Тема 7. Новітні тенденції економіки сталого розвитку: досвід країн ЄС

 

План

1. Роль ЄС у вирішенні глобальної проблеми зміни клімату

2. Політика ЄС щодо пом'якшення наслідків зміни клімату

3. Політика ЄС щодо скорочення викидів метану

4. Національна система торгівлі викидами в Німеччині

5. Перспективи розвитку циркулярної економіки в ЄС

6. Досвід європейських країн у сфері сталого розвитку

7. Розгляд можливостей для українських підприємств у циркулярній економіці (економічній моделі замкнутого типу)

 

1. Роль ЄС у вирішенні глобальної проблеми зміни клімату

 

1-12 листопада 2021 року у Глазго відбулася головна подія року щодо міжнародних кліматичних переговорів. Точніше, одночасно пройдуть три заходи: 26-та зустріч Сторін рамкової Конвенції ООН про зміну клімату (РКЗК), 16-та сесія Конференції Сторін Кіотського протоколу та 3-тя сесія Конференції Сторін Паризької угоди.

Всі ці події в світі називають коротко – СОР26.

На конференції у Глазго розглянуто п'ять ключових тем:

- адаптація та стійкість до зміни клімату, що включає охорону та відновлення екосистем та розвиток кліматично стійкої інфраструктури та сільського господарства;

- охорона природи, включаючи затримку вирубки лісів та масштабне введення в практику природоорієнтованих рішень;

- енергетичний перехід, що включає відмову від вугілля та інвестиції у відновлювані джерела енергії;

- транспорт (перехід до електричного транспорту

- фінанси, а саме виконання зобов'язання розвинутих країн щорічно виділяти 100 млрд доларів країнам, що розвиваються, на заходи, пов'язані зі зміною клімату; а також мобілізація приватних та публічних фондів для досягнення кліматичної нейтральності.

Окремо варто приділити увагу енергетичному переходу, бо це – питання, навколо якого у Глазго були досить гарячі перемовини. Згідно з Паризькою угодою, людство має прагнути декарбонізації (виробництво, при якому відбувається мінімальний обсяг викидів парникових газів, наприклад СО₂ і метану), що сприятиме утриманню приросту глобальної середньої температури між 1,5 та 2°C.

Проте як цього добитися і на які поступки мають піти різні країни – щодо цих питань тривають дуже гострі дискусії.

У ЄС взяли амбітну мету (і вона не всім подобається всередині блоку) знизити викиди парникових газів на 55% до 2030 року та досягти повної декарбонізації економіки до 2050 року.

Вже досить відомий Європейський зелений курс – програма того, як досягти цієї мети. Одне з гучних положень цієї програми – запровадження так званого вуглецевого корекційного механізму на кордоні (ВКМІ), по суті, податку на вуглецеємну промисловість, яка імпортується до ЄС.

Під дію ВКМІ підпадуть продукція металургії, цемент, аміак, електроенергія. І, не дивлячись на те, що багато країн висловились проти цього механізму через його протекціоністську природу, треба визнати, що багато підприємств-експортерів вже проактивно реагують на нього та розробляють корпоративні стратегії з декарбонізації.

Найбільшим досягненням конференції у Глазго стали міжурядові угоди про захист лісів та про скорочення викидів метану. 

Лідери більш ніж 120 країн, на частку яких припадає близько 90% світових лісів, зобов'язалися до 2030 року зупинити їх зникнення. 

Також понад сто країн підписали ініційоване Сполученими Штатами та Європейським союзом зобов'язання щодо скорочення викидів метану до 2030 року. Ще 40 держав, включаючи таких великих споживачів, як Польща, В’єтнам та Чилі, узгодили відмовитися від його використання.

Одним із досягнень саміту стало об’єднання 450 компаній із 45 країн світу у Фінансовий альянс Глазго, учасники якого розпоряджаються 40% світових фінансових активів. 

Компанії, що увійшли до альянсу задекларували ціль повністю скоротити викиди парникових газів не пізніше 2050 року.

