Лекція
10-11.Радіаційний моніторинг навколишнього
середовища
1.Загальні
положення
2.Радіаційний
моніторинг сфери АПК
3.Моніторинг
стану території Волинської області
4. Методика
γ-зйомки
5. Методика
відбору зразків
1.Загальні
положення
Господарська діяльність людини, яка розширюється з року в рік, призводить до погіршення стану довкілля, а в крайніх випадках—до руйнування природних біоценозів. Завданням вироблення наукового підходу до оцінки стану біосфери в цілому і, зокрема, її окремих компонентів, визначення тенденцій змін, що в ній відбуваються під впливом антропогенних факторів, а також прогнозування можливих негативних наслідків таких перетворень служить система, яка отримала назву моніторинг навколишнього середовища. Через виключно складну організацію універсальної системи багатоцільового моніторингу, який розглядає весь комплекс ймовірних впливів на біосферу і враховує всі можливі шляхи такого впливу не має. На практиці найчастіше розробляють і реалізують програми моніторингу окремих факторів впливу (фізичних, хімічних, біологічних і ін.) та їх джерел, здійснюють спостереження за станом окремих складових біосфери на обмеженій території, в певному природному середовищі або сфері діяльності людини.
Тому “моніторинг” не є лише новим означенням вже давно існуючих геофізичних служб, а буде відноситися до системи, що синтезується для виявлення антропогенних ефектів в довкіллі з використанням інформації та деяких елементів вже існуючих геофізичних служб. При розгляді основних завдань, сформульованих для Глобальної системи моніторингу довкілля (ГСМД) саме в аспекті виявлення змін стану довкілля за рахунок антропогенного впливу, не можна помітити яких-небудь суперечок в меті моніторингу в наведеному визначенні. На початкових етапах моніторинг передбачав одержання оперативних даних щодо антропогенного впливу на водне і повітряне середовище біосфери. Однак, пізніше було прийнято рішення про необхідність спостережень не лише за окремими, а за всіма компонентами природного середовища, що знаходяться під антропогенним впливом.
Таким чином, моніторинг - це система спостережень,
оцінки та прогнозу стану довкілля, що передбачає управління якістю навколишнього
середовища, прогнозом його стану з метою попередження його погіршення. Очевидно,
що для правильної організації управління якістю навколишнього середовища
необхідною умовою є організація системи
моніторингу.
Інколи вживають термін “трансграничний” або “міжнародний” моніторинг. Певно доцільніше всього вживати цей термін для системи моніторингу, що використовується в інтересах декількох держав (для розгляду питань трансграничного переносу забруднень між державами). З цієї точки зору радіоекологічний моніторинг повинен бути трансграничний (враховуючи той факт, що в результаті аварії на ЧАЕС забрудненню піддались території України, Росії, Білорусі, країн Прибалтики, Франції, і навіть США).
Одним з видів такого моніторингу є радіаційний моніторинг навколишнього середовища. Він представляє собою систему вимірювань рівнів радіоактивного забруднення і доз опромінення біологічних об’єктів від всіх існуючих джерел (природний радіаційний фон, радіоактивні викиди і ін.), яка проводиться з метою контролю впливу зовнішнього випромінювання і інкорпорованих радіонуклідів на людину. Основні принципи моніторингу, що здійснюється з такою метою, викладені в публікаціях Міжнародної комісії по радіологічному захисту. В залежності від конкретних завдань він проводиться як моніторинг джерела (вимірювання і оцінка потужності поглинутих доз випромінювання в повітрі і кількості радіонуклідів, які потрапили в природне середовище з даного джерела), або як моніторинг навколишнього середовища. В першому випадку спостереження проводять в межах зони розміщення джерела персоналом, який обслуговує дане джерело випромінювання. В другому випадку вимірювання потужності поглинутої дози в повітрі і концентрації радіонуклідів в об’єктах навколишнього середовища виконують за межами розміщення джерела випромінювання радіологічної служби організації та відомств згідно їх обов’язків контролювати радіоактивне забруднення довкілля.
