Тема 6. Лісовідновні та ландшафтні рубки.

План:

1. Особливості призначення лісовідновних рубок.

2. Способи проведення лісовідновних рубок.

3. Якісні показники лісопаркових ландшафтів та прийоми їх поліпшення.

4. Способи рубок формування ландшафтів.

4.1. Ландшафтні рубки догляду.

4.2. Ландшафтні реконструктивні рубки малоцінних лісів.

4.3. Ландшафтні рубки регулювання співвідношення типів ландшафтів.

4.4. Пейзажні рубки.

4.5. Ландшафтні рубки планування території.

5. Термін проведення та інтенсивність рубок формування ландшафтів.

1. Особливості призначення лісовідновних рубок.

Лісовідновні рубки – комплексні рубки, які поєднують елементи рубок головного користування та рубок догляду для поновлення захисних, водоохоронних та інших корисних властивостей лісів, збереження біорізноманіття, підтримання і формування складної породної, ярусної і вікової структури деревостанів.

Лісовідновні рубки проводяться в стиглих та перестійних різновікових багатоярусних деревостанах та деревостанах простої структури для відновлення цінних порід дерев у лісах, у яких не дозволяється проводити рубки головного користування.

До лісовідновних рубок призначаються деревостани, у яких відсоток дерев першого ярусу з ознаками ослаблення (за категоріями стану дерев), становить більше 20%.

2. Способи проведення лісовідновних рубок.

Залежно від породного складу, вікової структури, повноти деревостанів, наявності життєздатного підросту господарсько-цінних порід, лісовідновні рубки проводяться вибірковим або поступовим способами у поєднанні з рубками догляду.

Вибірковий спосіб лісовідновної рубки здійснюється у:

• різновікових деревостанах;

• гірських дубових, букових, ялицевих та мішаних ялинових деревостанах (коли інші деревні породи складають 40 і більше відсотків) на малопотужних ґрунтах.

У рубку призначають відмерлі, фаутні, а також перестійні, стиглі дерева другорядних і головних порід з верхнього ярусу.

Відповідними видами рубок догляду видаляються дерева, подальше збереження яких у складі деревостанів недоцільне. Повнота після рубки не повинна бути нижчою, ніж 0,5.

Поступовий спосіб лісовідновної рубки здійснюється за наявності достатньої кількості природного поновлення господарсько-цінних порід у:

• одновікових деревостанах;

• гірських дубових, букових і ялицевих деревостанах на середньопотужних і потужних ґрунтах.

При рівномірному розміщенні підросту вирубування здійснюється рівномірно по площі за два прийоми, при розміщенні підросту групами або куртинами вирубування здійснюється нерівномірно по площі за три прийоми.

При розміщенні підросту групами або куртинами під час першого прийому вирубуються дерева і формуються вікна відновлення, площа кожного з яких не повинна перевищувати 600 м², кількість вікон відновлення на 1 гектарі – не більше 5.

Черговий прийом рубки здійснюється не раніше ніж через 5 років. Мінімальна повнота після кожного прийому рубки в залишеному деревостані повинна бути не нижчою, ніж 0,5. Площа ділянки, призначена до рубки повинна бути не більше ніж 3 га у гірських лісах, та 5 га у рівнинних лісах.

Поступовий спосіб лісовідновної рубки, який поєднує суцільне вирубування дерев смугами з проведенням відповідних видів рубок догляду у смугах, що залишаються, здійснюється за відсутності достатньої кількості природного поновлення господарсько-цінних видів у:

• лісах світлолюбних порід;

• рівнинних чистих або мішаних ялинових лісах (якщо інші деревні породи становлять менш як 40 відсотків);

• гірських чистих або мішаних ялинових лісах (якщо інші деревні породи складають менше 40 відсотків) на середньопотужних і потужних ґрунтах.

Ширина смуг вирубування – 25-50 метрів, спосіб примикання – безпосередній, черезсмуговий або кулісний. Площа кожної із смуг вирубування не повинна перевищувати 1 гектара, а для акацієвих, грабових деревостанів та деревостанів м’яколистяних порід − до 2,5 гектарів. Якщо природне поновлення господарсько-цінних порід на смузі вирубування відсутнє або є в кількості, недостатній для відновлення деревостану, на ній створюють часткові або суцільні культури.

