Тема 14. Особливості рубок головного користування в різних лісорослинних умовах

План:

1.   Лісорослинні умови України.

2.   Рубки у лісах Полісся України.

3.   Особливості головних рубок у насадженнях Лісостепу.

4.   Головні рубки лісу в гірських лісах Українських Карпат.

1. Лісорослинні умови України

 

На формування лісових ресурсів України найістотніший вплив спричиняють природні умови, зокрема геологічна будова, рельєф, ґрунти, клімат та інші. На ріст і розвиток лісу, його поширення та розміщення найістотніше впливає один із провідних і визначальних компонентів природи – рельєф. Г.Ф.Морозов (1924) підкреслював, що рельєф впливає на життя лісу всіма своїми складовими, як – от: висота над рівнем моря, крутість схилів, форми поверхні. Рельєф зумовлює розподіл сонячної енергії, визначає кількість опадів, інтенсивність випаровування, напрям і силу вітру, поверхневий стік та ерозійні процеси ґрунту. Таким чином, рельєф створює місцевий мікроклімат і впливає на ґрунтоутворюючі процеси, які в певній мірі, як вказував Г.Ф.Морозов, впливають на лісову рослинність, зокрема на поширення деревних порід, їх ріст і форму, утворення рас (гірська і долинна смерека). Залежно від рельєфу трансформується вплив екологічних факторів на ріст лісу.

Особливості природи та угруповань зумовлені геологічним минулим. Український кристалічний щит представлений переважно докембрійськими кристалічними породами (магматичні та метаморфічні – граніти, гнейси, кварцити, кристалічні вапняки).

На захід від Українського кристалічного щита розміщується Волино-Подільська плита, яка переходить у Галицько-Волинську западину. Для якої є характерними докембрійські породи. На півдні України знаходиться Причорноморська западина, в межах якої розміщені степові частини Криму та Причорноморської низовини, Азовське море. На Лівобережній Україні знаходиться Дніпровсько-Донецька западина, заповнена, переважно, відкладами девону, карбону, пермі, юри, крейди, палеогену, неогену.

На території України знаходиться частина Альпійської складчастої зони – Кримська і Карпатська складчасті області. Українські Карпати – частина Карпатської гірської системи.

Під четвертинними відкладами Полісся залягає крейда, граніти, третинні піски, супіски і глини, які подекуди виходять на донну поверхню і служать материнськими ґрунтоутворюючими породами. Більша частина Полісся вкрита пісками і супісками. На Мізоцькому і Овруцькому кряжах поверхневі відклади представлено лесами і лесовидними суглинками. У Західному Поліссі зустрічаються сучасні торфи.

Лісостепова зона України має досить складний рельєф, представлений і розчленований височинами і терасовими низинами, і рівнинами. Західну частину Лісостепу займає Волино-Подільська височина. Лівобережна частина Лісостепу переважно рівнинна. Придніпровська низовина утворена надзаплавними терасами дніпровської долини (100-120 м н.р.м.).

Між Сіверським Дінцем і нижньою течією Дніпра розміщені Донецький кряж і Приазовська височина. На півдні України знаходиться Причорноморська низовина з нахилом до моря.

В Українських Карпатах розрізняють три морфочастини гірської області – Прикарпаття (300-500 м н.р.м.), гірська частина Карпат та Закарпатська низовина (100-120 м н.р.м). кримські гори складаються з трьох пасм у широтному напрямку, розчленовані глибокими долинами рік.

У розміщені і продуктивності лісів на території України важливу роль відіграють ґрунти. У Поліссі переважають дерново-підзолисті ґрунти різного механічного складу, глеєві, глинисто-піщані, піщані, борові піски. Лісостепові території займають чорноземи, сірі лісові ґрунти. Ґрунтовий покрив степової зони представлений південними чорноземами, темно-каштановими й каштановими солонцюватими ґрунтами. Вздовж берегів Дніпра поширені дернові й лучні ґрунти, часто оглеєні супіщані, на терасах – піщані. У вузькій прибережній зоні формуються хлорно-сульфатні солончаки і солонці.

Район Прикарпаття представлений дерново-підзолисто-глеєвими ґрунтами. У гірських Карпатах в межах лісового поясу (1200-1500 м) поширені бурі гірські лісові ґрунти (буроземи), у Полонинському поясі – гірсько-лучно-буроземні ґрунти, в Закарпатському передгір’ї – буроземно-глеюваті ґрунти, а в самій низовині – дерново-глейові.

Поширення природних лісів, їх склад, запаси деревини, технічні властивості значною мірою залежать від особливостей клімату. Кліматичні умови України визначаються її географічним положенням і формуються під впливом сонячної радіації, циркуляційних процесів в атмосфері, земної поверхні. Майже вся територія України розташована у помірному поясі з помірно-континентальним кліматом, на південному березі Криму – субтропічним. Континентальність клімату зростає зі заходу на схід. Свої особливості має гірський клімат та клімат морського узбережжя.