Радіаційний моніторинг довкілля може також бути пов’язаний з контролем джерела і виконуватись для оцінки вкладу в опромінення від даного джерела. До цього виду необхідно віднести радіаційний моніторинг природного середовища в районах розміщення АЕС і інших підприємств повного ядерного паливного циклу. Разом з тим радіаційний моніторинг навколишнього середовища може проводитись для контролю опромінення людини, використовуватись для оцінки загального вкладу в опромінення від декількох джерел, які діють в даній місцевості або в глобальному масштабі.
Радіоекологічний
моніторинг – відносно нова система спостережень, яка виникла завдяки
техногенному втручанню в біосферу. З виявленням природної радіоактивності, а згодом і штучного
поділу ядер, людство створило потенційну зброю надзвичайної сили, яка може повністю
знищити нашу планету. Нагадаємо, що із штучною радіоактивністю пов’язані
бомбардування Хіросіми і Нагасакі, аварії в Англії, Америці. І нарешті,
найбільша катастрофа техногенного характеру – аварія на
ЧАЕС.
З тієї страшної дати пройшло вже 21 рік, але наслідки аварії ще досі не ліквідовані. Причин тут декілька. По-перше, це масштабність радіоактивного забруднення, і Україна сама фінансово не в змозі ліквідувати наслідки. До цього ж додається незалежність молодої держави і глибока економічна криза. Іншою важливою причиною є природа самого радіоактивного випромінювання. Дуже складна, багатопланова природа радіації створює труднощі в оволодінні основними радіобіологічними закономірностями її дії і усвідомлення меж реальної небезпеки. Радіацію неможливо визначити без спеціальних приладів; у спеціалістів відсутній життєвий досвід контакту з радіацією в таких масштабах; серед органів відчуття людини природа не передбачила апарату, який сигналізував би про присутність радіації, її рівень і ступінь небезпеки; порушення правил вимірювання, незначна точність приладів, особливо при вимірах малих доз (+-25-50%); велика міграція радіонуклідів - все це створює передумови для постійного радіоекологічного моніторингу.
Організація радіаційного моніторингу.
Головні задачі при створенні методів комплексного радіаційного моніторингу.
1.Розробка методів
відбору проб повітря, вимірювання питомих α-, β- та γ- активностей та процедур
відповідної оцінки доз.
2. Розробка
методів γ- спектрометрії та відповідної процедури оцінки
доз.
3. Стратегія і
техніка пробовідбору, вимірювання питомої активності
та динамічне моделювання оцінки очікуваної колективної
дози.
Зараз існує велика
кількість різноманітного обладнання
для відбору і вимірювання активності проб повітря. Але поки що немає
методики, яка б задовольняла всі вимоги післяаварійного радіаційного моніторингу. Зокрема не існує
техніки, яка б дозволяла проводити роздільні вимірювання різних хімічних форм
радіойоду. Потребують суттєвого удосконалення методики
хімічного відокремлення та вимірювання чистих α- та β- випромінювачів у
аварійних умовах.
Існує широкий
спектр обладнання для проведення γ- спектрометрії, але це обладнання призначено
для вимірювання природних та довготривалих радіонуклідів. У випадку
короткотермінових оцінок потужність експозиційної дози може бути дуже високою і
досягати 1 мЗв/год.
В таких полях
стандартні германієві детектори не працюють через високі імпульсні навантаження, а
спектрометри на базі натрійових детекторів не мають
достатнього енергетичного забезпечення, необхідного для спектрометрії свіжих
радіоактивних опадів.
Дози
довгострокового опромінення населення за рахунок Cs-137 та Sr-90 в продуктах
харчування залежать від різної хімічної поведінки радіонуклідів у грунті. Після випадання на грунт
цезій фіксується в мінеральних фракціях грунту і стає
менш доступним для рослин. Вважається, що такий процес фіксації в мінеральних
фракціях грунтів завершується протягом перших кількох
років, хоча значна частина Cs-137 залишається в хімічних формах, які цілком
доступні для рослин.
Методи
радіаційного моніторингу повинні включати в себе як оцінку стану джерела
забруднення, так і оцінку забруднення навколишнього середовища в близькій зоні (
до 5 км ) і дальній зоні ( до 100 км ). Повинні бути розроблені конкретні часові
рамки, формати даних моніторингу, процедури їх передачі та використання для
прогнозу доз опромінення і вироблення рекомендації для прийняття
рішень.
