Тема 12. Україна на світовому фінансовому ринку

Питання для самостійного вивчення

1. Зовнішній борг України в системі світової заборгованості. Структура зовнішнього боргу України.

2. Державний зовнішній борг України та його реструктуризація.

3. Приватний зовнішній борг України.

4. Проблеми участі України в міжнародних фінансових інститутах.

5. Проблеми міжнародних фінансових відносин країн Співдруж­ності Незалежних Держав (СНД).

Теоретичні відомості

Валовий зовнішній борг – це загальний обсяг заборгованості за всіма існуючими, але в жодному разі не умовними, зобов'язаннями, що мають бути сплачені боржником у вигляді основної суми та/або відсотків в будь-який час у майбутньому, і які є зобов'язаннями резидентів цієї економіки перед нерезидентами. Валовий зовнішній борг складається із зовнішнього державного боргу та зовнішнього корпоративного боргу. Довгострокові боргові зобов'язання країни включають:

– державний (офіційний) зовнішній борг, під яким розуміється сума зобов'язань центральних і місцевих державних органів перед зовнішніми кредиторами за невиплаченими позиками і відсотками по них. Зовнішніми кредиторами можуть виступати уряди іноземних держав, центральні банки, урядові структури, міжнародні і регіональні валютно-фінансові організації;

– борг, гарантований державою, тобто борг державних компаній (НАК «Нафтогаз», Укравтодор, Укрзалізниця), приватних фірм, банків, компаній, гарантом оплати котрого є держава;

– приватний негарантований борг, тобто борг приватних позичальників, оплата якого не гарантується державою. Він виникає у випадку отримання позичальником банківських та інших кредитів, шляхом залучення боргових цінних паперів на міжнародному фондовому ринку.

Характерні ознаки еволюції державного зовнішнього боргу України:

1 етап: 1992 –1993 рр. Хаотичність та відсутність узгодженої політики у сфері зовнішніх запозичень. Причиною початкового державного зовнішнього боргу було залучення позик у рамках кредитних ліній, відкритих під гарантії Кабінету Міністрів України. В ході цього етапу Україна не вдалась до позик міжнародних фінансових організацій та комерційних запозичень. Показники, які характеризували боргову залежність країни залишалися на низькому рівні.

2 етап: 1994 –1995 рр. Високі темпи зростання зовнішнього державного боргу, що зумовлено значною мірою початком освоєння позик міжнародних фінансових організацій (Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Європейського банку реконструкції та розвитку). Негативний фактор у політиці зовнішніх запозичень – нераціональне використання одержаних коштів, які переважно спрямувались на споживання.

3 етап: 1997 р. – вересень 1998 р. Початок залучення зовнішніх комерційних позик. Із цього борг складається з трьох основних елементів: 1) позик міжнародних фінансових організацій; 2) комерційних кредитів іноземних банків, фінансово-кредитних та інших установ; 3) позик та кредитних ліній іноземних держав. На 67% від запланованих зменшуються надходження від міжнародних фінансових організацій, основна причина – в гальмуванні виконання Україною заходів щодо докорінного реформування економіки. Починаючи з 1998 р., не здійснюються грошові платежі на користь Росії в рамках обслуговування з погашення державного боргу, що відповідно поліпшує показники відношення обсягу обслуговування боргу до експорту. Початок 1997 року на фондовому ринку України характеризувався досить високою дохідністю ОВДП (60–70% річних ). У першому кварталі Мінфін зменшив дохідність ОВДП до 25–35% річних. У другому кварталі 1997 року спостерігалося подальше зниження дохідності ОВДП – до 20–23% річних. На цьому ринку остаточно почали домінувати нерезиденти.

4 етап: вересень 1998 р. – початок 2000 р. Початок після серпневої фінансової кризи 1998 р. Суттєві обмеження доступу України до іноземних ринків капіталів. Перманентна загроза настання випадку неплатоспроможності країни та проблема збереження вітчизняної фінансової системи як такої. Основне завдання системи управління державним боргом – забезпечити тимчасовий «перепочинок» у здійсненні платежів з обслуговування та погашення державних боргів (необхідно було мати час для проведення перетворень в економіці). Отримані необхідні відстрочки платежів за своїми зобов'язаннями в результаті успішної реструктуризації державного боргу. Механізм вирішення боргової проблеми мав переважно короткостроковий, тактичний характер.