Деревостан на наступній смузі, вирубується після зімкнення молодняка на попередній смузі. Перед рубкою можуть проводитись заходи сприяння природному поновленню або створюватись піднаметові культури головних порід.

3. Якісні показники лісопаркових ландшафтів та прийоми їх поліпшення

Потрібно пам’ятати, що загальні ландшафтно-художні переваги ділянок закритих і напіввідкритих ландшафтів у лісопарках і приміських лісах залежать від окремих, найважливіших показників, а саме: широти огляду, глибини видимості (з врахуванням зручності переміщення), контрастності, барвистості та горизонтальної розчленованості.

Широта огляду та глибина видимості залежать від зімкнутості, архітектурно-просторової будови насаджень. Ці показники визначають ступінь освітленості, умови сприйняття елементів ландшафту, зручності різних форм відпочинку.

Якщо у насадженнях є підріст і підлісок, то ці компоненти насаджень потрібно формувати в групи, щоб забезпечити необхідну глибину видимості, зручності переміщення тощо. Звідси – господарська діяльність і повинна бути спрямована на поступове формування групової або куртинної структури насаджень.

Контрастність також в значній мірі визначає ландшафтно-декоративні якості насаджень. Найчастіше головну роль відіграють контрастні поєднання світлого забарвлення, наприклад, стовбурів берези, іноді – сосни, з темним забарвленням хвої чи листяних деревних порід.

Барвистість визначає наявність в насадженнях яскраво забарвлених елементів і характер їх розміщення в просторі. Найчастіше барвистість створюють яскраво-оранжеві (жовтогарячі) стовбури та товсті гілки у дерев сосни, квітучі дерева та кущі, яскраво забарвлені плоди та ін.

Горизонтальна розчленованість – це різноманіття картин при послідовному огляді насаджень. Вона забезпечується зміною породного складу, куртинністю в розміщенні дерев, підросту, підліску, наявністю „вікон” в наметі, галявин в насадженні та ін. З врахуванням перелічених естетичних показників найгіршими загальними ландшафтними властивостями володіють наступні ділянки лісових насаджень:

• з відсутністю огляду та вкрай мізерною прозірністю в усіх напрямках, переміщення відвідувачів по площі вкрай затруднене;

• з одноманітною будовою та невичлененими архітектурно-художніми акцентами. Сюди відносяться одноярусні деревостани без підросту та підліску, з малоцінних деревних порід, деревостани з рівномірним розміщенням груп дерев, вікон, галявин, з одноманітною формою дерев, однаковим забарвленням стовбурів і крон і т.п.

Слід зазначити, що ділянки закритого та напіввідкритого простору лісопаркового ландшафту можуть мати високі естетичні переваги лише при наявності усіх позитивних якісних показників.

При відсутності у насаджень, наприклад, достатньої прозірності, при затрудненні в переміщенні відвідувачів – необхідно проводити відповідного призначення рубки, які спрямовані на усунення наявних недоліків.

Рубку дерев і кущів з метою підвищення контрастності потрібно проводити так, щоб формувалися групи достатньо великих розмірів, а не з’являлася строкатість, яка не підвищує естетичні якості ділянки. Тому рубки часто супроводять садінням різновеликих груп кущів.

При поліпшенні вертикальної розчленованості рубками потрібно забезпечувати більш чіткий, рельєфний стан другого ярусу, підліску та підросту, які краще формувати групами, куртинами різних розмірів і складу.

Горизонтальна ландшафтна розчленованість насаджень досягається:

1) рубкою дерев І та II ярусів з метою розширення „вікон”, галявин, полян та надання групового чи куртинного розміщення деревної рослинності;

2) доглядом за підліском та підростом з метою надання їм групового чи куртинного розміщення на площі ділянок, утворення галявинок, полян тощо.

Рубки дерев та кущів на ділянках, що використовуються для масового відпочинку населення, у відповідності до типу ландшафтів поділяють на наступні види: рубки формування потрібного типу лісопаркового ландшафту, реконструктивні, відновлювальні, санітарні і планувальні.

4. Способи рубок формування ландшафтів

4.1. Ландшафтні рубки догляду

Ландшафтні рубки догляду проводяться з метою поліпшення естетичних, декоративних, санітарно-оздоровчих властивостей лісів та посилення їх рекреаційних функцій. Вони спрямовані на формування породного складу і структури лісів та поліпшення просторового розміщення дерев.