В Україні в рамках
програми технічної допомоги Європейського Союзу “TACIS” з 1994 року створюється
система радіаційного моніторингу “ГАММА”. Реалізація першої стадії цього проекту
передбачає створення мережі трьох постів радіаційного моніторингу на територіях
навколо Рівненської, Запорізької та Інчалінської (
Білорусь ) АЕС.
Основними
завданнями системи ГАММА є :
■ виявлення
значних перевищень рівнів радіаційного фону на підконтрольних
територіях;
■ оповіщення
відповідальних осіб про такі перевищення і забезпечення цих осіб інформацією,
необхідною для проведення захисних заходів.
Система ГАММА-1 на
території України включає в себе національний центр
(інформаційно-кризовий центр ІКЦ), розташований в Мінекобезпеки і два
локальних центри (в містах Рівне та Запоріжжя). Окрім того, до складу системи
входять:
■ 27 постів
контролю потужності дози γ- випромінювання, встановлених в зоні Рівненської
АЕС;
■ 11 постів
контролю потужності дози γ- випромінювання, встановлених у зоні Запорізької
АЕС;
■ 1 пост
автоматичного контролю α- β- активності аерозолів, розміщений на відстані 5 км
від Рівненської АЕС;
■ 1 автоматичний
пост контролю γ- активності води на Рівненській
АЕС;
■ 2 автоматичні
пости метеоконтролю ( на Рівненській та Запорізькій
АЕС ).
Інформація про
відповідні дози від датчиків по радіоканалах надходить до локальних центрів, а
далі по спеціально виділених телефонних каналах передається в національний
центр. Міністерство з надзвичайних ситуацій України та обласні підрозділи
міністерства в м. Рівне та Запоріжжя також мають доступ до інформації системи
ГАММА-1 в режимі реального часу ( режим on-line
).
В 1992 – 1997
р.р. на 5-му енергоблоці Запорізької АЕС було
реалізовано пілотний проект системи дистанційного моніторингу АЕС. Мета системи
дистанційного моніторингу полягає в отриманні і передачі в ІКЦ незалежної
інформації про стан АЕС в реальному масштабі часу. Цей проект здійснено в рамках
програми співробітництва з Федеральним міністерством екобезпеки
Німеччини.
В 1997 році
німецька сторона поставила комп’ютерне та комутаційне обладнання, призначене для
прийому, обробки та візуалізації параметрів у ІКЦ. Проведена інсталяція
виділеного телефонного каналу між ІКЦ та Запорізькою АЕС, по якому буде
здійснюватись автоматична передача даних в ІКЦ в реальному масштабі
часу.
В плани
Мінекобезпеки входить розповсюдження системи дистанційного моніторингу на всі
АЕС України ( при належній підтримці Німеччини та Євросоюзу). Європейський Союз
в рамках програми TACIS паралельно з системою ГАММА розробив і впроваджує
систему RODOS ( Real Time
On-line Decision Support System ) — європейська
система підтримки прийняття рішень в реальному часі по зовні об’єктному
реагуванні при ядерних аваріях. В проекті RODOS задіяні вчені більше 40
інститутів країн Центральної і Східної Європи, України, Росії та
Білорусі.
Основними задачами
системи RODOS є забезпечення засобами для обробки і управління великими об’ємами
інформації метеорологічного та радіаційного типу, здійснення оцінки і прогнозу
радіаційної ситуації у випадку аварії, а також моделювання використання
контрзаходів і варіантів дій при аварії.
Розподіл радіонуклідів в біосфері, їх здатність до міграції по екологічних ланцюгах і до акумуляції в окремих ланках трофічних зв’язків призвели до виникнення проблеми контролю радіоактивного забруднення сільськогосподарських угідь, грунтів, поливних вод, кормів, рослинної та тваринницької продукції. Що визвало необхідність проведення радіаційного моніторингу агропромислового комплексу (РМАПК).
Необхідність і важливість РМАПК обумовлюється трьома надзвичайними причинами:
¨ глобальними масштабами катастрофи на Чорнобильській АЕС;
¨ можливістю керувати і регулювати вплив радіовипромінювання в сфері АПК;
¨ значним радіобіологічним ефектом радіоактивних випромінювань
Отже, РМАПК – це система безперервних спостережень (вимірювань), оцінки та прогнозувань радіоактивного забруднення компонентів природи і елементів біоти, які є об’єктами або продуктами сільськогосподарської діяльності людини, і реакції біотичної складової на дію опромінень.
