ТЕМА 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ ТА ЇЇ НОРМУВАННЯ

7.6. Об’єкти нормування праці і нормативні матеріали

 

Сукупність нормативів і норм, що регламентують витрачання праці, складають нормативну базу забезпечення підприємства необхідними ресурсами.

Нормативи витрачання праці – це регламентовані величини, які встановлюють питому вагу трудових витрат на одиницю площі, обсягу виготовлюваної продукції, виконуваних робіт або послуг.

За допомогою нормативів встановлюються і регламентуються важливі показники планової, організаційної та управлінської діяльності всіх підприємств і організацій, визначається хід виробничого процесу, його тривалість.

У залежності від сфери застосування розрізняють міжгалузеві, галузеві, районні, заводські нормативи з праці.

Міжгалузеві нормативи призначені для встановлення норм праці робітників найпоширеніших професій, які працюють у різних галузях (верстатні роботи, процеси складання) і рекомендуються для всіх підприємств і об’єднань (прикладом таких нормативів є загальномашинобудівні нормативи на верстатні роботи).

Галузеві нормативи призначені для нормування робіт і процесів, характерних для конкретної виробничої галузі (наприклад, вугільна промисловість, харчова промисловість, хімічна промисловість і ін).

Районні нормативи застосовують на підприємствах, розміщених на території одного  економічного району.

Місцеві нормативи розробляються на ті види робіт, які є специфічними для даного підприємства (наприклад, спосіб переробки відходів виробництва).

Об’єктами нормування праці є робочий час, виробничий процес, операція і ін.

Виходячи з цього під час нормування праці робітників застосовують такі види норм праці: норма часу, норма виробітку, норма обслуговування, норма чисельності.

Технічно обґрунтована норма часу – це регламентовані  витрати часу на виконання одиниці роботи працівником або групою працівників відповідної кваліфікації за певних організаційно-технічних умов, за ефективного використання елементів виробничого процесу і застосування удосконалених методів організації виробництва.

Під час встановлення технічно обґрунтованих норм часу повинні бути враховані наступні вимоги:

- раціонально розроблений з врахуванням технічних можливостей наявного устаткування технологічний процес;

- встановлені технічні режими роботи устаткування;

- залучені до праці робітники з належним трудовим стажем і навичками, які здатні забезпечити найефективніше використання технічних можливостей устаткування.Розроблені норми повинні відповідати умовам, для яких вони розробляються, та переглядатись відповідно до змін нормоутворюючих виробничих факторів.