Тема 15. Підвищення продуктивності та якості лісу

 

План:

1. Види та категорії продуктивності лісу.

2. Системи заходів з підвищення продуктивності лісів.

 

1.   Види та категорії продуктивності лісу

 

Поняття продуктивності лісів включає в себе не тільки деревину, а всі супутні, матеріальні і нематеріальні, ресурси, які ми отримуємо при лісокористуванні. Підвищення продуктивності та якості лісів України – найважливіша лісівнича загальнодержавна проблема. Це підкреслює різке підвищення екологічного, економічного і соціального значення лісів в умовах екологічної кризи на планеті.

Існує декілька класифікацій видів продуктивності. Їх можна об’єднати в чотири групи: біологічну, екологічну, деревну і загальну або комплексну продуктивність.

Загальна економічна (комплексна) продуктивність лісів складається із захисної та деревної продуктивності, продуктивності побічних користувань, рекреаційної продуктивності, продуктивності нелісових земель і лісових акваторій.

Загальна економічна або комплексна продуктивність – це сукупність усіх категорій продуктивності лісового фонду. Це загальний економічний показник продуктивності у вартісному виразі, яку отримують з одиниці площі лісового фонду від реалізації деревини, її похідних і недеревної продукції багатоцільового використання з урахуванням прижиттєвого впливу лісу на клімат, ґрунти, водний режим річок і водосховищ, гідротехнічні ресурси сільськогосподарське виробництво, туризм, рекреацію і збереження екологічного середовища, джерел живлення фауни тощо.

Захисна продуктивність оцінюється ступенем сприятливого впливу лісового масиву чи лісостану на природне, оточуюче людину, середовище (мікроклімат, водний режим річок і ґрунту, вітровий режим, грунтозбереження і грунтотворення, характер зміни екологічних умов для недеревної рослинності і фауни, умови праці і відпочинку населення тощо).

Деревна продуктивність визначається кількістю і якістю деревини, яку отримують у віці технічної стиглості з одиниці площі. Як і всі види продуктивності, вона залежить від наступних чинників:

• природних (клімат, ґрунт, материнська порода, орографія, водоємність ґрунтів, взаємодія з тваринним світом тощо);

• лісівничо-таксаціиних (склад, поточний приріст за об’ємом, запас пристигаючих і стиглих деревостанів, сумарний запас за весь період їх росту, походження, повнота деревостанів, бонітет, їх товарність, якість, тип лісу тощо);

• антропогенних (економічних) – рівня або культури ведення лісового господарства, забезпечення підприємств і лісництв кваліфікованими кадрами, екологічно прийнятними засобами механізації лісівничих робіт, новітніми технологіями, транспортними шляхами та іншими умовами. Показник продуктивності – величина не постійна, а змінюється в просторі і часі залежно від наведених вище чинників.

Продуктивність побічних користувань – це кількість і якість їх продукції з одного гектара площі лісового фонду включаючи продуктивність бджільництва, мисливства рибництва тощо, яку отримують у процесі щорічно природокористування в лісах урочища, лісництва, лісгоспу, області чи іншої одиниці території.

Кожна категорія і складова загальної продуктивності може бути природною, фактичною і потенційною.

Природна продуктивність зумовлюється природними чинниками сучасного оточуючого людину середовища і від неї не залежить.

Фактична продуктивність – це продуктивність, яка під впливом досягнутого економічного розвитку країни уже використовується.

Потенційна загальна продуктивність — це той рівень продуктивності, якого можна досягнути в конкретних умовах при відповідному вкладенні капіталів і праці, найбільш повному використанні досягнень науки і техніки, а також новітніх технологій.

Продуктивність лісу характеризується певними показниками стану лісового фонду, які визначаються при черговому лісовпорядкуванні, а саме:

1) якісний склад і походження лісостанів, їх вікова структура;

2) розподіл лісостанів за повнотами, бонітетами та едатопами;

3) запаси пристигаючих, стиглих і перестійних лісостанів на 1 га за породами;

4) характеристика еталонних лісонасаджень;

5) товарність деревостанів;

6) розподіл корінних та похідних лісостанів за типами лісу.

 

2. Системи заходів з підвищення продуктивності лісів

Все різноманіття заходів з підвищення продуктивності лісів можна об’єднати в три групи – заходи впливу на деревостани, заходи зміни умов місцезростань та організаційні заходи.

