Тема 10. Регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин

Питання для самостійного вивчення

1. Державне регулювання міжнародних кредитних відносин.

2. Національне регулювання іноземних інвестицій.

3. Наднаціональна координація міжнародних валютно-фінансових відносин.

Теоретичні відомості

Міжнародне фінансове право — це система юридичних принципів та норм, що регулюють міжнародні фінансові відносини. Залежно від сфер дій розрізняють міжнародне публічне право та міжнародне приватне право.

Взаємовідносини між суб’єктами міжнародного права регулюються нормами цього самого права, які, залежно від сили дії, бувають диспозитивні та імперативні.

Система міжнародних угод щодо фінансової діяльності включає:

¨    Угоди про створення міжнародних (регіональних) організацій, основним предметом діяльності яких є забезпечення міжнародних валютно-кредитних відносин (ураховуючи норми, викладені в статутах вказаних організацій):

1) міждержавних, міжнародних та регіональних організацій;

2) міжнародних (регіональних) міждержавних банків.

¨    Угоди про міжнародні розрахунки, тобто про порядок здійснення розрахунків за торгові та неторгові операції у сфері міжнародних економічних відносин:

1) платіжні угоди, у яких держави висловлюють свою волю відносно платежів у вільно або обмежено конвертованих валютах відповідно до законодавства, що діє в країнах — учасницях угод;

2) клірингові угоди про взаємне зарахування боргів та вимог по зовнішньоекономічних операціях між державами без переказів валюти;

3) платіжно-клірингові угоди.

¨    Міжнародні кредитні угоди, тобто міждержавні угоди про надання кредитів, зокрема угоди про синдиційовані кредити, у визначеній валюті чи міжнародній рахунковій одиниці (ЄКЮ, СРД) або про поставку товару в кредит:

¨    Міждержавні угоди про інвестиції (вкладення капіталів).

¨    Міжнародні угоди про забезпечення фінансових зобов’язань суб’єктів міжнародної фінансової діяльності.

¨    Інші міжнародні угоди про відносини майнового та немайнового характеру, що виникають за функціонування суб’єктів міжнародної фінансової діяльності, а також про порядок розгляду спорів між ними.

Існує ціла низка проблем щодо ефективності дії міжнародних угод, що регламентують міжнародну фінансову діяльність. По-перше, це обмеження ефективності дії міжнародних угод. По-друге, — обмеження сфери їхньої дії. І, по-третє, — обмеження компетенції національних судових органів.

Більшість країн здійснює політику, захищаючи власні інтереси. Об’єктивно існує ціла низка аргументів на користь співробітництва держав, а отже, і на користь наднаціональної координації їхньої міжнародної політики. Проведення взаємовигідної міжнародної політики можливе двома способами: співробітництвом у цій сфері (країни обмінюються інформацією про свої цілі, стратегії, економічну діяльність та ін.) чи через координацію міжнародної політики (країни визначають свою політику, керуючись взаємною вигодою).

Координація регулювання фінансових ринків має своїх прибічників і супротивників. Розвиток комп’ютерних, телекомунікаційних і транспортних технологій дав можливість проводити арбітражні операції, що регулюються. Це операції кредитно-фінансових установ, спрямовані на використання різниці в нормативному регулюванні різних держав для переказу капіталів з країн із жорстким режимом регулювання в країни, які мало в чому обмежують фінансову та банківську діяльність. Прибічники координації міжнародного фінансового регулювання виступають за відкритий доступ на фінансові ринки, за уніфікацію регулювання в різних країнах. Координація валютної політики реалізується в основному завдяки встановленню фіксованих обмінних курсів та проведенню контролю над світовою грошовою масою. Деякі економісти пропонують більш широкі та гнучкі правила координації валютної політики.

Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації створюються на базі багатосторонніх угод між державами. Їхні завдання — сприяти розвитку міжнародного валютно-фінансо­вого співробітництва, підтримувати рівновагу платіжних балансів країн, що входять до них, регулювати курси їхніх валют, надавати кредити та гарантії.

Один з найвдаліших експериментів сфери міжнародного співробітництва та координації політики — Банк міжнародних розрахунків (БМР). Його основне призначення — виконання функції розрахункової палати для центральних банків усього світу. Він є центром міжнародного співробітництва в банківській та валютній сферах. БМР організовує періодичні зустрічі експертів і конференції персоналу центральних банків та регулюючих органів країн-учасниць, надає інформацію про фінансові та валютні ринки, володіє базою статистичних даних щодо міжнародних банківських проблем. В останні роки в Європі зросли масштаби фінансової інтеграції та координації валютно-фінансової політики в межах ЄС.

Завдання для самоперевірки

Питання для самоперевірки

1. Що таке норми міжнародного права та які вони бувають?

2. Перерахуйте джерела норм міжнародного права.

3. Схарактеризуйте систему міжнародних договорів щодо фінансової діяльності.

4. Які проблеми виникають унаслідок дії міжнародних угод, що регламентують фінансову діяльність?

5. Розкрийте поняття «міжнародне фінансове право».

6. Що таке валютна політика та які є форми її прояву?

7. Що таке ревальвація та девальвація валюти?

8. Що таке диверсифікація валютних резервів?

9. Наведіть приклади міжнародного співробітництва та координації валютно-фінансової політики.

Тестові завдання

1.Міжнародний звичай визнається за правову норму:

А) так;

Б) ні;

В) не завжди.

2. У деяких державах міжнародний договір має виключне верховенство над національним правом у цілому, включаючи конституцію:

А) так;

Б) ні.

3. Здатність країни забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань прийнятними для кредитора платіжними засобами — це:

А) платоспроможність країни;

Б) міжнародна валютна ліквідність;

В) сукупність усіх платіжних інструментів, що можуть бути використані в міжнародних розрахунках.

4. Міжурядова угода про взаємозалік зустрічних вимог і зобов’язань, які виходять з вартісної рівності товарних поставок та наданих послуг — це:

А) валютний кліринг;

Б) кліринг;

В) міжнародна конвенція.

5. Міжнародна правоздатність та дієздатність держави неподільні:

А) так;

Б) ні;

В) не завжди.

6. Міжнародна міжбанківська організація по валютних та фінансових розрахункам телексом – це система:

А) TELEX;

Б) FOREX;

В) SWIFT;

Г) MicroRegister.

Тематика рефератів

1. Сучасна політика України в галузі міжнародних фінансів.

2. Єдиний європейський ринок банківських послуг.

3. Напрями координації міжнародної валютно-фінансової політики.

4. Базельська угода з банківського нагляду та регулювання.