Оскільки лісопаркові ландшафти формуються найчастіше в лісопарковій госпчастині лісів зеленої зони, а не в господарській (приміській), рубки формування ландшафтів значно відрізняються за своїм призначенням від традиційних освітлень, прочисток, проріджувань та прохідних рубок.

В лісопаркових частинах розрізняють способи рубок догляду-формування, які передбачають:

• поліпшення породного складу насаджень;

• підвищення якості дерев;

• поліпшення просторового розміщення дерев на площі.

*Рубки догляду за складом проводять у мішаних насадженнях, маючи на меті поліпшення породного складу деревостанів. Вирішується також питання підвищення архітектурно-ландшафтних властивостей насаджень, посилення розчленованості намету, чіткості пейзажу, зміни або порушення монотонності забарвлення намету тощо.

Прийнято деревні породи поділяти на головні (едифікатори) та супутні. До перших відносяться сосна, ялина, ялиця, модрина, дуб, клен гостролистий, береза. До супутніх відносять осику та вільху. Останні намагаються вирубувати в першу чергу. Осика може бути залишена на узліссі, краще групами, які восени набувають багряного забарвлення, посилюючи декоративність пейзажу. Загальною умовою щодо співвідношення головних і супутніх порід є їх співвідношення в межах 5:5 або 7:3, тобто в ландшафтах, повинна бути 50-70% дерев головної або кількох головних порід.

Догляд за складом порід краще проводити у віці І-ІІ класу у хвойних та твердолистяних насадженнях і в І-ІV класу – у м’яколистяних.

*Рубки догляду за якістю дерев, перш за все, передбачають формування ландшафтів із здорових дерев, тому в першу чергу вирубуються мертві, відсталі в рості, пошкоджені шкідниками та уражені хворобами до припинення росту та втрати естетичного вигляду. Вирубують дерева, які заважають росту та розвитку більш декоративних дерев. Рубки догляду за якістю дерев не змінюють структуру ландшафту, але поліпшують його естетичні властивості, посилюють такі ландшафтно-архітектурні якості, як розчленованість пологу, контрастність та об’ємне сприйняття ландшафту. Зовнішній вигляд ландшафту після рубки втрачає монотонність і т.п. В процесі рубки, дерева в деревостані поділяють на кращі, допоміжні та зайві. Кращі дерева повинні мати наступні якості: відноситись до головної породи, бути здоровими, добре рости та мати високі декоративні якості. Крони таких дерев повинні бути розвинутими, мати густу хвою або листя та низько опущеними по стовбуру. У жердняковому віці крона у дерев ялини та ялиці повинна займати не менше 3/4 довжини стовбура, сосни – 1/2-3/4, у листяних порід – 2/3-3/4. Тобто, кращі дерева повинні мати довгу (більше 1/2 висоти стовбура) та широку крону – коли відношення діаметра крони до висоти дерева більше за 1:3. Стовбури кращих дерев повинні бути прямими, але допускається залишення на корені і дерев з викривленими стовбурами, що підвищує їх декоративність. Однак слід підкреслити, що такі дерева повинні зустрічатись у деревостані поодиноко, а не масово, щоб не викликати негативних емоцій.

Кращі дерева можуть займати місце як у верхньому, так і в нижньій частині намету. Дерева типу „вовк”, які обов’язково вирубують при звичайних рубках догляду, в лісопаркових частинах можуть бути залишені для подальшого росту та зараховані до категорії кращих, наприклад, при формуванні ландшафту типів 2а і 2в. У ландшафті типу 3а такі дерева можуть увійти до композиції відкритого простору як кращі.

До допоміжних дерев відносять дерева, які не мають високих декоративних якостей, але своїм місцеположенням у деревостані позитивно впливають на ріст і розвиток кращих дерев і в цілому – на формування даного типу ландшафту. На кінцевій стадії формування ландшафту вони до складу деревостану не ввійдуть. На випадок загибелі кращих – допоміжні дерева можуть бути використані як резервні. В більшості ж випадків допоміжні дерева вирубуються вже в перші прийоми рубки.