У гірських умовах формування клімату залежить від форми рельєфу, експозиції й крутизни схилу. Гори впливають на повітряні течії й фронти, розчленування циклонів, у них випадає більше опадів.

Загалом кліматичні умови України є дуже різноманітні, що позначається на розміщені, видовому складі й продуктивності лісових насаджень. Клімат цілком сприятливий для росту листяних і хвойних порід дерев.

 

2.   Рубки у лісах Полісся України

У лісах Полісся найпоширенішими є суцільно лісосічні рубки (близько 90 % обсягу лісокористування). Вони здійснюються: в стиглих деревостанах, які не забезпечують з певних причин достатньої кількості життєздатного підросту головних порід і вимагають штучного відновлення; у насадженнях пошкоджених пожежами, хворобами та шкідниками; при проведенні реконструкції малоцінних лісостанів із заміною їх більш цінними породами. Суцільно лісосічні рубки раціональні для одновікових деревостанів зі світлолюбних порід, які успішно відновлюються природним шляхом.

У лісах Полісся доцільно ширше застосовувати поступові та вибіркові рубки. У свіжих і вологих суборах Полісся важливе застосування поступових і групово-вибіркових рубань у зв’язку з рясним самосівом і підростом сосни під наметом лісостанів. Ці рубки, як основні, передбачені для лісів І групи. Проте широкого застосування в рівнинних лісах Полісся ще не набули.

В.К. Алексеев (1927) лісосічну систему господарства вважав причиною засихання дуба, а тому в чистих та мішаних дубняках рекомендував застосовувати вибіркову систему.

У насадженнях сосни свіжих типів лісу доцільно застосовувати насіннєво-лісосічні та групово-поступові рубки (за наявності групового самосіву). У лісостанах різного віку з рівномірним груповим розміщенням дерев, можна застосовувати поступові рубки у 2-3 прийоми.

У заплавних насадженнях експлуатаційного цільового призначення основним способом рубки залишається суцільний вузьколісосічний. Ширина лісосіки у вербових та вільхових насадженнях у всіх природних зонах не повинна перевищувати 50 м; у насадженнях інших порід (заплавних ландшафтів) – Степу – 50 м, Лісостепу і Поліссі – 100 м. Напрямок лісосіки – під прямим кутом до русла, сезон рубки – зимовий.

Важливим елементом головних рубок є їх вік, який доцільно диференціювати за класами бонітету або за групами типів лісу і узгоджувати зі створенням господарських секцій. Для заплавних насаджень оптимальні віки рубок наведені в таблиці 14.1. У мішаних природних різновікових насіннєво-порослевих насадженнях (дубових) необхідно проводити вибіркові, поступові та комбіновані рубки лісу.

 

3.   Особливості головних рубок у насадженнях Лісостепу

 

Враховуючи важливу ґрунтозахисну роль лісів Лісостепу, суцільно лісосічні рубки тут необхідно звести до мінімуму за рахунок впровадження вибіркових та поступових рубок.

Таблиця 14.1

Оптимальні віки рубок заплавних насаджень

Деревна порода	Клас бонітету	Полісся, Лісостеп	Степ
Дуб насіннєвий	ІІІ і вище	131-140	101-110
	IV і нижче	71-80	71-80
Дуб паростковий	ІІ і вище	101-110	91-100
	ІІІ і нижче	71-80	71-80
Вільха чорна	Всі бонітети	51-60	51-60
Верба біла	Всі бонітети	31-35	26-30
Тополя чорна	Всі бонітети	26-30	26-30
Тополя біла	Всі бонітети	36-40	36-40

 

Вивчення різних видів рубок (насіннєво-лісосічних, групово вибіркових, суцільно лісосічних і рубок Корнаковського) в дубових лісах Сумської області займався А.Б.Жуков (1949). За результатами своїх досліджень він дійшов висновку, що найбільш доцільними у дубових насадженнях є групово-вибіркові рубки. Проте і вони без проведення догляду за підростом дуба не забезпечують надійного природного відновлення. Тому в дубових лісах при будь-якому способі рубок необхідно систематично здійснювати догляд за самосівом і підростом головної породи.

Найбільш ефективним способом рубок у дубових і соснових деревостанах Лісостепу є насіннєво-лісосічні. Ці рубки сприяють підвищенню приросту залишених дерев, посилають їх плодоношення, забезпечують збереження самосіву головних порід. Достатньо ефективним є поступові рубки в сосняках суборових типів. Насіннєво-лісосічні рубки також дають добрі результати у букняках Західного Лісостепу. При застосуванні цих рубок найбільша кількість природного поновлення спостерігається у свіжих і вологих бучинах при середніх повнотах лісостану 0,6-0,7. Поступові рубки в цих умовах забезпечують лісовідновлення лісосік природним шляхом.