Основними завданнями РМАПК є:
1. Спостереження і оцінка рівня радіоактивного забруднення компонентів природи і елементів біоти, які залучаються в сферу сільськогосподарської діяльності людини з метою попередження можливих негативних наслідків для здоров’я людини.
2. Виявлення закономірностей просторово-часової міграції радіонуклідів в біологічних ланцюгах і складання на цій основі прогнозу майбутніх рівнів радіоактивного забруднення.
3. Оцінка і прогноз дозових навантажень на сільськогосподарські тварини і рослини.
Метою РМАПК є накопичення інформації, необхідної для прийняття рішень по управлінню і регулюванню радіоактивного забруднення агропромислової продукції шляхом розробки і впровадження системи агротехнічних, агрохімічних, зоотехнічних або організаційних міроприємств, а також збереження продуктивності сільського господарства.
Незважаючи на велику працеємність і значні
матеріальні витрати, єдиним джерелом об’єктивної інформації про радіаційний стан
в сфері АПК є прямі спостереження і виміри.
РМАПК
повинен включати:
¨ періодичні вимірювання потужності альфа- і бета—випромінювання на місцевості;
¨ періодичний відбір зразків в спеціально вибраних місцях спостережень і контрольних точках, визначення концентрації радіонуклідів в даних зразках, радіонуклідного складу забруднення;
¨ розрахунок дозових навантажень на біоту на основі первинних даних РМАПК;
¨ оцінку теперішнього стану радіаційної ситуації;
¨ прогноз можливих змін радіаційної ситуації;
¨ підготовку інформації, необхідної для здійснення контролю радіаційної ситуації.
Оцінка радіаційної обстановки проводиться шляхом порівняння результатів вимірів і розрахунків з системою спеціально підготовлених критеріїв, які визначають допустимі рівні радіаційного впливу на біоту.
Структура РМАПК побудована за ієрархічним принципом:
первинна сітка (пункти спостережень)—центр збору і обробітку інформації—регіональний центр – головний центр
даних.
Основним джерелом надходження радіонуклідів в наземні харчові ланцюги є грунт. В результаті випадання радіонуклідів на земну поверхню, вони акумулюються в грунті, включаються в біогеохімічні цикли міграції і стають новими компонентами грунту.
Надходження радіонуклідів в організм сільськогосподарських тварин і в продукцію їхнього походження необхідно розглядати у взаємозв’язку з джерелами їх живлення – кормовими культурами, а накопичення радіонуклідів в рослинах – в залежності від забруднення грунту, атмосфери і води. Тому об’єктами РМАПК повинні бути: грунт (рілля і кормові угіддя); вода (для зрошення угідь); рослини; тварини; продукція рослинного і тваринного походження.
Параметри. Найбільш об’єктивним джерелом інформації про радіаційний стан в сфері АПК є прямі вимірювання потужності бета- і гамма—випромінювання в повітрі біля поверхні землі і на висоті 1м, а також вміст радіонуклідів в природних об’єктах і сільськогосподарській продукції. Потужність експозиційної дози (Р/год) вимірюють безпосередньо на місцевості за допомогою польових приладів (дозиметрів або радіометрів) і вона є вихідної величиною для визначення дозових навантажень на біоту.
Для визначення рівнів радіоактивного забруднення грунту, рослин і продуктів тваринництва відбирають зразки і проводять їх аналіз в лабораторії.
Періодичність спостережень. Звичайно розрізняють два типи радіаційної ситуації, які потребують різних видів РМАПК – поточний і оперативний. Поточний моніторинг проводять в умовах, коли надходження радіонуклідів носить постійний, більш менш рівномірний характер і істотного біологічного впливу не спостерігається (на певній кількості стаціонарних майданчиків).
Програму оперативного РМАПК розробляють для ситуацій, що пов’язані з разовим або розтягнутим на декілька днів надходженням в природне середовище радіоактивних речовин в кількостях, які можуть нести в собі загрозу здоров’я або життя біоти.
(за даними Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Волинської облдержадміністрації, Поліського філіалу ННЦ “Інститут ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н.Соколовського”, Волинського центру “Облдержродючість”).
