє порівнювати автомобілі одного класу та конкретизувати вибір споживача у разі однакових цін або рівних остаточних оцінках двох і більше авто.

Серед російських періодичних видань автомобільного спрямування найбільш кваліфікаційним підходом до дослідження транспортних засобів відрізняється московський часопис “Авторевю”. Редакція має у своєму розпорядженні групу експертів, користується професійним вимірювальним обладнанням, як правило, зарубіжного виробництва, а випробування проходять, в тому числі на спеціальному автополігоні у Московської області.

Експерти “Авторевю” розробили систему оцінювання, яка дозволила врахувати питому вагу різних споживчих властивостей автомобіля і робити арифметичне сумування оцінок для розподілу місць у загальному заліку. У методиці пріоритети були визнані за їздовими якостями, що безпосередньо впливають на активну безпеку автомобіля – гальмівну та розгінну динаміки, керованість. Вагомість кожного параметра враховувала його максимальна оцінка. Для авто різних типів і призначення коефіцієнт вагомості різнився.

Таблиця 8.1 – Оцінка автомобіля за журналом “Motor News”

Параметр	Макс. бал	Параметр	Макс. бал
1. Їзда 1.1. Двигун 1.2. Трансмісія 1.3. Керованість і стійкість 1.4. Рульове керування	1000 400 120 380 100	5. Імідж 5.1. Імідж марки 5.2. Імідж моделі	1000 500 500
		6. Дизайн 6.1. Загальний вигляд 6.2. Світлотехніка 6.3. Ручки, завіси, дзеркала 6.4. Спектр звуків 6.5. Тактильні відчуття 6.6. Запах	1000 400 150 200 150 50 50
2. Безпека 2.1. Гальмування 2.2. Оглядовість 2.3. Пасивна безпека 2.4. Результати краш-тесту	1000 350 150 150 350
3. Функціональність 3.1. Основні функції 3.2. Зручність користування 3.3. Регулювання в салоні 3.4. Покращення оглядовості 3.5. Вентиляція і опалення 3.6. Інформація 3.7. Якість виконання	1000 200 100 150 150 150 100 150	7. Експлуатація 7.1. Пальне 7.2. Витрати на утримання 7.3. ТО і ремонт 7.4. Втрата вартості 7.5. Недоліки 7.6. Статистика недоліків	1000 150 150 100 400 140 60
		8. Навколишнє середовище 8.1. Повторна переробка 8.2. Шкідливі викиди 8.3. Зовнішній шум	1000 250 500 250
4. Комфорт 4.1. Простір попереду 4.2. Простір позаду 4.3. Багажний відсік 4.4. Загальний комфорт 4.5. Додаткові зручності	1000 200 150 130 320 200
		Остаточна оцінка
		Ціна автомобіля
		Вартість одного бала

У таблиці 8.2 наведений перелік параметрів (і відповідно найбільша кількість балів кожного) для легкових автомобілів та позадорожників за якими експертна група “Авторевю” проводить дорожні випробування, починаючи з весни 1998 року (пізніше без рядка “дизайн”). Максимальний сумарний результат для груп параметрів дорівнює 1000 балів.

Спеціалісти журналу Consumer Reports (орган американської Consumers Union) досліджують транспортний засіб за такими показниками: динаміка, ефективність гальм, керованість, комфортабельність, безпека, технічне оснащення, економічність, надійність. Журнал щорічно опубліковує список автомобілів, які рекомендує купувати своїм читачам.

Часопис Which Британської асоціації споживачів оцінює в автомобілі коробку передач, гальма, рульове керування, зчеплення, сидіння, ергономіку робочого місця водія, простір, хід, опалення, вентиляцію, багажник та інше. Важливими вважаються не колір кузова чи якості стереофонічної системи, а такі показники, як: безпека, зручність органів керування, надійність гальм, оглядовість, шум, розміри салону і багажника.

