Анотація
4.1.Предмет кредиту та завдання його
статистичного вивчення
4.2.Основні класифікації та система
показників статистика кредиту
43.Статистичний аналіз кредиту.
4.4. Статистичне вивчення взаємозв'язків
обіговості короткострокового кредиту
Ключові слова:
кредитні відносини, принципи кредитування, форми кредиту,види кредиту,
показники кредиту, оборотність кредиту, тривалість обороту короткострокового
кредиту, кількість обороту кредитів, ефективність використання кредиту.
4.1.Предмет кредиту та завдання його статистичного вивчення
Кредит
є засобом перерозподілу грошового капіталу між секторами економіки, видами
діяльності та регіонами. Мета кредитної політики, як і грошової політики,
полягає у впливі на економічну кон’юнктуру за допомогою кредиту. В умовах
ринкової економіки кредитна політика направлена або на стимулювання кредиту
(кредитна експансія), або на його стримування (кредитна рестрикція). Кредитну
політику, як правило, проводить НБУ. Інструмент регулювання є зміна об’єму
кредиту та рівня процентних ставок на ринку позичкового капіталу. Кредит являє
собою систему економічних відносин з мобілізації тимчасово вільних в економіці
грошових коштів і використання їх на потреби відтворення. Кредит надається
господарським організаціям і населенню банківськими установами на умовах цільового
використання, терміновості, платності й поворотності. Кредит — економічні
відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання
останнім позички в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний
строк і звичайно зі сплатою відсотків. У випадку кредитування з’являється
договір позики. В сучасних умовах всі позики оформляються у вигляді грошового
кредиту, та кредитні відносини є частиною всіх грошових відносин. Головне, що
відрізняє грошову позику від всіх інших форм грошових відносин – це висхідний
рух вартості. Під кредитними відносинами розуміють всі грошові
відносини, пов’язані з наданням та поверненням позик, організацією грошових
розрахунків, емісією грошових знаків, кредитуванням інвестицій, використанням
державного кредиту, здійсненням страхових операцій (частково) тощо. Всюди, де
присутній кредит, гроші виступають як засіб платежу. Кредит обслуговує рух
капіталу та постійний рух різних суспільних фондів. Завдяки кредиту в
господарстві використовуються засоби, які вивільняються в ході роботи
підприємств, в процесі виконання державного бюджету, а також заощадження
окремих громадян та ресурси банків. До складу ресурсів для кредитування
(позикового фонду) відносяться:
• Грошові резерви підприємств, які вивільняються в процесі кругообігу
капіталу.
• Грошові резерви, які виступають у вигляді спеціальних фондів, а також фонд
амортизаційних відрахувань, які використовуються для капіталовкладень.
• Державний грошовий резерв, який складається із сум поточних грошових
ресурсів бюджету.
• Фонд грошових коштів, який спеціально виділяється для розвитку кредитних
відносин (наприклад, для довгострокового кредитування капіталовкладень).
• Грошові заощадження населення, які акумулюються банками.
• Емісія грошових знаків, яка здійснюється у відповідності з ростом обороту
готівкових грошей.
При
кредитних угодах повинні дотримуватись найважливіші принципи, які дозволяють
забезпечити висхідний рух коштів. На основі таких принципів визначається
порядок видачі та погашення позик, їх технічне та доку ментальне оформлення. Принципами
кредитування є: поворотність, строковість, забезпечення позик, цільове
використання, платність (компенсаційність). У відповідності з вказаними
принципами організовується оперативно-бухгалтерська робота позичальників та
кредиторів.
Основні
завдання статистики кредиту:
1.
Організація статистичного обліку та звітності про кредитні операції;
2.
Розробка системи показників, що характеризують кредитні відносини, їх стан і
розвиток ;
3.
Виявлення статистичних закономірностей у розвитку кредитних відносин;
4.
Вдосконалення методології та методики розробки і аналізу системи показників з
урахуванням досягнень економічної науки і міжнародних стандартів.
4.2.Основні класифікації та система показників статистика кредиту
Важливими
класифікаціями, які застосовують для формування системи показників статистики
кредиту – є класифікація кредитних операцій за функціями кредитора , за формами,
видами та за термінами надання.
Розподільча функція
кредиту базується на розподілі грошових коштів на основі
повернення
.
Емісійна функція
кредиту полягає в утворенні кредитних коштів обороту та заміщення готівкових
грошей .
Контрольна функція
кредиту полягає у здійсненні контролю за ефективністю діяльності економічних
суб’єктів
Банківський кредит надається банками в грошовій формі підприємствам, населенню і державі.
Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержанні
останніми позички, але й при розміщенні ними своїх заощаджень у вигляді внесків
на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит відрізняється від
комерційного не тільки по об’єктах, але і по суб’єктам кредитування, а також по
своїй динаміці. Суб’єктом банківського кредиту виступають не тільки промислові
та торгівельні компанії, але і самі кредитно-фінансові установи та ринок цінних
паперів. Рух банківського кредиту, на відміну від комерційного кредиту не
знаходиться в прямій залежності від об’єму виробництва та товарообороту.
Банківський кредит поділяється на позики грошей та позики капіталу. В першому
випадку він носить короткостроковий характер, так як виступає в якості
платіжного і купівельного засобу та обслуговує рух оборотного капіталу, в
іншому – довгостроковий (або крайньому випадку середньостроковий) характер,
оскільки обслуговує оборот основного капіталу та потреби розширення
виробництва.
