6.3 Проблема утилізації автомобілів в Україні

У 2018 році автомобільний парк України нараховував лише легковиків майже 8,72 млн, середній вік яких складав 19 років. Не дивлячись на продаж нових автомобілів український парк продовжує старіти. Оновлення парку проходить в межах 2...3% в той час як у Німеччині, Франції, Італії ця частка складає 6...8%.

В Україні непридатними до експлуатації нараховується майже один мільйон автомобілів, які необхідно вивести з експлуатації і десь подіти. В Києві рахунок кинутих напризволяще автомобілів іде вже на тисячі. Комунальні служби міста обмежені у майданчиках для зберігання евакуйованих транспортних засобів.

Оновляти автомобільний парк України необхідно, оскільки старі автомобілі суттєво забруднюють довкілля. Кожен другий транспортний засіб не відповідає нормам шкідливих викидів. Проблема захисту навколишнього середовища наближається до ряду переліку основних, що стоять перед державою. Вирішення її можливе за кількох умов:

– по-перше – автовиробникам при проектуванні нових автомобілів необхідно враховувати ступінь їх утилізації;

– по-друге – підвищити екологічність автотранспорту можна лише максимально використовуючи досягнення науково-технічного прогресу, удосконалення технологій виробництва пального та мастильних матеріалів, автомобілів, а також їх технічного обслуговування і ремонту;

– по-третє – в зв’язку з ускладненням конструкції автомобілів та їх комп’ютеризацією доцільним буде запровадити планово-попереджувальну систему обслуговування, ремонту і своєчасного проходження процедури діагностики;

– по-четверте – головною умовою у вирішенні екологічних проблем необхідно вважати прийняття концепції утилізації автомобілів в Україні, яка має передбачати запровадження необхідного законодавства (на зразок європейських держав) якого в Україні ще немає і всебічний вплив на власників автотранспорту з метою підвищити їх зацікавленість в „омолодженні” вітчизняного автомобільного парку.

Останнє досягається шляхом:

1) запровадження податку на автомобілі залежно від віку;

2) запровадження податку на неекономічні автомобілі;

3) збільшення розміру транспортного податку за викиди шкідливих речовин в атмосферу понад норму (на автомобілі без каталітичних нейтралізаторів);

4) запровадження штрафних санкцій за кинуті автомобілі;

5) виплата компенсації (10...15%) з держбюджету при купівлі нового автомобіля, якщо старий здається в металобрухт (наприклад, в Італії за 10-літні і старіші транспортні засоби);

6) зарахування як першого внеску залишкової вартості старого автомобіля, якщо такий приймається дилерами при купівлі у них нового –скидка на суму залишкової вартості (в Японії 7-річний автомобіль у грошовому еквіваленті майже нічого не коштує).

Сьогодні в Україні розроблені певні заходи щодо зменшення негативного впливу на довкілля, які могли б зайняти певне місце у концепції утилізації. Зокрема:

а) діють національні нормативи, які обмежують вміст шкідливих речовин у вихлопних газах;

б) з початку 2014 р. забороняється ввезення у країну і виробництво транспортних засобів, які не відповідають нормам Євро-4. Наступні норми Євро-5 будуть запроваджені у 2016 році, а Євро-6 – у 2018-му;

в) податок (транспортний збір) прямо пропорційно залежить від споживання автомобілем пального;

г) обмін старих автомобілів на нові з доплатою (trade-in) здійснюють українські дилери BMW, CHRYSLER, MERCEDES, NISSAN, OPEL, RENAULT, TOYOTA, VOLKSWAGEN і інші залежно від їх стану і віку.

У липні 2013 року в державі був прийнятий Закон про утилізацію транспортних засобів, який визначив правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язані з утилізацією транспортних засобів на території України з метою забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, життя та здоров’я громадян. Закон містить 10 статей. Зокрема, у статті 6 Закону зазначається, що суб’єкт господарювання, який виробляє (виготовляє) транспортні засоби, може взяти на себе зобов’язання забезпечити утилізацію транспортних засобів власного виробництва (за певних умов), а його продукція звільняється від утилізаційного збору, про що зазначено у статті 7.

Натомість, відміна пізніше утилізаційного збору пригальмувала роботу у напрямку створення спеціальних підприємств з утилізації, фінансування яких передбачалося саме у такий спосіб. До того ж, за півроку дії Закону, на утилізацію не було здано жодного транспортного засобу.