Тема 1: Завдання лісівництва та основні принципи його організації

План:

1. Лісовий фонд України.

2. Поняття та завдання лісівництва.

3. Поділ лісів за функціональним призначенням.

4. Види лісових господарств та їх класифікація.

1. Лісовий фонд України.

Не дивлячись на значну кількість наукових робіт з аналізу лісового фонду і лісової типології на сьогоднішній день ми не маємо достовірних відомостей про лісотаксаційну характеристику окремих регіонів і України в цілому. Причиною цього є те, що більшість робіт з цих питань базується на матеріалах державного обліку лісів, матеріали якого не дозволяють в повній мірі провести аналіз лісового фонду, особливо в регіональному аспекті. Адже саме така інформація необхідна для розробки довгострокових програм ведення лісового господарства і підвищення продуктивності лісів.

Ліси та лісове господарство України мають певні особливості порівняно з іншими європейськими країнами:

· відносно низький середній рівень лісистості території країни;

· зростання лісів у різних природних зонах (Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати та гірський Крим), що мають істотні відмінності щодо лісорослинних умов, методів ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та корисних властивостей лісу;

· переважно екологічне значення лісів та висока їх частка (до 50%) з обмеженим режимом використання;

· високий відсоток заповідних лісів (13,7%), який має стійку тенденцію до зростання;

· історично сформована ситуація із закріпленням лісів за численними постійними лісокористувачами (для ведення лісового господарства ліси надані в постійне користування підприємствам, установам і організаціям більш ніж п'ятдесяти міністерств і відомств);

· значна площа лісів зростає у зоні радіоактивного забруднення;

· половина лісів України є штучно створеними і потребують посиленого догляду.

Лісовий фонд – це територія лісів і земель, вкритих лісовою рослинністю, які призначенні для потреб лісового господарства. Лісовий фонд відділений від земель іншого призначення відповідно до чинного законодавства. До земель лісового фонду належать лісові (призначені для вирощування лісу) та нелісові (рілля, сінокоси, води тощо).

За даними Науково-інформаційного центру лісоуправління, в користуванні Державного Агентства лісових ресурсів України знаходиться 7,1 млн.га лісового фонду, що становить 76% всіх лісів держави, з них 6,06 млн.га – вкриті лісом землі, серед яких на лісові культури приходиться 3,02 млн.га, або 50%.

За даними ж Держлісагентства, загальна площа земель лісового фонду становить 10,8 млн га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн га, що становить 15,7 відсотка території України. За 50 років лісистість зросла майже в 1,5 рази, а запас деревини – в 2,5 рази і досяг 1,8 млрд м³. Середній щорічний приріст у лісах Держлісагентства становить 4,0 м³ на 1 гектар і коливається від 5,0 м³ в Карпатах до 2,5 м³ у Степовій зоні.

За даними Управління статистики України, загальна площа лісового фонду становить 9,942 млн. га, лісова – 9,152 млн. га, вкрита лісом – 8,620 млн. га. Частка гірських лісів становить 21,8%.

Ліси розміщені дуже нерівномірно (рис. 1.1). Наприклад, в Українських Карпатах ліси займають 42% від площі, в Кримських горах – 10,4%, на Поліссі – 26,8%. В Лісостеповій зоні цей показник складає 13%, а в Степовій – 5,3%. До найбільш лісистих областей належать – Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.

Рис. 1.1. Лісистість лісогосподарських областей України.

У складі лісового фонду України переважають ліси захисні загальна площа яких становить 5,072 млн. га (51%). Захисні ліси мають велике економічне та соціальне значення. Цінність їх визначається в першу чергу захисними, рекреаційними, охоронними та іншими численними корисними функціями, які вони виконують. У складі захисних лісів водоохоронні ліси становлять 314,5 тис га, з них заборонні смуги лісів по берегах річок, озер, водосховищ та інших водних об’єктів займають 268,8 тис га, заборонні смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб – 45,7 тис га.

