Тема 5. Міжнародний кредитний ринок

Питання для самостійного вивчення

1. Структура світового ринку боргових цінних паперів.

2. Короткострокові боргові папери. Ринок короткострокових боргових паперів.

3. Середньострокові боргові папери.

Теоретичні відомості

Міжнародний ринок боргових зобов'язань — це сфера обігу боргових зобов'язань, що гарантують кредиторові право стягувати борг із боржника.

Міжнародний ринок боргових зобов'язань складається з двох головних сегментів: міжнародного кредитного ринку, що за суттю є ринком банківських кредитних зобов'язань, та міжнародного ринку боргових цінних паперів, який переважно є міжнародним ринком облігацій.

Міжнародне кредитування відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку світової економіки. Воно забезпечує зростання світової торгівлі, підтримує прямі іноземні інвестиції ТНК, допомагає урядам отримати іноземну валюту для стабілізації економіки або рефінансування заборгованості.

Банк міжнародних розрахунків виокремлює такі специфічні види діяльності у сфері міжнародних кредитних операцій:

1. Позики та кредити, надані банками один одному як усередині країни, так і за її межами.

2. Позики та кредити, надані небанківськими установами як усередині країни, так і за її межами.

3. Міжбанківське повторне депонування (операції з євровалютами і діяльність на офшорних банківських ринках).

На міжнародному ринку боргових цінних паперів обертаються фінансові інструменти, що засвідчують боргові відносини між кредитором та позичальником. Крім найбільш типового боргового інструменту — облігацій, сюди належать і ринок середньострокових нот та деякі інші цінні папери.

У структуру міжнародного ринку боргових зобов'язань входить обіг короткострокових боргових зобов'язань (термін погашення від 1 дня до 1 року) та довгострокових боргових зобов'язань (термін погашення понад 1 рік).

Серед довгострокових боргових зобов'язань виділяють такі види:

а) державний борг, тобто боргові зобов'язання центральних або місцевих органів влади;

б) гарантований державою борг приватних фірм;

в) приватний борг, не гарантований державою.

Лише частина міжнародного ринку цінних паперів є сегментом міжнародного ринку боргових зобов'язань. Обіг тих цінних паперів, які є інструментами власності, відбувається на міжнародному ринку титулів власності — окремому важливому елементі світового фінансового ринку.

Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносин позички, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавання прав, що зазначені в цих документах, іншим особам.

Ринок цінних паперів – це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб'єктів економічної діяльності. Ринок цінних паперів ще називають фондовим ринком. Це пов'язано з тим, що цінні папери за своєю економічною суттю є відображенням певних фондів – матеріальних або грошових. Цінні папери на ринку називаються його інструментами. Вони поділяються на три основні групи.

1. Пайові цінні папери, за якими емітент не бере зобов'язань із повернення грошових засобів, інвестованих у його діяльність, але які свідчать про участь у статутному фонді та наділяють їхніх власників правом на участь в управлінні виробництвом і отримання частки майна при ліквідації емітента.

2. Боргові цінні папери, за якими емітент несе відповідальність повернути у призначений термін кошти, інвестовані у його діяльність, але які не наділяють їхніх власників правом участі в управлінні підприємством. Боргові цінні папери – форма довгострокової позички. Як правило, ця позичка підлягає погашенню в установлений строк, хоча деякі боргові зобов'язання є безстроковими цінними паперами.

3. Похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими інструментами чи правами щодо них.

За термінами обігу виділяють наступні види фінансових інструментів.

Короткострокові фінансові інструменти (з періодом обігу до одного року). Цей вид фінансових інструментів є найбільш багаточисленним і покликаний обслуговувати операції на ринку грошей.

Довгострокові фінансові інструменти (з періодом обігу більше одного року). До цього виду фінансових інструментів належать і так звані «безтермінові фінансові інструменти», кінцевий термін погашення яких не встановлено (наприклад, акції). Вони обслуговують операції на ринку капіталу.

За характером фінансових зобов'язань фінансові інструменти поділяються на наступні види.

Інструменти, наступні фінансові зобов'язання за якими не виникають (інструменти без наступних фінансових зобов'язань). Вони є, як правило, предметом самої фінансові операції, і при їх передачі покупцю не несуть додаткових фінансових зобов'язань з боку продавця (наприклад, валютні цінності, золото тощо).