Заходи впливу на деревостан:

• підвищення продуктивності лісівничими, селекційно-насіннєвими та інтродукційними заходами;

• підвищення деревної продуктивності лісів завдяки використанню найбільш досконалих методів лісовирощування на типологічній основі;

• забезпечення природного відновлення лісостанів певними заходами сприяння;

• підбір аборигенних видів і екзотів, які здатні в даних умовах місцезростань і типах лісу досягати найвищих бонітетів;

• поліпшення складу лісостанів впровадженням тіньовитривалих і високопродуктивних видів з урахуванням їх внутрішньовидового різноманіття – швидкорослих, морозостійких, посухостійких, солестійких, невимогливих до родючості ґрунту, вітростійких;

• широке впровадження в культури горіха чорного, дугласії, сосни кедрової європейської, модрини європейської, японської, високопродуктивних видів тополі тощо;

• скорочення періоду вирощування стиглих лісостанів, завдяки вибору ефективної технології рубок догляду і рубок головного лісокористування;

• скорочення періоду змикання лісових культур, покращення їх проектів, досягнення найвищого рівня збереження підросту;

• переведення лісонасіннєвого господарства на селекційну основу.

 

Заходи зміни умов місцезростань:

• прискорення росту лісів лісівничо-технічними методами впливу на природні умови їх росту.

• збереження і підвищення природної родючості лісових земель створенням мішаних насаджень, вирощування їх при оптимальних зімкнутості та складі в кожному типі лісу;

• введення грунтопокращуючих деревних, чагарникових і трав’яних рослин;

• використання рубок догляду, як заходу з покращення мікроклімату, ґрунтових умов і внутрішнього лісового середовища загалом;

• спрямована зміна цільових порід: створення піднаметових культур;

• регулювання водного режиму ґрунтів;

• внесення мінеральних добрив і вапнування ґрунтів;

• здійснення зрошувальної меліорації;

• регулювання водного режиму.

Підвищення продуктивності малоцінних похідних лісостанів досягається  їх суцільною реконструкцією з відновленням цільових деревних порід.

 

Організаційні заходи зі сприяння підвищенню загальної продуктивності лісів:

• раціональний розподіл лісових земель за господарськими секціями;

• раціональна розкряжовка хлистів стовбурів дерев на сортименти;

• використання лісосічних відходів і відходів деревообробки і іншої переробки деревини;

• заліснення непридатних для сільськогосподарського користування земель;

• протипожежний захист лісостанів;

• своєчасне використання деревини, пошкодженої шкідниками та хворобами;

• попередження втрат від стихійних явищ: вітровалів, буреломів, сніголамів тощо;

• створення лісонасаджень з вітростійкою основою в їх складі;

• спорудження доріг, що сприятиме використанню деревини в регіонах, недоступних для її вивезення;

• створення лісозахисних смуг у лісових масивах для захисту від вітровалів тощо.

 

В практичній діяльності лісівники застосовують велике різноманіття засобів підвищення продуктивності лісостанів. І.С. Мелехов розробив систему підвищення деревної продуктивності, яка складається з чотирьох напрямків:

1. Раціональне використання лісів і усунення втрат (раціональне лісокористування; комплексне, своєчасне і найповніше використання деревини; використання дров як технічної сировини; використання відходів лісозаготівель; зменшення втрат при транспортуванні і переробці деревини; дійова охорона лісів від пожеж; протидія втратам від шкідників і грибкових захворювань, вітровалів, сніголамів тощо).

2. Прискорення росту лісу впливом на умови його місцезростання (осушувальні меліорації; посадка і посів грунтопокращуючих деревних, чагарникових і травяних рослин; використання лісозміни; внесення добрив; доглядові рубання для поліпшення ґрунтових умов та клімату насаджень).

3. Прискорення відновлення і формування лісостанів (збереження підросту при лісозаготівлі, підбір головних порід у відповідності з їх біоекологією і умовами середовища; застосування способів головних рубок, які сприяють найшвидшому поновленню цільової породи; своєчасне заліснення вирубок, згарищ, пустирів з урахуванням їх типів лісу; своєчасні рубки догляду, санітарні руоки).

4. Створення, оновлення і покращення стану деревостанів (впровадження швидкоростучих екзотів і аборигенних видів дерев з урахуванням:

а) внутрішньовидового різноманіття:

• швидкорослих;

• морозостійких;

• посухостійких;

• солестійких;

• смолопродуктивних;

• стіиких проти загнивання;

• видів і форм з високими механічними властивостями деревини;

• естетично привабливих;

• вітростійких, тощо;

б) сучасної і потенційної значимості.

 

Підвищення комплексної продуктивності лісів можливо забезпечити організацією багатоцільового лісового господарства, удосконаленням методів, техніки і технології лісогосподарського виробництва, покращенням планування і прогнозування, організації і управління державним лісовим фондом У сучасних умовах проблема підвищення продуктивності це проблема глобального біосферного значення.