Також близько сотні представників урядів, міст, штатів і великих підприємств підписали декларацію про перехід на автомобілі з нульовим рівнем викидів до 2040 року, а 13 країн пообіцяли за той же період припинити продаж усього вантажного транспорту на викопному паливі.

Взагалі сподівання на успіх переговорів від початку були під питанням, враховуючи, що лідери найбільших міжнародних гравців – Росії та Китаю – проігнорували зустріч. Тож не дивно, що у фінальному документу кліматичної угоди з конкретикою виникли проблеми. 

Сторони сперечалися по кожному з пунктів документу. Через це СОР26 тривала на один день більше – підсумкову угоду підписали лише увечері 13 листопада. Навіть це не допомогло домовитися про реальні дії щодо скорочення викидів. 

Серед слабких сторін Кліматичного пакту Глазго – розпливчасте формулювання цілей з вугілля та викопного палива. 

Так в останній момент на вимогу найбільших виробників вуглекислого газу категоричну "поетапну відмову" від вугілля в документі замінили на більш м’яке "поетапне скорочення" його використання.

Сторони погодилися з тим, що 1,5 градуса – продовжує бути показником, у межах якого треба втримати глобальне потепління. Також зійшлися на тому, що темпи боротьби зі зміною клімату треба прискорити, скорочуючи викиди за рахунок відмови від викопного палива. 

Загалом учасники визнали необхідність знизити глобальні викиди вуглекислого газу на 45% до 2030 року, у порівнянні з рівнем 2010 року, та до нуля до 2050 року.

Жодної конкретики не прозвучало і щодо фінансування кліматичних заходів. Підписанти угоди закликали розвинені країни "як мінімум подвоїти" кліматичне фінансування країн, що розвиваються, для їх адаптації до зміни клімату. 

Значення такого заклику майже дорівнює нулю, враховуючи, що зобов'язання угоди 2015 року про виділення 100 мільярдів доларів на боротьбу з потеплінням бідним країнам досі не виконані. Пошук коштів відклали до 2025 року.

У підсумку сторони домовилися "переглянути і посилити" свої національні плани щодо зниження викидів СО2 до 2030 року і обговорити їх за рік.

 

2. Політика ЄС щодо пом'якшення наслідків зміни клімату

 

В ЄС відбуваються постійні дискусії щодо вибору політики для досягнення більш амбітних цілей скорочення викидів до 2030 року, які в даний час розглядаються. Він надає аналіз макроекономічних та розподільчих впливів різних варіантів для розширення зусиль щодо пом'якшення наслідків, а також пропонує вдосконалення існуючої політики ЄС. Ключовий висновок полягає в тому, що добре розроблений пакет, що складається з більш широкого ціноутворення на вуглець у країнах і секторах ЄС, в поєднанні зі скороченням викривлених податків і цільовою підтримкою зелених інвестицій, дозволить ЄС досягти цілей викидів практично без впливу на сукупний дохід.

Для посилення соціального та політичного прийняття кліматичної політики частина доходів від ціноутворення на вуглець повинна бути використана для компенсації найбільш вразливих домогосподарств та підтримки переходу працівників на більш зелені робочі місця. Механізм коригування вуглецевого кордону може доповнити пакет, щоб уникнути збільшення викидів за межами ЄС через підвищення цін на вуглець в ЄС ("витік вуглецю"). З точки зору винагороди за ризик, переваги зниження ризику екстремальних небезпечних для життя кліматичних подій і користь для здоров'я від зниження забруднення повітря явно переважають витрати на політику пом'якшення наслідків.

