2.8. Аналіз беззбитковості виробництва

Аналіз беззбитковості дозволяє визначити той мінімально необхідний об’єм реалізації продукції, за якого підприємство покриває свої витрати і працює беззбитково, не даючи прибутку, але й не терплячи збитків.

У самому загальному вигляді діяльність будь-якого підприємства здійснюється за схемою «затрати – процес виробництва – прибуток». Для визначення мінімально необхідного для беззбиткової роботи об’єму реалізації продукції усі витрати, як відомо, поділяються на постійні і змінні. Постійні витрати (FC– англ. fixed costs) не залежать від об’єму випуску продукції в короткі проміжки часу і можуть контролюватися в довготривалому періоді. Постійні витрати за своєю економічною природою є затратами на створення умов для конкретної діяльності. Змінні витрати (VC– англ. variable costs) змінюються разом з об’ємом випуску продукції і, звичайно, визначаються цим об’ємом. Економічна природа змінних витрат – це затрати на практичне здійснення діяльності, заради якої створена фірма. На кожному підприємстві розмежування затрат на постійні і змінні відбувається посередністю аналізу конкретних статей, які визначають підприємницькі витрати і які формують ціну виробництва.

Економічна суть розрахунку точки беззбитковості полягає в аналізі взаємодії попиту і пропозиції щодо конкретного товару фірми. При цьому потрібно враховувати, що своєю пропозицією фірма може керувати, так як її формують затрати підприємства, а попитом керувати неможливо, можна лише в якійсь мірі вплинути на нього. У процесі такого аналізу визначається точка беззбитковості, яка відповідає об’єму продукції, яка випускається, при заданому рівні цін, за якого дохід від реалізації дорівнює витратам виробництва.

Для підприємств, що виготовляють і реалізують один продукт, розрахунок точки беззбитковості може бути досить простим; той же розрахунок для підприємств, які виготовляють і реалізують декілька продуктів, виявляється досить складним.

Виходячи з припущення, що сукупні (валові) витрати (ТС) лінійним чином залежать від об’єму продукції, яка випускається (Q), отримуємо таку формулу, яка дозволяє визначити мінімально необхідний для беззбиткової роботи об’єм реалізації продукції:

                                                                           (49)

де       AVC    – середні змінні витрати;

             FC      – постійні витрати;

             Q        – об’єм виробництва.

З іншого боку, виручка підприємства від реалізації даної кількості продукції дорівнює добутку ціни (Ц) на об’єм продукції (Q), яка випускається, тобто вона рівна (Ц·Q). Прирівнюючи значення виручки і сукупних витрат отримуємо:

Ц ·Q= AVC ·Q +FC,                                                                        (50)

звідки знаходимо критичний об’єм виробництва (Q₀), за якого виручка дорівнює витратам виробництва, тобто виробник не отримує прибутку:

                                                                                       (51)

Треба зауважити, що різниця (Ц–AVC) є умовним прибутком, який отримало б підприємство від реалізації одиниці продукції, якби не було постійних витрат.

Припустимо, що підприємство випускає і реалізує продукцію за ціною, рівною 200 грн. за одиницю продукції, тоді як змінні витрати у розрахунку на одиницю продукції дорівнюють 100 грн. Річні постійні витрати складають 5 млн. грн. Тоді критичний об’єм виробництва дорівнює

Виготовляючи і реалізуючи об’єм продукції вище цього критичного рівня, підприємство забезпечить беззбитковість своєї діяльності і отримання прибутку.

Подібний аналіз може бути виконаний в графічній формі.

Побудуємо графічну залежність виручки підприємства і сукупних витрат від об’єму виробництва, використовуючи для простоти лінійну модель цього зв’язку

 

Рис. Графіки зміни виручки і сукупних витрат залежно від об’єму продукції, яка випускається

 

Точка беззбитковості Е розділяє зону виробничої діяльності підприємства на дві частини. За об’єму випуску менше критичного Q₀ підприємство терпить збитки (зона збитковості), а за об’єму, що перевищує критичний, отримує прибуток (зона беззбитковості). У той же час у самій точці Е підприємство лише покриває витрати, не отримуючи при цьому прибутку і не терплячи збитку.