Анотація
7.1. Предмет і
завдання статистики страхування.
7.2.Класифікації та
групування в статистиці страхування
7.3. Система
показників статистики страхування.
7.4. Методи
розрахунку тарифних ставок у страхуванні.
7.5. Визначення
рейтингу страхових компаній.
Ключові слова: страхування, страховий ринок, страхова діяльність,
особисте страхування, майнове страхування, обов’язкове страхування, добровільне
страхування, показники страхування, страхове поле, страховий тариф, нетто-ставка,
брутто-ставка, рейтинг страхових компаній.
7.1. Предмет і завдання статистики страхування.
Страхування в Україні за дуже короткий історичний
термін з державної монополії перетворилося в комерційну сферу діяльності.
В умовах ринкової економіки страхову компанію
необхідно розглядати, з одного боку, як самостійний суб'єкт, що господарює, а з
іншого боку — як об'єкт державного регулювання.
Страхування — складова частина категорії «фінанси».
Деякі економісти вважають страхування самостійною економічною категорією.
Мотивується така точка зору наступним. По-перше, страхування може бути
натуральним і необов’язково пов’язане з формуванням страхового фонду, а
фінансам відповідають грошові відносини. По-друге, використання засобів
страхового фонду пов’язане з настанням і наслідками страхових випадків, що
нехарактерне для фінансів.
У минулому страхування носило в основному
натуральний характер, але в даний час воно проводиться винятково в грошовій
формі.
Страховий ринок підрозділяється на галузі майнового,
особистого страхування, страхування відповідальності та соціального страхування
Розглядаючи історію розвитку особистого страхування в Україні і за кордоном,
можна зробити висновок, що страхування — сфера діяльності «здорової» економіки.
При сприятливих умовах збільшуються кількість і обсяг страхових операцій,
з'являються нові види страхових продуктів і т.п.
Розвиток особистого страхування тісно пов'язаний з
рівнем доходів населення і стабільністю економіки. Страхування життя є одним зі
способів захисту майнових інтересів громадян, пов’язаних з життям і здоров'ям,
за рахунок доходів, одержаних у грошовій формі. Страхування являє собою
сукупність особливих замкнутих перерозподільних відносин між його учасниками з
приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду,
призначеного для відшкодування можливого надзвичайного та іншого збитку
громадянам.
Страхування – система заходів щодо створення
страхових(грошових) фондів, призначених для повного або часткового
відшкодування втрат суб’єктам господарювання від непередбачених
обставин(стихійних лих, аварій, нещасних випадків, невиконання зобов’язань
контрагентами, що збанкрутували, і т. ін.) та надання допомоги громадянам ( чи
Їх сім’ям) у разі настання страхових випадків – досягнення певного віку, втрати
працездатності, смерті тощо.
Страхування — фінансовий інструмент нагромадження і
перерозподілу отриманих зі страхувальників премій між тими, чиї майнові
інтереси постраждали в результаті настання страхових випадків.
Під страховою діяльністю, що є предметом статистики
страхування, розуміють діяльність страхових організацій і суспільств взаємного
страхування (страховиків), пов’язану з формуванням спеціальних грошових фондів
(страхових резервів), необхідних для майбутніх страхових виплат. Предметом статистики
страхування є вивчення системи економічних відносин, що виникають у процесі
формування цільових фондів та коштів і їхнього використання на відшкодування
матеріального і фінансового збитку, що з’являється при настанні різних
несприятливих подій, а також надання допомоги громадянам при тих чи інших
негативних ситуаціях у їхньому житті.
Основними завданнями статистики страхування є:
- розрахунок абсолютних, середніх та відносних
показників страхування;
- вивчення тенденцій розвитку страхових продуктів та
попиту на них;
- розрахунок страхових тарифів;
- оцінка ризиків страхування та пов’язаних з ними
збитків;
- дослідження ефективності діяльності страхових
компаній.
7.2.Класифікації та групування в статистиці страхування
У ході аналізу страхування використовуються
різноманітні класифікації та групування. Так, страхування класифікується за
різноманітними ознаками.
Економічною основою в особистому страхуванні
виступають події в житті фізичних осіб: страхування життя від нещасних
випадків, медичне страхування і т.п.
