2.7. Визначення фінансових результатів

Фінансові результати від господарсько-виробничої діяльності дільниці визначаються згідно з НП(С)БО1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітній період.

Дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу(за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

– дохід (виручка)від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

– чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

– інші операційні доходи;

– фінансові доходи;

– інші доходи.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Податки на прибуток визнаються витратами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку17 «Податок на прибуток».

Таблиця 35

Фінансові результати (сукупний дохід)

 

Діяльність підприємства з просування на ринок продукції поєднана з певним ризиком, який не завжди вдається заздалегідь передбачити і відвернути. Проте, якщо керуватися принципом обережності при веденні підприємницької діяльності, то можливість настання подій, у результаті яких підприємство зазнає збитків, повинна передбачатися із самого початку. Виходячи з цього, на підприємстві доцільно заздалегідь резервувати кошти, які в подальшому можуть бути використані як джерело покриття можливих збитків, пов’язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.

У бухгалтерському обліку принцип обережності розуміється у більш вузькому значенні, і відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV він полягає у застосуванні таких методів оцінки, використання яких не призводить до заниження оцінки зобов’язань і завищення оцінки активів і доходів підприємства.

Згідно з діючим законодавством, на підприємствах можуть створюватися різноманітні резерви, причому у деяких випадках це поставлено за обов’язок.

У статті 14 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. №1576-ХІІ встановлено, що в господарському товаристві створюється резервний (страховий) капітал у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного капіталу, а також інші резерви, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) капіталу передбачається установчими документами, але не може бути менше 5% суми чистого прибутку.

Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються відповідно до напрямків, передбачених в установчих документах: як правило, у випадку недостатності прибутку за рахунок резервного (страхового) капіталу покриваються непередбачені втрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації товариства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

В установчих документах товариств може бути передбачено створення інших резервів. Вони, як правило, формуються за рахунок відрахування частини прибутку. Розміри відрахувань від прибутку, що спрямовуються на формування резервів, і використання коштів з них встановлюються в установчих документах.