Лісові масиви України, що виконують захисні функції, становлять 1184,9 тис га, з них протиерозійні ліси мають площу 527,4 тис га, захисні смуги лісів уздовж залізниць, автошляхів шляхів загальнодержавного та обласного значення – 229,9 тис га, особливо цінні лісові масиви – 20,5 тис га, державні захисні лісові смуги – 1,9 тис га, байрачні ліси, стрічкові бори, степові – 405,2 тис га. Ліси, що виконують санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, становлять 1751,3 тис га, з них ліси зелених зон навколо міст, населених пунктів і промислових підприємств займають площу 1581,0 тис га, санітарної охорони джерел водопостачання – 40,2 тис га, санітарної охорони курортів – 116,2 тис га, міські – 13,9 тис га. Ліси спеціального цільового призначення становлять 202,2 тис га, з них заповідників – 135,3 тис га, національних і природних пам’яток – 57,4 тис га, заповідних лісових ділянок, а також лісів, що мають наукове та історичне значення – 9,5 тис га.

У складі лісового фонду України переважають державні ліси, загальна площа яких сягає 7550 тис га. Загальна площа міжгосподарських лісів становить 1884 тис га. Як правило, вони представлені малопродуктивними насадженнями з малою часткою стиглих деревостанів.

Забезпеченість лісом населення України – 0,17 га на людину – одна із найнижчих в Європі (табл. 1.1). У Болгарії вона сягає 0,42 , в Румунії – 0,29, в Польщі – 0,24 га Забезпеченість деревиною становить 25,4 м³ на одного жителя України.

Загальний запас деревини в лісах України становить 1319,9 млн. м³, в стиглих і перестійних насадженнях – 122,8 млн. м³.

Лісистість території України значно менша від лісистості країн Європи Наприклад, лісистість Болгарії становить 34,4%, Польщі – 28, Румунії – 28,1, Німеччини – 29,0, Угорщини – 18,0 %. Передбачається, що лісистість території України в 2005 р досягне 15,8 %. В цілому доцільно залісити близько 3 млн. га нелісової площі, щоб у перспективі довести лісистість території до 20 %.

Таблиця 1.1

Лісистість країн Європи

Країна	Загальна площа території країни, тис. га	Площа вкритих лісом земель, тис. га	Лісистість, %
Швеція	45218	27264	60,3
Фінляндія	33814	21883	64,7
Франція	54919	15156	27,6
Іспанія	50596	13509	26,7
Німеччина	35702	10740	30,1
Туреччина	77945	9954	12,8
Італія	30132	9857	32,7
Україна	60370	9491	15,7
Польща	31268	8942	28,6
Норвегія	32376	8710	26,9

У державних лісах України переважають молодняки (44 %) Інші вікові групи становлять: середньовікові – 39%; пристигаючі – 10; стиглі й перестійні – 7%.

У складі лісового фонду переважають хвойні породи (рис. 1.2), вкрита лісом площа яких становить 2916,6 тис га. Твердолистяні породи займають площу 2578,2 тис га, м’яко листяні породи – 624,0, чагарники – 11,6, інші деревні породи – 21 тис га. Найбільшу частку покритої лісом площі займають сосна (34,7 %) і дуб (26,3 %). Серед інших деревних порід ялина – 9,9 %, бук – 9,3, вільха – 4,2, береза – 5,4, граб – 3,7, ясен – 1,4; ялиця – 1,4, осика – 1,2, інші породи – 2,0 % Наведені цифри свідчать, що лісовий фонд України представлений в основному цінними твердолистяними та хвойними породами.