 

 

4. Головні рубки лісу в гірських лісах Українських Карпат

 

Способи головних рубань у гірських лісах Українських Карпат залежать від породного складу лісів, їх вікової структури, типів лісу, характеру лісовідновних процесів, експозиції та крутизни схилів. Найбільш ефективними є поступові, добровільно-вибіркові, а також групово вибіркові рубки, які доцільно широко застосовувати в букових, буково-ялицевих, смереково-буково-ялицевих лісах при наявності природного відновлення головних порід.

Головні рубки лісу в гірських лісах допускаються відповідно до Правил рубок головного користування у гірських лісах Карпат. В захисних, рекреаційних та оздоровчих лісах проводяться переважно доглядові, санітарні та лісовідновні рубки всіма способами.

Основними рубками у лісах Передкарпатського округу є суцільно лісосічні. Вони проводяться в дубових, дубово-грабових деревостанах корінних типів, а також в похідних насадженнях граба, берези, вільхи, смереки. Проте у дубово-букових і дубово-буково-ялицевих деревостанах, особливо на підвищених ділянках лісу і схилах, повинні застосовуватись поступові, групово-вибіркові або улоговинні рубки головного користування.

Рівномірно-поступові рубки в дубових лісах проводять у два прийоми в насадженнях з повнотою 0,6 і більше. При першому прийомі повнота зменшується до 0,5. Кінцевий прийом рубки призначається через 5-7 років за наявності надійного підросту в кількості не менше як 10 тис. шт./га. Площа лісосіки не повинна перевищувати 15 га.

Добровільно-вибіркові рубки проводяться в захисних лісах з повторністю залежно від стану поновлення 10-15 років та інтенсивністю рубки до 20%. Суцільні вузько лісосічні рубки допускаються на пологих схилах з стійкими і середньо стійкими ґрунтами, а також в деревостанах з повнотою 0,5 і нижче на покатих схилах.

У лісах Гірськокарпатського округу з характерною захисно-рекреаційною системою господарства найбільш ефективними є поступові, добровільно-вибіркові, а також групово-вибіркові рубки. Їх доцільно широко застосовувати в букових, буково-ялицевих, смереково-буково-ялицевих лісах при наявності природного відновлення головних порід. У захисних лісах доцільно проводити лісовідновні рубки. В лісах рекреаційного призначення (лісопарки, ліси курортів) проводяться рубки формування ландшафтів. В особливо захисних лісах проводяться лише вибіркові рубки.

Способи рубань в лісах даного округу диференційовані залежно від породного складу лісів, характеру місцевості , типів умов місцезростання та інших факторів. Так, у корінних ялицево-букових, буково-ялицевих лісах добровільно-вибіркові рубки проводяться на пологих, покатих і стрімких схилах з нестійкими ґрунтами. Повторність рубань 15-20 років з інтенсивністю до 20%. Рівномірно-поступові рубки проводяться в насадженнях з повнотою 0,6 і більше на пологих, покатих і стрімких схилах із стійкими і середньостійкими ґрунтами. У високоповнотних деревостанах (0,9) проводяться триприйомні рубки.

Суцільні рубки допускаються на пологих і покатих схилах із стійкими і середньостійкими ґрунтами, а також на стрімких схилах із стійкими і середньостійкими ґрунтами за умови застосування підвісних та напівпідвісних способів трелювання. Площа лісосік на пологих і покатих схилах експлуатаційних лісів не повинна перевищувати 3 гектари, а лісах з особливим режимом користування  1 гектар.

У високогірних смерекових лісах доцільно застосовувати добровільно-вибіркові, групово-вибіркові та вузьколісосічні рубки. Добровільно-вибіркові рубки проводяться в змішаних ялинових насадженнях, якщо у їх складі бук, ялиця та інші породи становлять не менше 40% за запасом, на пологих, покатих і стрімких схилах з нестійкими ґрунтами. Зниження повноти допускається до 0,6.

В усіх інших ялинових насадженнях незалежно від стійкості ґрунту допускаються вузько лісосічні рубки. Останні є можливими у м’ягколистяних і грабових насадженнях.

У Закарпатських передгірських та рівнинних лісах головні рубання допускаються лише в експлуатаційних категоріях лісів. Основними способами рубок тут є поступові та групово-вибіркові. Суцільні лісосічні рубки повинні застосовуватися у смерекових (штучно створених), дубових, дубово-грабових, грабових та вільхових деревостанах за відсутності підросту і поновлення цінних порід.

Під час проведення рубок головного користування не дозволяється вирубування та пошкодження цінних і рідкісних дерев та чагарників, занесених до Червоної книги України, насінників, плюсових та інших дерев, що мають виняткове значення для збереження біорізноманіття (дерев з гніздами рідкісних видів птахів, занесених до Червоної книги України (чорний лелека, скопа, орлан-білохвіст та інші), дуплястих та старовікових дерев тощо).