6.2 Суть і технологія утилізації

 

Утилізація (від лат. utilis – корисний) означає використання з користю. Спеціалісти концерну DAIMLER-BENZ AG підрахували, що з автомобіля до утилізації будуть придатними: листове залізо – 85...90%; агрегати – 80%; пластикові деталі – 70%; стартер і генератор – 55...60%; панель приладів, кермо – 45...50% Натомість, пристрої, які відповідають за безпеку і екологічність, повторному використанню не підлягають. Зокрема це стосується подушок і ременів безпеки, піротехнічних патронів, сидінь з вмонтованими ременями/подушками безпеки, обмежувачів повороту коліс в сборі, каталітичних нейтралізаторів, глушників.

Невід’ємною частиною утилізації вважається рециклінг (повторне використання) – надання матеріалам необхідних властивостей, що дозволяє використати їх повторно. Так, наприклад:

– корпуси АКБ переробляють на бризковики, захисні плівки для сидінь;

– старі покришки на нові шини;

– матеріал із пластикових пляшок використовується в оздобленні салону;

– з вторинної сировини виготовляють бампери, оббивку багажника, килимки;

– з металу – господарське начиння, огорожу.

На усіх підприємствах-утилізаторах автомобілі утилізуються та переробляються за однаковою технологічною схемою, яка може нараховувати до восьми етапів:

1-й етап – прийом автомобіля і встановлення його на пост розбирання;

2-й – злив технічних рідин (залишків бензину, моторної і трансмісійної оливи, гальмівної і охолоджувальної рідин, рідини з гідропідсилювача, гідропневмопідвіски) в сумарному обсязі 19...20 л;

3-й – зняття акумуляторної батареї, всіх піротехнічних деталей, в тому числі тих, які викликають спрацювання повітряних подушок безпеки;

4-й – демонтаж двигуна, агрегатів і деталей, які можна використати повторно у якості запасних частин;

5-й – демонтаж коліс, стекол, чистосортної пластмаси (неметалеві вироби, деталі);

6-й – пресування та подрібнення залишків автомобіля;

7-й – сортування чорного і кольорового металів шляхом магнітної та масової сепарації;

8-й – залишки, – „легку фракцію” (до 15%) використовують як паливо в теплоелектростанціях (хімічний рециклінг).

Разом переробляється до 95% від загальної маси.

Подібна схема переробки старих автомобілів запроваджена у Німеччині на заводах з утилізації транспортних засобів марок MERCEDES-BENZ та BMW, де досягнуто найвищий рівень утилізації і пов’язується це з жорсткими екологічними вимогами. В липні 1997 року Бундестагом до основного Федерального закону був прийнятий спеціальний „Припис про утилізацію старих машин” у якому відображена вся суть і основа методу утилізації автомобілів.

Сьогодні у ФРН функціонує багаторівнева система вирішення проблеми утилізації і переробки старих автомобілів,  яка виглядає таким чином:

– перший рівень – виробники автомобілів повинні використовувати як найбільший відсоток матеріалів, що піддаються подальшій утилізації та переробці;

– другий рівень – створені невеликі фірми з переробки, які фінансуються адміністраціями округів, або регіональними дилерами (працюють без прибутку);

– третій рівень – збудовані спеціалізовані підприємства-утилізатори;

– четвертий рівень – створені і діють об’єднання та спільні програми за участю дослідних інститутів, автовиробників, хімічних і металургійних концернів, державних органів.