5 етап: початок 2000 р. – жовтень 2008 р. Україна прагне реалізувати на практиці довгострокові механізми вирішення боргової проблеми.

Проблеми боргового навантаження 2000–2001 рр. здійснюються за напрямками: – реструктуризація боргу перед комерційними кредиторами;  створення умов для надання Україні кредиту від МВФ у рамках програми розширення фінансування, що є необхідною передумовою реструктуризації боргу перед Паризьким клубом; залагодження проблеми боргу перед Паризьким клубом і Туркменистаном.

6 етап: жовтень 2008 р. – до тепер. За рахунок численних міжнародних кредитів Україна збільшує суму зовнішнього боргу.

Корпоративний борг України

Перший випуск єврооблігацій «Інтерпайп» відбувся у липні 2007 року. Тоді компанія отримала 200 мільйонів доларів, пообіцявши повернути їх 2 серпня 2010 року. Прибутковість з розрахунку 8.75% річних мала виплачуватися раз на півроку. На початок четвертого кварталу 2009 року компанія була винна 900 мільйонів доларів, з яких тільки 47% забезпечені активами та майбутніми надходженнями від продажів. У вересні 2010 року утримувачі єврооблігацій «Інтерпайп» на суму 200 млн дол. схвалили реструктуризацію цих зобов'язань на 7 років, збільшивши прибутковість з 8.75% до 10.25%. «Інтерпайп» також виплатить 17.5 млн дол. боргу за купонними платежами за два попередні періоди. У квітні 2010 року найбільший приватний український енергетичний холдинг ДТЕК розмістив п'ятирічні єврооблігації на суму 500 млндол США з купоном 9.5% річних. Український металургійний холдинг Метінвест у травні 2010 року залучив передекспортний трирічний кредит на суму 300 млн дол. США. Разом з тим у травні 2010 року Метінвест розмістив п'ятирічні євробонди на суму 500 млн дол. із купоном 10.25% річних і погашенням 20 травня 2015 року. У вересні 2010 року ПриватБанк (Дніпропетровськ) розмістив єврооблігації на 200 млн дол. терміном на п'ять років. Євробонди розміщено за номіналом з прибутковістю 9.375%.

Україна набула членства у МВФ 3 червня 1992 року (відповідно до Закону України від 03.06.92 № 2402-ХІІ «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій»).

Квота України у фонді складає 1 млрд 372 млн СПЗ (Спеціальних прав запозичення). Згідно з результатами Одинадцятого перегляду квот (30.01.1999р.) країн-членів МВФ квоту України збільшено з 997.3 млн СПЗ до 1372 млн СПЗ (майже 1929 млн дол. США), що дало змогу збільшити обсяг кредитів від МВФ.

У співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм Міністерство закордонних справ України виділяє такі етапи.

Перший етап (1994 –1995 роки). У цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики (STF-Systemic TransformationFacility) на суму 498.7 млн СПЗ або 763.1 млн дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно.

Другий етап (1995 –1998 роки). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318.2 млн СПЗ (1935 млн дол. США) за трьома річними програмами «Стенд-бай» (Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

Третій етап (1998 –2002 роки). Програма розширеного фінансування (EFF – ExtendedFundFacility), передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2.6 млрд дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але врешті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193.0 млн СПЗ (1591.0 млн дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.

Четвертий етап (2004 – 2005 роки). Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на безкредитній основі обрав попереджувальну програму «Стенд-бай». 29 березня 2004 року Рада директорів МВФ затвердила програму «попереджувальний стенд-бай» для України, за якою передбачалася можливість України отримати кредит на суму 411.6 млн СПЗ, що є еквівалентом приблизно 600 млн дол. США. Згідно з досягнутими домовленостями, Україна мала право на отримання кредиту у випадку, якщо в країні погіршиться платіжний баланс або стан валютних резервів. Програма «попереджувальний стенд-бай» також мала спрямовуватися на забезпечення поступової трансформації відносин між Україною та МВФ до безкредитних. Угода була підписана терміном на 12 місяців, строк дії цієї угоди закінчився відповідно до її умов.