Таблиця 8.2 – Оцінка автомобіля за часописом “Авторевю”

Параметр	Максимальний бал
	дорожній легковик	позадорожник
1. Дизайн 1.1. Зовнішність 1.2. Інтер’єр	180 90 90	160 80 80
2. Ергономіка 2.1. Робоче місце водія 2.2. Оглядовість	170 90 80	160 80 80
3. Їздові якості 3.1. Розгінна динаміка 3.2. Гальмівна динаміка 3.3. Керованість 3.4. Прохідність	280 90 100 90 –	330 80 100 80 70
4. Їздовий комфорт 4.1. Плавність ходу і віброзахист 4.2. Акустичний комфорт 4.3. Мікроклімат	210 80 70 60	180 70 60 50
5. Комфорт салону 5.1. Пасажирські місця 5.2. Багажник 5.3. Трансформація салону	160 80 50 30	170 60 60 50
Всього	1000	1000
Вартість автомобіля

Значний обсяг роботи з дослідження автомобілів виконує всенімецький клуб ADAC, котрий об’єднує у своїх рядах мільйони автовласників. Укомп’ютерній базі даних клубу зберігається докладна характеристика майже 40 млн автомобілів, їх технічний стан, наявні і усунуті несправності, види впливів (технічне обслуговування, ремонт), у тому числі, результати тестування популярних моделей. Тести проводяться на полігонах і випробувальних стендах Німеччини з використанням професійної вимірювальної апаратури.

Автомобілі перевіряються по більше ніж трьохстах критеріях, а результати оцінююся за п’ятибальною шкалою. Для зручності користування їх об’єднали у вісім груп, кожна з яких, у свою чергу, включала кілька параметрів:

1) кузов (якість виготовлення і покриття, оглядовість, зручність входу та виходу, обсяг багажника та доступ в нього, можливість збільшення багажного відсіку);

2) салон (розміщення органів керування, місткість, можливості трансформації);

3) комфорт (плавність ходу, зручність крісел, рівень внутрішнього шуму, якість вентиляції, обігрів і кондиціонування);

4) двигун/привод (еластичність, плавність роботи, підбір передатних чисел трансмісії);

5) ходові якості (стійкість і керованість, реакції на керування);

6) безпека (гальма, системи пасивної безпеки);

7) екологія (споживання, токсичність відпрацьованих газів);

8) економічність (експлуатаційні витрати, вартість ремонту, зниження вартості при експлуатації).

Споживчі дорожні випробування можуть бути спеціальними, коли необхідно дослідити автомобіль у конкретних умовах експлуатації. Так, зокрема, тестування продукції деяких автовиробників в зимових умовах проводиться у заполярному місті Івало (Фінляндія) на арктичному полігоні Test World при температурі повітря – 30°С і нижче. Окрім керованості, тягової та гальмівної динаміки, витрат пального, оцінюються також токсичність викидів холодного двигуна при запуску, робота опалювача салону, електропідігрів сидінь, дзеркал, заднього скла, наявність зимового оснащення (зовнішнього термометра, кріплення для лиж тощо).

Дорожні випробування вважаються частковими (неповними), якщо необхідно оцінити вплив на окремі властивості автомобіля нововведень у конструкції або дослідити один чи кілька заданих параметрів. “Поведінка” авто змінюється залежно від типу встановлених амортизаторів, комплекту спойлерів, шин. Властивості транспортного засобу будуть залежати від двигунів (бензиновий, дизельний, гібридний) та їх характеристик, коробок передач (механічна, гідромеханічна, варіатор), привода (передній, задній, повний), форми кузова, розмірів автомобіля (бази, висоти) і т.п.

Як часткові дорожні випробування можна кваліфікувати краш-тести (crash – з англ. “сильний удар”, “зіткнення”), які виконуються з метою оцінити пасивну безпеку автомобіля. Приводяться вони у спеціальних лабораторіях, де з високим ступенем достовірності імітуються дорожні умови. За своїми методиками краш-тести здійснюють у США Страховий інститут дорожньої безпеки, фінансований страховими компаніями, служба безпеки дорожнього руху США, у ФРН – журнал Auto Motor und Sport.

