Анотація
3.1. Предмет статистики грошового
обігу.
3.2. Система показників статистики
грошового обігу.
3.3. Статистичний аналіз грошового
обігу
Ключові слова: грошова система, грошовий обіг,
грошово-кредитне регулювання , номінальна грошова маса, швидкість обороту
грошей, купівельна спроможність грошової одиниці, готівковий грошовий обіг,
безготівковий грошовий обіг, грошовий мультиплікатор, грошова база, грошовий
агрегат, купюрний склад грошової маси.
3.1. Предмет та завдання статистики грошового
обігу.
У ринковій економіці грошові потоки і кількість грошей в
економічній системі відіграють активну роль стосовно виробництва товарів та
послуг і є найважливішим регулятором всіх економічних процесів. В міру розвитку
грошових відносин і способів розрахунку види грошей швидко мінялися. Одночасно
розвивалися теорія грошового обігу і методологія виміру кількості грошей в
економіці як найважливішого макроекономічного індикатора.
Концепція грошового обігу базується на економічній
теорії. Саме тому характеристики ролі грошей і грошового обігу в забезпеченні
економічних процесів у плановій і ринковій економіці істотно відрізняються. У
плановій економіці управління здійснюється шляхом регулювання переважно
натуральних пропорцій. Грошові потоки є дзеркальним відображенням фізичних
обсягів продукції і послуг , при чому не може бути надлишку чи недоліку грошей
і, отже, інфляції. В умовах ринкової економіки грошові потоки здобувають
самостійне значення. При наявності ринку грошей саме попит та пропозиція грошей
впливають на рішення, які приймаються інституційними одиницями.
Основою сучасних теорій грошового обігу є кількісна
теорія грошей, розроблена лауреатом Нобелівської премії математиком Ірвіном
Фішером (1867— 1947). Вона уточнює класичну кількісну теорію грошей, що виникла
ще в XVI в. Відповідно до цієї теорії залежність між кількістю грошей і
величиною потоку товарів, кругообіг яких вони обслуговують, аналогічна
залежності кількості води в замкненій системі труб і потоку води, що тече через
ці труби. Грошові знаки постійно циркулюють, виконуючи функцію обороту і з
їхньою допомогою відбувається рух потоку товарів і послуг.
Економічна теорія є основою державного регулювання
грошового обігу, що здійснюється шляхом законодавчого закріплення грошової
системи країни і реалізації механізму грошово-кредитної політики.
Грошова система — це форма організації грошового
обігу в країні, що склалася історично і закріплена національним законодавством.
Елементи грошової системи: грошова одиниця, види і
порядок емісії готівки, організація грошового обігу, що є найважливішими
інструментами регулювання економіки.
Для рішення будь-яких завдань грошової політики
насамперед необхідне чітке представлення про стан грошової системи і грошового
обігу, що неможливе без точного і своєчасного розрахунку їхніх параметрів.
Грошовий обіг – це рух грошей у внутрішньому
обороті в готівковій та безготівковій формі в процесі обігу товарів, надання
послуг та здійснення різних платежів. Грошовий обіг обслуговує рух не тільки
товарів та послуг, але і позичкового та фіктивного капіталу. Значна частина
платіжного обороту в країнах ринкової економіки припадає на фінансові операції,
тобто на угоди з різними видами цінних паперів, позикових операцій, податкові
платежі та інші фінансові угоди. Велика частина грошового обороту здійснюється
в безготівковій формі, що пов’язано з різким збільшенням платіжно-розрахункових
операцій.
Об'єктом статистики грошей і грошового
обігу є елементи грошової системи: офіційна грошова одиниця, види і порядок
емісії грошей, форми організації і методи регулювання грошового обігу.
Ціль статистики грошей і грошового
обігу — забезпечення органів грошово-кредитного регулювання достовірною
інформацією про стан грошової системи для розробки і реалізації
грошово-кредитної політики.