У цьому документі розглядається секторальна політика, необхідна для досягнення амбітних цілей щодо скорочення викидів парникових газів (ПГ), оголошених у Зеленій угоді Європейського Союзу, доповнюючи супровідну статтю "Політика пом'якшення клімату ЄС", яка фокусується на більш широкій політиці на рівні ЄС. З загальними викидами майже на чверть нижче рівня 1990 року, ЄС досяг значного прогресу, але нові цілі вимагатимуть набагато сильніших політичних дій. Крім того, прогрес варіювався в різних секторах. Викиди від електроенергії та промисловості скоротилися приблизно на третину, будівлі на чверть, а сільське господарство - на п'яту частину , тоді як транспортні викиди зросли. У цій статті стверджується, що ця розбіжність відображає відмінності в ефективних цінах на вуглець, а також різницю витрат між доступними каналами скорочення, недоліками ринку та політичними прогалинами. У ньому розглядаються конкретні секторальні політики, необхідні для усунення цих факторів і досягнення нових цілей скорочення викидів.

Важливе значення має реалізація політики «Озеленення відновлення».

Фіскальна політика в усьому світі справедливо зосереджена на боротьбі з економічною кризою, викликаною COVID-19. Але криза зміни клімату залишається, як і необхідність рішучих політичних дій для її вирішення. Дійсно, рішення, прийняті зараз для вирішення кризи COVID-19, можуть формувати клімат і здоров'я людини протягом десятиліть. Це вимагає, щоб фіскальні політики "озеленіли" свою реакцію на цю кризу, щоб запобігти одній кризі, що веде до іншої. Громадська підтримка таких заходів може бути вищою після кризи COVID-19.

 

3. Політика ЄС щодо скорочення викидів метану

 

У жовтні 2020 року Єврокомісія представила "Метанову стратегію ЄС". Одним із перших її пріоритетів є вдосконалення вимірювання, обліку та звітування про викиди метану. Рівень моніторингу в країнах у цей час різний.

На додаток до заходів на рівні ЄС щодо посилення стандартів моніторингу, верифікації та звітності про викиди (MRV), Єврокомісія ініціює створення Міжнародної обсерваторії викидів метану (IMEO) у партнерстві з UNEP, CCAC та Міжнародним енергетичним агентством. Завдяки супутникам IMEO зможе виявляти великі витоки метану в будь-якій точці світу та визначати потужних забруднювачів.

Комісія покращить звітність про викиди метану в сільському господарстві шляхом кращого збору даних та сприятиме впровадженню заходів зі зменшення викидів у рамках Спільної аграрної політики.

Потоки органічних сільськогосподарських відходів та решток, що не підлягають переробці, можна використати для виробництва біогазу, біоматеріалів та біохімікатів. Це створить додаткові робочі місця і джерела доходів у сільській місцевості та одночасно дозволятиме уникати викидів метану.

У секторі поводження з відходами Єврокомісія розгляне подальші заходи щодо вдосконалення управління звалищним газом, використання його потенціалу для виробництва енергії при одночасному скороченні викидів. У стратегії зазначено, що пріоритетне та вирішальне значення для уникнення утворення викидів метану в цьому секторі матиме мінімізація обсягів надходження біорозкладаних відходів на звалища.

Для зменшення викидів метану в енергетичному секторі Єврокомісія вводить зобов’язання щодо вдосконалення методів виявлення та усунення витоків у газовій інфраструктурі (газопроводи, сховища, компресорні станції). Крім того, Єврокомісія планує затвердити певні вимоги щодо імпорту природного газу до ЄС, а також впровадити інструменти для їх забезпечення.

Цілями Glоbаl Меthаnе Рledge є скорочення глобальних викидів метану до 2030 року щонайменше на 30% від рівня 2020 року та зменшення потепління щонайменше на 0,2 градуса до 2050 року.

Глобальна ініціатива передбачає:

- запровадження країнами-учасницями найкращих сучасних технологій для моніторингу та оцінки викидів метану в усіх секторах,

- стандартизацію методів виявлення та усунення витоків метану з газової інфраструктури,

- законодавче визначення обов’язків суб’єктів господарювання щодо запобігання, виявлення та усунення викидів із діючих та закритих родовищ нафти і газу та вугільних шахт.