Рис. 1.2. Розподіл площі лісів України за переважаючими деревними породами

Середній запас деревини на 1 га покритої лісом площі України становить 153 м³, в стиглих і перестійних лісах – 252 м³. Середньорічний приріст деревини на 1 га покритої лісом площі становить 4,0 м³. Найбільш продуктивні – це ліси Карпат (приріст деревини 5,1 м³/га) У цілому продуктивність лісів України відповідає середньому європейському рівню Так, приріст деревини на 1 га покритої лісом площі в Угорщині становить 6,2 м³, Німеччині – 5,6, Польщі – 3,4, Болгарії – 1,8 м³.

У лісах України дуже мало стиглих і перестійних насаджень, площа яких становить 500 тис га (5,8%) Середній вік хвойних насаджень 42 роки, твердолистяних – 52, м’яколистяних – 33.

2. Поняття та завдання лісівництва. Види користування лісом.

Лісівництво – наука, що займається розробкою наукових основ техніки та технологій вирощування лісу в різноманітних лісорослинних та економічно-господарських умовах

Лісівництво займається вирощуванням лісу для отримання деревини та інших продуктів лісу, а також використання його в захисних, водорегулюючих, санітарно-оздоровчих, естетичних та інших народногосподарських та соціальних цілях.

Лісівництво виконує такі завдання:

• відновлення лісу.

• вирощуання (виховання) лісу.

• використання і підвищення екологічної ролі лісу.

• підвищення продуктивності лісу.

• розробка систем і способів рубок.

Всю різноманітність продуктів та ресурсних функцій лісу можна звести в такі групи:

-деревна та її похідні.

-уся продукція з деревних рослин (кора, листя, хвоя, квіти, плоди, насіння, та інше).

-продукція з лісових недеревних рослин (ягоди, гриби, лікарські рослини).

В даний час актуальна диференціація лісівництва за загально-регіональним, або функціонально-цільовим принципом:

-степове лісівництво;

-лісостепове;

-гірське;

-заплавне;

-пустельне;

-рекреаційне;

-плантаційне;

-грунтозахисне;

-водозахисне.

3. Поділ лісів за функціональним призначенням.
 
Ліси залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії:
а) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення;
б) рекреаційно-оздоровчі ліси;
в) захисні ліси;
г) експлуатаційні ліси.
До лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення відносяться лісові ділянки, що виконують природоохоронну, естетичну функцію, є об’єктами науково-дослідних робіт на довгочасну перспективу, сприяють забезпеченню охорони унікальних та інших особливо цінних природних комплексів та історико-культурних об'єктів.
До рекреаційно-оздоровчих лісів відносяться лісові ділянки, що виконують рекреаційну, санітарно-гігієнічну та оздоровчу функцію, використовуються для туризму, зайняття спортом, санаторно-курортного лікування та відпочинку населення.
До категорії захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об’єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів
До категорії експлуатаційних лісів відносяться лісові ділянки, що не зайняті лісами природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, рекреаційно-оздоровчими та захисними лісами (категорії лісів з особливим режимом лісокористування). Експлуатаційні ліси призначені для задоволення потреб економіки у деревині.

4. Види лісових господарств та їх класифікація.

Система ведення господарства включає весь комплекс лісогосподарських заходів, спрямованих на оптимальне ведення лісового господарства. Організовуючи господарство, виділяють якусь певну домінуючу ознаку – походження насаджень, їх продуктивність, спосіб головної рубки тощо. Ці домінуючі ознаки визначають вид господарства.

Класифікуючи види господарства за основу беруть три основні ознаки: походження лісу, спосіб головної рубки і товарність насадження, тобто розміри і якість тих сортиментів, вирощування яких мають за мету.

Види господарства за походженням:

• високостовбурне – господарство, яке ведеться у насадженнях насіннєвого походження;

• низькостовбурне – організовується в насадженнях вегетативного походження.

• середнє.

Високостовбурне – ведеться в деревостанах насіннєвого походження, які мають вік рубки старше 80 років, воно розраховане на насіннєве поновлення.

