ТЕМА 7. ОРГАНІЗАЦІЯ
ПРАЦІ ТА ЇЇ НОРМУВАННЯ
7.8. Методи
дослідження витрат робочого часу
Основним джерелом отримання вихідних даних для розробки нормативних матеріалів, визначення можливостей економії часу, підвищення продуктивності праці, удосконалення праці і виробництва є вивчення (дослідження) витрат робочого часу.
Вивчення витрат робочого часу спостереженням безпосередньо у виробничих умовах, на робочих місцях дає можливість:
- встановити фактичні витрати робочого часу на різні елементи операції, трудові дії, трудові прийоми і ін.;
- виявити втрати і невиробничі витрати робочого часу і зменшити їх через більш повне використання фізичних, психофізіологічних можливостей працівників, можливостей техніки, технології, організації праці й виробництва;
- вивчити передові методи й прийоми праці, передовий досвід ефективного використання робочого часу;
- обґрунтувати регламентовані перерви на відпочинок, особисті потреби і обслуговування робочого місця.
Застосовуються наступні основні методи дослідження витрат робочого часу:
- фотографія робочого часу;
- хронометраж;
- фотохронометраж.
В основі дослідження названими методами лежить спостереження безпосередньо на робочих місцях або на дільниці візуально або за допомогою спеціальних приладів (відеоспостереження), при цьому спостерігач може реєструвати трудові процеси на відстані.
Найбільш універсальним методом дослідження витрат є фотографія робочого часу (ФРЧ) – це один з основнихметодів вивчення витрат робочого часу шляхом спостереження і запису всіх без виключення витрат часу в порядку їх фактичної послідовності протягом зміни або за короткий період.
За допомогою ФРЧ можна вирішити наступні завдання:
- скласти баланс робочого часу;
- визначити питому вагу витрат часу і причини їх виникнення;
- виявити фактичний виробіток продукції і динаміку продуктивності праці протягом часу спостереження;
- отримати вихідні дані для розробки організаційно-технічних заходів із підвищення продуктивності праці.
Фотографія з її послідовними записами всіх витрат часу дає змогу встановити причини перевищення витрат понад нормативні з усіх категорій часу, причини непродуктивної роботи, порушення трудової дисципліни.
Проведення спостереження складається з таких етапів:
- підготовка до спостереження;
- проведення спостереження;
- обробка даних і аналіз результатів;
- підготовка пропозицій з удосконалення трудових процесів.
Об’єктом спостереження під час фотографування робочого часу є робітник (працівник).Кількість об’єктів спостережень обмежується технічними можливостями реєстрації витрат робочого часу, точністю, видом фотографії.
У залежності від числа робітників, що підлягають спостереженню, фотографія робочого часу може бути індивідуальною, груповою і масовою.
Індивідуальна фотографія – це вивчення витрат часу одним працівником (робітником) протягом робочого дня або іншого періоду.
У період підготовки спостерігач знайомиться з техніко-організаційними умовами на робочому місці, вивчає технологічний процес виконуваних робіт, організацію робочого місця і порядок його обслуговування, заповнює відповідні графи спостережного листа, форма якого характерна для галузі машинобудування, складає нормативний баланс робочого часу.
Індивідуальна фотографія проводиться з точністю до 0,5 хвилин з виділенням основного і допоміжного часу. Під час фотографування процесу (безпосереднього спостереження) протягом зміни в листі записується кожний елемент роботи або перерви в порядку їх виникнення (дод.2).
Обробку і аналіз даних фотографії робочого часу починають з заповнення графи «тривалість у хвилинах». Тривалість окремих елементів робочого часу визначають відніманням з кожного наступного заміру величину попереднього.
Після аналізу фотографії складається нормативний і фактичний баланс робочого часу за категоріями витрат.
Під час складання нормативного балансу виключаються всі нераціональні витрати і витрати робочого часу, які призводять до збільшення оперативного часу. На основі нормативного і фактичного балансів робочого часу визначають коефіцієнт використання робочого часу (Квик):
Квик = Тп.з + Топ + Тоб + Твід+ Тпт /Тспост,
де Тп.з–норма підготовчо-завершального часу, хв.;
Топ–оперативний час, хв.;
Тоб–час на обслуговування робочого місця, хв.;
Твід, Тпт–час на відпочинок і особисті потреби, хв.;
Тспост–час спостереження, хв.
Результати проведених спостережень дадуть користь лише тоді, коли будуть запропоновані конкретні заходи щодо ліквідації втрат робочого часу.
Групова фотографія робочого часу – це вивчення витрат робочого часу групи робітників, розташованих недалеко один від одного. Порядок проведення фотографії подібний до проведення індивідуальної фотографії робочого часу, але витрати записуються почергово по кожному робітнику. Для групової фотографії кількість об’єктів досягає 8–12 працівників, при цьому точність вимірів значно зменшується.
Масовою фотографією називається вивчення витрат робочого часу великої групи виконавців (дільниці, цеху). Виконується така фотографія методом моментних спостережень.
Найважливішимспособомвивчення витрат часу є хронометраж. Об’єктом хронометражу є операція і її складові елементи: оперативний час, час обслуговування робочого місця та час на відпочинок, які входять до норми штучного часу і повторюються робітником під час виконання кожної операції.
Хронометраж – це метод вивчення витрат часу на виконання періодично повторюваних елементів відносно нетривалих операцій (до 20 хв.).
Основним завданням хронометражу є:
- визначення нормативної тривалості циклічних елементів операції для розрахунку нормативів часу з метою удосконалення технологічного процесу;
- вивчення причин невиконання норм окремими робітниками.
Процес дослідження витрат робочого часу методом хронометражу потребує ретельної підготовки, яка складається з таких етапів:
- визначається об’єкт спостереження;
- вивчається технологічний процес, визначається структура операції, методи її виконання;
- точно визначається початок і кінець кожного елементу операції;
- визначаються фактори, що впливають на тривалість кожного елемента операції (технологія, режим роботи обладнання, організація робочого місця) і визначається нормативний коефіцієнт стійкості хронологічного ряду;
- визначається число необхідних спостережень з врахуванням типу виробництва.
Заключним етапом хронометражу є перевірка утвореного хронологічного ряду на стійкість за допомогою коефіцієнта стійкості.
Фотохронометраж представляє собою комбінований метод спостереження, що поєднує фотографію робочого часу з хронометражем. Застосовується він у тих випадках, коли крім встановлення структури робочого часу необхідно визначити склад і тривалість операцій за елементами.
Вивчення витрат робочого часу зв’язане з вивченням трудового процесу в цілому, тобто дослідженням методів і прийомів праці, стану організму, умов праці, режимів використання устаткування. Тому в процесі роботи застосовують технічні засоби для визначення стану організму працівника, санітарно-гігієнічних умов праці, а також прилади для вивчення роботи машин, використовують засоби механізації для обробки і аналізу спостережень.