Найбільш відомі споживчі краш-тести, які проводить незалежна міжнародна організація EuroNCAP (European New Car Assessment Programme). ЕuroNCAP – європейська програма оцінювання нових автомобілів – міжнародне некомерційне об’єднання, створене для оцінки удосконалення автомобілів з точки зору пасивної безпеки. Серед засновників програми уряди Голландії, Великобританії, Швеції, Німеччини, Міжнародна асоціація споживчих товариств ІЕ, Міжнародне об’єднання по туризму АІТ, Міжнародна автомобільна федерація FIA, клуб ADAC, Європейська економічна комісія ООН. Такий високий рівень дозволяє об’єднанню бути фінансово незалежним від автовиробників та об’єктивним у своїх оцінках.

Програма почала діяти у 1995 році, а усі випробування проходять за одним сценарієм. Організатори відбирають популярні на ринку Європи автомобілі одного класу, одного модельного року у стандартній комплектації та анонімно закуповують по два екземпляри. За умовами, прийнятими експертами EuroNCAP, програма включає два краш-тести (фронтальне і бокове зіткнення, звідси – необхідність у двох авто) та імітацію наїзду на пішохода. Вибір саме таких тестів базується на статистичних даних ДТП за видом зіткнень: на лобовий удар з перекриттям від 0,3 до 0,5 ширини автомобіля з боку водія припадає найбільше – 32% пригод, на боковий – 20%.

Фінальний рейтинг у програмі EuroNCAP визначається за окремою процедурою на підставі даних, отриманих в ході краш-тестів. Наочно, у публікаціях, це відображається кількістю присвоєних легковику зірок (найкращий результат відповідає п’яти зіркам) та ступінню безпеки у відсотках при фронтальному, боковому зіткненнях та загальній оцінці.

Незважаючи на те, що методика проведення таких випробувань відрізняється від методики, регламентованої відповідними Правилами ЄЕК ООН, фірми-продуценти уважно стежать за краш-тестами EuroNCAP. Під впливом їх результатів впровадження додаткових засобів безпеки відбувається раніше ніж це передбачав виробник. Автомобілі, які стали за конструкцією більш безпечними, з’являються в салонах швидше – вже через кілька тижнів, а не кількох місяців.

8.6.3 Ресурсні випробування

Не менш важливими є випробування на надійність, які проводяться з метою визначення або підтвердження регламентованого технічного ресурсу транспортного засобу та які отримали назву експлуатаційних або ресурсних.

Під терміном “надійність” розуміють властивість автомобіля зберігати в часі (за пробігом) у встановлених межах значення усіх параметрів, які характеризують здатність виконувати необхідні функції у заданих режимах та умовах використання, технічного обслуговування, ремонтів, зберігання і транспортування. Вона включає чотири показники (довговічність, безвідмовність, ремонтопридатність та збереженість), присутність яких у транспортному засобі дозволяє вважати його надійним.

Надійність автомобіля закладається при його проектуванні, випробуваннях та доведенні дослідного зразка, забезпечується у процесі виробництва і як одна з важливих експлуатаційних якостей проявляється та підтримується в експлуатації.

На рисунку 8.6 показана схема зміни обсягу інформації про надійність автомобіля на різних етапах його “життєвого” циклу. На початку створення нової конструкції даних про його надійність небагато. На наступних стадіях поінформованість та обізнаність постійно зростають, однак навіть на стадії серійного випуску автомобілів відомостей про їх надійність не завжди достатньо. На практиці постійно виникають все нові запитання, обумовлені зростанням частоти різних відмов, непередбаченими вимогами споживачів або економічними міркуваннями, тому доводиться вживати заходів щодо заповнення прогалин в інформації шляхом організації додаткових, зокрема, ресурсних (експлуатаційних) випробувань.

Упродовж ресурсних випробувань визначаються такі показники надійності як пробіг автомобіля не менше 100 тисяч кілометрів у конкретних дорожньо-кліматичних та експлуатаційних умовах, загальний пробіг до списання, тривалість роботи окремих агрегатів і систем до настання

Рисунок 8.6 – Зміна обсягу інформації про надійність автомобіля на стадіях: 1 – розробки технічного завдання; 2 – конструювання; 3 – випробування і доведення дослідного зразка; 4 – випробування серійного зразка; 5 – експлуатації

граничного стану та інші. Також періодично проводять перевірку його технічного стану. Для споживачів такі випробування мають дати відповідь на одне з небагатьох головних питань: “Який автомобіль буде надійнішим і чи підтвердить він свій ресурс?”