Об’єктом у майновому страхуванні виступають
матеріальні цінності: транспорт, вантажі, інші види майна та фінансові ризики.
Предметом страхування відповідальності служать зобов’язання страхувальника по
відшкодуванню втрат третім особам.
Функція нагромадження у страхуванні полягає в тому,
що учасники страхового процесу створюють резерв коштів для покриття можливих
збитків.
Функція перерозподілу полягає в перекладанні збитків
одних учасників на інших.
Функція відшкодування полягає у наданні допомоги
тим, хто постраждав від страхового випадку.
Попереджувальна функція полягає у фінансуванні
заходів, спрямованих на зниження втрат від страхових подій.
Добровільне страхування здійснюється на підставі
договорів між страхувальниками і страховиками. Проведення обов'язкового
страхування передбачається законом, що зобов'язує страховика застрахувати
відповідні майнові інтереси, а страхувальника — сплатити страхові премії.
Обов'язкове страхування припускає суцільне охоплення страхового поля і
безстроковість страхування.
В процесі страхової діяльності виникає поняття
ризику. Слово «ризик» у буквальному значенні означає «ухвалення рішення,
результат якого невідомий, небезпечний». Негативне відхилення від очікуваного
явища називається ризиком. Можливість позитивного, чи сприятливого,
результату називається шансом.
Найбільш розповсюдженою класифікацією є поділ
страхових ризиків на наступні групи:
1. Ризики, пов'язані зі страхуванням життя . Тут
можна виділити ризики втратити життя чи здоров'я, працездатність від пожежі,
повені, нападу, насильницьких дій зі смертельним результатом.
2. Майнові ризики, які пов'язані з утратою матеріальної
власності у зв’язку з крадіжками ,грабежем, розбійними нападами і т.п.
3. Медичні ризики, які пов'язані з фінансовими
витратами на лікування .
4. Технічні ризики, що виявляються у формі аварій
через вихід з ладу машин і устаткування, збою в технології виробництва,
відключення енергії і т.п.
5. Ризики рідких явищ(екологічні ризики), збиток з
яких може мати катастрофічні розміри.
6. Підприємницькі ризики, які пов’язані з
фінансовими втратами, із шахрайством, чи недбалістю службовців, а також ризики
заниження доходів.
Страхові ризики поділяються на групи за способом їх
виміру. Метод і процедура виміру визначаються характером прояву і змістом
ризику. Кількісна оцінка ризиків повинна враховуватися при визначенні страхових
тарифів.
7.3. Система показників статистики страхування.
Показники статистики страхування можна поділити на
три групи:
- показники, які характеризують фінансово-економічну
діяльність страхових компаній;
- показники особистого страхування;
- показники майнового страхування.
В свою чергу для кожної групи використовуються
абсолютні, відносні і середні показники.
1.До абсолютних статистичних показників, що
найбільше часто використовується в статистичному аналізі фінансово-економічної
діяльності страхових організацій, відносяться:
• абсолютний розмір власних і прирівняних до них
засобів компаній, статутного капіталу;
• абсолютні розміри надходження страхових премій в
цілому для портфелю і для окремих видів страхування;
• абсолютний розмір страхових виплат, у тому числі
для окремих видів страхування;
• абсолютний розмір тарифних ставок;
• абсолютний розмір різних видів страхових резервів
і т.д.
До відносних статистичних показників відносять:
• показник структури активів;
• рівень платоспроможності, розрахований на основі
коефіцієнтів відхилень від нормативу співвідношення премій і виплат;
• відношення власних і прирівняних до них засобів до
загальної суми внесків, що надійшли;
• частка перестрахування в страхових операціях (не
повинна перевищувати рівень у 45%, щоб не створювати залежності страхової
компанії від перестрахувальника);
• відношення відповідальності для окремого ризику до
обсягу власних засобів страховика (не повинне перевищувати 10%);
• співвідношення розміру страхових резервів і
обсягів премій для визначених видів страхування;
• відношення чистого прибутку до власного капіталу,
що дозволяє найбільше об'єктивно оцінити діяльність компанії з погляду її
фінансово-економічної ефективності;
• відношення нерозподіленого прибутку до загального
обсягу власних засобів;
• показник рентабельності страхової діяльності(
відношення чистого прибутку до собівартості або до загальної суми страхових
внесків);
• показник частки страхових агентів до всього
персоналу компанії;
• відношення резервів до майбутніх виплат і т.п.