Предметом статистики грошей і грошового
обігу є кількісна сторона масових явищ у сфері грошового обігу. Це передбачає
спостереження, зведення й групування даних про монетарні операції в готівковій
і безготівковій формах, а також аналіз взаємозв'язку кількості грошей в
економіці і грошовому обігу з реальними економічними процесами — виробництвом,
зайнятістю, доходами та цінами.
Грошово-кредитне регулювання – складова та важлива частина
заходів держави по регулюванню ринкової економіки. Це система заходів,
направлених на стабілізацію грошового обороту, валютної системи, покращення
функціонування кредитної системи. Шляхом зміни грошової маси кредитних ресурсів
держава впливає на економіку. Конкретний механізм такого впливу коректується у
відповідності з коливанням економічної кон’юнктури.
Основними інструментами грошово-кредитного регулювання зі
сторони Національного банку є: регулювання облікової ставки, зміна норми
обов’язкових резервів банків, операції з державними цінними паперами і т.п.
Основними завданнями статистики грошового
обігу є:
-
аналіз розмірів, структури,
динаміки грошової маси і її розподілу за регіонами і групами населення;
-
визначення параметрів
наявної і безготівкової емісії;
-
визначення купюрного складу
готівки;
-
виявлення кількісних
параметрів взаємозв'язку грошового обігу з рівнем економічного розвитку та
інфляції;
-
прогноз параметрів
грошового обігу і купівельної спроможності грошей.
3.2.Система показників статистики грошового
обігу
Система статистичних показників, які характеризують
грошовий обіг, опирається на категорії, які пов’язані з функціями грошей,
визначенням грошової маси та її структури.
По-перше, гроші в якості міри вартості використовуються
для вимірювання та порівняння вартості різних товарі та послуг.
По-друге, гроші виконують функцію засобу обігу, за
умови використання їх для купівлі товарів та оплати послуг.
По-третє, гроші виконують функцію засобу
нагромадження. Вона полягає у збереженні вартості, яка утворюється після
реалізації товарів та послуг, для здійснення операцій (купівлі) в майбутньому.
По-четверте, у зовнішньоекономічних відносинах гроші
функціонують як світові гроші.
У відповідності із вказаними
функціями можна виділити наступні взаємозалежні блоки статистичних показників
грошового обігу:
• блок макроекономічних показників, що характеризують
зв'язок грошей і грошового обігу з реальним сектором економіки, динаміку їхньої
зміни (макроекономічний блок);
• блок, що характеризує види ліквідних активів, що у
сучасній економіці можуть використовуватися як гроші, і показники їхньої
кількості в господарському обороті (блок видів грошей); • блок показників
грошової маси (грошових агрегатів).
Кожний з цих блоків включає набір показників.
Взаємозв'язок окремих блоків дозволяє використовувати систему в цілому для
коректування й уточнення розрахунку її окремих показників, здійснення грошового
регулювання економіки в цілому.
Макроекономічний блок включає показники, що дозволяють
оцінити основні взаємозв'язки грошей і грошового обігу з реальним сектором
економіки ,реальний рівень грошової маси і його динаміку, а також рівень
національної економіки в порівнянні з іншими країнами (індикатори міжнародних
зіставлень.
Блок показників «видів» грошей дозволяє класифікувати всю
сукупність ліквідних активів, що використовуються як гроші, за ступенем їхньої
ліквідності і ролі в грошовому обігу.
Блок показників грошової маси характеризує різні підходи до
розрахунку грошової маси і включає традиційну систему грошових агрегатів та
систему агрегатів грошової маси за методологією МВФ.
Розглянемо методи розрахунку показників кожного з блоків.
3.2.1.Макроекономічні показники статистики
грошей і грошового обігу
Гроші в економіці забезпечують оборот товарів і послуг,
здійснення різних платежів, рух позичкового капіталу. Якщо обмежити ці операції
річним інтервалом, то відповідно річний грошовий обіг буде дорівнювати величині
валового національного продукту. У загальній формі залежність між кількістю
грошей в економіці та обсягом виробництва продукції (національним продуктом)
може бути виражена наступним рівнянням обміну:
VM = ВВП,
де М — номінальна грошова маса;
V — швидкість обороту грошей;
ВВП — валовий внутрішній продукт;
VM — грошовий обіг.
