6.1. Необхідність утилізації. Життєвий цикл автомобіля

 

Автомобіль сьогодні – це необхідність кожного дня, невід’ємна частина життя людини. Разом з тим він спричиняє різнобічний негативний вплив на довкілля. Це пов’язано з матеріальним і енергетичним забрудненням, а також великими затратами природних ресурсів на його виробництво і експлуатацію.

В результаті тривалої експлуатації, а також фізичних і хімічних процесів, що відбуваються в автомобілі, його вузли і механізми поступово зношуються, технічний стан погіршується і, як наслідок, збільшується кількість шкідливих викидів в атмосферу.

Відпрацьовані гази, продукти зношування механічних частин і шин автомобіля, а також дорожнього покриття складають біля половини атмосферних викидів антропогенного походження. Так у 1998 році автотранспортом в Україні було викинуто в атмосферу 1432965 т шкідливих речовин (на 6 млн транспортних засобів), або 0,358 т на один автомобіль. За цей же період у США було викинуто 0,239 т, а ФРН – 0,172 т на один транспортний засіб.

Крім екологічної загрози автомобіль, особливо старий, є джерелом підвищеної небезпеки. Хімічні і фізичні процеси, що проходять в ньому призводять до порушення регулювань і як наслідок збільшення кількості неполадок. Щорічно в Україні до 5% ДТП відбувається через несправний технічний стан транспортних засобів. Це пояснюється зменшенням коефіцієнта безпеки автомобіля Кба з кожним наступним роком його експлуатації. Якщо для нового автомобіля Кба = 1,0, то для п’ятирічного      Кба = 0,7...0,8, а десятирічного Кба = 0,4...0,5. Очевидно, що найбільш безпечними є нові автомобілі і автомобілі з терміном експлуатації 5...7 років, натомість українським законодавством встановлено нормативний експлуатаційний термін 8 років.

Сьогодні все більше світових виробників, державних екологічних органів, дослідницьких організацій приходять до висновку, що необхідний повний облік негативного впливу автомобіля за весь його життєвий цикл. Останній можна визначити як послідовні і взаємопов’язані стадії виробництва та використання автомобіля – від добування сировини до остаточного захоронення відходів.

Основними стадіями життєвого циклу автомобіля є:

– добування сировини;

– переробка сировини та отримання конструкційних матеріалів, пального і енергії;

– виготовлення деталей і вузлів автомобіля, складання;

– експлуатація автомобіля (в т. ч. ремонт);

– розбирання і утилізація автомобіля, захоронення відходів.

Таким чином, важливим моментом при розгляді життєвого циклу автомобіля є питання його утилізації після закінчення терміну експлуатації. У провідних країнах переробкою транспортних засобів, які відслужили свій термін (у світі використовується абревіатура ELV – End-of-Life Vehicle, тобто кінець життя автомобіля) займається спеціалізована галузь виробництва,при цьому різні аспекти проблеми утилізації регламентуються законодавчо-нормативною базою.

У липні 1997 року Рада Європейського Союзу прийняла Директиву   97/С 337/02 „Транспортні засоби, що вийшли з експлуатації”. Пізніше у лютому 1999 року в Директиву були внесені ряд поправок, згідно з якими автомобілі, що отримали схвалення типу починаючи з 01.01.2005 р. повинні як мінімум на 85% за масою утилізуватися шляхом рециклювання матеріалів, повторного використання окремих вузлів і деталей або спалюванням відходів з використанням теплової енергії, а починаючи з 01.01.2015 р., як мінімум на 95% по масі.

Директива зобов’язує усіх автовиробників у Євросоюзі приймати на утилізацію автомобілі своїх марок, які відслужили експлуатаційний термін. Фірми зобов’язані брати на себе усі витрати з прийому, переробки і переплавки транспортних засобів.

Ряд зарубіжних виробників вже здійснюють випереджувальні роботи з впровадженням у практику вимог директиви. Великих успіхів досягли у цьому плані BMW, VOLVO, FORD, MERCEDES-BENZ, NISSAN та інші. Досягнута ними на сьогодні ступінь повторного використання матеріалів складає 85...90%. Були розроблені стандарти підприємств з “Конструювання обладнання для рециклювання”, а також вказівки щодо розбирання і утилізації автомобілів після закінчення їх терміну служби.

Слід однак зауважити, що зазначена директива зустріла опір з боку деяких країн та автовиробників, оскільки останні справедливо вважають, що таке нововведення приведе до подорожчання автомобілів.