Низькостовбурне – ведеться в деревостанах вегетативного походження, які призначаються в рубку у віці молодшому 80 років (навіть у віці 1-3 для верби).

Середнє – поєднує ознаки високостовбурного і низькостовбурного. Частина дерев вирубується при низьких оборотах рубки, а частина (верхній ярус) залишається у вигляді насінників.

Високостовбурні насадження звичайно довговічніші ніж низькостовбурні і у віці стиглості складаються із більш крупних та високоякісних дерев.

На відміну від високостовбурних насаджень в низькостовбурних кожне дерево може давати поросль, тобто кілька разів приймати участь у утворенні наступних насаджень на даній площі.

В природі часто зустрічаються насадження змішаного походження. У цьому випадку при віднесенні до тієї чи іншої форми господарства керуються тим, які дерева переважають у даному насадженні – насіннєвого чи порослевого походження.

У хвойних насадженнях, як правило, виділяють високостовбурну форму господарства, у листяних може бути як високостовбурна, так і низькостовбурна форми.

Високостовбурна форма господарства орієнтована на вирощування крупних сортиментів, низькостовбурна – дрібних (будівельний ліс, рудстійка) та дров.

Середню форму господарства можна зустріти, наприклад, у різновікових, двоярусних лісових насадженнях.

Види господарства за способами рубки:

• лісосічні;

• вибіркові.

Всі лісосічні форми господарства можна розділити на три категорії, що відрізняються тривалістю періоду їх поновлення: суцільно-лісосічна, насіннєво-лісосічна та вибірково-лісосічна.

Види господарства за товарністю:

• крупнотоварні;

• дрібнотоварні.

Під товарністю насадження розуміють розміри сортиментів (крупні чи дрібні) можна в ньому отримати та їх якість. Залежно від цього й виділяють крупно-товарні та дрібно-товарні господарства.

Крупними сортиментами називають такі, що мають у верхньому торці без кори діаметр 25 см і більше, середніми – 13-24 см, дрібними –3-12 см.

Крупно-товарні господарства організовують з метою вирощування деревини до часу, коли з неї можна отримати крупні сортименти, при цьому частково отримують тонкомір та дрова. Такі господарства організовують у здорових насадженнях I-III класів бонітету. Вони характеризуються високим віком головної рубки – 100-120 років для насаджень хвойних порід, 110-130 років для дуба високостовбурного, 80-90 років для інших листяних порід. Вік головної рубки при цій формі господарства призначається, як правило, за віком технічної стиглості головних порід.

Для дрібно-товарних господарств придатні насадження всіх бонітетів, але їх раціонально організовувати у насадженнях низьких (IV-V) бонітетів. Дрібнотоварні господарства часто організовують в лісах, що належать колективним селянським спілкам, де попитом користується середні та дрібна ділова деревини і дрова. У цих господарствах вік головної рубки понижений, як правило, його встановлюють за віком кількісної стиглості насаджень.

Вибір та встановлення форми господарства є важливим завданням лісовпорядкування. При виборі форми господарства враховують економічні умови об’єкту лісовпорядкування, його природно-історичні умови, досвід господарської діяльності. Встановлена форма господарства має відповідати, в першу чергу, інтересам вирощування головної породи, а, по можливості, і другорядних.

В захисних лісах, організовуючи господарські секції, до уваги беруть, перш за все, інтереси лісовирощування та збереження захисних функцій лісу, в експлуатаційних лісах – інтереси лісовирощування з врахуванням вимог лісоексплуатації.

Конкретна форма господарства для кожної господарської одиниці завжди є складною. Як правило, вона являє собою сукупність декількох форм.

Виділяючи певну господарську секцію у її назві вказують форми господарства, за якими вона організована. Наприклад: соснова, високої продуктивності, дрібно-лісосічна крупно-товарна господарська секція; дубова, високостовбурна, високої продуктивності, дрібно-лісосічна, крупно-товарна господарська секція.