Номінальна грошова маса (М) — це кількість грошей у обігу або
запас активів у ліквідній формі.
Грошова маса може бути обчислена тільки на визначений
момент часу, тобто є моментним показником і характеризує кількість грошей в
економічній системі на визначений момент часу — на початок або кінець періоду
(місяця, року).
Грошовий обіг (VM) — сукупність грошових операцій за
період часу, чи потік грошової маси. Грошовий обіг — інтервальний показник.
Обчислюючи кількість грошей, необхідно чітко розрізняти два показники — гроші
як запас і гроші як потік, тобто оборот за період.
З огляду на те, що величину ВВП можна представити як
добуток рівня цін на реальний обсяг виробництва, то рівняння обміну має
наступний вигляд:
VM=PG,
де Р — рівень цін;
G — реальний обсяг виробництва
(кількість виготовленої продукції).
Швидкість обороту грошей (V) — характеризує
інтенсивність руху грошових знаків при функціонуванні їх як засобів обороту і
засобів платежу, розраховується в разах і показує як кожен карбованець грошової
маси використовується на придбання готових товарів і послуг за період часу.
Купівельна спроможність національної грошової одиниці
характеризує кількість товарів, виготовлених на 1 грн. грошової маси, або
реальну купівельну спроможність національної валюти. Економічний зміст цього
показника також можна проілюструвати на прикладі деномінації карбованця.
Деномінація грошової одиниці, зменшуючи одночасно грошову масу і ціни, збільшує
купівельну спроможність грошової одиниці. Отже, індекс купівельної спроможності
грошової одиниці є оберненим показником до індексу цін . Індекс купівельної
спроможності карбованця показує, у скільки раз знецінилися гроші, тобто
характеризує інфляцію, і може обчислюватися по відношенню до грошової одиниці
поточного і базисного періодів. Якщо індекс цін за аналізований період зросте,
то індекс купівельної спроможності карбованця знизиться і навпаки.
Рівень монетаризації економіки характеризує запас грошової маси
на 1 грн. валового внутрішнього продукту. Цей показник є найважливішим індикатором
стану грошової сфери, тому що його рівень можна оцінити на основі міжнародних
зіставлень. Його динаміка досить стабільна, а рівень у ведучих розвинутих
країнах може служити орієнтиром для країн з перехідною економікою. Для
розвинутих країн рівень монетаризації в даний час складає від 60% до 80% .
3.2.2.Показники “видів” грошей
Гроші — це усі види фінансових активів,
що можуть використовуватися як засіб оплати за товари та послуги.
Усю сукупність ліквідних активів, що використовуються як
гроші, за ступенем ліквідності можна класифікувати наступним чином:
• готівка — абсолютно ліквідний актив (грошові знаки);
• безготівкові гроші (депозити);
• цінні папери;
• світові гроші (міжнародні ліквідні активи).
Вони розрізняються по ролі і значенню в грошовому обігу,
швидкості обертання, джерелам одержання інформації, формам і ступенем впливу на
економіку країни.
Готівковий грошовий обіг — це рух готівки в процесі обороту
товарів, надання послуг і здійснення різних платежів.
У розвинутій економіці потреба в готівці пов'язана в
основному з необхідністю виплати заробітної плати, а також пенсій, стипендій та
інших трансфертів населенню і оплатою ними поточних витрат. При цьому готівка
робить
постійний кругообіг.
Емісія готівки являє собою випуск в оборот, при якому
збільшується їхня маса. Рішення про здійснення емісії готівки і вилученні їх з
обороту приймається Радою директорів Національного банку України.. Регулювання
наявної грошової маси є найважливішим економічним важелем у руках держави. Для
розрахунку величини наявної грошової маси використовують наступні показники:
• готівка поза банківською системою;
• готівка в касах банків;
• уся готівка в обороті (сума готівки поза банківською
системою і у касах банків).