До дерев, які заважають формуванню ландшафту, відносять сухостійні, пошкоджені до припинення росту, ті, що втратили естетичні якості тощо. До цієї категорії дерев відносяться і ті, які за своїм просторовим розміщенням заважають росту кращих та допоміжних дерев. Найчастіше це супутні породи, що розташовані у верхньому ярусі, мають добре розвинуту крону і заважають нормальному росту та розвитку крон кращих дерев.

Дерева порослевого походження, які поновилися у вигляді кущів, слід відносити до кращих та залишати для формування високо-декоративних ділянок пейзажів.

*Рубки догляду за просторовим розміщенням дерев на площі. Якщо при проведенні звичайних рубок догляду намагаються добитися більш-менш рівномірного розміщення дерев на площі, то при рубках формування в лісопаркових частинах – навпаки, намагаються розчленувати або посилити розчленування деревостану, добитися нерівномірності в розміщенні дерев на площі. Цим самим вирішується питання перетворення одноманітних лісостанів у більш різноманітні. Найбільшу нерівномірність створюють при формуванні напіввідкритого ландшафту з груповим розміщенням дерев (2б). В такому ландшафті групове або куртинне розміщення дерев чергується з "вікнами" та галявинами, що посилює гру світла й тіні, робить ліс більш привабливим, красивим.

Співвідношення груп дерев і галявин за їх розмірами залежить від категорії ландшафту. Так, у ландшафті 26 розмір груп та куртин повинен бути меншим за розмір галявин, що їх розділяють. У закритих ландшафтах з вертикальною зімкнутістю (1б), навпаки, групи або куртини дерев повинні бути значно більшими за розмірами від „вікон” та несполучених галявин, які розміщені між ними. Тому при формуванні ландшафту закритого простору з вертикальною зімкнутістю (1б) намагаються створити ступіньчатість пологу в першу чергу за рахунок вирубування зайвих дерев, які розташовані між групами або куртинами. У напіввідкритому ландшафті (2б) вирубуванням зайвих дерев з верхньої частини пологу підкреслюється більш чітко конфігурація груп або куртин. В ландшафті закритого простору з горизонтальною зімкнутістю намету (1а) видаленням зайвих дерев зменшується надмірна густота деревостану, але це потрібно робити поступово.

Якщо ландшафти формуються в лісостанах з двоярусними деревостанами, то поліпшення просторового розміщення дерев торкається обох ярусів, щоб досягти більш чіткої структури ярусності та створити більш сприятливі умови для підлеглого ярусу.

Ландшафтні рубки догляду залежно від віку насаджень поділяються на освітлення, прочищення, проріджування та прохідні. У кожному конкретному випадку при призначенні цих рубок вказується мета формування ландшафту.

Освітлення проводять з метою поліпшення умов росту і розвитку основих лісоутворювальних порід і формування певного просторового типу насадження. Зберігають найбільш перспективні породи дерев і чагарників з урахуванням їх стану, розвитку і розміщення.

Прочищення проводять з метою створення заданого просторового типу насадження, поліпшення росту і росту відібраних головних порід. Регулюється співвідношення видів і їх просторове розміщення, створюються однорідні або мішані біогрупи.

Проріджування проводять з метою догляду за складом заданого типу лісопаркового насадження. Особлива увага при проведенні цих рубок приділяється створенню оптимальних умов для росту і розвитку всіх ярусів насадження. Формуються різновікові насадження, в окремих випадках − прості за складом деревостани типу березових, соснових, дубових і т.д. Звертають увагу на формування узлісь, загущених ділянок підліску і підросту для гніздування птахів (реміз), на оформлення впорядкованих місць відпочинку, а також розкриття перспектив.

Прохідні рубки проводять з метою створення оптимальних умов для розвитку цінних екземплярів дерев, куртин, груп, забезпечення максимального загального приросту. Ведуть догляд за перспективним підростом. Остаточно створюють і надалі підтримують різновікову структуру насадження.

Однією з головних особливостей ландшафтних рубок догляду є залишення окремих, особливо декоративних дерев, добре розвинутих екземплярів з великою кроною для підкреслення окремих хвойних куртин серед листяного лісу і навпаки − куртин листяних порід у хвойному лісі.