Радіоактивному забрудненню піддались 87,7 тис.га міжгосподарських лісів. Найбільше потерпіли ліси Камінь-Каширського і Маневицького районів.(табл._). Така складна радіологічна ситуація в лісах Волині призводить до значного забруднення продукції лісу (гриби, ягоди), яку в значних кількостях споживає місцеве населення.
Протягом 1991-1993 років було проведено радіологічне обстеження всіх населених пунктів Волинської області, більше 500 тис. га сільськогосподарських угідь. З них виявлено 181,5 тис. га забруднених радіонуклідами Cs-137 і Sr-90.
Переважна більшість ґрунтів має щільність Cs-137 від 0,1 до 1,0 Кі/км2 - 169,5 тис. га. Площа сільськогосподарських угідь із щільністю забруднення понад 1 Кі/км2 становить 12 тис. га (6,6%). Найбільше таких земель у Маневицькому районі – 6247 га., в Камінь-Каширському – 3832, в Любешівському –2185 га.
Через 20 років після аварії на ЧАЕС пройшло деяке самоочищення території внаслідок природного розпаду радіонуклідів. За даними 10-річного моніторингу ґрунтів на контрольних ділянках цей показник становить в межах 15,4-33,3 відсотки.
В радіаційно забрудненій зоні Волинської області, незважаючи на низьку щільність забруднення ґрунту, спостерігаються досить високі рівні надходження радіонуклідів у рослинницьку продукцію. Саме система “грунт-рослина” вимагає детального контролю, так як вона є селективним бар’єром для радіоцезію при проходженні його до кінцевої ланки трофічного ланцюга – людини.
Головними
факторами від яких залежить інтенсивність надходження радіонуклідів в рослини є
тип ґрунту, основні показники його родючості, ступінь зволоженості і т.д. В
останні роки через значне зменшення внесення органічних і мінеральних добрив
поживний режим ґрунту забрудненої зони значно
погіршився.
Критичність
ландшафтів Полісся з точки зору інтенсивної міграції радіонуклідів у трофічних
ланцюгах насамперед зумовлюється типом ґрунту, до яких в основному належать
торфові, торфово-болотні, та торфово-глейові ґрунти. Вони характеризуються
високим вмістом органічної речовини (від 20 до 60%), низьким забезпеченням
гідрослюдами монтмориллонітової групи, глинистими
мінералами і мулистою фракцією, кислою реакцією ґрунтового розчину (рН 4,2-5,2) і високою зволоженістю. В таких ґрунтах
коефіцієнти переходу радіоцезію в ланцюгу „грунт-рослина” можуть у 4-18 разів перевищувати відповідні
значення в дерново-підзолистих ґрунтах.
З метою виявлення
критичних ландшафтів за щільністю забруднення ґрунту та високим коефіцієнтом
переходу цезію в рослини, потрібно проводити детальне обстеження ґрунту і кормів
на луках та пасовищах в місцях випасу
худоби.
2003 – 2010 років
є потреба проводити додаткове обстеження кормових угідь в обсягах не менше 1,5
тис. га щорічно.
Організація і ведення радіоекологічного моніторингу на забруднених територіях становлять досить важливу проблему, яка потребує вирішення. На їх основі має здійснюватися розробка прогностичних моделей та прогнозів розвитку радіоекологічної ситуації як наукової основи розроблюваних рекомендацій щодо захисту населення і навколишнього природного середовища від негативного впливу радіаційного забруднення.
Дослідження,
проведені багатьма науковими установами ( в т.ч. і Поліською філією ІГА ім.
О.Н.Соколовського) свідчать, що можливість для
вирощування чистої продукції на забруднених територіях є. Перш за все, необхідно провести детальний агроекологічний моніторинг
грунтів з метою визначення щільності забруднення
радіонуклідами, кислотності, вмісту гумусу і основних поживних
речовин.
Отже,
радіоекологічна ситуація в області є досить складною, що вимагає проведення
додаткових радіоекологічних досліджень з метою уточнення забруднення і
проведення необхідних заходів по впровадженню екологічно чистої
продукції.
Гамма випромінювання – це електромагнітне випромінювання, яке виділяється ядрами атомів при радіоактивних перетвореннях. Гамма – випромінювання – це електромагнітне поле з довжиною хвилі 10-8 – 10-11см, яке має найбільшу проникаючу здатність і в повітрі може розповсюджуватись на сотні метрів.