З розвитком системи господарських зв'язків і банківської
системи роль готівки як засобу обороту поступово скорочується. У сучасному
світі основною формою здійснення всіх розрахунків є безготівкові розрахунки.
Безготівковий грошовий обіг — це частина грошового обігу, у
якому рух грошей відбувається у виді перерахування сум з рахунка платника на
рахунок одержувача шляхом взаємних вимог, тобто без участі готівки. Розрахунки
здійснюються через кредитні установи під їх контролем в основному за згодою
платника і при наявності в нього засобів на рахунках (банківських депозитах) за
фактом відвантаження продукції (надання послуг) чи попередньо (передоплата).
Грошовий мультиплікатор (Км) — це коефіцієнт, який служить мірою
збільшення грошової маси в результаті безготівкової емісії (банківської
емісії). Він показує, у скількох разів грошова маса більше величини готівки в
банківській системі . Грошовий мультиплікатор являє собою коефіцієнт, що
характеризує збільшення грошової маси в обороті в результаті росту банківських
резервів. Грошова база (Н) — самостійний компонент грошової маси,
що характеризує величину коштів, які надійшли в систему комерційних банків, і
обчислюється двома показниками:
• грошова база у вузькому розумінні включає готівку в
обороті (випущені Національним банком України без обліку готівки в сховищах );
• грошова база в широкому розумінні включає готівку в
обороті плюс кореспондентські рахунки і обов'язкові резерви комерційних банків
у Національному банку України (готівка в національній валюті).
Сучасні фінансові системи включають і інші види ліквідних
активів, які можна розглядати як гроші. Це високоліквідні державні чи інші
ринкові цінні папери.
Державні цінні папери —це форма існування державного
внутрішнього боргу, чи державного зобов'язання, емітентом якого виступає
центральний уряд місцеві органи влади і державні підприємства з метою
акумуляції грошових ресурсів.
Державні цінні папери є найбільш надійними цінними
паперами і мають пільгове оподатковування (аж до повного звільнення від сплати
податків). Як правило, це папера з фіксованою вартістю — депозитні сертифікати,
банківські акцепти, державні короткострокові цінні папери й облігації. Вони
менш ліквідні, чим банківські депозити, але їх можна легко поміняти на гроші
або використовувати як засіб платежу.
Створення і розвиток світового ринку спричинило появу світових
грошей , визнаних у якості загального універсального засобу платежу в
міжнародних розрахунках. Першою формою світових грошей було золото. У XX ст.
місце золота зайняли банкноти ведучих країн світу — валюта. Золотовалютні
резерви використовуються для усунення платіжних дисбалансів у
зовнішньоекономічному секторі країни. З вступом будь-якої країни в МВФ у її
міжнародні резерви, крім золотовалютних запасів, включаються ще два види
ліквідних активів — резервна позиція в МВФ і спеціальні права запозичення.
Виникнення міжнародної резервної грошової одиниці — спеціальних прав
запозичення (Special Drawing Rigts — СПЗ) обумовлено розвитком валютного
клірингу.
СПЗ — це емітовані міжнародним валютним фондом платіжні
засоби, призначені не тільки для порівняння вартості національних валют, але і
регулювання сальдо платіжних балансів і поповнення офіційних міжнародних
резервів і розрахунків із МВФ. Учасники МВФ розподіляють СПЗ між собою
пропорційно фінансовому внеску. Поряд із СПЗ, що є породженням всесвітньої
валютної організації, виникають регіональні розрахунково-грошові одиниці. Так,
Європейська валютна система сформувала єдину розрахункову одиницю — ЕКЮ.
Подальший розвиток світових зв'язків привело до появи єдиної наявної грошової
одиниці в країнах Європи — євро. В даний час запаси світових грошей в Україні
обчислюються показниками міжнародних резервів (міжнародних ліквідних
активів). Ці активи виступають як засіб регулювання платіжного балансу.
3.2.3.Показники грошової маси
З погляду теорії попиту та пропозиції показник грошової
маси відбиває пропозиція грошей в економіці. Саме тому параметри грошового
обігу і насамперед кількість грошей в економіці — найважливіші макроекономічні
показники, від точності розрахунків яких багато в чому залежать
результативність державного регулювання.