При проведенні ландшафтних рубок догляду всі дерева умовно поділяються на три класи: кращі, допоміжні та небажані.

До кращих відносяться дерева головної (або головних) породи − переважно І і ІІ класів росту, здорові, з високою життєвістю і декоративними якостями. До кращих можуть бути також віднесені дерева із стовбурами неправильної і химерної форми, багато вершинні з пірамідальною, колоновидною, кулястою або іншою своєрідною формою крони, іноді високо піднятою. Переважна кількість кращих дерев у насадженні повинна бути з хорошою формою стовбура і крони.

До допоміжних відносяться здорові дерева, що сприяють своєю участю в деревостані формуванню кращих дерев, відрізняються декоративними якостями і разом з кращими забезпечують формування естетичного ландшафту. У насадженнях залишаються також дерева з дуплами для гніздування птахів.

До небажаних, тих, що підлягають видаленню з насадження, дерев відносяться сухостійні, заражені шкідниками і хворобами, з механічними пошкодженнями, що заважають росту кращих, непривабливі за формою стовбура і крони, а також ті, що порушують структуру ландшафту.

При формуванні ландшафту з горизонтальною зімкнутістю застосовують переважно низовий метод рубки, а з вертикальною зімкнутістю (багатоярусні та східчасті насадження) − комбінований метод рубки.

Ландшафтні рубки догляду здійснюються з використанням методів рівномірної і нерівномірної вибірки дерев:

-групами по декілька дерев, що займають невелику площу − до 0,01 га, різної форми;

-куртинами площею до 0,03 га різної форми;

-коридорами шириною 2-5 м.;

-майданчиками певної геометричної форми площею до 0,1 га;

-смугами шириною, що не перевищує висоту деревостану і загальною площею до 0,4 га.

У молодняках, особливо при механізованих рубках догляду у лісових культурах, частіше застосовуються методи нерівномірної (групами, коридорами, куртинами тощо) вибірки дерев або поєднання методу групової або коридорної вибірки дерев і методу рівномірної подеревної вибірки.

При проведенні ландшафтних рубок догляду не обов’язково, щоб головні породи рівномірно розміщувались по території ділянки (виділу), а навпаки, нерівномірний їх розподіл буде поліпшувати ландшафт. На різних ділянках доцільна перевага неоднакових порід.

Для посилення ефекту контрастності при рубках догляду створюються розриви між окремими ділянками, а іноді розширяються „вікна” і створюються галявини для відпочинку.

Для пом’якшення прямолінійності меж між окремими ділянками і створення більш красивих природних переходів між ними контурам окремих виділів бажано надавати ламаної конфігурації. Це досягається шляхом суцільного або часткового (куртинами і ланками) вирубування дерев вздовж границь виділів. У мішаних насадженнях рубки спрямовуються на досягнення групового розміщення порід на площі.

Щоб групи контрастніше виділялися на загальному фоні, всередині їх рубки проводять з меншою інтенсивністю, а між ними − з вищою.

У чистих за складом молодняках спочатку проводять зріджування густих рядів і куртин деревостану, потім приступають до формування груп навкруги кращих дерев. У групах допускають неоднакову зімкнутість. Зниження зімкнутості всередині груп допускається до 0,6-0,7. При наявності порід другого ярусу ця зімкнутість може бути зменшена ще на 0,1 для утворення в групах ступінчастої зімкнутості дерев.

У насадженнях з низькою повнотою першого ярусу, де неможливо досягти групового розміщення дерев, окремі групи можуть формуватися з дерев другого ярусу.

На ділянках з густим підліском і підростом допускається прорубування пішохідних стежок і доріжок.

Із підліску і підросту доцільно формувати мальовничі групи, в центрі їх залишати високі чагарники, а по периферії − відносно нижчі, надаючи ламаної конфігурації куртинам і хвилястого профілю їх намету.

4.2. Ландшафтні реконструктивні рубки малоцінних лісів

Ландшафтні реконструктивні рубки малоцінних лісів проводяться з метою заміни існуючих деревостанів на більш цінні, довговічні та декоративні. Проведення таких рубок може поєднуватися із здійсненням лісокультурних заходів.