До середніх показників відносять:
• прибуток, який приходиться в середньому на 1 грн.
власних засобів;
• середній прибуток на 1 грн. отриманої страхової
премії в цілому і для різних видів страхування;
• середні витрати компанії з кожної 1 грн. отриманої
премії на власні потреби;
• середній розмір виплат з 1 грн. премії в цілому і
для видів страхування;
• премія, що приходиться в середньому на одного
зайнятого в компанії, на агента і т.п.
2.Розрахунки в особистому страхуванні базуються на
таблицях смертності , середній тривалості життя населення, що отримують за
результатами перепису населення, та показниками дохідності.
До абсолютних показників особистого страхування
можна віднести:
• Кількість
доживаючих осіб до віку х ( x l );
• Кількість осіб, які
помирають при переході від віку х до віку х+1 ( x d ).
До відносних показників особистого страхування
відносять:
• Ймовірність померти
у віці х до віку х+1
• Ймовірність дожити
до віку х+1
3.Об'єктами майнового страхування є основні та
оборотні фонди підприємств, організацій та домашнє майно громадян.
До основних абсолютних показників цієї галузі
відносяться:
• страхове поле (Nmax),
• число застрахованих
об’єктів (заключених договорів) (N),
• число страхових
випадків (nc), число об'єктів, що постраждали (nп),
• страхова сума застрахованого
майна (S), страхова сума об'єктів, що постраждали( п S )
• сума платежів, що
надійшли (V),
• сума виплат
страхового відшкодування (W).
На основі абсолютних показників визначаються
відносні показники:
• частка об’єктів, що
постраждали (n/N)
• частота страхових
випадків
• показник виплат
страхового відшкодування в розрахунку на страхові платежі(W/P)
• страхові платежі в
розрахунку на страхову суму застрахованих об’єктів(P/S)
• ступінь охоплення
страхового поля
До середніх показників майнового страхування
відносять:
• середня страхова
сума застрахованих об’єктів
• середня страхова
сума об’єктів, що постраждали
• середній розмір
виплаченого страхового відшкодування
• середня сума
страхового внеску
• показник
збитковості страхової суми
• коефіцієнт важкості
страхових подій
7.4. Методи розрахунку тарифних ставок у страхуванні.
Важливим завданням статистики страхування є
розрахунок тарифних ставок: нетто-ставки і брутто-ставки.
Страхові тарифи розраховують таким чином, щоб
забезпечити виплату страхувальникам відшкодування, відшкодувати витрати
страховика і забезпечити прибутковість діяльності. Таким чином, розрізняють
нетто- і брутто- ставки.
Нетто-ставка – це частина
страхового тарифу, яка забезпечує виплату страхового відшкодування, тобто
планову збитковість страхової суми.
Брутто-ставка – нетто-ставка +
навантаження.
Навантаження – це частина
страхового тарифу, яка забезпечує відшкодування витрат страховика і прибуток
від його діяльності.
Розрахунки нетто-ставки в особистому страхуванні
засновані на таблицях смертності , середньої тривалості життя населення і
показниках прибутковості.
Розрахунки нетто-ставки в майновому страхуванні
засновані на показниках збитковості страхових сум та ризикової надбавки.
Розрахунок ризикової надбавки опирається на закони
розподілу випадкової величини. Для нормального закону розподілу очікувана
збитковість буде дорівнювати x = x + t ∆σ
.
Отже, в загальному вигляді нетто-ставка в майновому
страхуванні буде розраховуватися за наступною формулою:
N = q + t ∆σ
н .
В свою чергу, існує два варіанти розрахунку
нетто-ставки в майновому страхуванні:
1) без врахування тенденції збитковості;
2) з врахуванням тенденції збитковості;
Враховують тенденцію тоді, коли збитковість має
яскраво -виражений тренд.