Із-за найбільшої проникаючої дії гамма-випромінювання є найважливішим фактором поражаючої дії радіоактивних випромінювань при зовнішньому опроміненні.
Обстеження
території землекористування складається з двох етапів: перший
- проведення гама-зйомки, яка дозволяє точно визначити оптимальні місця для пробовідбору (СРП-68-01); другий – відбір проб грунту в оптимальних місцях.
Гамма – зйомка здійснюється за допомогою перевірених і градуйованих приладів СРП-68-01 на відстані 1 м від поверхні грунту. Зйомці передує збір і ретельний аналіз всієї наявної інформації по господарству, за результатами якого визначають наступну стратегію виконання робіт по уточненню радіаційного становища. Якщо є достовірні відомості про щільність забруднення, визначену експрес-методом, а також результати гамма-спектрометрії, то цілком достатньо провести лише контрольний пробовідбір спеціальними бурами, у кількості 3-4 проб, який після обробки та співставлення результатів з раніше отриманими даними може бути підставою для проведення або відмовлення від подальшої роботи по уточненню. В тому випадку, коли наявна інформація викликає сумнів, уточнення радіаційної ситуації здійснюють в повному обсязі.
Співвідношення обсягів робіт на щільності менше 5 Кі/км2 і більше 5 Кі/км2 повинно складати 1:2. Ступінь
детальності обстеження в кожному господарстві визначають спеціалісти з
використанням районних та обласних карт радіоактивного
забруднення.
Більш детально слід обстежувати території, де щільність забруднення перевищує 5 Кі/км2.
Картографічною основою для проведення g- зйомки є плани землекористування, виконані за мірилом 1:10000 та 1:25000. На планах повинні бути визначені межі полів, сіножатей, пасовищ і лісів, шляхи сполучень, гідрографічна сітка, контури населених пунктів, позначення полів та сівозміни, грунти, інша допоміжна інформація, яка характеризує кожне конкретне угіддя. Треба також по кожному полю мати інформацію про обробіток грунту після 1986 року. Для проведення g- зйомки цілком придатна картографічна основа, яка використовується при грунтово – агрохімічному обстеженні сільгоспугідь. Але на відміну від останнього, особливість g- зйомки полягає в тому, що елементарною ділянкою в даному випадку вважається все поле, на якому через кожні 200 метрів позначено маршрутні ходи. Початок і кінець маршруту розміщується не ближче 50 метрів від межі поля. Рухаючись за маршрутом, виконавиць проводить індикаційні виміри за допомогою приладу СРП-68-01. Результати вимірювань реєструються таким чином: при незначних змінах показників приладу (не більше 30%) значення гама фону відмічають в плані по маршрутній лінії через кожні 200 м; якщо при безперервному спостереженні різниця між показниками приладу перевищує 30%, то цей результат фіксується в плані проведення виміру, навколо якого в радіусі 20 –30 метрів здійснюють додаткове обстеження з метою визначення розмірів аномальної плями та нанесення її на картографічну основу.
Прилад СРП-68-01 ("Пошук"). Ним вимірюють потік гамма-випромінювань в межах від 0 до 1000 С-1 і силу експозиційної дози гамма-випромінювання в межах від 0 до 3000 мкР/год. Робота приладу базується на перетворенні фізичної інформації в електричні сигнали після чого вимірюють їх параметри. Функцію перетворення виконує сцинтиляційний детектор, який складається з кристалу NаІ в якості сцинтилятора і фотоелектронного збільшувача в якості переведення світлових величин в електричні.
Аналогічні імпульсні сигнали, які беруть з фотоелектронного примножувача, після посилення відділяються від шуму і перетворюються в послідовність логічних сигналів, середня частота повторення яких пропорційна вимірювальній фізичній величині. Ця послідовність надходить на інтегруючий лінійний вимірювач середньої частоти, дані котрого вводяться на прилад. Шкала приладу відградуйована в одиницях потоку і сили експозиційної дози гамма- випромінювання.