Єврокомісія має намір включити оподаткування викидів метану при видобутку та транспортуванні викопного палива в механізм прикордонного регулювання вуглецю (CBAM), застосовуючи його до "Газпрому" та інших постачальників енергоносіїв. США працюють над правилами, які стягуватимуть з виробників нафти та газу податок на викиди метану в повітря в розмірі 1 500 дол за тонну.

 

4. Національна система торгівлі викидами в Німеччині

 

З огляду на головну проблему, яку зміна клімату ставить перед нинішніми і майбутніми поколіннями через викиди парникових газів, Німеччина взяла на себе зобов'язання щодо амбітних цілей щодо захисту клімату на європейському рівні відповідно до Паризької конвенції. Ці цілі щодо захисту клімату були юридично закріплені в Німеччині вперше з Федеральним законом про зміну клімату, який набув чинності 18.12.2019, щоб обмежити підвищення глобальної середньої температури до значно нижче 2 градусів За Цельсієм і, якщо це можливо, до 1,5 градуса Цельсія в порівнянні з доіндустріальним рівнем. Федеративна Республіка Німеччина також прагне бути нейтральною до 2050 року.

Для досягнення цієї мети захисту клімату необхідно вжити заходів щодо захисту клімату. Федеральний уряд зробив це з програмою захисту клімату 2030. Ціни на викиди CO2 є ключовим інструментом захисту клімату, особливо в сферах опалення та транспорту, які вступили в силу з національною схемою торгівлі викидами та Законом про торгівлю викидами палива (BEHG) 20/12/2019. На основі BEHG, національна схема торгівлі викидами (німецькою "nationales Emissionshandelssystem" - далі скорочено nEHS буде введена в Німеччині з 2021 року.

Схема торгівлі викидами ЄС (EU ETS) вже в значній мірі охоплює викиди від промисловості та виробництва електроенергії в Німеччині: операторам довелося відмовитися від норми викидів на кожну тонну CO2, що викидається з 2005 року. Ця схема включає в себе емісійні установки як енергетичного сектора, так і промисловості. Тим не менш, Німеччина до цих пір не вистачало фінансового стимулу для скорочення викидів за межами області, охопленої ЄС ETS.

NEHS в даний час в основному включає в себе всі co2-викликають паливо, що видається на ринок, особливо бензин, дизельне паливо, нагрівальне масло, зріджений газ, природний газ і вугілля. Однак компаніям або громадянам, які використовують ці види палива для опалення або водіння, наприклад, не потрібно брати участь в самих nEHS. Тільки "дистриб'ютори" палива1, такі як постачальники газу або компанії в галузі мінеральної нафти, які зобов'язані платити податок на енергію відповідно до Закону про податок на енергію, повинні це зробити. Якщо дистриб'ютори палива передають витрати від nEHS своїм клієнтам, вони забезпечують бажаний фінансовий стимул для скорочення викидів. Behg має намір, щоб ціноутворення на викиди палива

 

5. Перспективи розвитку циркулярної економіки в ЄС

 

Циркулярна економіка є ключовою частиною глобальних зусиль для досягнення цілей Паризької угоди. Діяльність циркулярної економіки спрямована на зменшення надмірного споживання, розробку відходів, відновлення та регенерацію екосистем та природного капіталу. Однак нові фінансові інструменти та інвестиції необхідні для підтримки зростання цих бізнес-моделей та інновацій у масштабах.

Зі зростанням обізнаності громадськості про наслідки зміни клімату в усьому світі, фінансові установи та інвестори знаходяться під зростаючим тиском для вирішення проблем сталого розвитку в своїх портфелях. Одним із способів досягнення цього є інвестиції в проекти, які сприяють розвитку циркулярної економіки. Крім того, інвестиції циркулярної економіки можуть сприяти досягненню кількох Цілей сталого розвитку (ЦСР), зокрема ЦСР 12 (стале споживання та виробництво).