1.Без врахування тенденції збитковості нетто-ставка
розраховується за наступною формулою:
N = q + t ∆σ
н
де − q =Σq / n – середня збитковість;
t – довірче число, що відповідає певній ймовірності;
7.4. Визначення рейтингу страхових компаній.
Однією з актуальних проблем статистики страхування є
розробка методології розрахунку рейтингу надійності страхових організацій.
Об'єктивний рейтинг допомагає правильно орієнтувати
споживача страхових послуг і партнерів по бізнесу. Кількісні зіставлення
результатів діяльності за ключовими показниками допоможуть страховим компаніям
одержати об'єктивну статистичну оцінку своєї діяльності на загальному фоні. Для
визначення рейтингу найчастіше орієнтуються на показники балансу. Рейтинг
повинен показувати страховику об'єктивний стан партнерів по бізнесі. Виняткове
значення визначені рейтинги повинні мати для органів влади, оскільки їх можна
використовувати як непрямий важіль керування страховим ринком.
Вивчаючи рейтингові оцінки, страхова компанія може порівнювати
свої досягнення з більш успішними компаніями й удосконалювати свою діяльність.
Отже, необхідна системи показників, які дозволяє
проаналізувати й оцінити діяльність страхових компаній з різних сторін.
Розроблена система показників не може бути стабільною впродовж великого
терміну. Статистичні показники, які використовуються для розрахунку рейтингу,
можуть з часом змінюватися у залежності від задач рейтингу, кон'юнктури ринку
страхування та змін у законодавстві В міжнародній практиці оцінки страхового
ринку використовується наступна методика рейтингової оцінки страхових компаній.
Статистичний підхід включає ряд етапів. Насамперед
формулюється мету рейтингу — оцінити рівень фінансової стійкості найбільших
компаній, що діють у регіоні, і відповідно до цього розбити їх на три групи за
рівнем надійності.
В умовах відсутності докладної інформації про
страховий ринок використовувалися дані опитування експертів (фахівців,
зайнятих у страховому бізнесі). Найбільш важливими були визнані наступні
показники:
1.Загальна сума страхових премій
2.Сума страхових внесків
3.Сума страхових внесків
4.Страхові резерви
5.Страхові резерви
6.Загальна сума страхових внесків
7.Загальна сума страхових внесків
Ці показники, на думку опитаних
фахівців-страховиків, характеризують фінансово-економічну стійкість страхової
компанії.
Існує декілька методик рейтингової оцінки, які
детально описані в статистичній літературі. В даному варіанті був
запропонований метод експертних оцінок.
За вибраними параметрами оцінки необхідно ранжувати
отримані коефіцієнти. Один з підходів заснований на ранжируванні абсолютних
значень відхилень показників від їхнього середнього значення( К − К ).
Найменший ранг присвоюється мінімальному відхиленню.
Якщо в рейтинговій оцінці приймають участь 10
компаній, то i R – коефіцієнт визначають на основі наступної таблиці:
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
|
1 |
0,9 |
0,8 |
0,7 |
0,6 |
0,5 |
0,4 |
0,3 |
0,2 |
0,1 |
Ваги для кожного фактору визначають на основі
експертної оцінки.
На основі розрахунків за кількістю набраних балів
можна поділити всі компанії на три групи:
• висока ступінь
стабільності(60 балів і більше);
• стабільні(від 50 до
60 балів);
• низький рівень
стабільності(менше 50 балів).
У країнах з розвинутою ринковою економікою прийнята
система літерних позначень рейтингу рівня надійності страхових компаній.
Категорії рейтингу фінансової стійкості страхових компаній, що привласнюються
рейтинговим агентством «Standard & Poor's», відповідають наступним
символам:
ААА — надзвичайно висока (категорія);
АА — дуже висока;
А — висока;
ВВВ — добра;
ВВ — гранична;
В — низька;
ССС — дуже низька.
Регулярна публікація страховими компаніями набору
показників статистичної і бухгалтерської звітності, що дозволяють зробити
об'єктивні висновки про фінансовий стан учасників страхового ринку є необхідна для
України, оскільки рівень невизначеності при прийнятті рішень у страховому
бізнесі та виборі партнерів на сьогоднішній день залишається високим.