Ландшафтним реконструктивним рубкам підлягають:

• багатоярусні насадження, коли вимагають лісівничого догляду. При цьому близько 85-90% вирубуваного об’єму припадає на деревостан (І і ІІ ярус) і 10-15% − на підріст і підлісок. Цей вид рубок -найбільш складний, вимагає ретельного кваліфікованого відбору дерев у всіх ярусах насадження. При відборі необхідно оцінити значення як порід, так і кожного дерева у ярусі, досягнення ним віку стиглості, їх перспективність. Вибирають і зберігають екологічно стійку, естетично цілісну структуру насадження, оцінюють її трансформацію;

• насадження всіх вікових груп зі значним переважанням малоцінних низькодекоративних порід, які порушують типовий вигляд лісопаркового ландшафту, або не відповідають проектованому типу ландшафту; низько бонітетні насадження, що не відповідають типу лісу;

• низькоповнотні (до 0,5) молодняки та розладнані середньовікові (до 0,4) насадження всіх порід, які мають низьку естетичну та санітарно-гігієнічну оцінку.

Спосіб реконструкції вибирається залежно від стану ділянки і прийнятого напрямку формування ландшафту. Розрізняють суцільні та часткові ландшафтні реконструктивні рубки.

Суцільні ландшафтні реконструктивні рубки проводяться у випадку повної заміни малоцінних порід на інші більш цінні: по всій ділянці, якщо її площа не перевищує 2 гектарів, а на великій площі − смугами шириною не більше 50 метрів після змикання посаджених культур на попередній смузі.

Часткові ландшафтні реконструктивні рубки призначаються тоді, коли немає необхідності забирати весь верхній намет і потрібно зберегти лісове середовище. Рубку рекомендується виконувати шляхом:

• зрубування дерев у коридорах (завширшки до 10 м) або окремими куртинами і групами дерев з наступним садінням цінних порід.

• зрідження верхнього намету малоцінних порід рівномірно або куртинами з залишенням цінних дерев, а також для освітлення підросту стійких і декоративно-цінних порід. Зрідження проводиться за 2-3 прийоми.

Реконструкція насаджень, під наметом яких немає або недостатня кількість молодих перспективних дерев, здійснюється садінням саджанців під наметом зріджених (до повноти 0,6 і нижче) насаджень за 4-6 років до рубки або на майданчиках і смугах відразу після вирубки на них дерев першого ярусу. Подальші рубки проводяться на ділянці лише після того, як сформується зімкнутий молодняк.

4.3. Ландшафтні рубки регулювання співвідношення типів ландшафтів

Ландшафтні рубки регулювання співвідношення типів ландшафтів проводяться з метою створення оптимальної площі різних типів ландшафтів (закритих, напіввідкритих та відкритих) залежно від природних зон.

Зміна співвідношення типів ландшафтів виконується на основі аналізу ландшафтної таксації з урахуванням типів лісу. Метою рубок регулювання співвідношення типів ландшафтів є формування оптимального співвідношення різних типів ландшафтів при перетворенні лісових ландшафтів у лісопаркові.

До закритих ландшафтів відносяться:

• одноярусні деревостани з горизонтальною зімкнутістю намету 0,6 і вище, чисті та змішані, переважно одновікові з рівномірним розміщенням дерев на площі. Прозірність) у закритих ландшафтах не перевищує 20 метрів. (Прозірність − це відстань, з якої по відземковій частині стовбура дерева можна визначити деревну породу). Ефект пейзажу у таких насадженнях починає сприйматися тільки з IV−V класів віку, а у більш молодому віці вони одноманітні й невиразні;

• різновікові багатоярусні деревостани з врахуванням ярусу підросту та підліску висотою понад 1,5 метра, переважно мішані, іноді − чисті з кількох поколінь з груповим розміщенням дерев і горизонтально зімкнутістю намету 0,6 і вище;

• загущені молодняки до 20-річного віку.

