ТЕМА 2. УПРАВЛІННЯ І СТРУКТУРА ПІДПРИЄМСТВА

2.2. Види організаційних структур управління підприємством

 

На основі виробничої структури підприємства формуються органи управління підприємства, дільниць, цехів, розробляється організаційна структура – форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.

Розрізняють наступні види організаційних структур підприємства:

- лінійна;

- лінійно-функціональна;

- функціональна;

- матрична;

- дивізійна.

Побудова організаційної структури управління підприємством залежить, перш за все, від його масштабів (обсягів виробництва продукції, її видів, технологічної і конструктивної складності тощо).

Лінійна організаційна структура – це така структура управління, за якої кожний підлеглий має лише одного керівника, який виконує всі функції адміністративного  характеру у відповідному підрозділі. Керівник має бути висококваліфікованим, здатним вирішувати різноманітні питання тих підрозділів, які йому підпорядковані (рис. 2.3). Керівник ухвалює рішення з усіх питань, які належать до його компетенції, несе відповідальність за роботу перед вищим керівництвом.

 

Рис. 2.3.Лінійна організаційна структура управління

 

Перевагами лінійної організаційної структури є:

- повна відповідальність кожного керівника за результати роботи;

- чіткість і зрозумілість взаємовідносин структурних ланок і працівників управління.

Цей тип структури застосовується в умовах функціонування малих підприємств із нескладним виробництвом за відсутності у них зв’язків з постачальниками, споживачами.

Недоліком лінійної структури є  негнучкість, непристосованість до подальшого росту і розвитку підприємства.

Труднощі, які виникають із розподілом праці, прискорене зростання виробництва призводять до необхідності організації промислових підприємств за функціональною структурою.

Функціональна організаційна структура управління характерна тим, що кожний виробничий підрозділ підприємства отримує розпорядження одночасно від кількох керівників функціональних підрозділів, тобто конкретні виконавці робіт одночасно підпорядковуються всім функціональним керівникам(рис. 2.4).

 

Рис. 2.4. Функціональна організаційна структура управління

 

Найбільш ефективною функціональна структура буде за обмеженого асортименту продукції, що характерно для малих підприємств, де невелика чисельність працюючих. Таке управління посилює координацію в межах виконання окремих функцій, сприяє ефективному використанню ресурсів, але разом з тим сповільнюється процес прийняття рішень, виникають затримки в проведені необхідних заходів. Недоліком структури є відсутність зв’язку з результатами діяльності.

На практиці переважно використовують лінійно-функціональну структуру, яка передбачає створення при основних ланках лінійної структури функціональних підрозділів.

Лінійно-функціональна організаційна структура управління базується на розподілі повноважень та відповідальності за функціями управління. Безпосередній вплив на виконавців мають лінійні керівники, які, в свою чергу, взаємодіють із функціональними підрозділами з вирішення управлінських завдань (рис.2.5).

 

Рис. 2.5. Лінійно-функціональна структура управління

 

Така структура управління дає можливість прискорити процес ухвалення управлінських рішень, підвищити ефективність діяльності функціональних підрозділів лише на тих промислових  підприємствах, які випускають обмежену номенклатуру продукції і діють у стабільних зовнішніх умовах, тобто, де сталий асортимент продукції і не часто проводяться технологічні зміни. Структура не підходить для підприємств, які часто змінюють номенклатуру продукції.

На  підприємствах зі значною кількістю виробничих підрозділів, де є можливість поділу на окремі виробництва (дрібніші підприємства), кожне з яких займається виготовленням окремих видів продукції, використовуються дивізійна організаційна структура управління. Структура характерна для  промислових підприємств із великими обсягами випуску продукції.

Основною перевагою такої структури є швидка адаптація до нестабільних зовнішніх умов, так як будучи відносно малою структурною одиницею кожен підрозділ може легко пристосуватися до змін у системі розробки продукції.

Недоліком дивізійної структури є те, що за неї ресурси використовуються не повною мірою, оскільки вони закріплені за конкретними підрозділами, може обмежуватись професійний розвиток кадрів, висуваються численні вимоги до керівництва.

 Найбільш складною з усіх організаційних структур управління  є матрична.

Матрична структура управління буде ефективною на тих підприємствах, які виготовляють продукцію, однорідну за своїм призначенням, але з різними технологічними характеристиками.

З метою забезпечення випуску такої продукції на підприємстві розробляються окремі проекти, для чого створюються спеціальні відділи (проектні групи), які зосереджують свої зусилля на розв’язанні конкретного завдання.

Перевагами матричної структури є можливість оперативного виконання усіх запитів в умовах змінної кон’юнктури, забезпечення потрібної гнучкості виробництва (проектні групи створюються, удосконалюються або розпускаються у разі необхідності). Недоліками структури є збільшення загальних витрат на реалізацію нових проектів, складність управління, розподілена відповідальність, яка може стати на заваді роботи.

Розглянуті організаційні структури управління мають свої характерні особливості, переваги і недоліки, а тому і конкретні умови застосування.