2.3. Розрахунок витрат на споживані види енергії

Залежно від технологічних процесів у механоскладальних цехах у більшій чи меншій мірі використовуються такі види енергії: електричної, стиснутого повітря, води, пари.

 

2.3.1. Розрахунок потреби електроенергії

Електроенергія у механоскладальних цехах витрачається на живлення електроприймачів (в основному електродвигуни) і на освітлення приміщень.

Річну потребу силової електроенергії (W_сил., кВт·год) для кожної групи струмоприймачів можна визначити за формулою:

                                                        (42)

де        ΣN_i     – сумарна потужність встановленого і-го устаткування, кВт;

            F_д.у.    – дійсний річний фонд часу роботи устаткування, год;

            k_з       – коефіцієнт завантаження устаткування;

            k_и       – коефіцієнт попиту (використання чи одночасності);

            k_с       – коефіцієнт, що враховує втрати у мережі (0,95‑0,92);

            k_дв.     – коефіцієнт, що враховує втрати в двигунах (0,9).

Величина коефіцієнта попиту залежить від ефективності використання устаткування. Значення його для окремих груп споживачів наведені у таблиці 19.

Таблиця 19

Коефіцієнт попиту за окремими групами споживачів

 

Розрахунок річної потреби електроенергії на виробничі цілі звести у таблицю

Таблиця 20

Розрахунок потреби силової електроенергії

Річна потреба електроенергії для освітлення (W_осв., кВт·год) визначається за формулою:

                                          (43)

де        1,05 – коефіцієнт, що враховує чергове освітлення;

            Н_о      – погодинна норма освітленості 1 м² приміщення, Вт (для механічних, механоскладальних цехів – 20÷22 Вт за год);

            S_дільн. – площа дільниці, м²;

            Т_гор.   – тривалість роботи з освітленням (2000÷2200 год/рік).

 

2.3.2. Розрахунок потреби стисненого повітря

Стиснене повітря у складальних цехах використовується для обдування деталей після миття вузлів і виробів під час складання, для пневматичних зажимних пристроїв, пневматичних інструментів, пневматичних пресів та інших пневматичних пристроїв.

Кількість стисненого повітря (Q_пов, м³), що споживаються пневматичними пристроями, визначається за формулою:

                         (44)

де        1,5     – коефіцієнт, що враховує втрати стисненого повітря в трубопроводах;

            С_п      – кількість споживачів стисненого повітря;

            q_пов.   – витрати стисненого повітря за годину за безперервної роботи повітроприймача, м³;

            k_вик.    – коефіцієнт використання повітроприймача у часі;

            F_д.у.    – дійсний річний фонд робочого часу робочого місця (устаткування), год;

            k_з       – коефіцієнт завантаження робочого місця (устаткування).

Коефіцієнт використання повітроприймачів визначається із співвідношення годин фактичної роботи повітроприймача (Т_ф.) до кількості годин робочої зміни (Т_зм.):

                                                                                                   (45)

Таблиця 21

Коефіцієнт використання повітроприймачів

Розрахунок потреби стисненого повітря виконати у відомості для кожної групи повітроприймачів окремо.

Таблиця 22

Відомість річної потреби стисненого повітря

 

2.3.3. Розрахунок потреби води

Вода використовується на виробничі і побутові цілі. Вода на виробничі потреби використовується для приготування охолоджуючих сумішей, промивку деталей, охолодження і закалку в установках струмів високої частоти, випробування вузлів і виробів, для гідрофільтрів розпилювальних камер і т.д.

Для приготування охолоджуючих сумішей потреба води (Q_в, м³) визначається за формулою:

                                                                                              (46)

де           q_в          – витрата води за годину на один верстат, л;

                 У середньому на верстат витрачається 0,6 л/год води. Максимальну погодинну витрату визначають виходячи з ємності системи охолодження і часу наповнення її після очищення і промивання.

                С_ох.       – кількість верстатів, що потребують охолодження.

Погодинна витрата води залежить від виду роботи і вибирається для різних виробничих цілей на підставі технічних і експлуатаційних характеристик водоприймачів. Середньогодинну витрату води за укрупненого проектування можна прийняти за таблицею 23

 

Таблиця 23

Норми погодинної витрати води

 

Витрата води на побутові цілі визначається із таких розрахунків:

1) для господарсько-побутових потреб – 25 л у зміну на кожного працюючого;

2) для групових умивальників – 9 л у зміну на кожного працюючого;

3) для душових – 40 л на кожного працюючого, що має право користування душем.

 

2.3.4. Розрахунок потреби тепла

У складальних цехах пара використовується, в основному, для підігріву води у мийних машинах.

Витрата пари на виробничі потреби визначається за укрупненими нормативами.

Витрата води (в Гкал) на опалювальні потреби цехових приміщень визначається за нормою витрачання тепла (20 ккал/год на 1м³ опалювальних приміщень) і тривалістю опалювального сезону (в середньому 160 днів у році). Загальну річну витрату тепла (Q_т, Гкал) для опалення можна визначити за формулою:

                                                                          (47)

де        24      – кількість годин за добу;

            V        – об’єм приміщень, які опалюються, за внутрішнім заміром, м³.

Результати розрахунків усіх енергетичних потреб дільниці, що проектується, занести в таблицю 24.

Таблиця 24

Розрахунок витрат на усі види споживаної енергії