З точки зору уряду, політичні інструменти є ключем до де-ризикування та стимулювання фінансових інвестицій у кругові моделі.

Питання про те, як краще фінансувати циркулярну економіку, привертає все більшу увагу не тільки з боку прихильників циркулярної економіки, але і від політиків і фінансового сектора. Фінансування циркулярної економіки стає все більш складним через зростаючий попит на стійкі фінанси з боку інвесторів таакціонерів compan y.

Незважаючи на недавнє зростання, фінансування і витрати циркулярної економіки залишаються невеликими в порівнянні як з іншими зеленими фінансами, так і з витратами в лінійній економіці. Поточні рівні інвестицій занадто низькі, щоб стимулювати глобальну кругову економікутрансіону в масштабі.

Нинішній вихід з пакетів відновлення та стимулювання економіки у відповідь на пандемію COVID-19 дає можливість прискорити «справедливий перехід» до інклюзивної циркулярної економіки. До сих пір пакети економічних стимулів переважно були виділені для підтримки існуючої лінійної економічної системи, а не для інвестування в трансформацію в бікнепереможної економіки.

Циркулярна економіка може сприяти досягненню кількох Цілей сталого розвитку (ЦСР), включаючи ЦСР 12 (відповідальне споживання та виробництво), ЦСР 14 (життя під водою) та ЦСР 15 (життя на суші), серед інших. Тим не менш, ЦСР, найбільш безпосередньо пов'язані з циркулярною економікою, сильно недофінансовані, при цьому фінансова підтримка в основному обмежується проектами з управління відходами та переробки відходів. Крім того, більшість інструментів, спрямованих на фінансування циркулярної економіки, в даний час націлені тільки на країни з високим рівнем доходу і компанії.

Для того, щоб циркулярна економіка внесала більш істотний внесок у контексті ЦСР, має бути значне збільшення фінансування можливостей циркулярної економіки з більш високою вартістю в ланцюжках створення вартості та на підтримку масштабування кругових бізнес-моделей. Підтримка країн з низьким і середнім рівнем доходу при переході від лінійної до кругової економічної моделі має вирішальне значення, особливо в контексті відновлення COVID-19.

Політичні інструменти є ключовими для де-ризикування та стимулювання фінансових інвестицій, спрямованих на круговий економічний розвиток. Інструменти, такі як змішані фінансові та інвестиційні гарантії, які підтримують державно-приватне співробітництво та фінансування циркулярної економіки, пропонують більш широкий спектр можливостей для масштабування фінансування та інвестицій циркулярної економіки. Офіційна допомога в цілях розвитку за кордоном, державні кошти, інвестиції впливу та благодійність можуть використовувати приватні інвестиції та де-ризикувати ранні інвестиції.

Сильні політичні рамки, такі як національні плани дій та дорожні карти для циркулярної економіки; цілі з переробки та ресурсоефективності; змішане фінансування; та інвестиційні гарантії, формують передумову для залучення сталого фінансування за рахунок прямих іноземних інвестицій. Підтримка державного сектору вимагатиме постійного моніторингу та вдосконалення в рамках де-ризикових інвестицій для забезпечення стійких таеквівалентних результатів таблиці.

Щоб фінансування циркулярної економіки стало стійким і соціально інклюзивним, необхідно буде прийняти і засвоїти нові ідеї, такі як концепція «справедливого переходу». Хоча це не єдиний підхід, справедливий перехід відстежує вплив на зацікавлені сторони у зв'язку з корпоративною підзвітністю: хто є переможцями та невдахами цих системних змін, і як фінансування циркулярної економіки може краще підтримувати соціальну інтеграцію та рівність доступу до можливостей, створенихci rcular economy.

 

6. Досвід європейських країн у сфері сталого розвитку

 

Для заохочення переходу до сталого розвитку урядові та міжурядові ініціативи стають все поширенішими, відповідно фінансові установи починають реалізовувати функції управління ризиками на засадах ЦСР. Серед країн з активною національною політикою стосовно розвитку “зелених” фінансів можна назвати Німеччину, Велику Британію, Швейцарію, Францію, Бразилію, Сінгапур, Індонезію, Китай та США.