До напіввідкритих ландшафтів відносяться:

• одновікові деревостани з рівномірним розміщенням дерев при зімкнутості намету 0,3-0,5 з рідким підростом та підліском висотою до 1,5 м або без підліску та підросту;

• насадження з груповим або куртинним розміщенням дерев як чисті, так і мішані, з повнотою 0,3-0,5, а у групах − 0,6-0,7. Групи мають вільну конфігурацію крайок, розділені галявинами, які сполучаються між собою і розмір яких у середньому дорівнює одній−двом висотам деревостану. Розмір груп (куртин) становить 30-100 м². Периферійні дерева у групах, як правило, мають низько опущені крони, а біля них розміщується узлісся з кущів. На полянах, галявинах добре розвинений надґрунтовий покрив;

• молодняки висотою понад 1,5 метра з зімкнутістю намету 0,5-0,4, а в куртинах і групах − 0,7-1,0. Пейзаж відрізняється великою контрастністю темних груп і світлих галявин, барвистістю листя та хвої крон дерев, надґрунтового покриву.

До відкритих ландшафтів відносяться:

• рідини та ділянки з одиничними деревами, наявністю рідкого поновлення дерев та кущів різної висоти. Рівномірно розміщені по площі дерева мають добре розвинені широкі крони. Найбільш декоративні старі дерева на фоні трав’яного покриву. Можлива наявність куртин молодого підросту дерев та кущів;

• ділянки з поновленням лісу висотою до 1,5 м, незалежно від густоти. Декоративність лугу, полян, галявин і інших відкритих просторів з одиничними деревами і дрібними групами кущів визначається рельєфом, конфігурацією та мальовничістю узлісь і трав’яного покриву;

• ділянки без деревної рослинності.

При формуванні ландшафту закритого типу з горизонтальною зімкнутістю зберігають одноярусність деревостану, призначаючи до рубки дерева переважно з нижньої частини намету, понижуючи його зімкнутість до 0,6-0,7. При цьому вирішується також задача поліпшення складу деревостану.

При формуванні закритого ландшафту з вертикальною зімкнутістю рубкою створюють кілька ярусів, призначаючи дерева до рубки як з нижньої, так і з верхньої частини деревостану. При цьому формується багатоярусна або ступінчаста зімкнутість намету, одночасно поліпшуючи розміщення дерев на площі.

Формування напіввідкритих ландшафтів з рівномірним розміщенням дерев на площі потрібно проводити на невеликих площах, як правило у тих місцях, де ліс відвідується менш інтенсивно, де не загрожує надто сильне витоптування рослинності та ущільнення ґрунту. Такі ландшафти краще формувати у дубняках, березняках та сосняках, вирощуючи їх у розімкнутому стані з молодого віку.

При формуванні ландшафтів напіввідкритого типу до рубки призначають переважно дерева з нижньої частини намету, щоб розкрити нижчі частини стовбурів у дерев, передбачених для подальшого росту і формування ландшафту. З верхньої частини намету видаляють дерева лише незадовільного санітарного стану.

При формуванні ландшафтів напіввідкритого типу з груповим розміщенням дерев у групах видаляють дерева як з верхньої, так і з нижньої частини намету, намагаючись створити вертикальну зімкнутість на рівні 0,6-0,7. Дерева, що розташовані між групами, незалежно від породи і якості, поступово вирубують. У групах повинна залишатися типове лісове середовище.

При встановленні типу ландшафту, який передбачено сформувати, потрібно врахувати наявні стежки, дороги, просіки, які ведуть до основного композиційного центру, тощо. Для кожної ландшафтної дільниці (виділи, що мають однорідний склад порід, один тип лісорослинних умов, а також один тип ландшафту, що формується) встановлюються головні та супутні породи, будова деревостанів, чергування відкритих, закритих та напіввідкритих типів ландшафтів.

При регулюванні співвідношення типів ландшафтів необхідно враховувати, щоб протяжність певного типу ландшафту була у межах 70-180 м, а зміна типів ландшафтів по маршрутному ходу відбувалась через кожні 100-300 м.

4.4. Пейзажні рубки

Пейзажні рубки проводяться з метою розкриття мальовничих перспектив і пейзажів ландшафту, створення нових оглядових місць, виділення декоративних груп і окремих дерев.

Пейзажні рубки проводять в основному на узліссях та в смугах лісу, що межують з відкритим простором (дороги, галявини, ріки і т.п.); як правило, ширина такої смуги не перевищує 50 метрів.