Боргові фінансові інструменти. Ці інструменти, характеризуючи кредитні відносини між їх покупцем і продавцем, зобов'язують боржника погасити в передбачені терміни їх номінальну вартість і заплатити додаткову винагороду у формі відсотка (якщо вона не входить до складу номінальної вартості боргового фінансового інструменту, який погашається). Прикладом боргових фінансових інструментів є облігації, векселі, чеки тощо.

Дольові фінансові інструменти. Вони підтверджують право їх власника на частку (пай у статутному фонді їх емітента) і на отримання відповідного доходу (у формі дивіденду, відсотку і т.п.). Дольовими фінансовими інструментами є, як правило, цінні папери відповідних видів (акції, інвестиційні сертифікати тощо).

Законодавствами більшості країн створено широке поле щодо моделювання цінних паперів, тому існує велика кількість їх різновидів, яка збільшується з розвитком фондового ринку. На кожному історичному етапі цього розвитку виникають нові моделі, що найбільш повно відповідають вимогам сучасної ситуації. Тому вичерпний перелік всіх назв різних видів облігацій був би дуже довгим. Часто різні назви використовуються для позначення одного і того ж інструмента, а іноді буває, що одна й та сама назва дана зовсім різним видам. Проте найбільш розповсюдженими є лише декілька основних видів облігацій з відносно стандартними назвами:

– іпотечні облігації;

– облігації під заставу фондових паперів;

– облігації під заставу обладнання;

– незабезпечені облігації;

– інші види облігацій.

Іпотечні облігації являють собою боргові зобов'язання, що забезпечені майном корпорації (емітента). У випадку її банкрутства або неплатоспроможності утримувачі облігацій мають право на отримання цього майна, яке вони можуть продати для задоволення своїх претензій. Крім цього вони мають право подати позов на емітента.

Облігації під заставу фондових паперів забезпечені іншими цінними паперами, що зберігаються на умовах трасту. Найбільш розповсюдженою є ситуація, коли в якості забезпечення облігацій компанії-емітента виступають цінні папери її філії.

В якості забезпечення облігацій під заставу обладнання, які відомі також під назвою сертифікатів, що забезпечені рухомим майном, право на яке має довірча особа, використовуються транспортні засоби (літаки, локомотиви). У випадку необхідності це обладнання може бути продано і кошти передані новому власнику. Юридичні процедури, що вимагається для емісій таких облігації мажуть бути дуже складними. В більшості випадків використовується так звана «філадельфійська схема», суть якої полягає в тому, що довірча особа, яка володіє обладнанням, випускає облігації, а потім здає це обладнання корпорації в оренду. Орендна плата використовується для виплат утримувачам облігацій процентів і суми боргу. В підсумку, коли всі виплати зроблені в зазначені строки, корпорація отримує право на обладнання.

Незабезпечені облігації являють собою облігації під загальне зобов'язання емітента, що їх випускає і за суттю є незабезпеченим кредитом. В цілях захисту власників таких облігацій облігаційна домовленість як правило містить обмеження на подальшу емісію як забезпечених, так і додаткових незабезпечених боргових паперів. Підвидом незабезпечених облігацій є субординовані облігації. Субординація (підпорядкування) вводиться тоді, коли в обігу знаходяться більше ніж один випуск незабезпечених облігацій для визначення пріоритетів. Так у субординованих незабезпечених облігацій пріоритет нижче, ніж у несубординованих. У випадку банкрутства компанії зобов'язання з більш низьким пріоритетом будуть задовольнятися після того, як будуть виконані зобов'язання по облігаціях більш високого порядку.

Також існують й інші види облігацій. Наприклад доходні облігації за своєю суттю більше нагадують привілейовану акцію аніж облігацію. Виплати процентів по них своєчасно та в повному обсязі не гарантовані, а їх невиплата не несе за собою банкрутства емітента. Для корпорації-емітента відсотки по облігаціях даного виду можуть відноситися до тих, що зменшують оподатковану базу. Такі види облігацій не мають широкого розповсюдження (приклад: при реорганізації неплатоспроможних залізниць).