Ресурсні випробування можуть проводитися у нормальному або прискореному режимах. Останній передбачає інтенсифікацію процесів, що дозволяє, у свою чергу, скоротити тривалість проведення випробувань до двох – трьох місяців. Випробування, які проводять ЗМІ, головно у режимі, наближеному до нормального, отримують назву “тривалий тест”, а автомобіль, як правило, використовується для редакційних потреб. Принагідно, час від часу, проводиться оцінка його споживчих якостей, а на шпальтах видання з’являється матеріал, присвячений завершенню чергового етапу пробігу.

При проведенні прискорених, форсованих випробувань автомобіль купляється з конкретною метою його всебічного дослідження, аж до руйнування в кінці у краш-тесті, як це робить, наприклад, експертна група редакції “Авторевю”. І в цьому випадку споживач довідується про хід ресурсних випробувань з періодичних звітів експертів-журналістів, але підсумкові результати з’являються вже значно швидше.

На відміну від автовиробників, у звіти ресурсних випробувань для споживачів може включатися додатково інформація про схему купівлі автомобіля, експлуатаційні затрати, наявність чи відсутність на ринку необхідних запасних частин, оцінку роботи фірмових станцій технічного обслуговування, в тому числі виконання ними гарантійних зобов’язань, принагідно, побажання виробнику щодо удосконалення конструкції.

Окрім тривалих тестів, можуть використовуватися також аналітичні методи оцінки надійності, зокрема, аналіз статистичних даних несправностей автомобілів, що перебувають в експлуатації, або підсумків широкомасштабних опитувань власників транспортних засобів. Результати таких досліджень (рейтинги надійності) чи степені задоволення власними автомобілями публікуються аналітичними фірмами, спеціалізованими виданнями і стають важливими чинниками при прийнятті рішення про купівлю автомобіля.

Так, незалежні експерти відділу інформації ADAC ведуть облік поломок та несправностей автомобілів, які занесені у комп’ютерну базу клубу. У процесі аналітичної обробки даних всі транспортні засоби діляться на п’ять вікових груп за моделями, для кожної з яких знаходиться процент з суттєвими несправностями. Окремо визначається середнє значення відсотка несправних автомобілів у кожній віковій групі, який дає змогу умовно поділити їх на дві категорії – надійних та ненадійних.

На рисунку 8.7 показана діаграма, побудована за результатами досліджень клубом ADAC автомобілів популярних моделей. По горизонталі відкладена тривалість експлуатації легковика у роках, по вертикальній осі – середнє значення відсотка несправних автомобілів даної вікової групи. З діаграми видно, що із збільшенням тривалості експлуатації автомобіля надійність його зменшується. Аналогічні дослідження для своїх споживачів проводять також німецька експертна компанія DEKRA, видання Touring Club (Швейцарія), Power-Report (Великобританія, США) та інші.

На рисунку 8.8 показана структурна схема класифікації споживчих випробувань легкових автомобілів, які проводяться сьогодні незалежними організаціями і ЗМІ. Вона створена на основі вивчення та детального аналізу сучасного стану, що склався в інфраструктурі транспортних засобів.

У класифікацію внесені також сертифікаційні випробування, хоча, як відомо, вони є прерогативою державних органів. Однак саме ці випробування часто бувають першим, а інколи останнім достовірним джерелом інформації стосовно властивостей, у тому числі споживчих, автомобіля, на який претендує покупець. Тому вони мають повне право бути включеними у запропоновану схему.

Рисунок 8.8 – Класифікація споживчих випробувань

легкових автомобілів

Питання для самоперевірки за темою 8

1. Товар як важлива складова комплексу маркетингу.

2. Суть і завдання маркетингової політики автомобільних дилерів.

3. Поняття про конкурентоспроможність товару.

4. Якість легкового автомобіля.

5. Випробування автомобілів, як метод оцінки показників якості.

6. Методи проведення експертних випробувань (тест-драйвів).

7. Дорожні випробування автомобілів.

8. Ресурсні випробування автомобілів.