Узлісся, як основний об’єкт ландшафтних рубок догляду, бувають прямолінійними та криволінійними, закритими (площа відкритого простору менше 0,5 гектара) та відкритими (площа відкритого простору більше 0,5 гектара). Для надання більшої естетичності при проведенні пейзажних рубок прямолінійні узлісся порушуються. У них влаштовують заглиблення – «бухти» шляхом видалення периферійних дерев та чагарників. Коли необхідно відкрити панораму, що віддалена від оглядової точки, в узліссі прорубують вікна, ширина яких повинна бути не меншою потрійної висоти дерев, що вирубаються, причому чим на більшій відстані знаходиться об’єкт огляду, тим ширше має бути вікно.

Вздовж туристських та прогулянкових стежок проектують обрізування гілок та сучків.

4.5. Ландшафтні рубки планування території

Ландшафтні рубки планування території проводяться у зв'язку з необхідністю будівництва інженерних споруд, створення штучних водойм, дорожньо-стежкової мережі, будівельних майданчиків тощо.Такі рубки носять характер суцільних. До цих рубок належать також рубки окремих дерев при влаштуванні дорожньо – стежкової мережі.

При проведенні рубок планування території доцільно залишати найбільш декоративні форми дерев. Частину дерев, особливо ширококронних, необхідно залишати також на автостоянках з метою захисту транспортних засобів від перегріву в спекотну погоду.

5. Термін проведення та інтенсивність рубок формування ландшафтів

Формування лісопаркового ландшафту потребує довготривалого терміну часу – 30-40 років, кількох прийомів рубок. В молодняках рубками формування закладають лише попередній вигляд майбутнього лісопаркового ландшафту, а остаточне його формування досягається в середньовіковому та пристигаючому віці періодичним проведенням рубок формування.

Термін повторюваності прийомів рубок залежить від темпів росту дерев, збільшення зімкнутості крон, що через зменшення освітленості викликає відмирання нижніх гілок. А оскільки в лісопарковому господарстві потрібно вирощувати дерева з низько опущеними кронами, то потрібно ретельно слідкувати за настанням моменту, коли нижні гілки крон будуть мати дефіцит освітлення і почнуть втрачати листя або хвою. Це і буде свідченням настання терміну чергового прийому рубки.

Середнім терміном повторення прийому ландшафтної рубки вважається в молодняках 2-5 років, у жердняках – 5-10, у середньовікових та пристигаючих деревостанах – 10-20 років.

Інтенсивність рубок догляду при формуванні лісопаркових ландшафтів в значній мірі залежить від складу порід у насадженні, зімкнутості пологу, типу ландшафту, який намагаються сформувати, від способу рубки і т. п.

Вибірка запасу при рубках формування може коливатися при догляді за якістю дерев у хвойних деревостанах – 3-10%, а в листяних – від 5 до 15%. При формуванні потрібного складу порід вибірка дерев може досягати 20% запасу за рахунок вирубування зайвих дерев із супутніх порід, а при покращанні просторового розміщення дерев на площі – до 30% запасу за рахунок вирубування зайвих дерев, що знаходяться між окресленими групами чи куртинами.

Загальними притримками щодо інтенсивності рубок вважаються наступні:

1) ландшафти закритого простору з горизонтальною і вертикальною зімкнутістю потрібно формувати до зімкнутості намету 0,6-0,7;

2) напіввідкриті ландшафти з груповим розміщенням дерев – із загальною зімкнутістю 0,3-0,5, а в групах – 0,6-0,7;

3) ландшафти напіввідкритого простору з рівномірним розміщенням дерев – з зімкнутістю 0,3-0,5.

Ці узагальнені притримки можуть мати відхилення в різних типах лісу, в лісостанах різного віку тощо.

На інтенсивність прийому рубки формування впливає також освітленість під пологом лісу. Тут діє таке правило: потрібно, щоб у червні-липні освітлювався в полудень стовбур дерева в нижній його частині не менше, ніж на 1/4 висоти від землі. Саме таке освітлення забезпечує збереження нижніх гілок живими і сприяє формуванню широкої крони.

Вказану освітленість стовбурів можна досягти в лісових насадженнях 15-річного віку, коли відстань між сусідніми деревами після рубки становитиме для світлолюбних порід 5-6 м, а для тіньовитривалих – 3-4 м.

Потрібно також пам’ятати, що будь-яка рубка в перші роки погіршує естетичні якості лісової ділянки, тому бажано рубки формування ландшафтів проводити, по можливості, з якнайменшою інтенсивністю.