Гарантовані облігації випускаються однією корпорацією, а гарантуються іншою (наприклад, випускаються дочірньою компанією, а гарантуються головною). По облігаціях участі, окрім гарантованого проценту, може виплачуватися надбавка, якщо доходи корпорації перевищують певний рівень. Облігації з правом голосу, на відміну від звичайних, надають їх утримувачам право голосу в керівництві корпорацією-емітентом. Для фінансування обладнання іноді практикують випуск облігацій серіями з різними термінами погашення.

Конвертовані облігації можуть бути, за бажанням їх власника, обмінені на інші цінні папери, як правило звичайні акції (того ж емітента).

Євроноти — це короткострокові боргові папери, які випускаються на строк 1, 3, 6 місяців через тендер та гарантуються інвестиційним банком чи групою банків, які викупляють їх самі або ж продовжують позичальнику кредитну лінію.

Євробонди — це довгострокові (розраховані щонайменше на 10 років) цінні папери на пред'явника, з фіксованою процентною ставкою. Основна перевага євробондів для емітента полягає в тому, що термін їх погашення значно перевищує терміни погашення кредитів. Отримані у такий спосіб кошти можна вважати довгостроковими інвестиціями. Найчастіше компанії використовують їх для цілковитої реконструкції виробництва. Євробонди випускають зазвичай емітенти з високою платоспроможністю, тому відсотки, що сплачуються за ними, невеликі, часто навіть нижчі, ніж за державними цінними паперами. Отже, вартість позики порівняно з кредитами на внутрішньому ринку (без урахування накладних витрат) невелика — 8,3—12,5 % річних. Проте випуск єврооблігацій прийнятний тільки для великих корпорацій через великі накладні витрати.  Випускаються невеликими деномінаціями через дилерів або тендер.

Завдання для самоперевірки

Питання для самоперевірки

1. Визначити місце ринку облігацій України на міжнародному ринку облігацій.

2. Що таке ринок міжнародного капіталу? Назвіть його структуру.

3. Які суб'єкти ринку міжнародного капіталу Ви знаєте?

4. Дайте визначення поняття «міжнародний кредит». Назвіть функції міжнародного кредиту.

5. Що таке боргові цінні папери? Назвіть форми та інструменти боргових цінних паперів.

6. Висловіть і обґрунтуйте Вашу думку щодо подальшого прогнозу розвитку міжнародного ринку банківського капіталу.

7. Яке місце займе Україна у розвитку міжнародного ринку банківських кредитів?

Тестові завдання

1. Прямі іноземні інвестиції – це:

А) цінні папери, що дають право на участь у капіталі;

Б) капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об'єктом розміщення капіталу і відповідний доход;

В) передача продавцем права на використання своєї торгової марки покупцю;

Г) цінні папери, емітовані іноземним позичальником і деноміновані у валюті країни розміщення.

2. Вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підприємством:

А) прямі іноземні інвестиції;

Б) франчайзинг;

В) ліцензування;

Г) портфельні інвестиції;

Д) усі відповіді правильні.

3. Ринок, на якому власники цінних паперів здійснюють через членів біржі, що виступають як посередники, операції купівлі-продажу:

А) ринок золота;

Б) біржа праці;

В) фондова біржа;

Г) ринок єврооблігацій;

Д) міжбанківська валютна біржа.

4. Диверсифікація – це:

А) оцінка можливих майбутніх витрат і доходів, що можуть виникнути в результаті інвестицій у певний проект протягом очікуваного терміну його дії;

Б) основний спосіб зниження інвестиційного ризику, що передбачає розподіл інвестиційного портфеля між різними видами цінних паперів;

В) капіталовкладення в іноземні підприємства;

Г) внутрішньо корпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми компаніями.

5. Суб'єкт, який випускає в обіг гроші, цінні папери, документи:

А) емітент;

Б) ремітент;

В)юридична особа;

Г)трасант.

6. Цінний папір, який оформлюється у су­ворій відповідності до вимог закону і міс­тить безумовне абстрактне грошове зо­бов'язання:

А) чек;

Б)вексель;

В)облігація;

Г) акція.

Тематика рефератів

1. Міжнародні кредити та їх класифікація.

2. Форфейтування як форма кредитування міжнародної торгівлі.

3. Факторинг у міжнародних фінансах.

4.Факторинг як основний інструмент управління дебіторською заборгованістю.

5. Міждержавне регулювання міжнародного кредиту.

6. Взаємозв'язок міжнародного кредитного ринку та міжнародного фондового ринку.