Керівництвом Європейського Союзу було розроблено чітку політику, що спрямована на фінансову підтримку МСП у контексті використання можливостей “зеленого” бізнесу та ще не до кінця оціненого потенціалу циркулярної економіки. Стратегія ЄС “Європа – 2020 визначила пріоритетом ЄС створення “розумної, збалансованої та інклюзивної економіки”. Так, починаючи з 2014 р. у ЄС згідно Зеленого плану дій для МСП конкретизуються засади партнерства між державами-членами ЄС та іншими регіонами щодо використання МСП бізнес-можливостей, передбачених переходом до циркулярної економіки.

Вирішення гострих екологічних проблем суспільства у глобальному масштабі, як от: проектування та будівництво енергоефективних будівель; рециклінг та управління відходами; розвиток відновлюваної енергетики; очищення стічних вод тощо лежать в основі зеленого бізнесу. Починаючи з 2010 року як у ЄС, так і в Канаді цей сектор економіки належить до тих, що розвиваються найшвидшими темпами.

Велика Британія продовжує утримувати лідерство у формуванні глобальної програми щодо зміни клімату та “зелених” фінансів, у т.ч. завдяки участі в міжнародних форумах. У 2016 р. у країні була запущена “зелена” фінансова ініціатива (Green Finance Initiative, GFI), метою якої є реалізація плану з просування Лондона як провідного міжнародного фінансового центру, що визначає основні нормативно-правові зміни в галузі “зеленого” фінансування (рис.7.1).

 

 

Рис. 7.1. Рейтингування міст на основі Глобального індексу “зелених” фінансів

 

Глобальний індекс “зелених” фінансів (Global Green Finance Index, GGFI) здійснює оцінку “зелених” фінансів і дає можливість зрозуміти ряд факторів, що стосуються політики чи регулювання або ринку та сприяють зростанню таких інструментів акумуляції коштів. GGFI проводить міжнародне опитування серед представників фінансової сфери з метою надання оцінки якості та “глибини” розвитку “зеленого” фінансування у 110 міжнародних фінансових центрах світу, у поєднанні з оцінкою “інструментальних” факторів.

Що стосується 27 активних членів ЄС, то в контексті досягнення цілей сталого розвитку зростає актуальність циркулярної економіки, що є концепцією управління ресурсами у замкнених системах. З моменту першої згадки про “циркулярність” економіки минуло 30 років, проте лише після офіційного впровадження у ЄС її популярність стрімко зросла, а світові лідери поступово усвідомлюють її значущість для досягнення сталого розвитку. Так, 11 березня 2020 року Європейська Комісія ухвалила План дій щодо “циркулярної” економіки (Circular Economy Action Plan), що є важливою складовою порядку денного стратегії Європейського “зеленого” курсу (European Green Deal). Метою даного Плану є скорочення споживання в ЄС та подвоєння повтор- ного використання ресурсів у найближчі десятиліття, одночасно сприяючи економічному зро- станню. Реалізація заходів Плану може збільшити ВВП ЄС на додаткові 0,5% до 2030 року та створити близько 700 тис. нових робочих місць. План дій описує ініціативи для всього життєвого циклу продукції – від проектування та виробництва до споживання, ремонту, повторного використання, переробки та повернення ресурсів в економічну систему.

 

7. Розгляд можливостей для українських підприємств у циркулярній економіці (економічній моделі замкнутого типу)

 

Українська модель сталого розвитку формується в умовах затяжної економічної кризи і господарської депресії. У цьому контексті функціонування економічної системи на різних рівнях повинно базуватись на балансі економічних, соціальних і екологічних інтересів в умовах відкритої ринкової економіки при наявності значного обсягу інвестицій та функціонування ефективного механізму управління ними.