У даний час для характеристики величини грошової маси в
статистиці України використовуються дві системи показників: одна система
базується на системі грошових агрегатів, а інша — на системі показників, що
розраховуються за методологією МВФ.
Обидві ці системи побудовані по єдиному принципі
агрегування фінансових активів за ступенем ліквідності і формування на цій
основі грошових агрегатів.
Грошовий агрегат — це визначене законодавством
специфічне угрупування ліквідних активів. Всю грошову масу можна уявити як
сукупний грошовий агрегат , який складається з грошових агрегатів . В процесі
побудови цих агрегатів, кожна наступна величина збільшується на попередню.
Згідно методології МВФ , розрізняють сім грошових агрегатів.
В статистиці ООН перевага надається показнику, який
об’єднує готівкові та депозитні гроші. МВФ розраховує загальний для всіх країн
показник М1 (як сукупність готівкових грошей та всіх
видів чекових вкладів) і показник «квазігроші» ( строкові та ощадні банківські
рахунки М0 найбільш ліквідні фінансові інструменти, які
обертаються на ринку). В банківській статистиці розвинутих країн виділяється
від 3 показників грошової маси (в Німеччині, Швейцарії) до 10 (у Франції). В
США та Італії виділяються 4 основних показники, в Англії – 5 показників. В
даний час агрегат М2 є основним показником, що характеризує величину грошової
маси в статистиці України. Згідно законодавства в Україні передбачено чотири
грошові агрегати (від М0 до М3 ). М3 – грошова маса в обороті, яка вимірюється
сукупним об’ємом купівельних та платіжних засобів, які обслуговують
господарський оборот та належать приватним особам, підприємствам і державі.
Відповідно до методології, прийнятою міжнародною фінансовою статистикою, для
характеристики грошової пропозиції використовуються наступні агрегати: гроші;
квазігроші; широкі гроші.
Агрегат «гроші» містить у собі гроші поза банками
і депозити до запитання, тобто являє собою всі кошти в економіці країни , що
можуть бути використані як засіб платежу. За своїм складом він аналогічний грошовому
агрегату М 1.
Агрегат «квазігроші» являє собою ліквідні депозити
грошової системи, що безпосередньо не використовуються як засіб платежу і
звичайно мають меншу швидкість обороту, ніж агрегат «гроші». Цей агрегат
містить у собі термінові й ощадні депозити і депозити в іноземній валюті, що
враховуються в балансі Національного банку України і комерційних банків.
Агрегат «широкі гроші» — це сукупність агрегатів «гроші»
і «квазігроші». Відмінність цього агрегату від агрегату М2 у тому, що в нього
включаються депозити в іноземній валюті. Крім того, при розрахунку готівки за
цією методологією використовуються балансові дані, а не оперативні, як для
розрахунку агрегату М2.
3.3. Статистичний аналіз грошового обігу
Статистичний аналіз грошового обігу проводять за
наступними напрямками:
1.Статистичний аналіз грошового мультиплікатора.
2. Статистичний аналіз швидкості обороту грошей;
3.Статистичний аналіз структури та динаміки грошової маси
і її впливу на рівень інфляції;
4.Статистичний аналіз купюрного складу грошової маси.
Статистичний аналіз грошового
мультиплікатора.