ІФКУ – дозиметр індивідуального фотоконтролю універсальний. Призначений для визначення еквівалентних доз в діапазоні 0,05-2 бер при регістрації гамма-випромінювання. Похибка регістрації дози гамма випромінювання складає ±20%. Фотодозиметр являє собою поліетиленову касету, яка складається зі світлонепроникаючого корпусу, з внутрішньої сторони якої запресовані фільтри, які виключають деякі види випромінювання. В середину закладають фотоплівку, яка є детектором дозиметра. Корпус касети розділений на чотири поля. Числове значеня еквівалентної дози визначається приладом ІФКУ. Фотоелемент в залежності від ступеня почорніння плівки видає на стрілковому приладі пропорційне значення. Шкала проградуйована в берах. Для гамма-випромінювання застосовують ще і такі прилади: ДК-2, ДК-50, ДКП-50, ДКП-50А, КДТ-1, ІКС-А, ДЕГ-07, ІКД-4.
5.Методика відбору
зразків
Після завершення першого етапу обстеження приступають до виконання другого етапу робіт, тобто відбору проб грунту з метою оцінки поверхневого радіоактивного забруднення.
Відбір зразків ґрунту проводиться двома шляхами: відбором в одному місці (одинична, суцільна проба) і об’єднанням декількох одиничних проб (об’єднана). Площа відбору одиничної проби – це або єдина суцільна область (один “укол”), або декілька площ, які безпосередньо межують одна з одною. Площа відбору об’єднаної проби – декілька площ (областей), розміщених на такій відстані одна від одної, що вміст радіонуклідів в них взаємно незалежний (одиничні проби розміщені за межами області впливу одна на одну). Об’єм проби- циліндр 100 см3, або посудина Марінелі (1000см3). Точніші вимірювання показують відбори об’єднаних проб.
В кожному випадку слід індивідуально підходити до методів відбору зразків, враховуючи щільність забруднення, строкатість грунтового покриву, площу поля і т.д.
В умовах
однорідного гамма - фону, коли різниця між окремими показниками вимірювання не перевищує 30 %, у межах
поля відбирається одна проба. Один змішаний зразок складається з індивідуальних
проб грунту, відібраних з 2-х чи 3-х полів сівозміни,
якщо забруднення по площі рівномірне. В межах конкретного поля місця пробовідбору розташовують по можливості рівномірно з
урахуванням мікроландшафтних
особливостей.
При наявності одного або декількох
аномальних плям, площа яких перевищує 10 % загальної площі поля, потрібно
обов’язково відібрати в цих місцях проби. В місці припустимого відбору проб за
допомогою приладів ДРГ-01Т, ДБГ-06Т, ИР-02 вимірюється потужністю дози на висоті
1 метр і 0,03- 0,04 м над поверхнею грунту. Місце вважається придатним для відбору проб,
якщо потужності доз на вказаних висотах відрізняються в 1,3 рази.
Обране місце повинне бути рівним,
однорідним, відкритим. Індивідуальні проби грунту
відбирають буром з відомою площеюі на глибину 20 см.
Змішаний зразок складається не менш як із 5-ти індивідуальних проб загальним
об¢ємом
1500- 3000 см3 .
Кожну індивідуальну пробу обов¢язково
зважують і її масу вказують у каталозі (відомості).
Розрахунок
щільності забруднення – на практичних
Відбір зразків рослин проводять, як
правило, на тих же ділянках, що і зразки грунту. Для
одержання об’єднаної проби рослин масою 0,5-1 кг нормальної вологості,
рекомендується відбирати не менше 8-10 точкових зразків. Наземну частину
рослинного покриву зрізають гострим ножем, кладуть в поліетиленовий мішечок,
кладуть картонку на якій вказують назву
рослини, фазу вегетації, місце відбору, вид продукції, дату, № поля і
прізвище того, хто відібрав.
Нижня частина рослин часто забруднена грунтом. В цьому випадку або слід зрізати рослини вище, або старанно промити матеріал дистильованою водою.
Об’єднана проба складається з 8-10 зразків, взятих або з наземної частини рослин або роздільно - стебел і листків, плодів, зерна, коренеплодів.
Відбір зразків зерна виконують по всій глибині насипу зерна або мішка. Ручним щупом зразки відбирають з верхнього і нижнього шарів, торкаючись щупом дна. Загальна маса зразків при відборі повинна бути не менше 1 кг. Зерно при цьому перемішують.