15 вересня 2017 р. Україна як член ООН приєдналася до глобального процесу забезпечення сталого розвитку, урядом було представлено Національну доповідь “Цілі сталого розвитку: Україна”. Документ визначає базові показники з 17 глобальних ЦСР з урахуванням специфіки національного розвитку.

Зазначимо, що базовою метою сталого розвитку України є забезпечення динамічного соціально- економічного зростання, збереження якості навколишнього середовища і раціональне використання природно-ресурсного потенціалу. При цьому також важливо задовільнити потреби сучасних та майбутніх поколінь через побудову високоефективної економічної системи, що стимулює екологічну сталість, продуктивну працю, науково-технічний прогрес, має соціальну спрямованість.

Як зазначається у Стратегії сталого розвитку “Україна-2020”, головним вектором соціально- економічного розвитку України є забезпечення сталого розвитку держави, проведення структурних реформ та, як наслідок, підвищення стандартів життя. Україна має стати державою з сильною економікою та з передовими інноваціями.

Проте на сьогодні можна визнати, що економіка України неконкурентоспроможна внаслідок високої енергомісткості та ресурсовитратності, тому вкрай необхідна її екологізація – перехід на відновлювальні джерела енергії, упровадження “зелених” технологій і раціональний підхід до використання ресурсів. Проте економіка все ще продовжує орієнтуватися на мінливу зовнішню кон’юнктуру та сировинний експорт, імпортує енергетичні ресурси, не дбаючи про розвиток сучасних національних виробництв, екологоорієнтованої інфраструктури та припинення деградації довкілля на всій території країни.

Пріоритетним кроком на шляху “зелених” реформ є розбудова інституційної спроможності та декларація доктринальних положень й амбітних намірів України у форматі забезпечення Глобального Зеленого Нового Курсу.

Упровадження відповідних дій повинно сформувати сталу економічну систему, орієнтовану на забезпечення “зеленого” розвитку економіки країни та її регіонів. При цьому інвестування в охорону довкілля має стати важливим елементом багатьох пакетів заходів зі стимулювання ресурсозбереження та низьковуглецевого зростання. Країни світу використовують різні інструменти “зеленої” економіки у своїй національній політиці та стратегіях розвитку. Об’єктивно економіка України на сьогодні є неконкурентоспроможною, водночас директиви і вимоги Європейського Союзу в умовах чинної Угоди “Україна-ЄС” змушують впроваджувати зміни в економіці та в системі державної політики. Передусім мова йде про її стабілізацію та сталий розвиток. Тому необхідною запорукою стає активізація процесів екологізації за рахунок переходу на ресурсоощадні технології та відновлювальні джерела енергії.

Успіх України щодо реалізації цілей сталого розвитку в майбутньому багато в чому визначатиметься темпами здійснення не лише політичної, а й економічної модернізації суспільства загалом, ураховуючи, що питома вага інноваційної продукції в нашій країні не перевищує 1% (цей показник для Фінляндії становить більш ніж 30%, Італії, Португалії, Іспанії – 10-20%) від загального обсягу. Україна повинна розробити стратегічну лінію надійного позиціонування на глобальному та європейському рівнях, яка враховуватиме зміни у світовій економіці..

Водночас визначення та активна реалізація пріоритетів інноваційного розвитку України в “зеленому” форматі (впровадження екоінновацій згідно ЦСР) мають сприяти зміцненню на світовому та європейському рівнях іміджу України як держави зі значним науковим та освітнім потенціалом, здатної створювати високотехнологічну продукцію, що відповідає принципам сталого розвитку.

 

Контрольні запитання

 

1. Яка роль ЄС у вирішенні глобальної проблеми зміни клімату?

2. Що собою являє «Метанова стратегія ЄС»?

3. Що таке «Зелена угода ЄС»?

4. В чому полягають особливості національної системи торгівлі викидами в Німеччині?

5. Що таке циркулярна економіка?

6. Які пріоритетні кроки на шляху “зелених” реформ в Україні ви можете назвати?