Пропозиція грошей у сучасному світі визначається, як
правило, величиною безготівкової емісії. Розміри цієї емісії залежать не тільки
від розмірів грошової бази, але і від рівня розвитку й умов функціонування
комерційних банків, тобто від здатності банківської системи до розширення
засобів, що надходять до неї. Показником, що характеризує цю здатність
банківської системи, є грошовий мультиплікатор. Статистичне вивчення цього
показника, тобто розрахунок рівня, вивчення впливу факторів його зміни і
визначення ступеня їхнього впливу, є найважливішою задачею статистики грошового
обігу. В залежності від способу розрахунку грошової маси, грошової бази і норми
резервування існує кілька підходів до визначення величини грошового
мультиплікатора, кожний з яких відображує різні сторони мультиплікаційного
ефекту і дозволяє досліджувати фактори, що впливають на його динаміку. Якщо за
величину грошової маси прийняти агрегат М2, то одержимо фактичне значення
мультиплікатора, який характеризує загальні умови функціонування грошової
системи. Інший підхід до розрахунку мультиплікатора базується на тому, що він є
величиною, оберненою нормі резервування, що дозволяє обчислити верхню границю
його значення. Якщо норма резервування складає 20%, це означає, що комерційний
банк, який має термінові зобов'язання на суму 1 млн. грн., повинен
розташовувати в Центральному банку резерв на суму 200 тис. грн. У реальній
дійсності єдиної норми резервування не існує. Норма резервування має різні
значення для депозитів, що розрізняються за термінами, обсягами і видами
притягнутих коштів. Норма резервування може бути обчислена як відношення суми
резервів Центрального банку до величини депозитів банківської системи:
г = Резерви / Депозити.
Отже, величина грошового мультиплікатора дорівнює :
Км = Депозити/ Резерви.
У цьому випадку мультиплікатор характеризує фактичні
можливості комерційних банків розширювати обсяги кредитних вкладень в
економіку. Середня норма резервування у банківській системі в цілому
розраховується як середня з індивідуальних норм резервування, зважених за
структурою внесків різних видів ( за структурою депозитів) ⋅
Статистичний аналіз швидкості обороту грошей.
Оборот грошей як показник інтенсивності руху коштів є
найважливішим чинником зміни грошового обігу. Швидкість обороту грошей
характеризується двома показниками: кількістю оборотів грошової одиниці і
тривалістю одного обороту в днях :
1) кількість оборотів (V) грошей
в обігу розраховується за формулою:
V=ВВП / М
де ВВП — валовий внутрішній продукт в поточних цінах;
М — середня величина грошової маси.
Цей показник характеризує швидкість обороту грошової
одиниці. Оскільки для відображення грошової маси використовується система
грошових агрегатів, то швидкість обороту, обчислена відповідно для кожного з
них, буде характеризувати швидкість обороту різних видів ліквідних активів. Найважливішими
з них є:
• швидкість обороту готівки ( г V )
• швидкість обороту грошової маси (М2)
2)тривалість одного обороту грошової маси (t)
розраховується за формулою
Між вищезгаданими показниками існує наступна залежність:
V = Д / t або t = Д / V.
Статистичний аналіз структури та динаміки
грошової маси і її впливу на рівень інфляції.
Вивчення структури грошової маси та її динаміки відіграє
важливу роль в аналізі тенденцій її зміни. Структурування грошової маси може
здійснюватися за різними ознаками в залежності від цілей аналізу. Основними
групувальними ознаками є ступінь ліквідності активів і вид грошових знаків. Для
статистичного аналізу динаміки грошової маси в цілому та окремих її компонентів
використовуються місячні темпи приросту грошової маси та її складових за рік.
Велике значення гроші і грошовий обіг мають для аналізу інфляційних процесів.
Рівень інфляції залежить від швидкості обороту грошей ,обсягу валового
внутрішнього продукту та грошової маси.
Статистичний аналіз купюрної будови грошової
маси.
Аналіз купюрного складу грошової маси є найважливішим
напрямком статистики грошового обігу. Під купюрним складом розуміють частку
окремих видів грошових знаків у загальній величині готівки.
Купюрний склад може визначатися як за сумою банкнот, так
і за кількістю купюр. За кількістю купюрний склад визначається часткою
кількості грошових одиниць номіналу N у загальній кількості грошових
знаків. За сумою купюрний склад визначається часткою суми банкнот номіналу в
загальній сумі наявної грошової маси.
Для характеристики динаміки купюрної будови грошової маси
та виявлення тенденції його зміни необхідні дані про величину середньої купюри,
яку можна розрахувати за формулою середньої арифметичної зваженої.