У серпні та вересні 2009 року Україна, як країна-учасниця МВФ, отримала кошти на свій рахунок авуарів в рамках загального та спеціального розподілів на загальну суму 1.309 млрд СПЗ. В листопаді і грудні 2009 року на виконання рішення Кабінету Міністрів України Міністерство фінансів зверталося до МВФ з вимогою про конвертацію зазначених фінансових ресурсів. За результатами проведеної роботи було залучено 1.228 млрд СПЗ (еквівалент приблизно 2 млрд дол. США).про започаткування нової програми співробітництва для України, в рамках якого Україні буде надано протягом двох з половиною років кредит у розмірі 15.15 млрд дол. США. 2 серпня 2010 року Міжнародний Валютний фонд надав Україні перший транш у розмірі 1.89 млрд доларів кредиту stand-by. 22 грудня 2010 року Рада директорів МВФ ухвалила рішення про виділення Україні другого траншу кредиту стенд-бай в обсязі 1 млрд SDR (близько 1.5 млрд дол.). За інформацією МВФ у 2011 році Україна має виплатити МВФ лише відсотки у розмірі 220 млн дол. (148.45 СПЗ). У 2012 році розмір платежу з урахування виплати тіла кредиту склав 3.55 млрд дол.                (367.34 млн СПЗ). У 2013 році виплати становили 5.33 млрд дол. – тіло кредиту та 52.39 млн дол. – відсотки.

Завдання для самоперевірки

Питання для самоперевірки

1. Яке місце займає Україна у системі міжнародних фінансів?

2. Як встановлюється валютний курс гривні відносно інших валют?

3. Яким підрозділам ТНК за національним законодавством України дозво-ляється діяти на її території? Чому?

4. Визначте структуру зовнішнього боргу України.

5. Оцініть динаміку зовнішньої заборгованості України.

Тестові завдання

1. В Україні проводиться політика:

А) фіксованого курсу;

Б) плаваючого курсу;

В) валютного коридору;

Г) курс гривні прив’язаний до долара.

2. Органами валютного контролю в Україні є:

А) НБУ;

Б) Міністерство економіки України;

В) Міністерство фінансів України;

Г) всі відповіді правильні.

3. Управління обліковою ставкою – це інструмент:

А) дисконтної політики;

Б) девізної політики;

В) диверсифікації валютних резервів;

Г) адміністративних заходів.

4. Валютні інтервенції є інструментами:

А) дисконтної політики;

Б) девізної політики;

В) диверсифікації валютних резервів;

Г) адміністративних заходів.

5. Резидентами України вважаються:

А) представництва іноземних компаній, які мають штат співробітників, використовують власне чи орендоване приміщення і перебувають в Україні не менше року;

Б) компанії, що засновані за участю іноземного капіталу, але знаходяться в Україні;

В) установи органів державного управління, розташовані в Україні;

Г) всі відповіді правильні.

6. В Україні офіційний валютний курс:

А) встановлюється директивним рішенням НБУ;

Б) визначається на основі результатів торгів на УМВБ;

В) встановлюється як середньозважений курс комерційних банків;

Г) жодна відповідь не правильна.

7. Найбільшим міжнародним фінансовим донором України є:

А) уряди іноземних країн;

Б) Міжнародний Валютний Фонд;

В) Світовий банк та Європейський банк реконструкції та розвитку;

Г) Міжнародні приватні банки;

Д) Лондонський клуб;

Е) Паризький клуб;

Є) Росія.

8. Скільки траншів МВФ отримала Україна протягом 2008–2009 рр.:

А) жодного;

Б) шість;

В) три;

Г) п’ять.

9. Валовий зовнішній борг складається із:

А) зовнішнього державного боргу та зовнішнього корпоративного боргу;

Б) зовнішнього та внутрішнього державного боргу;

В) внутрішнього державного боргу та корпоративного боргу;

Г) державного та гарантованого державою борг.

Тематика рефератів

1. Сучасна політика України у сфері міжнародних фінансів.

2. Сучасні проблеми функціонування гривні.

3.Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України.

4. Діяльність іноземних банків в Україні.

5. Зовнішній борг України в системі світової заборгованості.

6. Україна в системі міжнародного фінансового лізингу.