ТЕМА 9. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА В ОСНОВНИХПІДРОЗДІЛАХ ПІДПРИЄМСТВА

9.3. Виробнича структура і виробнича потужність ливарних цехів

 

Виробнича структура ливарних цехів характеризується постійним складом основних виробничих підрозділів і допоміжних відділень (рис. 9.1).

 

Рис. 9.1. Виробнича структура ливарних цехів

 

У плавильних відділеннях ведеться підготовка ливарних сплавів: виплавляються у ливарних печах (чавун – у вагранках, сталь – у конвертерах, мартенівських або електричних печах, кольорові метали та сплави – в електричних печах), або використовуються попередньо виплавлені метали і сплави.

У формових відділеннях виготовляються ливарні форми, процес виготовлення яких називається формуванням. У промисловості застосовують ручне і машинне формування в залежності від обсягів виробництва виливків.

Якщо вилита деталь повинна мати внутрішню пустоту або наскрізний отвір, то у стержньових відділеннях виготовляють спеціальні вставки – стержні. Для підвищення міцності форм під час виготовлення великих виливків їх підсушують.

Заливають форми металом безперервно і рівномірно за допомогою ковшів через спеціальні канали, які називаються ливниковою системою. Конструкція ливникової системи залежить від властивостей сплаву, конструкції виливка, числа виливків у формі  і їх положення. Залиті металом форми поступають на охолодження. Тривалість процесу кристалізації залежить від маси виливка і властивостей сплаву та формової суміші.

Спосіб виймання виливок з форм залежить від розмірів форми, способів виготовлення форм і сплавів, з яких отримали виливки. Для вибивання використовують вибивні решітки, вібраційні столи, при цьому частково руйнуються і вибиваються стержні, які утворили пустоту і отвори. Після вибивання виливки піддаються очищенню від залишків формової(якщо використовувалась одноразова піщано-глиняна форма)  і стержньової суміші, так як наявність  їх ускладнює наступну механічну обробку. Потім виливки надходять на дільницю обрубування, де від виливка відділяється ливникова система і зачищаються всі нерівності поверхні.

 Лиття в одноразові форми має ряд недоліків: невисока продуктивність, великі припуски на механічну обробку, низька якість, великі витрати матеріалів і низький рівень механізації процесу литва, велика кількість браку. Тому більш прогресивним є литво в багаторазові металеві форми.

Для виявлення причин відхилення  якості виливків від заданої, порушень технологічного процесу, відповідності якості матеріалів для виготовлення виливків у ливарних цехах здійснюють технічний контроль. Контролюють виливки спочатку візуально, для виявлення зовнішніх дефектів, які можна виправити (тріщини, раковини). Але можуть бути зовнішні дефекти, які виправити неможливо (перекіс, короблення), тому виливки відбраковуються і повертаються на переплавлення. З метою виявлення внутрішніх дефектів (газові раковини, шлакові включення) застосовується магнітоскопія, ультразвукове дослідження.

Отже, основними об’єктами  контролю якості продукції у ливарних цехах  є:

-  матеріали;

-  технологічне оснащення;

-  формові та стержньові суміші;

-  ливарні форми;

-  виливки.

Серед основних виробничих підрозділів ливарних цехів найбільш вагоме значення відіграє формове відділення, тому виробнича потужність ливарних цехів встановлюється за виробничою потужністю даного відділення.

 Визначається виробнича потужність формового відділення за формулою:

П = Ф_дхS_кп/SхТ,шт.,

де Ф_д – дійсний фонд роботи формувальних машин, год.;

S_кп – корисна площа виробничої дільниці, м²;

S – площа, необхідна для формування однієї форми, м²;

Т – час перебування форми на дільниці, год.