Зразки коренеплодів відбирають із насипу, куч, автомашин, причепів, вагонів, сховищ безпосередньо із землі. Зразки беруть із однорідної маси різної кількості, одного сортотипу, заготовленого з одного поля, які зберігаються в однакових умовах.
Зразки відбираються по діагоналі бокової поверхні насипу, куч, через рівні відстані на глибину 20-30 см. Коренеплоди беруть в трьох місцях підряд. Середню пробу для аналізу виділяють із об’єднаної, маса її повинна бути не менше 1 кг.
Зразки грубих кормів, які зберігаються в скирдах, стіжках відбирають по периметру скирд, стіжків на рівних проміжках один від одного на висоті 1-1,5м. від поверхні землі всіх сторін з глибини не менше 0,5 м.
Відбір зразків продуктів (крупи, бобових, насіння і т.д.) проводять аналогічно методам відбору зразків зерна. Яблука, помідори, баклажани і ін. відбирають за методом відбору коренеплодів. З невеликих партій продуктів (ягоди, зелень) зразки беруть в 4-5 місцях. Об’єднана проба за масою, або об’ємом не повинна перевищувати трикратної кількості, необхідної для виміру на відповідному обладнанні. Відбір молока і молокопродуктів здійснюють з невеликих ємкостей. Відбирають після перемішування, а з великих - із різної глибини ємкості кружкою з подовженою ручкою або спеціальним пробовідбірником. Величина середнього зразку становить 0,2-1л і залежить від величини всієї партії продукції.
Відбір проб м’яса, органів сільськогосподарських тварин і птиці
виконують на забійних об’єктах КСП, фермерських господарств, спілок,
м’ясокомбінатах, ринках, в особистих господарствах, а також в магазинах.
Проби м’яса (без жиру) від туш або напівтуш відбирають кусками по 30-50г в місці четвертого-п’ятого шийних хребців, лопатки, стегна і товстих частин спинних м’язів. Загальна маса проби повинна складати 0,2-0,3 кг. Для спеціального лабораторного досліду беруть також кістки маса проби яких повинна бути 0,3-0,5 кг (хребці і друге –третє ребро).
Проби внутрішніх органів тварин беруть з печінки, нирок, підшлункової залози, легенів-0,1-0,2 кг, щитовидної залози - весь орган. Птицю (циплят) беруть цілими. Курей, індиків, качок, гусей - до ¼ маси птиці. Кількість проб визначається об’ємом і характером аналізів.
Відбір проб риби проводять на рибокомбінатах, холодокомбінатах, ринках, в магазинах, а також при відлові – безпесередньо. Дрібні екземпляри риби беруть цілими, крупні - тільки їх середню частину. Дослідженню підлягають всі види риб. Маса середньої проби становить 0,3-0,5 кг. Кількість проб визначається об’ємом і характером дослідів.
Проби яєць відбирають на птахофабриках, птахофермах, на ринках, в магазинах і особистих господарствах. Величина проби-2-3 яйця.
Відбір проб натурального меду проводять на пасіках, в магазинах і на ринках, складах і базах господарств. Відбір меду проводять трубчатим алюмінієвим пробовідбірником (якщо мед рідкий) або щупом для масла (якщо мед густий) із різних шарів продукції. Кристалізований мед відбирають конічним щупом, занурюючи його в мед під нахилом. При дослідженні сотового меду із однієї соторамки вирізають частину соти площею 25 см2. Якщо сотовий мед кусковий, пробу беруть в тих же об’ємах від кожної упаковки. Після видалення воскових кришечок зразки меду розміщують на сітчастий фільтр з діаметром комірки не більше 1 мм, вкладений в стакан, і ставлять у духовку газової плити при температурі 40-45 оС. Маса середньої проби - 0,2-0,3 кг.
Проби шерсті,
технічної кістки, рого - копитної, пушнино -
хутряної сировини і шкір відбирають аналогічно з наступним
механічним дробленням або подрібненням. Маса проби – 100 -200
г.
Відбір проб соків, сиропів, варення, води, компотів проводять з перемішаної, однорідної маси. Маса проби -100-200 г.
Проби готових м’ясних продуктів і ковбасних виробів відбирають при їх передачі в торгівельну мережу, безпосередньо в магазинах, або в місцях збереження. Маса проб готових м’ясних продуктів, напівфабрикатів і ковбасних виробів складає 200-300 г.