Комерційний кредит надається одним підприємством іншому у вигляді продажу товарів з
відстрочкою платежу. Він має товарну форму та оформлюється векселем,який
оплачується через комерційний банк. Процент по комерційному кредиту нижчий, ніж
по банківському, та входить в ціну товару та в суму векселя.
При
державному кредиті позичальником або кредитором виступає держава або
місцеві органи влади, а кредит набуває вигляду позик, які реалізуються, в
основному, через фінансово-кредитні установи. Державний кредит використовується
для покриття частки державних видатків, а також для регулювання економіки.
Споживчий кредит
як форма банківського кредиту видається населенню для придбання товарів
тривалого користування а також для оплати послуг довготривалого характеру.
Міжбанківський та міжгосподарський кредити – відносно нові форми кредиту. Міжбанківський
кредит являє собою надання банками кредиту один одному, коли в одних виникають
вільні ресурси, а в інших їх не вистачає. При міжгосподарському кредиті
суб’єктами кредитних відносин виступають різні підприємства та організації, які
надають кошти один одному в позику. Він подібний до комерційного кредиту, але
на відміну від останнього означає надання в позику грошових коштів.
Міжнародний кредит являє собою економічні відносини між державами, іноземними банками і
фірмами з приводу передачі валютних чи товарних ресурсів на засадах повернення
у певні строки та з виплатою відсотків. Суб’єктами міжнародного кредиту є
банки, фірми, держави, міжнародні та регіональні організації. За джерелами
міжнародний кредит поділяється на внутрішній та зовнішній (іноземний); за
призначенням – на комерційний (для обслуговування зовнішньої торгівлі),
фінансовий (для інвестицій, погашення зовнішньої заборгованості, валютних
інвестицій), проміжний (для обслуговування змішаних форм вивозу капіталу,
товарів та послуг, виконання підрядних робіт ); за видами – на товарні та
валютні; за строками – на короткостроковий середньостроковий довгостроковий та
інші. Міжнародний кредит виступає в наступних конкретних формах:
• Фірмового міжнародного кредиту (надання позики експортером імпортеру).
• Банківського міжнародного кредиту (у вигляді експортних, фінансових і
валютних кредитів).
• Брокерського міжнародного кредиту (включає елементи комерційного кредиту та
банківського кредиту, так як брокер позичає кошти в банку).
Для
характеристики обсягу кредитних вкладів використовуються наступні показники:
-
залишки заборгованості і розмір виданих і погашених позичок (оборот з погашення
і видачі),
-
середній розмір позички,
-
середній розмір заборгованості за кредитом,
-
середній термін позички,
-
середня процентна ставка (прибутковість кредиту) і ін.
Залишки
заборгованості у звітності показують за станом на визначену дату. Для
розрахунку середніх залишків використовують середню хронологічну:
4.3.Статистичний аналіз кредиту.
Статистичний
аналіз кредиту проводять за наступними напрямками:
1.
Статистичний аналіз структури кредиту;
2.
Статистичний аналіз динаміки кредитних
вкладень;
3.
Статистичний вивчення взаємозв'язків кредитних
вкладень з іншими показниками;
4.
Статистичний аналіз оборотності кредитів;
5.
Статистичний аналіз ефективності використання
кредитів.
Склад
кредитних вкладень вивчають за цільовим призначенням, формам власності,
територіям, категоріям позичальників, економічним секторам, термінам погашення,
видам залишків заборгованості і іншими ознаками. Велику увагу статистика
приділяє вивченню прострочених позичок за їх обсягом, складом і динамікою. Для
аналізу і прогнозу кредитних вкладень статистика кредиту розглядає тенденції
їхньої зміни, інтенсивність змін кредиту в часі з використанням показників
аналізу ряду динаміки, а також трендових і факторних динамічних моделей. Для виявлення
статистичних закономірностей статистика вивчає взаємозв'язки кредитних вкладень
з показниками обсягу виробництва, капітальними вкладеннями і т.д. за допомогою
однофакторного і багатофакторного регресійного аналізу та індексного методу.
Всі вищезгадані методи аналізу детально описані в статистичній літературі.
Розглянемо більш детально статистичний аналіз оборотності та ефективності
використання кредитів.
Статистичний аналіз оборотності кредитів
Статистичний
аналіз оборотності кредитів проводять звичайно для короткострокових кредитів.
Рівень
оборотності кредитів вимірюється наступними показниками:
1)тривалістю
обороту кредиту;
2)кількістю
оборотів,що здійснює кредит за період.
Тривалість обороту короткострокового кредиту(t) характеризує середнє число днів користування
кредитом. Він є зворотною величиною обіговості позички: чим менше тривалість
користування кредитом, тим менше позичок знадобиться банку для кредитування
того самого обсягу виробництва.
Кількість оборотів кредиту (п) визначається шляхом ділення обороту позички з погашення
на середній їх залишок. Економічний зміст цього показника полягає в тому, що
він характеризує число оборотів, здійснених короткостроковим кредитом за
визначений період. Для характеристики зміни середньої тривалості користування
короткостроковим кредитом застосовуються індекси: індекс змінного складу,
індекс постійного складу та індекс структурних зрушень.